ЄУ №712/8890/26
Провадження №2/712/4785/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість у сумі 63 614,70 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.
У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 08.09.2021 між АТ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №98105244000, відповідно до умов якого відповідачу видано картку із встановленням кредитного ліміту на суму 50 000,00 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 20.04.2023.
Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов`язкового платежу. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями.
09.09.2025 між АТ «УкрСибБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» укладено Договір Факторингу №299, відповідно до якого право грошової вимоги за Кредитними договорами, укладеними між Кредитором та Позичальником, зокрема і за договором №98105244000, перейшло до ТОВ «ФК «Суперіум».
Відповідно до п. 4.1. Договору Факторингу №299 право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі Права Вимоги.
У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 03.06.2026 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Договором №98105244000 в розмірі 63 614,70 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 42 542,29 грн., заборгованість за відсотками - 21050,20 грн., заборгованість за комісіями - 22,21 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 30 липня 2026 року.
Представник позивача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, на заявлених вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень на зареєстроване місце проживання, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред`явив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Позивачем разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просить витребувати у АТ «Укрсиббанк» обґрунтований розрахунок заборгованості (помісячний розрахунок окремо по заборгованості за кредитом та відсоткам із зазначенням нарахованих, сплачених коштів, періодів здійснення відповідних нарахувань) станом на 09.09.2025 (день укладення договору факторингу) за кредитним договором №98105244000; банківські виписки за вказаним кредитним договором, які підтверджують видачу кредитних коштів та їх рух.
У обґрунтування клопотання зазначає, що ТОВ «ФК «Суперіум» не здійснювало видачу кредитних коштів, не здійснювало нарахування заборгованості за кредитним договором, оскільки до позивача перейшло тільки право вимоги за уже сформованим боргом по кредиту на підставі договору факторингу. Позивачем не перераховувався вказаний розмір заборгованості по тілу, відсоткам, комісії, оскільки вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором до моменту передачі права вимоги.
Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасники справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно п. 6.1. Договору факторингу №299 від 09.09.2025 Клієнт зобов`язаний передати Фактору Документацію протягом 180 календарних днів після надходження Суми фінансування. Допускається, що Клієнт може не передати Факторові 1% від кількості справ.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника позивача про витребування доказів не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів не виконання АТ «Украсиббанк» умов договору факторингу №299 від 09.09.2025 щодо передачі документації, не зазначено, які заходи для отримання цього доказу самостійно вживалися стороною позивача, не надано докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Суд зауважує, що при розгляді кредитних спорів суд зобов`язаний перевірити:
1) чи доведений факт отримання відповідачем як позичальником кредитних коштів відповідно до умов договору, наявність первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредитів та їх можливого погашення;
2) чи містять матеріали справи належний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, де зазначено, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви.
Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Оскільки до позовної заяви додано довідку за заборгованістю, з якої неможливо встановити період нарахування заборгованості, не зазначено сум кредиту, на які здійснювалось нарахування відсотків, відсутні відомості щодо здійснення відповідачем оплат за кредитом, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2026 року при відкритті провадження у справі витребувано у позивача розрахунок сум тіла кредиту і відсотків, періоду нарахування відсотків, та суми боргу, на які вони нараховані.
Указаною ухвалою позивачу роз`яснено наслідки неподання позивачем витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Позивач, як юридична особа, та представник позивача Марчук Яна Станіславівна мають зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Згідно довідок про доставку електронного документу ухвала від 30 червня 2026 року надіслана та доставлена до електронного кабінету ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_2 02 липня 2026 року.
За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Однак, позивач на виконання ухвали суду від 30 червня 2026 року про витребування розрахунку заборгованості не надав суду документи (докази), які надають можливість суду встановити обставини виникнення заборгованості відповідача у повному обсязі, та не повідомив, чому указана вимога суду не може бути виконана.
Верховний Суд зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд зазначає, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача вимоги ухвали суду від 30 червня 2026 року щодо витребування доказів не виконані.
Суд доходить висновку, що за наведених обставин на час розгляду справи, не видається можливим безспірно з`ясувати обставини щодо наявності договірних відносин між сторонами.
Позивач не навів обґрунтованих, належних причин неможливості виконання ухвали суду від 30 червня 2026 року. Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві. Позивач не навів жодної обґрунтованої причини, яка би звільнила його від обов`язку щодо доказування правомірності звернення до суду з таким позовом. Стаття 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, на думку суду, ненадання позивачем витребуваних судом доказів вказує на відсутність доведеності позивачем заявлених ним позовних вимог, а як наслідок неможливості розгляду справи по суті.
Крім того, у своїй позовній заяві до суду ТОВ «ФК «Суперіум» просив розглянути справу у його відсутність.
Подавши до суду таке клопотання, позивач тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіслід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 43-44, 81, 84, 257, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізалишити без розгляду.
Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручене у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.С. Стеценко