Справа № 576/823/25
Провадження № 2/761/3203/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Бульбі К.В.,
за участі:
позивачки: ОСОБА_1
представників позивачки: ОСОБА_8., ОСОБА_9
представника відповідача (1): ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,
в с т а н о в и в:
У квітні 2025р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з позовом до відповідач Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.
25 квітня 2025р. на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи на позов, в яких третя особа проти позову заперечила (а.с. 49-51 т. 1).
28 квітня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 55 т. 1), в якому відповідач повідомляв, що копію позову та додані до нього документи не отримував, а тому позбавлений можливості висловити свою правову позицію за позовом.
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 15 травня 2025р. матеріали цивільної справи були направлені за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2025р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2025р. позов залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.
01 серпня 2025р. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків та виправлена редакція позову (а.с. 83-88 т. 1), в якому сторона позивача, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 13 травня 2026р. (а.с. 186, 187 т. 1), просила суд:
- встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, як чоловіки та жінки без реєстрації шлюбу з 2013р. і по день зникнення останнього без вісті, а саме до 07 січня 2025р. включно.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 2103р. вона спільно проживала з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі, як чоловік і жінка, мають спільну дитину. 13 січня 2025р. вона отримала сповіщення з військової частини, в якому їй було повідомлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 07 січня 2025р. біля населеного пункту Новомлинськ, Дворічанської селищної громади Куп`янського району Харківської області під час бойового завдання зник безвісті.
В досудовому порядку позивачка зверталася щодо виплати їй одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця, який зник безвісті. Однак отримала відмову, в якій було зазначено, що оскільки позивачка не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , а також відсутнє рішення суду про встановлення факту її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків, то відсутні правові підстави для виплати позивачці грошової допомоги.
Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025р. прийнято справу до розгляду та призначено за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання.
06 жовтня 2025р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 112-116 т. 1), в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не порушувала права, свободи та інтереси позивачки. При цьому позивачкою не враховані положення ст. ст. 16, 16-1, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. за № 975.
Відповідь на відзив стороною позивача до суду не подавалась.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026р. судом, до участі у справі, за заявою сторони позивача, було залучено до участі, у справі в якості відповідача Військову частину НОМЕР_3 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2026р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
25 травня 2026р. на адресу суду надійшла заява представника Військової частини НОМЕР_2 , який повідомив, що Військова частина НОМЕР_3 , в ході проведення організаційних заходів переформована у Військову частину НОМЕР_2 , а тому належним відповідачем є правонаступник - Військова частина НОМЕР_2 .
В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених у позові, просили суд позов задовольнити, позивачка наголошувала, що додатково нею поданий інший позов про встановлення факту батьківства ОСОБА_2 щодо їх спільної доньки.
Представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 зазначав, що в особовій справі військовослужбовця ОСОБА_2 не були зазначені відомості про позивачку, як його дружину, та про їх спільну дитину, а тому сторона відповідача просить ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Відповідач Військова частина НОМЕР_2 , третя особа, про час та місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку, своїх представників до суду не направили, поважності причин неявки не повідомили.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність зазначеної сторони відповідача (Військова частина НОМЕР_2 ) та третьої особи.
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суду пояснили, що вони товаришували з ОСОБА_2 , з початку повномасштабного вторгнення російської федерації до України, оскільки разом проходили військову службу в одній військовій частині. За час служби, та виконання бойових завдань, військовослужбовці обов`язково давали номери телефонів своїх близьких родичів (дружин, повнолітніх дітей, батьків), щоб їх негайно повідомляли про можливе поранення чи загибель військовослужбовця. ОСОБА_2 завжди повідомляв телефон своєї дружини позивачки ОСОБА_1 . Свідкам відомо, що остання неодноразово надсилала ОСОБА_2 поштові відправлення до військової частини, а ОСОБА_2 регулярно надсилав їй грошові кошти на утримання їх спільної доньки, оскільки під час служби ОСОБА_2 розповідав, що інших близьких родичів в нього немає, а з ОСОБА_1 вони проживають понад десять років.
Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суду повідомили, що знайомі, як з позивачкою, так і з її фактичним чоловіком ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_5 , зазначав, що позивачку знає з дитинства, оскільки був її вітчимом був одружений на матері позивачки, і фактично її виховував разом з її рідною матір`ю, після смерті якої почав проживати разом з ОСОБА_6 . Свідок зазначав, що з ОСОБА_2 познайомився ще в 2010р., оскільки позивачка з ним почала фактично проживати та перебувати у сімейних відносинах, в 2013р., у них народилася донька, проживали вони всі разом в м. Глухові Сумської області, а після повномасштабного вторгнення переїхали до м. Києва, після чого ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних сил України. Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що з позивачкою та її фактичним чоловіком ОСОБА_2 познайомилась в 2015р., регулярно спілкувались, та проводили разом спільні сімейні свята.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 , допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що подана заява про становлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що ОСОБА_2 з 08 квітня 2022р. перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2025р. позивачці було надіслано сповіщення з ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 7, в якому їй було повідомлено, що військовослужбовець ОСОБА_2 07 січня 2025р. біля населеного пункту Новомлинськ, Дворічанської селищної громади Куп`янського району Харківської області під час бойового завдання зник безвісті (а.с. 16 т. 1).
Вказане сповіщення було надіслано позивачці, на підставі сповіщення № 147, складеного Військовою частиною НОМЕР_3 , до якої тимчасово був відряджений ОСОБА_2 (а.с. 18 т. 1).
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявниця просила суд встановити факт її спільного проживання та ОСОБА_2 , однією сім`єю, як чоловіки та жінки без реєстрації шлюбу з 2013р. і по день зникнення останнього без вісті, а саме до 07 січня 2025р. включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї; спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.
Згідно вимог ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999р. № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , 1979р. народження та ОСОБА_2 , 1972р. народження, а також їх донька ОСОБА_7 , 2013р. народження проживали разом з 2013р. по 2022р. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27 т. 1 довідка Виконавчого комітету Глухівської міської ради за № 272 від 14 березня 2025р.), а з 09 травня 2022р. ОСОБА_1 , 1979р. народження та ОСОБА_2 , 1972р. народження, а також їх донька ОСОБА_7 , 2013р. народження, проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22 т. 1 довідка Садового товариства «Мрія» від 06 лютого 2025р.);
Судом встановлено, на підставі пояснень сторони позивача, допитаних в судовому засіданні свідків, що позивачка фактично проживала однією сім`єю з січня 2013р. разом з ОСОБА_2 , який вважав себе батьком ОСОБА_7 , 2013р. народження, однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Крім того, судом встановлено, що після мобілізації до лав Збройних сил України, останній повідомляв районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а також військову частину, що ОСОБА_1 є його дружиною, та особою, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах.
Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, разом виховували доньку, мали спільний бюджет, що також підтверджується випискою з банківського рахунку позивачки АТ Комерційний банк «ПриватБанк», яка отримувала регулярно від останнього грошові кошти (а.с. 25, 26 т. 1).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з метою захисту прав сторони позивача, слід встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім`єю, як чоловіки та жінки без реєстрації шлюбу, з січня 2013р. і по день зникнення останнього без вісті, а саме до 07 січня 2025р. включно.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 3, 21 СК України, ст.ст. 15, 16ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), третя особа: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6, місцезнаходження: АДРЕСА_4) про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), однією сім`єю, як чоловіки та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2013р. і по день зникнення останнього без вісті, а саме до 07 січня 2025р. включно.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: