П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/9708/25
Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Казанчук Г.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання неправомірною бездіяльності, визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту праці та соціальної політики ОМР, у якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики ОМР, виражену у ненаданні відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 під вх.№04-С-272/4-е/п від 21.03.2025р. у передбачений ст.20 Закону №2939-VI п`ятиденний строк;
- визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики ОМР, виражені в неправомірній відмові в наданні інформації на запит ОСОБА_1 зареєстрований під вх.№04-С-272/4-е/п від 21.03.2025р.;
- визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики ОМР, виражені у приховуванні злочину щодо підроблення документів, на підставі яких неодноразово робились виплати за рахунок бюджетних коштів та про що Департамент праці та соціальної політики ОМР був обізнаний листом ОСОБА_1 від 2.04.2022р. №0-4-С-9460/1е/п;
- визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики ОМР, виражені у визнанні листом від 18.04.2022р. №0-4-С-9460/1е/п законними грошові виплати без повідомлення та проведення належних перевірок відповідними та уповноваженими на такі перевірки органами;
- визнати неправомірною дією Департаменту праці та соціальної політики ОМР, виражену у виплатах за підробними довідками, відповідно змісту заяви ОСОБА_1 від 2.04.2022р. зареєстрованого під №0-4-С-9460/1е/п;
- стягнути з Департаменту праці та соціальної політики ОМР на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 11 600грн., шляхом перерахування на рахунок ОСОБА_1 за IBAN: НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Департамент праці та соціальної політики ОМР, надати відповідь по суті запиту ОСОБА_1 від 21.03.2025р., №04-С-272/4-е/п з належно завіреними копіями документів на підтвердження запитуваної інформації, на підставі яких було складено зміст листа від 28.02.2025р. №04-С-272/1-у/о.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.03.2025р. він звернувся до відповідача із запитом щодо інформації та документів на її підтвердження, на підставі яких відповідач відмовляв позивачу як військовослужбовцю та учаснику бойових дій у реалізації його прав та гарантій, наданих йому чинними законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, у визначений нормами чинного законодавства строк відповідь не була надана.
Крім того, мало місце неправомірна відмова у наданні інформації, що дає підстави для звернення до суду за захистом порушених прав позивача від неправомірних дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Відповідача, при виконанні ним владних функцій у сфері інформаційної політики, про що Відповідач був повідомлений листом від 28.03.2025р..
Разом з тим, у інформаційному запиті, зареєстрованому Відповідачем 21.03.2025р. від №04-С-272/4-е/п, наводився приклад надання неодноразової матеріальної допомоги на підставі підробних документів та довідок, про які Відповідач наголошував як про видані на законних підставах, при цьому належні перевірки не проводились та документи про це не складались, оскільки Відповідачу достеменно відомо про нарахування матеріальної допомоги на підставі підробних документів, що дає підґрунтя стверджувати про спрямованість Відповідача на вчинення дій не на підставі та не у спосіб, передбачений законами України та не з метою, з якою Відповідач наділений владними функціями та всупереч офіційній назві установи місцевого самоврядування.
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду визнати упередженим і скасувати, а також направити на новий розгляд до суду першої інстанції у новому складі суду.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що при розгляді звернення позивача відповідачем були створені у процесі своєї діяльності будь-які документи, які могли бути надані разом з відповіддю позивачу.
Отже, відповідь Департаментом було надано протягом п`яти робочих днів з дня отримання звернення, а відтак у цій частині вимоги позивача є необґрунтованими, що свідчить про відсутність протиправної бездіяльності у поведінці відповідача у спірних правовідносинах.
При цьому, судом встановлено, 4.04.2022р. та 14.04.2024р. до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надходили заяви ОСОБА_1 від 3.04.2022р. щодо звинувачення його колишньої дружини в незаконному отриманні допомог, про результатами розгляду яких позивач був також своєчасно повідомлений листом від 18.04.2022, копія якого міститься у справі.
Крім того, суд зазначив, що за результатом розгляду, повідомлених у заяві від 3.04.2022р. позивачем фактів, відповідач встановив, що державні соціальні виплати колишній дружині позивача були нараховані та виплачувались законно, оскільки документи, які надавала ОСОБА_2 та які слугували підставою для надання їй соціальних виплат не були визнані недійсними, ніким не скасовані, тощо.
Також є похідною, та не підлягає задоволенню у зв`язку із відмовою у задоволенні основних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 11 600грн., до того ж розмір такої позивачем жодним чином не обґрунтований.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 4.04.2022р. та 14.04.2022р. звертався до Департаменту праці та соціальної політики ОМР із заявою від 3.04.2022р., в якій вказував про те, що у ДПСП ОМР багато років знаходиться та отримує соціальну допомогу його колишня дружина ОСОБА_2 , та більшість підстав для отримання соціальних виплат створювались штучно, що було підкорою позивача своїй дружині та наслідком її психологічного маніпулювання та владності в сім`ї. Вказував, що вони ніколи не були сім`єю, яка потребувала соціальних виплат, та більшість довідок про доходи були штучно створені завдяки знайомствам позивача, зокрема довідки-рахунки для придбання техніки (яка в подальшому придбавалась за нижчою вартістю, а різницю колишня дружина витрачала на свої потреби), довідки на ремонт квартири, тощо. Повідомляв, що за час шлюбу ним було придбано два автомобілі, які його колишня дружина не декларувала у ДПСП; придбано також гараж в ТВГ «Народне», де він був зареєстрований на недійсний паспорт колишньої дружини на прізвище першого її чоловіка; отримання документів про інвалідність однієї дитини, яка насправді немає того діагнозу, про який вказано, тощо. Також позивач у заяві від 3.04.2022р. повідомляв, що у 2020 році йому стало відомо про придбання дружиною, без його відома, будинку.
Листом від 18.04.2022р. відповідач повідомив, що його колишній дружині державні соціальні виплати призначаються відповідно до діючого законодавства. щодо питання незаконних довідок рекомендовано звернутись до правоохоронних органів.
30.12.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою про надання адресної допомоги на лікування, яка була зареєстрована в Департаменті за вх.№04-С-272/1-710 від 3.01.2025р..
Листом від 28.02.2025р. №04-С-272/1у/о відповідач повідомив про те, що при розгляді матеріалів справи позивача було встановлено, що на даний час позивач перебуває у розшуку, як військовослужбовець, який без дозволу командування залишив місце служби, де зобов`язаний виконувати свої обов`язки (самовільне залишення військової частини - СЗЧ), за що законодавством України передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, та що впливає на розгляд матеріалів справ позивача та прийняття остаточного рішення щодо надання адресної одноразової матеріальної допомоги.
Вказаним листом відповідач рекомендував позивачу для вирішення питання по суті звернутись особисто до найближчого територіального відділу військової служби правопорядку (ВСП) або військової прокуратури, найближчого військкомату, або військкомату через який призивався.
У подальшому на ім`я директора Департаменту праці та соціальної політики позивач звернувся з інформаційним запитом у якому вказував про те, що листом від 3.04.2022р. директору Департаменту особисто повідомлено, що на розгляд комісії неодноразово надавались підробні документи, на підставі яких Департамент праці та соціальної політики під головування директора Департаменту неодноразово надавав матеріальну допомогу, у відповідь на що Департаментом була надана відповідь №04-С-9460/1е/п від 18.04.2022р. про законні підстави таких виплат по підробним довідкам. Просив надати інформацію та копії документів на її підтвердження, створених у результаті здійснення Департаментом праці та соціальної політики своїх владних функцій при обробці звернення позивача щодо надання матеріальної допомоги, на підставі яких у зазначеній відповіді №04-С-272/1у/о від 28.02.2025р. замість надання необхідної та належної матеріальної допомоги, офіційно надані якісь поради про звернення до найближчих ВСП та розповіді про самовільне залишення військової служби та невиконання службових обов`язків.
Листом від 27.03.2025р. №04-С-272/4-е/п відповідач повідомив, що враховуючи неодноразові попередні звернення, які надходили до Департаменту, для об`єктивного розгляду та задоволення усіх питань, а також з`ясування проблемних питань з якими позивач стикнувся, складанням індивідуального плану їх вирішення, позивача було запрошено на особистий прийом до керівника КУ «Сервісний офіс «ХАБ Ветеран». 3.03.2025р. з позивачем була проведена особиста зустріч керівником КУ «Сервісний офіс «ХАБ Ветеран» та спеціалістом управління з питань соціальної підтримки ветеранів Департаменту. Повідомлено про проведену роботу за результатами зустрічі (забезпечення позивача за домовленістю Департаменту із благодійними організаціями БФ «Гостина хата «Церква Благодать» засобами особистої гігієни та продуктовими наборами, направлено клопотання до Департаменту охорони здоров`я про допомогу в проходженні позивачем медичного обстеження та отримання витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та забезпечення необхідними медикаментами за рахунок державних коштів і за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади; надіслання запитів до КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради» про надання інформації щодо підстав не забезпечення позивача, як учасника бойових дій, медикаментами на період стаціонарного лікування, відповідно до чинного законодавства) та повідомлено, що усі матеріали справ позивача були надіслані на переогляд чергового засідання Координаційної ради з питань формування та реалізації ветеранської політики в місті Одесі.
Також у вказаному листі було повідомлено позивачу про те, що 25.03.2025р. відбулось чергове засідання Координаційної ради за результатами якої прийняті наступні рішення:
- відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для учасників бойових дій встановлено 75% знижки на оплату ЖКП, для отримання якої позивач рекомендовано подати заяву та необхідні документи до органу ПФУ, або звернутись до Відділу обслуговування громадян №17;
- рекомендовано сину позивача звернутись до Одеської філії Одеського обласного Центру зайнятості та стати на облік у статусі безробітного. Роз`яснено про можливість, враховуючи стан здоров`я позивача, звернення його сином до управління соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики ОМР щодо вирішення призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, тощо;
- за матеріалами наданих медичних та фінансових документів прийнято рішення про надання позивачу адресної матеріальної допомоги у розмірі 11 600грн., яка буде перерахована на підставі розпорядження міського голови.
Не погодившись із діями відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 21.03.2025р. у передбачений ст.20 Закону №2939-VI п`ятиденний строк, щодо неправомірної відмови в наданні інформації на запит ОСОБА_1 зареєстрований під вх. №04-С-272/4-е/п від 21.03.2025р., дій у вигляді приховування злочину щодо підроблення документів, на підставі яких неодноразово робились виплати за рахунок бюджетних коштів та про що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради був обізнаний листом ОСОБА_1 від 2.04.2022р. №0-4-С-9460/1е/п, а також дій визнанні листом від 18.04.2022р. №0-4-С-9460/1е/п законними грошові виплати без повідомлення та проведення належних перевірок відповідними та уповноваженими на такі перевірки органами та виплатах за підробними довідками, відповідно змісту заяви ОСОБА_1 від 2.04.2022р, зареєстрованого під №0-4-С-9460/1е/п, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає ЗУ «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI).
Пунктом 3 ч.1 ст.13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядником інформації є особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.
Відповідно до ст.14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно зі ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, положення Закону №2939-VI визначають публічну інформацію як таку, що зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Інформації, що міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль, також відповідає критеріям «відображення та документування» і є публічною.
При цьому вказаними нормами закріплена правова процедура розгляду запитів на інформацію, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути запит і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У будь-якому з наведених випадків розпорядник інформації (належний чи неналежний) має обов`язок надати відповідь на запит чи повідомити запитувача у строк, передбачений ЗУ «Про доступ до публічної інформації», а запитувач інформації має право на отримання такої відповіді чи повідомлення. Розпорядник інформації повинен сумлінно, відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків (принцип добросовісності), керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальними нормами моралі (принцип розсудливості).
Таким чином, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Із матеріалів справи вбачається, що 21.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціальної політки ОМР із інформаційним запитом та листом від 27.03.2025р. відповідачем була надана відповідь, яку позивач отримав 28.03.2025р. (а.с.9).
Отже, вказана відповідь була надана в межах строку, визначеного нормами чинного законодавства.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що при розгляді звернення позивача відповідачем були створені у процесі своєї діяльності будь-які документи, які могли бути надані разом з відповіддю позивачу.
Крім того, згідно із матеріалами справи, 4.04.2022р. та 14.04.2022р. ОСОБА_1 звертався до Департаменту праці та соціальної політики ОМР із заявою від 3.04.2022р. щодо звинувачення його колишньої дружини в незаконному отриманні допомог, та листом від 18.04.2022р. був повідомлений про результати розгляду вказаної заяви.
У вказаній відповіді було зазначено, що колишній дружині державні соціальні виплати призначаються відповідно до діючого законодавства. Щодо питання незаконних довідок рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.
Відтак, вказане свідчить Департаментом надавалися відповіді по суті звернення позивача, повно та у строки передбачені законодавством, а відтак судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність протиправності у діях відповідача.
Судова колегія звертає увагу, що єдиним доводом апеляційної скарги є посилання ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції процесуальних строків розгляду справи.
Однак, порушення строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.258 КАС України, не визначено ч.3 ст.317 КАС України, порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
Г.П. Казанчук