ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року Справа №918/14/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Левчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еліт Груп ЛТД" на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 (суддя Марач В.В., повне рішення складено 14.04.2026)
за позовом Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еліт Груп ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненська обласна державна адміністрація
про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками
за участю представників:
позивача - Калініченко Н.А.,
відповідача - Корень О.М.,
третьої особи - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 позов задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні Спеціалізованим сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом "Кам`яне-Случанський" права користування земельними ділянками лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0232 та кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0466, належних надрокористувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еліт Груп ЛТД", шляхом зобов`язання товариства звільнити частини вказаних земельних ділянок, привівши їх у попередній, придатний для використання стан, звільнивши від паркану та інших споруд та техніки.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еліт Груп ЛТД" на користь Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" судовий збір у сумі 2662,40 грн.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що надрокористувачем самовільно зайнято частини спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні позивача, а на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0232 в межах спеціального дозволу на користування надрами від 25.01.2022 №5353 ділянки надр "Гальбин-27", відповідачем вчиняються дії по встановленню паркану. Тобто фактично наразі позивач - ССОК "Кам`яне-Случанський", позбавлений можливості реалізовувати свої права як землекористувач та лісокористувач, адже не може на земельних ділянках, що вкриті лісовими насадженнями, забезпечувати ведення лісового господарства, здійснювати лісовпорядкування, здійснювати відтворення та відновлення лісів, здійснювати захист лісів від шкідників і хвороб.
Господарський суд зазначив, що надрокористувач, який має діючий спеціальний дозвіл на користування надрами, без оформлення у законний спосіб права користування земельною ділянкою в межах ділянки надр, не має права займати таку ділянку самостійно та без наявного погодження постійного землекористувача. Про необхідність отримання погодження землекористувача зазначено в ст.97-1 ЗК України та в підписаній між відповідачем та власником землі (РОДА) угоді про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр.
З огляду на викладене, суд вказав, що відповідач не виконав обов`язку передбаченого п.2 та п.7 Угод (умови укладених угод за різними спецдозволами є ідентичними) та не отримав погодження постійного землекористувача - позивача, а отже вказані угоди відповідача не набрали чинності та не надають право відповідачу здійснювати будь-які дії на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні позивача, та які накладаються з ділянками надр (окрім Гальбин 24 та Гальбин 26) до моменту належного виконання вимог Земельного кодексу України та отримання погодження землекористувача.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про усунення перешкоди у праві користування земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом зобов`язання відповідача звільнити частини вказаних земельних ділянок, привівши їх у попередній, придатний для використання стан, звільнивши від паркану та інших споруд та техніки, є належним та ефективним способом захисту порушеного права, і, відповідно підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт, зокрема, вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, щодо пояснень ТОВ "Бізнес Еліт Груп ЛТД" на те, що якщо останнім не буде виконуватись геологічне вивчення на підставі виданих спеціальних дозволів та програми робіт, то відповідно відповідач буде позбавлений права на користування надрами.
Вважає, що неправомірні дії позивача - ССОК "Кам`яне Случанський" у перешкоджанні ТОВ "Бізнес Еліт Груп ЛТД" користуватися надрами свідчать про перешкоджання законній господарській діяльності товариства, суперечить реформі Президента України, направленій на легалізацію видобутку бурштину, а також призводять до недоотримання податків у бюджет.
Скаржник зауважує, що важливим є факт наявності Угод про проведення розвідувальних та видобувних робіт від 23.06.2023, укладених між Рівненською обласною державною адміністрацією як власником землі та надрокористувачем - ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд", які є дійсними, виконуються, що не оспорюється позивачем.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність у ТОВ "Бізнес Еліт Груп ЛТД" спеціальних дозволів на користування надрами, укладених угод із власником земельних ділянок та інших документів, які підтверджують правові підстави здійснення діяльності надрокористувача, а також неправильно витлумачив положення ст.97-1 ЗК України, ототожнивши відсутність окремого погодження землекористувача із відсутністю права на користування надрами.
Також зазначає, що ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" з моменту підписання угод із власником землі неодноразово зверталось із письмовими заяви до ССОК "Кам`яне-Случанське" з проханням погодити угоди, однак жодної відмови позивачем надано не було, а відтак, при врахуванні факту відсутності відмови ССОК "Кам`яне Случанський" у погодженні Угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр такі угоди є погодженими та дійсними.
Апелянт також вказує, що позивач помилково ототожнює погодження угод про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр із погодженням робіт із геологічного вивчення, хоча ці поняття є різними. При цьому вказує, що власник земельних ділянок підписав угоди та передав земельні ділянки за актами приймання-передачі, а землекористувач, отримавши їх, понад два роки не висловлював письмових заперечень, що підтверджує погодження та дійсність угод.
При цьому апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним угодам та актам приймання-передачі як доказам наявності у відповідача правових підстав для здійснення розвідувальних та видобувних робіт.
Відтак, вказує, що твердження наведені у позові ССОК "Кам`яне-Случанське" про самовільне зайняття вказаних земельних ділянок лісового фонду відповідачем та використання їх не за цільовим призначенням - є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не знаходять свого фактичного підтвердження.
Відповідач зазначає, що програмами робіт, погодженими Державною службою геології та надр України, передбачено рекультивацію земельних ділянок, а законність діяльності ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" підтверджується розробленими проектами землеустрою. Також вказує, що товариство взяло на себе обов`язок відшкодувати збитки, завдані проведенням робіт, відповідно до укладених угод.
Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" проводить на спірних земельних ділянках роботи без відповідних дозволів, в тому числі направленні на знищення лісових насаджень та порушення родючого шару ґрунту. Позивач зловживає своїми процесуальними правами з метою перешкоджання законній господарській діяльності надрокористувача.
Апелянт зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що дії ТОВ "Бізнес Еліт Груп ЛТД" створюють перешкоди ССОК "Кам`яне-Случанський" у користуванні земельними ділянками чи виконанні функцій постійного землекористувача та лісокористувача.
Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що суд створив перешкоди для належного виконання завдань підготовчого провадження, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, оскільки позбавив ТОВ "Бізнес Еліт Груп ЛТД" можливості надати пояснення та обґрунтувати їх належними доказами. Також апелянт вважає помилковим висновок суду про повторну неявку представника відповідача у судове засідання, у зв`язку з чим суд безпідставно відмовив у відкладенні першого судового засідання з розгляду справи по суті.
У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що наявність спеціального дозволу на користування надрами не надає надрокористувачу автоматичного права на користування земельною ділянкою, що знаходиться в межах ділянки надр. Земельним кодексом України надрокористувачу передбачено законні способи оформити право на користування землею в межах отриманої ним ділянки надр. Однак, самовільне зайняття земельної ділянки в межах ділянки надр є протиправним та таким, що порушує права постійного землекористувача та лісокористувача - позивача ССОК "Кам`яне-Случанський".
Зауважує, що без отриманого погодження постійного землевласника та відшкодування збитків підписані Угоди не вступили в законну силу, оскільки такі вимоги зазначені у самих угодах.
Позивач вважає, що застосування принципу "мовчазної згоди" щодо надання погодження землекористувача на укладення угод, передбачених ст.97-1 ЗК України, чинним законодавством не передбачено. Заперечує факт надання ним погодження на використання скаржником спірних земельних ділянок та зазначає, що Угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр не створюють для нього обов`язку щодо виконання їх умов, а також не можуть вважатися такими, що набрали чинності.
Із врахуванням положень ст.97-1 ЗК України, зазначає, що оскільки власником земельних ділянок, які перебувають у постійному землекористуванні позивача є держава в особі Рівненської обласної державної адміністрації, Угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр повинні укладатися з Рівненською ОДА та відповідно до вимог ст.97-1 ЗК України за погодженням із землекористувачем.
Крім того, вказує, що позивач, як постійний землекористувач та лісокористувач, несе відповідальність за збереження як лісових насаджень так і родючого шару ґрунту на земельній ділянці, де може самовільно, без оформлення документів та без відповідальності за свої дії, проводити роботи відповідач, в т.ч. шляхом знищення лісових насаджень та порушення родючого шару ґрунту. Такі дії надрокористувача є порушенням норм чинного законодавства, оскільки ним не оформлено у встановленому законом порядку право користування земельними ділянками, що накладаються з ділянками надр.
Позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 - без змін.
У судове засідання, призначене на 21.07.2026 року, третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне-Случанський" є землекористувачем (на праві постійного користування) земельних ділянок з к.н. [номер приховано]:02:001:0466, [номер приховано]:02:002:0232, які є землями лісогосподарського призначення та перебувають у державній власності. Місце розташування (адміністративно територіальна одиниця) Рівненська область, Сарненський район, Вирівська сільська рада; Цільове призначення: Категорія земель: Землі лісогосподарського призначення; Вид цільового призначення земельних ділянок: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг; Форма власності - Державна власність; Площа земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0232 - 347.2650 гектарів; Площа земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:001:0466 - 501.2413 гектарів.
Позивач є підприємством, у постійному землекористуванні якого перебуває 1597,1 га земель лісового фонду державної форми власності на підставі Державного акта на право постійного землекористування серія І-РВ №001186 від 17.12.2001 року.
У свою чергу ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" є надрокористувачем та має ряд спеціальних дозволів на користування надрами, географічні координати яких накладаються на землі лісового фонду та обох вказаних вище земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні позивача.
Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Сарненської районної державної адміністрацією (сторона-1) було укладено з ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" (сторона-2) Угод про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр, зокрема, щодо:
- ділянки "Гальбин-16" спеціальний дозвіл на користування надрами №5317 від 09.12.2021 (Угода №37 від 23.06.2023);
- ділянка "Гальбин-17" спеціальний дозвіл на користування надрами №5318 від 09.12.2021 (Угода №38 від 23.06.2023);
- ділянка "Гальбин-18" спеціальний дозвіл на користування надрами №5319 від 09.12.2021 (Угода №39 від 23.06.2023);
- ділянка "Гальбин-23" спеціальний дозвіл на користування надрами №5331 від 21.12.2021 (Угода №40 від 23.06.2023);
- ділянка "Гальбин-25" спеціальний дозвіл на користування надрами №5320 від 09.12.2021 (Угода №41 від 23.06.2023);
- ділянка "Гальбин-27" спеціальний дозвіл на користування надрами №5353 від 25.01.2022 (Угода №42 від 23.06.2023).
Згідно з п.1 вказаних Угод, сторона-1 передає, а сторона-2 приймає у строкове платне користування земельну ділянку відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 15.12.2025 року надрокористувач розпочав проводити підготовку до надрокористування на вказаних ділянках, та ним розпочато проведення геологорозвідувальних робіт на земельних ділянках з к.н. [номер приховано]:02:002:0232 та з к.н.5625481600:02:001:0466, які перебувають у постійному користуванні позивача, та встановлення паркану розпочато в межах ділянки надр "Гальбин-27" спеціальний дозвіл на користування надрами №5353 від 25.01.2022.
Як наслідок, позивач звернувся до Сарненського районного відділу поліції ГУ НП в Рівненській області з метою припинення, на його думку, неправомірних дій відповідача та недопущення обмеження доступу до земельних ділянок і лісових насаджень, що на них розташовані. Однак, проведення робіт відповідачем не було зупинено.
16.12.2025 року листом позивач повідомив Сарненську районну державну адміністрацію про незаконні дії відповідача-надрокористувача, оскільки саме вказаний орган підписував Угоди з надрокористувачем на підставі наданих повноважень від Рівненської обласної державної адміністрації.
Враховуючи викладене, а також відсутність погодження постійного землекористувача на проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ із подальшим видобуванням бурштину, та вважаючи дії відповідача щодо встановлення огорожі на земельній ділянці такими, що обмежують доступ до земельних ділянок та лісових насаджень, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Реалізовуючи передбачене ст.55 Конституції України, ст.4 ГПК України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.
При цьому, перелік способів захисту прав, визначений вказаною нормою, не є вичерпним.
За положеннями ч.2 ст.5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 06.04.2021 у справі №925/642/19).
З огляду на викладене, враховуючи зміст спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена ССОК "Кам`яне-Случанський" вимога про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача звільнити їх від паркану, інших споруд і техніки є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне-Случанський" є постійним землекористувачем земельних ділянок з к.н. [номер приховано]:02:001:0466 та [номер приховано]:02:002:0232, які належать до земель лісогосподарського призначення та перебувають у державній власності. Право постійного користування зазначеними земельними ділянками посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії І-РВ № 001186 від 17.12.2001.
Разом з тим, ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" є надрокористувачем та здійснює діяльність на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, виданих щодо ділянок надр "Гальбин 16", "Гальбин 17", "Гальбин 18", "Гальбин 23", "Гальбин 25" та "Гальбин 27". Географічні координати зазначених ділянок надр накладаються на землі лісового фонду, у тому числі на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:02:001:0466 та [номер приховано]:02:002:0232, які перебувають у постійному користуванні позивача.
Водночас, вирішуючи питання щодо правомірності використання відповідачем зазначених земельних ділянок, колегія суддів враховує, що наявність спеціального дозволу на користування надрами не є тотожною виникненню права користування земельною ділянкою, необхідної для здійснення відповідної діяльності.
За приписами ст.18 Закону України "Про надра" надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Відповідно до ст. 97-1 ЗК України власнику спеціального дозволу на користування бурштиноносними надрами дозволяється використовувати земельну ділянку на підставі угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт, що укладається із власником землі та/або за погодженням із землекористувачем, із обов`язковим затвердженням оцінки запасів у встановленому законодавством порядку після проведення геологічного вивчення на відповідній ділянці бурштиноносних надр. Типова форма зазначеної угоди затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених положень постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1038 затверджено Типову угоду про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр.
Пунктом 2 вказаної постанови передбачено, що у разі наявності відносно земельної ділянки, визначеної в пункті 1 цієї Угоди, права користування, сторона 2 зобов`язана погодити проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ), з відповідними землекористувачами.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що можливість використання земельної ділянки власником спеціального дозволу на користування бурштиноносними надрами пов`язується не лише з наявністю такого дозволу, а й із дотриманням встановленого земельним законодавством порядку використання відповідної земельної ділянки.
Таким чином, використання земельної ділянки можливе на підставі угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт, укладеної із власником земельної ділянки, та/або за погодженням із землекористувачем, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи.
Колегія суддів зазначає, що застосування законодавцем у ст.97-1 ЗК України конструкції "та/або" передбачає врахування правового режиму конкретної земельної ділянки та наявності щодо неї прав інших осіб. У разі перебування земельної ділянки у користуванні іншої особи, зокрема, на праві постійного користування, укладення угоди із власником земельної ділянки не виключає необхідності отримання погодження такого землекористувача, оскільки його речове право на земельну ділянку підлягає самостійному захисту.
Отже, погодження землекористувача не є формальною процедурною вимогою, а є однією з передбачених законом умов використання земельної ділянки для проведення розвідувальних та видобувних робіт. При цьому, наявність у особи спеціального дозволу на користування надрами сама по собі не породжує права користування відповідною земельною ділянкою та не звільняє надрокористувача від обов`язку дотримання вимог земельного законодавства, у тому числі щодо отримання погодження землекористувача у випадках, коли земельна ділянка перебуває у користуванні іншої особи.
Апеляційним судом встановлено, що Рівненською обласною державною адміністрацією як власником земельних ділянок в особі голови Сарненської районної державної адміністрації (сторона 1) укладено з ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" (сторона 2) Угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт на ділянках бурштиноносних надр, а саме: щодо ділянки "Гальбин-16" - спеціальний дозвіл на користування надрами №5317 від 09.12.2021 (угода №37 від 23.06.2023); ділянки "Гальбин-17" - спеціальний дозвіл №5318 від 09.12.2021 (угода №38 від 23.06.2023); ділянки "Гальбин-18" - спеціальний дозвіл №5319 від 09.12.2021 (угода №39 від 23.06.2023); ділянки "Гальбин-23" - спеціальний дозвіл №5331 від 21.12.2021 (угода №40 від 23.06.2023); ділянки "Гальбин-25" - спеціальний дозвіл №5320 від 09.12.2021 (угода №41 від 23.06.2023); ділянки "Гальбин-27" - спеціальний дозвіл №5353 від 25.01.2022 (угода №42 від 23.06.2023).
Пунктом 2 Угод сторони передбачали, що у зв`язку з тим, що земельні ділянки визначена в п.1 Угод, перебувають в постійному користуванні ССОК "Кам`яне-Случанський", сторона-2 зобов`язана погодити проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ), з відповідним землекористувачем.
Крім того, пунктом 7 Угод встановлено, що ці Угоди набирають чинності з дати їх підписання, але не раніше дати підписання актів приймання-передачі земельних ділянок та погодження проведення визначених робіт з постійним землекористувачем - ССОК "Кам`яне-Случанський".
Отже, умовами самих же Угод, укладених між Рівненською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд", прямо передбачено обов`язок відповідача отримати погодження постійного землекористувача, а також визначено, що набрання Угодами чинності залежить від виконання такої умови.
Водночас, будь-яких доказів отримання ТОВ "Бізнес Еліт Груп Лтд" погодження від ССОК "Кам`яне-Случанський" як постійного землекористувача спірних земельних ділянок на проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ), матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Твердження апелянта про звернення з листами до ССОК "Кам`яне-Случанський" щодо отримання погодження, не заслуговує на увагу, оскільки саме по собі звернення до землекористувача з пропозицією надати погодження не є тотожним отриманню такого погодження. Погодження землекористувача має виражати його волевиявлення як особи, яка має речове право на земельну ділянку, щодо можливості проведення на ній відповідних робіт.
При цьому, положення ст.97-1 ЗК України та п.2, 7 Угод не передбачають можливості заміни погодження землекористувача його мовчазною згодою, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що позивач ототожнює погодження Угод про проведення розвідувальних та видобувних робіт із погодженням проведення робіт з геологічного вивчення, є необґрунтованими. У даному випадку позивач не заперечує факт укладення Угод із власником земельних ділянок, а вказує на невиконання відповідачем передбаченої ст.97-1 ЗК України та умовами самих Угод обов`язкової умови щодо отримання погодження постійного землекористувача на проведення відповідних робіт. Відсутність письмових заперечень з боку землекористувача або отримання ним примірників Угод не свідчить про надання такого погодження та не може замінювати відповідне волевиявлення особи, якій належить право постійного користування земельними ділянками.
Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, 15.12.2025 відповідач розпочав підготовчі роботи до надрокористування на спірних земельних ділянках та проведення геологорозвідувальних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:02:002:0232 та [номер приховано]:02:001:0466, які перебувають у постійному користуванні позивача.
Колегія суддів враховує, що факт початку проведення робіт з геологічного вивчення бурштиноносних надр, передбачених програмою робіт та в межах координат, визначених спеціальними дозволами на користування надрами, не заперечується самим відповідачем, що підтверджується змістом апеляційної скарги та заяви (повідомлення) про початок таких робіт, направленої на адресу позивача.
Отже, за відсутності погодження постійного землекористувача, передбаченого ст.97-1 ЗК України та умовами укладених Угод, відповідач фактично розпочав проведення робіт та використання земельних ділянок лісогосподарського призначення, право постійного користування якими належить позивачу.
Зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0232 в межах спеціального дозволу на користування надрами від 25.01.2022 №5353 щодо ділянки надр "Гальбин-27" відповідачем здійснюються дії щодо встановлення огорожі. Вказана земельна ділянка огороджується відповідачем, на неї здійснюється заїзд техніки для проведення робіт, пов`язаних із надрокористуванням (т.1, а.с.57-78), що обмежує доступ позивача до неї та створює перешкоди у здійсненні ним прав постійного землекористувача та лісокористувача.
Таким чином, відповідач, не отримавши передбаченого законом та умовами укладених Угод погодження постійного землекористувача, здійснює використання земельних ділянок, право постійного користування якими належить позивачу, а встановлення огорожі на одній із них перешкоджає позивачу у реалізації прав землекористувача та лісокористувача, зокрема, щодо забезпечення ведення лісового господарства, здійснення лісовпорядкування, здійснення відтворення та відновлення лісів, здійснення захисту лісів від шкідників і хвороб тощо.
З огляду на встановлені обставини справи, відповідач не виконав передбаченого п.2, 7 Угод обов`язку щодо отримання погодження постійного землекористувача - ССОК "Кам`яне-Случанський". Відтак, укладення Угод із власником земельних ділянок та наявність спеціальних дозволів на користування надрами не надають відповідачу права здійснювати роботи на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні позивача, без виконання вимог земельного законодавства щодо отримання погодження землекористувача.
Відповідно до ч.2, 3 ст.152 ЗК України землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Враховуючи встановлений факт використання відповідачем земельних ділянок за відсутності передбаченого законом та умовами Угод погодження землекористувача, а також створення перешкод у користуванні ними шляхом встановлення огорожі, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання відповідача звільнити їх від огорожі, інших споруд та техніки і привести у придатний для використання стан є належним та ефективним способом захисту порушеного права та підлягає задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що невиконання робіт з геологічного вивчення надр може призвести до позбавлення його права користування надрами, не спростовують висновків суду щодо необхідності дотримання встановленого законом порядку використання земельних ділянок. Наявність у відповідача спеціальних дозволів на користування надрами підтверджує лише право на користування надрами як об`єктом права власності Українського народу, однак не надає автоматичного права на проведення робіт на земельних ділянках, які перебувають у користуванні іншої особи. Реалізація права надрокористування має здійснюватися з дотриманням вимог земельного законодавства, у тому числі щодо отримання передбаченого ст.97-1 ЗК України та умовами укладених Угод погодження постійного землекористувача.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еліт Груп ЛТД" задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.04.2026 у справі №918/14/26 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еліт Груп ЛТД" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "30" липня 2026 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.