Дата документу 30.07.2026 Справа № 336/1391/26
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/1391/26 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л.В.
Пр. №22-ц/807/1881/26
УХВАЛА
30 липня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої Кочеткової І.В.,
суддів Полякова О.З.,
Салтан Л.Г.,
при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі за зустрічною заявою ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист прав споживачів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Концерну «МТМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист прав споживачів, повернуто заявникові.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 10 липня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Виділені матеріали справи № 336/1391/26 надійшли до Запорізького апеляційного суду 16 липня 2026 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2026 року матеріали справи (виділені) № 336/1391/26 із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року у цій справі повернуті до суду першої інстанції .
30 липня 2026 року цивільну справу № 336/1391/26 після усунення недоліків повернуту до суду апеляційної інстанції.
Проте за сказаною скаргою не може бути відкрито апеляційне провадження з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржується ухвала Шевченківського районного суду від 19 червня 2026 року.
Відповідно до супровідного листа районного суду копію оскаржуваної ухвали від 19.06.2026 було направлено сторонам по справі. (т. 1 а.с.152)
Останній день подачі апеляційної скарги є - 07 липня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подає безпосередньо до апеляційного суду 10 липня 2026 року, про що стоїть штемпель вхідної кореспонденції (т.2 а.с.78), тобто із пропуском 15-денного строку на її подачу. Проте чи в апеляційній скарзі чи окремо від неї, останні не порушують питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, та не надають отримання повного тексту оскаржуваної ухвали суду та докази щодо поважності пропуску строку на оскарження.
В той же час, за приписами ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення строку припущенного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дотримання строків на апеляційне оскарження закладено у принцип юридичної визначеності, який є фундаментальним аспектом верховенства права, про який було вказано у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».
Суд не наділений дискреційними повноваженнями щодо продовження процесуального строку за власною ініціативою.
Вищенаведене позбавляє суд можливості вирішити дане питання за відсутності відповідного клопотання.
Згідно із ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 ЦПК України.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги.
ОСОБА_1 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, Верховний Суд із зазначеного питання прийняв постанову № 6-185ус17 від 06 вересня 2017 року, якою читко роз`яснив, що згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень статті п`ятої Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії ( об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з об`єктів справляння судового збору.
Разом з тим застосовувати частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обов`язково слід у системному зв`язку з нормами статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, тобто враховуючи характеристику об`єкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.
Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону № 3674-VI визначають, що об`єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об`єкта справляння судового збору.
Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв`язку з положеннями статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті п`ятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв`язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов`язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.
Таким чином, оскільки навіть і в ЗУ «Про захист прав споживачів» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за подання апеляційних скарг на рішення суду, що має місце в даному випадку, то і вимога заявника про застосування до цивільно-процесуальних правовідносин щодо справляння судового збору саме правових приписів, закріплених у ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», не зумовлює звільнення його від сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги.
Зазначені висновки викладено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду України від 31.05.2016 у справі №6-987ц16, а також інших судових рішення Верховного Суду України, прийнятих при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору учасників розгляду справ з посиланням на ЗУ «Про захист прав споживачів».
Та обставина, що позивач не сплачував судовий збір у суді першої інстанції, правового значення для вирішення питання про необхідність сплати судового збору у апеляційному суді немає, адже тут враховується не фактична сплата судового збору (що помилково могло і не мати місця), а наявність у особи обов`язку по сплаті судового збору.
Так Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя (справа Креуз проти Польщі). Це пов`язано з тим, що, на думку ЄСПЛ, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа Шишков проти Росії).
Разом з тим, ЄСПЛ виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії».
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
У даному випадку апеляційний суд враховує, що оскаржується ухвала суду, предметом позову є про захист прав споживачів, що свідчить про певну складність та комплексність спору, апелянт ніяким чином не вказує на свій фінансовий стан, який би об`єктивно перешкоджав йому здійснити сплату судового збору у встановленому судом розмірі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору необхідно залишити без задоволення.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026» встановлено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн.
Згідно з п.п.9 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору за подачу даної апеляційної скарги дорівнювала 665,60 грн.
З 01 січня 2026 року платіжні реквізити для перерахування судового збору при зверненні до Запорізького апеляційного суду.
Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл/м. Запоріжжя Вознес./22030101;
Рахунок отримувача (IBAN): [рахунок приховано];
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Крім того, до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (п. 2 ч.4 ст. 356 ЦПК України).
В супереч вимогам закону, скаржник звернувся із апеляційною скаргою без надання копій для інших учасників справи.
Також в додатках до апеляційної скарги зазначено ордер на правову допомогу, проте, відповідно до акту від 10.07.2026 р., складеного працівниками апеляційного суду, ордеру на надання правової допомоги відсутній зазначений ордер.
Зважаючи на зазначені недоліки апеляційної скарги, на підставі ст. 185, ст. 357 ЦПК України її необхідно залишити без руху, а апелянту - надати строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 185, 354, 357 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року, - залишити без руху.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання суду апеляційної інстанції: заяви щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням причин пропуску, або докази отримання оскаржуваної ухвали суду; Копії квитанції про сплату судового збору у розмірі 665,60 грн. на зазначенні реквізити, та копії апеляційної скарги для всіх учасників справи.
Роз`яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або вказані в ній підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнанні неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді О.З. Поляков
Л.Г. Салтан