ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/51472/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу в частині, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, яким просила:
- визнати протиправним та скасувати п. 37 протоколу від 28 лютого 2024 року №32/168 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно змісту якого комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги дружині загиблого у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 03 квітня 2024 року та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 17 січня 2025 року №321/КЦ/757 - в розмірі 1/3 частини 15000000,00 грн, у сумі 5000000,00 грн;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити спірну частину одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 5000000,00 грн.
Крім того, 20 жовтня 2025 року позивачем подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Міністерства оборони України №32/168 від 28 лютого 2025 року, прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині призначення одноразової грошової допомоги дружині загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - в розмірі 1/3 частини від 15000000,00 грн, тобто, у сумі 5000000,00 грн;
- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 зупинити виплату одноразової грошової допомоги, призначеної рішенням Міністерства оборони України №32/168 від 28 лютого 2025 року прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_3 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 розмірі 1/3 частини від 15000000,00 грн, а саме 5000000,00 грн, до вирішення спору по суті та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким застосувати заходи забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначила про те, що дії Міністерства оборони України, наслідком яких стало прийняття оскаржуваного рішення від 28 лютого 2025 року №32/168, оформленого у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини 15000000 грн (5000000 грн) порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .
Звернула увагу суду на те, що волевиявлення ОСОБА_2 безпосередньо висловлене ним у позовній заяві про розірвання шлюбу по справі №286/798/24 може бути прирівняне до особистого розпорядження військовослужбовця щодо одноразової грошової допомоги, яким ОСОБА_2 щиро та свідомо висловив бажання не допустити ОСОБА_3 до отримання виплат, що має бути враховано судом.
Додатково зазначила про відсутність у ОСОБА_3 права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки загиблий проживав та вів спільне господарство з ОСОБА_4 , що підтверджує фактичне припинення сімейних відносин з ОСОБА_3 та слугувало причиною подання заяви про розірвання шлюбу.
Також наголосила, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним, співмірним та пропорційним, оскільки воно не позбавляє жодну з сторін на судовий захист, але запобігає завданню шкоди правам позивача до ухвалення остаточного судового рішення.
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено наявність підстав для забезпечення позову.
Додатково зазначив про те, що ОСОБА_3 на дату смерті ОСОБА_2 юридично була його дружиною, а ОСОБА_4 - співмешканкою (утриманкою), водночас наявність нових стосунків у загиблого військовослужбовця не впливає на право дружини на отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона не вийшла заміж вдруге.
Звернув увагу суду на те, що будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення поручених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, останньою не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає про те, що заходи забезпечення позову спрямовані на недопущення безповоротних наслідків, які можуть настати у випадку здійснення повної виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 до вирішення спору по суті. Крім того, у разі перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 фактичне виконання рішення суду про скасування рішення Міністерства оборони України стане істотно ускладненим, адже зазначені кошти можуть бути використані, а їх подальше стягнення буде неефективним.
Надаючи оцінку відповідним доводам апелянта, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог та мають бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
На переконання колегії суддів, сама лише незгода позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
У постанові від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 Верховний Суд зазначив, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень чи вчинення дій, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначені позивачем доводи щодо протиправності оскаржуваного рішення підлягають перевірці судом першої інстанції саме під час розгляду справи по суті з наданням оцінки підставам для його прийняття.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії рішення Міністерства оборони України №32/168 від 28 лютого 2025 року та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 зупинити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , як дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини до вирішення спору по суті та набрання законної сили судовим рішенням у даній справі є необґрунтованим та передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ за наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, у позивача, як матері загиблого військовослужбовця наявний спір з Міністерством оборони України, як органом уповноваженими призначати виплату одноразової грошової допомоги щодо виплати ОСОБА_3 , як дружині загиблого військовослужбовця 1/3 одноразової грошової допомоги, що з урахуванням положень ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є підставою для призупиненням виплати одноразової грошової допомоги органом уповноваженим здійснювати таку виплату.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку