Справа № 127/4946/26
Провадження 2/127/1385/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2026 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
в с т а н о в и в:
16.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який мотивований тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/26881/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 584 064,41 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2021 року у справі № 127/26283/20 на підставі ст. 625 ЦК України стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 374 069,05 грн. за період з 04.03.2016 р. до 25.11.2020 р.
Дані судові рішення набрали чинності. Були виписані виконавчі листи, які пред`явлені до примусового виконання, проте рішення не виконані відповідачем.
Загальна сума, що підлягала стягненню, становить 958 133,46 грн.
В 2019 році ОСОБА_2 визнав борг і частково погасив на суму 10 800 грн., тому загальна сума боргу 947 333,46 грн. станом на 26.11.2020 року.
Під час примусового виконання рішення було звернуто стягнення на частку квартири ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , але оскільки торги не відбулись ОСОБА_1 вирішив залишити за собою це майно і 06.12.2021 року відділом ДВС складений акт про уточнення вартості майна і передачу майна стягувачу, вартістю 316 589 грн. Відповідне свідоцтво було видане нотаріусом і право власності зареєстроване за ОСОБА_1 29.07.2022 року.
Разом з тим, в зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання з грудня 2020 року до грудня 2025 року, на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в сумі 105 559,84 грн. і інфляція в сумі 487 727,88 грн. (розрахунок наведений в позовній заяві), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
25.03.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов, згідно якого внаслідок часткового погашення боргу і передачу ОСОБА_1 майна в рахунок погашення боргу, залишок становив 256 675,41 грн. (573 264 - 316 589 = 256 675,41), тому вважає, що позивач неправильно навів розрахунок за ст. 625 ЦК України. Крім того, правовідносини виникли між сторонами з приводу договору позики, а відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільнений від відповідальності за ст. 625 ЦК України з 24.02.2022 року. З врахуванням цих обставин за період з 01.12.2020 року до 30.11.2021 року 3% річних на суму 573 264 грн. становили 17 193,92 грн., інфляція - 59 295,05 грн., а за період з 01.12.2021 року до 23.02.2022 року 3% річних на суму 256 675 грн. становили 1 793,21 грн., інфляція 9 082 грн.
Судом вчинені наступні процесуальні дії.
25.02.2026 року відкрите загальне провадження у даній справі.
25.03.2026 року зареєстрований відзив на позов.
02.04.2026 року позивач подав відповідь на відзив.
05.05.2026 року закрите підготовче провадження і призначена справа до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив його вимоги задоволити у повному обсязі. Суду пояснив, що ОСОБА_2 різними способами намагається уникнути виконання рішення суду про стягнення з нього боргу, тому є всі підстави для покладення на ОСОБА_2 відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, що передбачена ст. 625 ЦК України. Загальна сума боргу зменшилась за рахунок передачі йому у власність частки квартири на суму 316 589 грн. і становить 955 859,46 грн., тому відповідно до ст. 625 ЦК України за період з грудня 2020 року до грудня 2025 року слід стягнути 3% річних 105 559,84 грн. і інфляцію в сумі 487 727,88 грн. Вважає, що ОСОБА_2 не звільнений від цієї відповідальності і ст. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосуванню не підлягає, оскільки активні бойові дії на території Вінницької області не проводяться, відповідач не проходить військову службу, а гроші, які він позичив ще в 2003 році і не повертає, весь час знецінюються. Просив також врахувати, що він є особою з інвалідністю 2 групи, має хронічні захворювання, його сім`я перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мишковська Т.М. в судовому засіданні вимоги позивача не визнала, підтримала відзив і зазначила, що відповідальність за ст. 625 ЦК України може бути нарахована за період з 01.12.2020 року до 23.02.2022 року, оскільки під час дії воєнного стану позичальник звільняється від такої відповідальності. Разом з тим, дану суму відповідач також не визнає.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2015 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за зобов`язаннями по акту звірки від 07.11.2002 року в сумі 304 614, 22 грн. та за договором позики від 29.01.2003 року в розмірі 584 064, 41 грн., а всього на загальну суму 888 678, 64 грн.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2015 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково. Ухвалено рішення, яким рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2015 року в частині задоволення позову про стягнення боргу в сумі 304 614, 22 грн. скасовано. Ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 304 614, 22 грн. відмовлено. В решті - рішення залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05.10.2015 року роз`яснено, що відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24.07.2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, сума коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 584 064, 41 грн., також підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір - 3 654, 00 грн. (а.с. 6).
У відділі ДВС перебувало на виконанні виконавче провадження № 54342465 від 21.07.2017 року з примусового виконання виконавчого листа № 127/26881/14-ц, виданого 20.10.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 584 064,41 грн. (а.с. 9).
В рамках виконавчого провадження нереалізоване майно - частку квартири в АДРЕСА_1 відповідно до акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24.11.2021 року із внесенням змін від 06.12.2021 року, та протоколу про проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» № 554432 від 23.09.2021 р., передано стягувачу ОСОБА_1 (а.с. 9, 39).
29.07.2022 року на підставі відповідного свідоцтва нотаріуса за реєстровим № 1513 право власності ОСОБА_1 на частку квартири, вартістю 316 589 грн., було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 13, 14, 15).
Таким чином, сума боргу за договором позики зменшилась і з 24.11.2021 року становить 256 675,41 грн. (573 264,41 грн. - 316 589 грн. = 256 675,41 грн.).
Виконавче провадження № 73705487 з примусового виконання виконавчого листа № 127/26881/14-ц, виданого 20.10.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 256 675,41 грн. відкрите Першим ВДВС у м. Вінниці 03.01.2024 року (а.с. 8) і станом на день розгляду даної справи не завершене.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2021 року у справі № 127/26283/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від суми боргу і інфляційне збільшення боргу за період з 04.03.2016 року до 25.11.2020 року в сумі 374 069 грн. (а.с. 22-24).
Виконавче провадження № 73705635 з примусового виконання виконавчого листа № 127/26283/20 виданого 18.05.2021 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 374 069,05 грн. відкрите Першим ВДВС у м. Вінниці 03.01.2024 року (а.с. 7) і станом на день розгляду даної справи не завершене.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 зазначив, що загальна сума боргу за двома виконавчими провадженнями становить 947 333 грн., тому відповідно до ст. 625 ЦК України за період з грудня 2020 року до грудня 2025 року 3% річних - 105 559,84 грн., інфляція - 487 727,88 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами із договору позики, є зобов`язальними, тому при вирішенні спору суд застосовує норми глав 48, 51 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, вимоги позивача щодо нарахування 3% річних і інфляції є законними і обґрунтованими.
Разом з тим, позивачем неправильно обрахована сума грошового зобов`язання і період, за який відповідач зобов`язаний нести відповідальність у виді сплати 3% річних і інфляції, тому суд наводить власний розрахунок.
Так, за період з 01.12.2020 року (кінцева дата нарахування відповідальності за ст. 625 ЦК України відповідно до рішення суду від 17.03.2021 року) до 24.11.2021 року (акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу на суму 316 589 грн.) заборгованість ОСОБА_3 становила 573 264,41 грн.
Тому нарахування 3% річних і інфляції за цей період слід здійснювати на суму грошового зобов`язання - 573 264,41 грн.
Кількість днів прострочення за цей період складає 359 днів.
3 % річних на суму боргу за цей період становить 16 911,22 грн. (розрахунок на а.с. 111).
Інфляційне збільшення боргу за період з грудня 2020 року до листопада 2021 року складає 59 295,05 грн. (а.с. 111).
За період з 25.11.2021 року (наступний день після передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу на суму 316 589 грн.) до 23.02.2022 року (останній день перед введенням воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 року) заборгованість ОСОБА_3 становила 256 675 грн. (573 264,41 - 316 589 = 256 675).
Тому нарахування 3% річних і інфляції за цей період слід здійснювати на суму грошового зобов`язання - 256 675 грн.
Кількість днів прострочення за цей період складає 91 день.
3 % річних на суму боргу за цей період становить 1919,79 грн. (розрахунок на а.с. 112).
Інфляційне збільшення боргу за період з грудня 2021 року до лютого 2022 року складає 9 082 грн. (а.с. 112).
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
3% річних від суми боргу і інфляційне збільшення боргу за період з 01.12.2020 року до 23.02.2022 року в розмірі 87 208,06 грн. (16 911,22 + 59 295,05 + 1 919,79 + 9 082 = 87 208,06 грн.).
Позовні вимоги щодо нарахування 3% річних і інфляції на суму боргу 374 069 грн., яка була стягнута рішенням суду від 17.03.2021 року, задоволенню не підлягають, оскільки дана сума сама по собі вже є нарахованою за ст. 625 ЦК України.
Крім того, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних і інфляції за період з 24.02.2022 року до грудня 2025 року, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України і враховуючи те, що і позивач і відповідач є особами з інвалідністю 2 групи (а.с. 5, 74) та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнені, судовий збір слід залишити за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 1046 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 % річних від суми боргу і інфляційне збільшення боргу за період з 01.12.2020 року до 23.02.2022 року в сумі 87 208 (вісімдесят сім тисяч двісті вісім) грн. 06 коп.
В решті позову - відмовити.
Судовий збір залишити за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Повне рішення складене 30.07.2026 року.
Суддя: