П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 935/1125/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Василенко Р.О.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
29 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,
представника позивача - Олянюка В.Л.,
представника відповідача - Ковальського Є.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 15.04.2026 серії ДПО18 № 690167, згідно з якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.
1.2 На обґрунтування вимог позивач посилається на незаконність, необґрунтованість та безпідставність оскаржуваної постанови. Вважає, що поліцейські порушили процедуру розгляду справи та не надали суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 15.04.2026 о 09:55 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на 186 км автодороги М-21, рухався зі швидкістю 73 км/год у зоні дії дорожнього знака 5.49 «Гуйва», чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam TC000545. Крім того, водій був позбавлений права керування за рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі № 295/14137/25. Подія фіксувалася на портативний відеореєстратор № 475036/475329. Наведене свідчить про вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП.
2.2 15 квітня 2026 року старшим лейтенантом поліції Андрощуком В. винесено постанову серії ДПО18 № 690167 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.
2.3 Не погодившись з постановою поліції, позивач оскаржив її до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції на підставі аналізу наданих відповідачем доказів, у тому числі відеозаписів, встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 122 та частиною 4 статті 126 КУпАП.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Позивач просить скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4.2 На обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд не дослідив у повному обсязі всі докази й доводи позивача та не надав їм належної оцінки.
4.3 Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
1.2 Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).
1.3 Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
1.4 Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП на посадову особу, яка розглядає справу, покладено обов`язок з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
1.5 З обставин справи вбачається, що 15.04.2026 о 09:55 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом на 186 км автодороги М-21, рухався зі швидкістю 73 км/год у зоні дії дорожнього знака 5.49 «Гуйва», чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam TC000545. Крім того, водій був позбавлений права керування рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.02.2026 у справі № 295/14137/25.
1.6 В оскаржуваній постанові зазначено, що події фіксувалися на портативний відеореєстратор. Цей відеозапис здійснено нагрудними камерами працівників поліції відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
1.7 Згідно з відеозаписами, наданими відповідачем та наявними в матеріалах справи, після зупинки транспортного засобу з водійського місця вийшов ОСОБА_1 , особу якого було встановлено на підставі його паспорта. Сам водій повідомив, що позбавлений права керування транспортним засобом за рішенням суду, та фактично погодився з виявленими порушеннями щодо перевищення швидкості руху й керування транспортним засобом особою, позбавленою відповідного права, просячи при цьому працівників поліції «заплющити очі» на ці порушення. Після перевірки інформації про позивача поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде розглянуто справу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів) та за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами), роз`яснив зміст норм, передбачену санкцію та права, визначені статтею 268 КУпАП (щодо користування правовою допомогою, надання пояснень, заявлення клопотань тощо). Водій жодних клопотань, зокрема про надання додаткових пояснень чи дослідження доказів, не заявляв.
1.8 Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що постанова є протиправною через відсутність у ній вказівки на конкретний пункт Правил дорожнього руху України, порушення якого ставиться позивачу за провину.
Так, частина друга статті 283 КУпАП вимагає зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, тобто відповідної статті (частини статті) КУпАП, а не обов`язкового відтворення в постанові номера пункту підзаконного нормативного акта, на порушенні якого ця відповідальність ґрунтується. У спірній постанові зазначено частину першу статті 122 та частину четверту статті 126 КУпАП, які безпосередньо описують об`єктивну сторону відповідних правопорушень - як перевищення встановленої швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування відповідно.
Крім того, опис обставин у постанові є чітким і включає дату, час та місце вчинення правопорушення, назву й серійний номер технічного засобу вимірювання швидкості, зафіксовану ним швидкість руху, а також посилання на конкретне судове рішення, яким позивача позбавлено права керування транспортними засобами. Такий опис відповідає вимогам статті 283 КУпАП, був роз`яснений та оголошений ОСОБА_1 , що, на переконання суду, забезпечувало йому чітке розуміння суті пред`явленого обвинувачення.
1.9 Колегія суддів зазначає, що апелянт, вказуючи в апеляційній скарзі на неповне дослідження доказів у справі, обмежився загальними посиланнями на норми права та не вказав, які саме докази не були надані ОСОБА_1 під час розгляду справи. На місці події ОСОБА_1 погоджувався з виявленими порушеннями, не висловлював незгоди із встановленими фактами та не заявляв клопотань про їх доведення будь-якими доказами. З огляду на це поліцейський оцінив наявні в нього докази за своїм внутрішнім переконанням, що відповідає вимогам статті 252 КУпАП.
1.10 Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання працівником поліції процедури розгляду справи, визначеної пунктами 5, 9, 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), колегія суддів зазначає таке.
Працівник поліції після зупинки транспортного засобу встановив особу позивача, роз`яснив йому права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомив про виявлене порушення Правил дорожнього руху, після чого виніс постанову на підставі об`єктивних даних показань вимірювача швидкості TruCam, відеофіксації та наявного судового рішення про позбавлення позивача права керування транспортними засобами.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач на місці зупинки заявляв клопотання чи надавав пояснення або докази, які не були досліджені працівником поліції. За відсутності таких клопотань чи пояснень недображення в постанові окремого етапу їх розгляду не свідчить про порушення процедури, а лише вказує на відсутність предмета для такого дослідження.
З огляду на це роз`яснення позивачу прав та обов`язків, встановлення його особи, повідомлення про суть порушення та надання можливості висловити пояснення до винесення постанови на підставі об`єктивних доказів відповідає вимогам Інструкції № 1395 та статті 280 КУпАП щодо з`ясування обставин справи, а тому не є підставою для визнання постанови протиправною.
1.11 Під час розгляду справи судом позивач не надав жодного доказу, який спростував би встановлені факти порушень за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 126 КУпАП.
1.12 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач довів обґрунтованість оскаржуваної постанови наданими доказами, а саме показаннями вимірювача швидкості, відеозаписом та судовим рішенням про позбавлення позивача права керування транспортними засобами. Ці докази підтверджують як факт позбавлення позивача права керування транспортними засобами за рішенням суду, так і факт керування ним транспортним засобом з перевищенням встановленої швидкості більш ніж на 20 км/год.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.