УХВАЛА
31 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/732/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Романова Сергія Миколайовича
на рішення Господарського суду Тернопільської області (Боровець Я. Я.)
від 18.03.2026
та на постанову Західного апеляційного господарського суду (Майданевич А.Г., Коротун О.М., Сулім В.В.)
від 15.06.2026
у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Романова Сергія Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський"
про стягнення заборгованості у розмірі 2 087 775,92 грн
ВСТАНОВИВ:
1. Фізична особа - підприємець Романов Сергій Миколайович (надалі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат Тернопільський" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 087 775,92 грн.
2. Позов обґрунтовано порушенням Відповідачем умов Агентського договору №01-20-12/24 від 29.12.2024 в частині сплати винагороди, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 2 087 775,92 грн.
3. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 18.03.2026, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 15.06.2026 у справі № 921/732/25, у задоволенні позову відмовив.
4. 06 липня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 921/732/25, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження у справі № 921/732/25;
- рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 921/732/25 скасувати, винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму права, а саме, частину 1 статті 74 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (щодо констатації обов`язку доказування сторонами) при цьому проігнорувавши те, як саме (в силу пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України) сторони Агентського договору погодили спосіб підтвердження надання/отримання відповідної послуги, не врахувавши висновки Верховного суду, викладені в постановах від 06.02.2024 у справі № 921/515/20, від 14.01.2026 у справі 3№ 922/4558/24, від 28.02.2018 у справі № 643/15598/15-ц, від 30.04.2026 у справі № 320/7522/25, від 19.06.2019 у справі № 925/1171/17, від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, від 30.09.2020 у справі № 559/1605/18, від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18.
7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму права, а саме частину 1 статті 297 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у взаємозв`язку із пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України та частинами 1, 2 статті 901 ЦК України, щодо яких відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах.
На думку Скаржника, наведені вище законодавчі норми повинні тлумачитись розширено. Внаслідок цього, їх правозастосування повинне допускати можливість надання агентської послуги не лише щодо укладення нових договорів, а й щодо продовження дії тих, які були укладені раніше.
Відтак, з огляду на приписи статей 295, 297 ГК України, на думку Скаржника, потребує формування правового висновку питання про те, чи може предметом агентського договору бути сприяння у продовженні, розвитку та супроводі господарських відносин, що виникли між принципалом і контрагентом до укладення агентського договору.
Також Скаржник зазначив щодо норми права, яка застосована судом апеляційної інстанції неправильно, а саме частини 1, 4 статті 301 ГК України у взаємозв`язку із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", щодо якої відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах.
На переконання Скаржника, при застосуванні вищезазначених норм права потрібно зважати на суть спірних правовідносин. Таким чином необхідний висновок, який дозволяв би суду констатувати можливість вказівки у актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за Агентськими договорами. Відтак потребує формування правового висновку питання про те, чи може первинний документ за агентським договором містити посилання первинні документи щодо інших господарських операцій( якщо щодо таких агентська послуга і надавалась).
8. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
9. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
10. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
11. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
12. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
14. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
15. Таким чином у даному випадку судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 921/732/25 підлягав сплаті у сумі 6 263,32 грн а саме: 2 087 775,92х1,5х200% х0,8
16. Однак, до касаційної скарги Скаржник не додав платіжний документ про сплату судового збору.
17. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 ГПК України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
18. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
19. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- надати Суду документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 6 263,32 грн за подання касаційної скарги.
20. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 292 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Романова Сергія Миколайовича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 921/732/25 залишити без руху.
2. Надати Фізичній особі - підприємцю Романову Сергію Миколайовичу строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом, визначеним у цій ухвалі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська