Справа № 703/3174/26
2-а/703/39/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Волосовського В.В.,
секретаря судового засідання Похітон Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Накоп`юк Я.В., звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R531789 від 15 травня 2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Романюком В.Ю. якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього просив закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того просив судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 15.05.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № R531789 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За змістом вказаної постанови вказано: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП».
Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою, та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки неправомірно та необґрунтовано покладає на нього обов`язок зі сплати штрафу. а тому просив визнати вказану постанову протиправною, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Зазначає, що у травні 2026 року ОСОБА_1 виявлено, що у застосунку «Резерв+» відображаються відомості про наявність порушень правил військового обліку, зокрема: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», у зв`язку з чим 27.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено звернення до правоохоронних органів для примусового затримання та доставлення позивача до органів ТЦК та СП для оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, що підтверджується витягом від 12.05.2026 - електронним військово-обліковим документом (еВОД) № 080220221388257800009.
12.05.2026 позивачем відповідно до положень ст. 279-9 КУпАП через застосунок «Резерв+» (електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста) відправлено запропоновану сервісом заяву щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
При цьому представник позивача наголошує, що така заява за змістом ст. 279-9 КУпАП є лише процесуальною підставою для розгляду справи за відсутності особи та застосування мінімального розміру штрафу, але не замінює собою обов`язку посадової особи перевірити фактичні дані та виконати вимоги Закону. Винесення постанови у порядку ст. 279-9 КУпАП має відбуватися із імперативним дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.
Відтак, подання позивачем заяви у порядку ст. 279-9 КУпАП щодо неоспорення порушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не звільняє керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від виконання вимог статей 247, 280, 283 КУпАП. Отже, навіть у разі подання заяви про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності орган (посадова особа) зобов`язаний закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Стверджує, що оскаржувана постанова усупереч приписам ст. 279-9 КУпАП не відповідає вимогам статті 247, 280, 283 КУпАП, оскільки у спірний період позивачу повістки не вручались, на пошту не надходили; до 27.03.2026 в застосунку «Резерв+» не відображалось будь-яких порушень правил військового обліку.
Зауважив, що оскаржувана постанова:
- винесена з порушенням ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, зокрема: номер та дата повістки, дата та спосіб вручення/направлення повістки, дата та час для прибуття за повісткою, докази вручення/направлення повістки, тощо;
- винесена з порушенням ч. 1 ст. 280 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також не перевірено підтвердження вказаних обставин належними та допустимими доказами;
- винесена з порушенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки відсутність належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які згідно з ч. 1 ст. 280 КУпАП підлягають дослідженню та перевірці, а згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП - описані в постанові, свідчить про відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, на переконання представника позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження відносно позивача - закриттю.
Окрім того, представник позивача зауважив, що для забезпечення дотримання імперативних вимог ч. 2 ст. 279-9 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення має бути винесена в межах строків накладення такого стягнення, в протилежному випадку провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Водночас, зі змісту оскаржуваної постанови не видається за можливе стверджувати про дотримання вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП при її винесені.
З огляду на вищевикладене, представник позивача вважає, що дана постанова є незаконною та підлягає до скасування в повному обсязі.
Ухвалою судді від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, встановлено відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого вони можуть подати заперечення. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема: повістки, відомості про яку внесені до постанови № R531789 від 15.05.2026 та доказів її направлення/вручення чи повернення поштового відправлення.
26 червня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1) ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому викладено заперечення з приводу заявлених позовних вимог. Відповідач повністю не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що спрямовані виключно на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Так, представник відповідача 1 вказує, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.05.2026 року № R531789 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Підставою для притягнення до відповідальності став зафіксований та підтверджений відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» факт неприбуття Позивача за законним викликом (повісткою) до органу комплектування у строк та місце, визначені у ній.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП для взяття на військовий облік та визначення їх призначення на особливий період. Позивач вищевказаний обов`язок проігнорував, у визначений час не з`явився, про поважність причин неявки у триденний строк не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо правомірності формування повістки та походження матеріалів справи представник відповідача 1 вказує, що повістка про виклик ОСОБА_1 була сформована 20.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 в автоматизованому режимі з використанням відомостей системи ЄДР «Оберіг» та в подальшому централізовано направлена на адресу Позивача засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Належне виконання державою обов`язку щодо сповіщення Позивача підтверджується відповідним цифровим записом про формування та передачу повістки до поштового оператора у реєстрі «Оберіг».
У зв`язку з тривалим ігноруванням викликів, ІНФОРМАЦІЯ_7 було офіційно направлено звернення від 12.03.2025 року до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та щодо його затримання і доставлення. На переконання сторони відповідача, даний факт підтверджує, що позивач тривалий час свідомо перебував у статусі порушника мобілізаційного законодавства.
Подавши 12.05.2026 року через систему «Резерв+» добровільну заяву про визнання вини, позивач фактично акцептував розгляд цієї справи саме ІНФОРМАЦІЯ_8 (за місцем свого актуального обліку та виявлення).
Так, 12.05.2026 року позивач добровільно через застосунок «Резерв+» подав офіційну заяву в порядку статті 279-9 КУпАП. Таким чином, позивач офіційно у письмовій (електронній) формі визнав факт вчинення правопорушення та надав пряму згоду на розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності.
Щодо доводів позивача про пропуск строків давності притягнення його до адміністративної відповідальності (ст. 38 КУпАП) представник відповідача 1 зазначила наступне.
Так, позивач стверджує, що оскільки первинне звернення ІНФОРМАЦІЯ_9 до поліції датоване 12.03.2025 року, то станом на 15.05.2026 року річний строк притягнення до відповідальності за ст. 38 КУпАП минув. Відповідач вважає ці доводи юридично неспроможними. Вказує, що неявка за викликом по повістці та ігнорування правил військового обліку в особливий період за своєю юридичною природою є триваючим правопорушенням.
Стверджує, що адміністративне стягнення за статтями 210, 210-1 КУпАП в особливий період може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення.
Відтак, направлення звернення до поліції у 2025 році зафіксувало лише початковий момент протиправної бездіяльності. Для триваючих правопорушень строк обчислюється з дня їх виявлення, оскільки факт вчинення триває безперервно кожного дня.
Дане триваюче правопорушення було припинене та знову безпосередньо виявлене 12.05.2026 року, коли Позивач самостійно зайшов у додаток «Резерв+» та подав офіційну електронну заяву, зафіксувавши у цифровій системі визнання своєї провини станом на травень 2026 року.
Таким чином, доводи сторони відповідача зводяться до того, що оскільки триваюче правопорушення припинилося у зв`язку з фіксацією заяви самого позивача 12.05.2026 року, тримісячний строк розпочався саме з цієї дати. Оскаржувану постанову № R531789 було винесено т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 15.05.2026 року - на 3-й день після цифрового виявлення, тобто у чітких та беззаперечних межах строків, установлених ст. 38 КУпАП.
За вказаних обставин, представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення. Відтак просила у задоволенні позову відмовити. Окрім того вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 та є бюджетною установою Міністерства оборони України, просила судові витрати не покладати на відповідача.
До поданого відзиву представник відповідача 1 приєднала, в тому числі, витяг з Резерв+ від 12.05.2026 року, витяг з Резерв+ від 19.05.2026 року, копію адвокатського запиту, відповідь на адвокатський запит, квитанцію щодо відправлення відповіді на адвокатський запит, облікову картку з картотеки спеціального військового обліку станом на 24.06.2026 року, копію повістки №2555447 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14-00 год. 02.03.2025 року та копію оскаржуваної постанови R531789 від 15.05.2026 року.
Одночасно з відзивом від відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло письмове клопотання, в якому останній просить залучити до участі у справі № 703/3174/26 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_10 , а також витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_11 належним чином завірені копії документів, що підтверджують формування та відправку АТ «Укрпошта» повістки від 20.02.2025 року на ім`я ОСОБА_1 , а також копію звернення до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 12.03.2025 року.
Водночас суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявленого клопотання про витребування доказів, оскільки дата відправки повістки позивачу встановлена іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Розглянувши заяву відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Виходячи зі змісту вказаних положень статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні, зокрема, відповідача можливе у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.
Суд вважає, що у клопотанні про залучення третьої особи, відповідачем не наведено та необґрунтовано наявності будь-яких обставин, за яких рішення у даній справі, може вплинути на права та обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Таким чином, клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на стороні відповідача, задоволенню не підлягає.
Окрім того, одночасно з відзивом від відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло письмове клопотання, в якому останній просить об`єднати в одне провадження адміністративну справу № 703/3195/26 та адміністративну справу № 703/3174/26 за позовами ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спільний розгляд об`єднаних справ здійснювати в межах провадження у справі № 703/3195/26, яка була відкрита раніше.
Водночас суд зазначає, що станом на день розгляду справи № 703/3174/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розгляд справи № 703/3195/26 завершено та по справі 07 липня 2026 року винесено рішення. Відтак указані справи не можуть бути об`єднані в одне провадження.
01 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, скориставшись правом передбаченим відповідно до ст. 163 КАС України, виклав свої заперечення на доводи представника відповідача 1, викладені ним у відзиві. Так, представник позивача просив відхилити заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, як необґрунтовані. Так, представник позивача зауважив, що відповідачами не подано будь-яких заперечень щодо підстав та мотивів, наведених у позовній заяві, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови. При цьому наголосив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Крім того, представник позивача вказує, що ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.05.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема: повістки, відомості про яку внесені до постанови № R531789 від 15.05.2026 та доказів її направлення/вручення чи повернення поштового відправлення. Однак ІНФОРМАЦІЯ_12 не надано витребуваних судом доказів направлення/вручення повістки чи повернення поштового відправлення. Отже, відповідачами не спростовано обставини та факти, наведені у позовній заяві.
Водночас сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, зокрема на підтвердження факту наявності події і складу адміністративного правопорушення.
Також у поданій відповіді на відзив представник позивача наголосив про закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Зазанчив, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, зокрема, неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом невчинення дій до визначеної дати та часу.
Згідно долученої до відзиву на позовну заяву повістки № 2555447, позивач мав прибути до ТЦК та СП 02.03.2025. Отже, станом на 03.03.2025 уповноваженим особам ТЦК та СП достовірно було відомо, що позивач не прибув 02.03.2025 за повісткою, а тому 03.06.2025 сплинув строк накладення адміністративного стягнення.
На підставі наведеного просив постанову від 15.05.2026 № R531789 визнати такою, що винесена без дотримання вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, та скасувати, а провадження відносно позивача - закрити.
08 липня 2026 року до суду від представника відповідача-2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі, сформовані системі «Електронний суд» 07 липня 2026 року, в яких останній вказує, що виходячи зі змісту позовних вимог, позовних вимог, що стосуються ІНФОРМАЦІЯ_3 заявником не подано. ІНФОРМАЦІЯ_13 є юридичною особою публічного права, яка у даному провадженні може залучатися та відповідати лише за вимогами про розподіл судових витрат.
Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідачі не скористались.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник - адвокат Накоп`юк Я.В. звернувся до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив, просить їх задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання також не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, які викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 Романюка В.Ю. № R531789 від 15.05.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. За змістом вказаної постанови вказано: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП».
Зі змісту вказаної постанови також вбачається, що вона винесена за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Дата надходження заяви 12.05.2026, спосіб надходження заяви через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста, короткий зміст заяви повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
Як вбачається з долученої до відзиву на позовну заяву повістки № 2555447, позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 02.03.2025 року о 14-00 годині.
Отже, станом на 03.03.2025 року уповноваженим особам ТЦК та СП достовірно було відомо, що позивач 02.03.2025 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та не прибув за повісткою.
Судом витребовувалися матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема: повістки, відомості про яку внесені до постанови № R531789 від 15.05.2026 та доказів її направлення/вручення чи повернення поштового відправлення., разом з тим суду такі надані не були.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, а надалі іншими Указами Президента України цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.
Із початком широкомасштабної військової агресії рф фундаментальні національні інтереси, які полягають у збереженні суверенітету, територіальної цілісності і незалежності, що є засадничими умовами реалізації права Українського народу на самовизначення та збереження держави Україна, викликали потребу у невідкладній повній мобілізації оборонних ресурсів для забезпечення відсічі агресору, в тому числі громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У відповідності до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).
Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Також, суд зауважує, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення визначає день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Відтак, суд відхиляє доводи сторони відповідача, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є триваючим порушенням.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Водночас початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган ТЦК та СП отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення постанови та/або направлення звернення у порядку ст. 259 КУпАП. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах № 461/1393/16-а від 21.11.2019, № 149/2498/17 від 28.02.2019.
Як було вказано вище, приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За обставинами цієї справи позивач станом на 02.03.2025 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є день до 03.03.2025 року, коли позивачем не були вчинені дії.
Суд також бере до уваги, що уповноваженим особам ТЦК та СП достовірно було відомо, що позивач не прибув 02.03.2025 за повісткою, а тому 03.06.2025 року сплинув строк накладення адміністративного стягнення.
При цьому, спірну постанову відносно позивача винесено лише 15.05.2026 року, тобто з явним суттєвим перевищенням тримісячного строку накладення адміністративного стягнення з моменту виявлення адміністративного правопорушення.
Також суд погоджується з доводами позивача, що наявність заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності. За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Окрім того, факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. За приписами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП передбачено обов`язок керівника ТЦК та СП після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення, перевірити викладені у заяві фактичні дані, після чого з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову по справі.
Отже, відсутність у матеріалах справи належних і достатніх доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на переконання суду, виключає притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № R531789 від 15 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закриттю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, в якому працює ця особа.
Водночас, враховуючи відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу самостійної юридичної особи та його функціонування у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 , обидва органи залучені до участі у справі як співвідповідачі. Це забезпечує як процесуальну можливість оскарження дій конкретної посадової особи, так і належне виконання судового рішення суб`єктом, що має статус юридичної особи.
Позивачем сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн, що підтверджується квитанцією від 20.05.2026 року. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказану суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача.
Згідно зі ст. 134 КАС України сторона позивача повідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, становить 6 000,00 грн.
На виконання положень ч. 7 ст. 139 КАС України позивач повідомив, що докази про розмір судових витрат буде надано до суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 241-246, 255, 286, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R531789 від 15 травня 2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Романюком Вячеславом Юрійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 (сорок вісім) коп. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 - адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_13 адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Головуючий: В. В. Волосовський