УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4463/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026
(головуюча - Принцевська Н. М., судді: Савицький Я. Ф., Ярош А. І.)
у справі за позовом Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ"
до Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс"
про стягнення 595 155,96 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. 13.10.2023 Державне підприємство "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Херсонський комунальний транспортний сервіс" (далі - відповідач) суми основного боргу 470 344,77 грн, пені в сумі 93 810, 39 грн, відсотків річних в сумі 10 277,72 грн, інфляційних втрат в сумі 20 723,08 грн, а також судових витрат, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 8 927,34 грн та витрат на професійну правничу допомогу, які позивач планує понести в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором бербоутного чартеру від 31.03.2022 № 24 щодо оплати чартерної плати за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2026 відмовлено у задоволенні позову; судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладено на позивача.
4. Суд першої інстанції зазначив, що підставою позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості є невиконання зобов`язань за Договором № 24 Стандартний бербоутний чартер Балтійської міжнародної морської ради (БІМКО) кодова назва "БЕРКОН 89" від 31.03.2022, який в силу вимог абзацу 2 частини другої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є нікчемним, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 470 344,77 грн. Суд також зазначив, що відмова у задоволенні основного боргу має наслідком відмову у задоволенні похідних вимог про стягнення пені в, відсотків річних та інфляційних втрат. Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, на підставі ГПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката покладено на позивача.
5. Не погоджуючись з таким рішенням в частині покладання судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката на позивача, скаржник оскаржив його до Піденно-західного апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення в цій частині й ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 8 927,34 грн та судові витрати в якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 27 360,82 грн.
6. 29.06.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки судом було відмовлено у задоволенні позову, тому на підставі ГПК України судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката правомірно покладено на позивача. Інститут розподілу судових витрат, зокрема у контексті покладення їх на сторону внаслідок її неправомірних дій, не може слугувати інструментом нівелювання процесуальної необачності позивача. Звертаючись з позовною заявою, з огляду на загальновідомий факт окупації рф міста Херсон, дату укладання договору - 31.03.2022, представник позивача мав бути обізнаним, що правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним, а тому, цілком очевидним є результат розгляду такої позовної заяви і, відповідно, розподілу судових витрат.
8. 23.07.2026 позивач подав до Верховного Суду із використанням підсистеми Електронний суд касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її мотивувальну частину згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
11. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
12. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
13. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. Позов у цій справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684,00 грн.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
16. Предметом позову у цій справі є стягнення 595 155,96 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
17. Позивач у касаційній скарзі визначив, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є випадки, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
18. Натомість норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
19. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
20. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваного судового рішення, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
21. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
22. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/4463/23 за касаційною скаргою Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ РІЧКОВИХ ПОРТІВ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Г. Вронська