ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року м. Львів Справа № 752/16479/14-ц пров. № А/857/16979/26
Восьми апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Довга О.І.
судді Запотічний І.І.
Шинкар Т.І.
секретар судового зсідання Слободян І.М.
за участю представників
від позивача Дяків В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі № 752/16479/14-ц за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною (головуючий суддя Братичак У.В., м.Львів, письмове провадження ), -
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича, в якій скаржник просив:
- визнати бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича, саме - невинесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження №71652768 незаконною;
- зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 71652768.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року у справі №752/16479/14-ц скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною та протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. у виконавчому провадженні № 71652768 - щодо примусового виконання постанови № 55287431 від 21 квітня 2023 року. Зобов`язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №71652768 щодо примусового виконання постанови № 55287431 від 21 квітня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року у справі №752/16479/14-ц апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 січня 2025 року скасовано. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р.А., стягувач АТ «Сенс Банк», закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про передачу справи в суд першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи, у визначений статтею 256 ЦПК України строк.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи, задоволено.
Передано справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Романа Анатолійовича до Львівського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позовну заяву залишено без руху. На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду оформлену, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву у якій просить:
- визнати бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 71652768 протиправною;
- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 71652768.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те що, незважаючи на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №752/16479/14-ц, згідно якої виконавчий лист від 06.11.2017 № 752/16479/14-ц визнаний таким що не підлягає виконанню, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюком Романом Анатолійовичем не закінчене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 нестягнутого виконавчого збору у розмірі 3 370 314,84 гривень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року:
- визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 71652768;
- зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №71652768.
Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що у зв`язку з визнанням у справі №752/16479/14-ц виконавчого листа таким що не підлягає виконанню, відповідач повинен був винести відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження №71652768 з виконання постанови ВП №55287431 від 21.04.2023 про стягнення із скаржника нестягнутого виконавчого збору в розмірі 3370314,84 грн, чого протиправно не зробив.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Учасників справи повідомлено про розгляд справи у встановленому процесуальним законом порядку.
За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник позивача в судовому засіданні заперечує проти поданої апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
З матеріалів справи суд з`ясував, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст.2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати, передбачених цим Законом, заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст.5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження, виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення - шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду.
Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно матеріалів справи ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №752/16479/14-ц, яка набрала законної сили, визнано виконавчий лист від 06.11.2017, виданий Голосіївським районним судом міста Києва у справі №752/16479/14-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», заборгованості в розмірі 33 990 161,73 грн таким, що не підлягає виконанню.
З вказаною ухвалою відповідач не погодився та оскаржив таку в апеляційному порядку, однак ухвалою Київського апеляційного суду від 12.03.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Юлдашева Ю.М., поданою в інтересах Міністерства юстиції України, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2023, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що учасниками розгляду питання про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є лише стягувач та боржник.
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 12.03.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду, однак постановою Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №752/16479/14-ц касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 12.03.2024 залишено без змін.
Приймаючи вказану постанову Верховний Суд зазначив, що «апеляційний суд також обґрунтовано відхилив доводи заявника апеляційної скарги про те, що визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може призвести до неможливості стягнення виконавчого збору до Державного бюджету України, оскільки зазначене питання не підлягає вирішенню під час розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, до матеріалів апеляційної скарги Міністерством юстиції України не було додано жодного доказу про те, що державним виконавцем було стягнуто в примусовому порядку з ОСОБА_1 будь-яку суму за виконавчим листом №752/16479/14-ц, виданим 06 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва».
Таким чином, ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №752/16479/14-ц про визнання виконавчого листа від 06.11.2017 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», заборгованості в розмірі 33 990 161,73 грн таким, що не підлягає виконанню, набрала законної сили.
Згідно частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визнання у справі №752/16479/14-ц виконавчого листа таким що не підлягає виконанню є підставою для прийняття відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження №71652768 з виконання постанови у ВП №55287431 від 21.04.2023 про стягнення із скаржника нестягнутого виконавчого збору в розмірі 3370314,84 грн. Відповідач такого рішення не прийняв.
За змістом ст.242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та правильно вирішив цей адміністративний спір. Водночас апеляційна скарга за своїм змістом повністю повторює зміст позовної заяви та не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, доводи скаржника зводяться до питання переоцінки юридичних норм та обставин справи, а відтак така скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.242, 272, 287, 311, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №752/16479/14-ц - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 29.07.26