Справа № 127/4946/26
Провадження 2-др/127/121/26
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Вохмінової О.С.
з участю секретаря судових засідань Сєдінкіної Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 127/4946/26,
в с т а н о в и в:
25.07.2026 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 127/4946/26, оскільки судом при ухваленні рішення від 21.07.2026 року не вирішене питання стягнення витрат на правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що через неправомірну поведінку відповідача ОСОБА_2 , який з 2015 року не виконує рішення суду про стягнення боргу, зловживає правами, він змушений звертатись із позовом про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України і несе витрати по оплаті правничої допомоги. Сума витрат становить 25 200 грн. і гонорар адвоката Поляруша А.В. на підставі умов договору та акту виконаних робіт сплачений готівкою і складається: з усних консультацій адвоката - 1200 грн., вивчення справи і аналізу доказів - 12 000 грн., складання позовної заяви із математичними розрахунками - 6 000 грн., вивчення відзиву відповідача - 1 500 грн., складання відповіді на відзив - 3 000 грн., відвідування судового засідання 05.05.2026 року - 1500 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України позивач просив здійснити розподіл судових витрат і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 25 200 грн., решту судових витрат покласти на відповідача.
Від відповідача ОСОБА_2 заперечення на заяву про розподіл судових витрат, або заява про зменшення суми судових витрат в зв`язку із не співмірністю не надійшла.
Дослідивши зміст заяви, надані суду докази, суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
16.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 593 287,71 грн.
В підготовчому засіданні 05.05.2026 року повідомив, що орієнтовна сума судових витрат становить 50 000 грн. Докази понесення таких витрат будуть надані суду у встановлений законодавством строк.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.07.2026 року в цивільній справі № 127/4946/26 позов був задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3% річних від суми боргу і інфляційне збільшення боргу за період з 01.12.2020 року до 23.02.2022 року в сумі 87 208,06 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Поляруш А.В. надавав правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 року.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору за надання послуг з правової допомоги клієнт сплачує адвокату плату у формі гонорару. Розмір плати, сума, умови та порядок внесення визначаються у додатку № 1 до договору. Розрахунки проводяться у готівковій формі.
Згідно акту виконаних робіт від 21.07.2026 року, підписаного сторонами, адвокат Поляруш А.В. надав ОСОБА_1 правничу допомогу: усна консультація 27.11.2025 року 600 грн., усна консультація 15.12.2025 року 600 грн., вивчення наданих матеріалів справи, судових рішень, збір і аналіз доказів 27.01.2026 року - 12 000 грн., складання позовної заяви з математичними розрахунками 6 000 грн., вивчення змісту відзиву 1500 грн., складання відповіді на відзив з додатками 3 000 грн., перебування в судовому засіданні 05.05.2026 року 1500 грн., разом сума до сплати 25 200 грн. За згодою сторін договір припинений 01.06.2026 року.
ОСОБА_1 сплатив адвокату Полярушу А.В. гонорар в сумі 25 200 грн., готівкою, про що також вказано в акті.
Згідно п. 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 270 ЦПК ).
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, у п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Враховуючи вимоги ст.ст. 137, 141 ЦПК України, а також тривалість і складність справи та виконані адвокатом Полярушем А.В. роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет позовних вимог та значення справи для сторін, враховуючи те, що і позивач і відповідач є особами з інвалідністю 2 гр., позивач похилого віку, його позов задоволено частково, враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторін, суд вважає необхідним компенсувати позивачу понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 15, 134, 141, 260, 270 ЦПК України,
в и р і ш и в:
заяву задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 31 липня 2026 року.
Суддя: