П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року
м. Рівне
Справа № 568/1323/25
Провадження № 22-ц/4815/1236/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2026 року (ухвалене у складі судді Троцюк В.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Радивилівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позов обґрунтовувала тим, що є співвласником частини квартири АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири та проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Обидві квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 знаходяться на одній сходовій клітці та у їх спільному користуванні є земельна ділянка орієнтованою площею 0,20 га для обслуговування житлового будинку.
Відповідач чинить перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою: огородила її, повісила металевий замок, тим самим перешкоджає доступу до зовнішньої сторони квартири та утримання її в належному стані (ремонт, фарбування, миття вікон, тощо). Неодноразові звернення щодо усунення перешкод у користуванні спільною земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку та перебуває у спільному користуванні усіх мешканців будинку, ОСОБА_2 не реагує, а навпаки створює конфлікти та сварки. З приводу порушення прав щодо користування земельною ділянкою, позивач зверталася до Радивилівської міської ради та відділення поліції, однак щодо вирішення вказаного питання їй рекомендовано звернутись до суду.
Просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_5 шляхом знесення металічної огорожі земельної ділянки і навісного металічного замка із забезпеченням вільного доступу до спільної території біля будинку від тепер і надалі.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що оскільки земельна ділянка у АДРЕСА_5 не передавалась у користування власникам квартири будинку, а також за відсутності належних і допустимих доказів, які б указували на створення об`єднання співвласників вказаного багатоквартирного будинку та ініційованого питання про право на земельну ділянку, на якій розташований будинок і прибудинкова територія, ОСОБА_1 не набула у власність чи у постійне користування земельну ділянку, на які розташований цей будинок і яка необхідна для його обслуговування. Відтак позивачем не доведено порушення її права, як землекористувача земельної ділянки встановленням огорожі.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі покликається на самочинні дії відповідача - встановлення огорожі та обмеження доступу інших співвласників до належного їм майна, а саме: відповідач самочинно, без згоди інших співвласників та без отримання будь-яких дозволів органу місцевого самоврядування, встановила: а) металеву сітчасту огорожу впритул до зовнішньої стіни будинку по периметру квартири АДРЕСА_3 на всю висоту 1-го поверху; б) металеву хвіртку із вуличного боку, закриту на навісний металічний замок; в) у межах самочинно огородженої зони - персональну терасу.
На фотографіях виразно видно: огорожа примикає до фасаду без жодного зазору; всередині огородженої зони знаходиться вузол вводу газорозподільної труби в будинок; з боку 2-го поверху балконна плита квартири АДРЕСА_4 , яка належить позивачу та членам її сім`ї, не має навіть захисного огородження балконних перил, оскільки доступ для встановлення огорожі знизу заблокований.
Самочинний характер дій відповідача підтверджено офіційно: Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології та благоустрою Радивилівської міської ради у поясненнях від 24.10.2025 прямо зазначило: "Управління не видавало дозволів або погоджень на встановлення будь-яких огорож, парканів або інших обмежувальних конструкцій на території, яка обслуговує багатоквартирний житловий будинок за зазначеною адресою". 15.10.2025 відповідачу винесено припис про усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Типових правил благоустрою території населеного пункту.
План-схема розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_5 (затверджена рішенням виконкому Радивилівської міської ради від 29 листопада 1996 року, інженер-землевпорядник ОСОБА_3 ) визначає для кожного зі співвласників площу ділянки відповідно до займаної житлової площі: - кв. АДРЕСА_6 ( ОСОБА_4 ) - 380,2 кв. м; кв. АДРЕСА_3 ( ОСОБА_5 , правопопередник ОСОБА_2 ) - 381,6 кв. м; кв. АДРЕСА_7 ( ОСОБА_6 ) - 380,9 кв. м; кв. АДРЕСА_4 ( ОСОБА_7 , правопопередник ОСОБА_1 ) - 382,3 кв. м; зона спільного користування - 521 кв. м. Загальна площа - 2 410,5 кв. м.
На фактично встановленій огорожі видно, що вона захоплює зону безпосередньо біля стіни будинку, яка за планом-схемою не входить до ділянки кв. АДРЕСА_3 , а є спільною прибудинковою смугою. Цю обставину суд першої інстанції також не дослідив.
Суд першої інстанції повністю проігнорував релевантну практику Верховного Суду, що склалася на момент ухвалення оскаржуваного рішення: постанову Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 442/1888/23, постанову КЦС Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №757/13549/16-ц; постанову КЦС Верховного Суду від 27.01.2023 у справі № 621/2300/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20.
Вказує, що право співвласника квартири на прибудинкову територію виникає в силу закону, а не в результаті створення ОСББ чи окремої передачі ділянки.
Відповідач самочинно зайняла частину прибудинкової території, що належить до земель комунальної власності та одночасно - до спільної прибудинкової зони, чим порушила як публічний інтерес, так і права інших співвласників.
Фотографічні матеріали підтверджують, що вузол вводу газової магістралі в будинок розташований саме у самочинно огородженій зоні та закритий на навісний замок.
Блокування доступу до газового вузла є самостійною підставою для усунення перешкод з огляду на положення ч. 2 ст. 382 ЦК України та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.
Навісний замок на хвіртці робить фізично неможливим доступ аварійних служб до місця можливої аварії без фізичного руйнування огорожі.
Блокування доступу до даху будинку 1976 р. забудови є порушенням прав усіх співвласників будинку.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
14 липня ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що належним чином оформлена згода співвласників житлового будинку по АДРЕСА_5 щодо користування прибудинковою територією цього будинку не оформлена, співвласниками не підписана, розподіл не проведений і спору щодо користування прибудинковою територією та господарськими спорудами між співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_5 не виникало до тих пір, поки позивачка ОСОБА_1 не придумала собі права власності на квартиру та права користуватися прибудинковою територією багатоквартирного будинку, у якому розміщена квартира АДРЕСА_4 .
Доказів того, що інші дійсні співвласники житлового будинку по АДРЕСА_5 відповідно норм статті 42 ЗК України ставили питання до ОСОБА_2 як співвласника чи інших осіб про визначення іншого порядку користування земельної ділянки, ніж встановлений добросусідськими відносинами, що діють між співвласниками на даний час, ОСОБА_1 до суду не надано.
Подані у підтвердження позовних вимог фотознімки спірної земельної ділянки та витяги інвентаризаційної справи багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 підлягають відхиленню, оскільки такі докази не підтверджують того, що розташовані на ній сітка, металічний замок встановленні нею і встановлені без погодження між співвласниками будинку.
Позивачка не має права на земельну ділянку (частину земельної ділянки), на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, державна реєстрація таких прав відсутня.
ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній справі і не може вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, що є у спільному користуванні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 .
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить житло: квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14.12.1998 року, виданим Радивилівським комбінатом хлібопродуктів (а.с. 10).
Відповідачка ОСОБА_2 є власницею квартири за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.04.2025 року (а.с. 11).
На підставі плану-схеми розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_5 , затвердженої рішенням виконкому Радивилівської міської ради від 29 листопада 1996 року, здійснено розподіл земельної ділянки (прибудинкової території) кожному співвласнику багатоквартирного будинку, відповідно до займаної житлової площі: кв. АДРЕСА_6 ( ОСОБА_4 ) - 380,2 кв. м; кв. АДРЕСА_3 ( ОСОБА_5 , правопопередник ОСОБА_2 ) - 381,6 кв. м; кв. АДРЕСА_7 ( ОСОБА_6 ) - 380,9 кв. м; кв. АДРЕСА_4 ( ОСОБА_7 , правопопередник ОСОБА_1 ) - 382,3 кв. м; зона спільного користування - 521 кв. м. Загальна площа - 2 410,5 кв. м. (а.с. 22).
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до ОСОБА_2 , оскілки останньою влаштовано металеву сітчасту огорожу впритул до зовнішньої стіни будинку по периметру квартири АДРЕСА_3 на всю висоту 1-го поверху з металевою хвірткою із вуличного боку, закриту на навісний металевий замок, чим порушує права інших співвласників будинку на обслуговування свого майна та перешкоджає до доступу аварійних служб до місця можливої аварії без фізичного руйнування огорожі, так як у самочинно огородженій зоні знаходиться вузол вводу газової магістралі.
Згідно повідомлення начальника відділення поліції №2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області №80487-2025 від 25.04.2025, вбачається що в ході розгляду звернення ОСОБА_1 , встановлено, що дійсно на прибудинковій території по АДРЕСА_5 встановлено металеву решітку, яка закривається на навісний замок, чим перешкоджає проходу мешканцям будинку. ОСОБА_8 (син ОСОБА_2 ) повідомив, що закриває навісний замок у вечірню пору доби задля власної безпеки та безпеки всіх мешканців будинку (а.с.17).
Як вбачається з пояснень начальника управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології та благоустрою Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області від 24.10.2025 року № 01-04/288 земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_5 перебуває у спільному користуванні співвласників будинку, які відповідно до ст. 382 ЦК України є співвласниками неподільного майна, до якого також належать конструктивні елементи будинку та прибудинкова територія.
Управління не надавало дозволів або погоджень на встановлення будь-яких огорож, парканів або інших обмежувальних конструкцій на території, яка обслуговує багатоквартирний житловий будинок за зазначеною адресою.
15.10.2025 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_9 винесено приписи на усунення виявлених порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Типових правил благоустрою території населеного пункту (а.с. 91-92).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини друга, третя статті 42 ЗК України).
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦК України).
Співвласники мають право, зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (пункт 1 частини першої статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (частина друга статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Співвласники зобов`язані, зокрема, використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням (пункт 3 частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 442/1888/23 (провадження № 61-7526св24) використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням; створення на прибудинковій території певних об`єктів (зокрема, бетонні сходи, пандус з бетону, бруківка, що прилягає до сходів та пандусу) має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об`єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку; право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їх згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об`єктів (зокрема, бетонні сходи, пандус з бетону, бруківка, що прилягає до сходів та пандусу) вимагає погодження співвласників (див. подібний висновок у пунктах 75 - 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20)).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц (провадження № 61-6391св20) зазначено, що: "із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. […] Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 є особливим об`єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 757/13549/16-ц (провадження № 61-12973св23) вказано: "виникнення прав на земельну ділянку у власника квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку пов`язане із набуттям у власність самої квартири або нежитлового приміщення, земельна ділянка при цьому не виступає самостійним об`єктом правочину, пов`язаного із переходом права власності на квартир у або нежитлове приміщення. Отже, сама по собі відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Позивачкою доведено, за допомогою належних та допустимих доказів наявних у матеріалах справи, які оцінено апеляційним судом кожен окремо та в їх сукупності згідно правил ст. 89 ЦПК України, встановлення відповідачкою ОСОБА_2 металевої сітчастої огорожі, що примикає до фасаду будинку АДРЕСА_5 , всередині якої знаходиться вузол вводу газорозподільної труби в будинок.
Вказані дії з влаштування огорожі відповідачкою проведено без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного житлового будинку, зокрема позивачки.
Такими протиправними діями відповідачка створює перешкоди у користуванні іншими мешканцями прибудинковою територією житлового будинку, а також вільного доступу до зовнішніх конструкцій будинку, що є спільною власністю багатоквартирного будинку.
Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_5 , є особливим об`єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку.
Отже, заявлений ОСОБА_1 позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягає до задоволення.
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційним судом задоволено позов та апеляційну скаргу ОСОБА_1 з відповідачки підлягає до стягнення судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції - 1211 грн 20 коп та апеляційної інстанцій - 1816,80 грн.
На підставі ч. 1 ст. 15 , ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 369 ЦК України, ч. 2, 3 ст. 42 ЗК України, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 6 , п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2026 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування, архітектури, ЖКГ, земельних відносин, екології і благоустрою Радивилівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.
Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні спільною земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_5 шляхом знесення металевої огорожі земельної ділянки і навісного металевого замка із забезпеченням вільного доступу до спільної території біля будинку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений нею судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 1211 грн 20 коп та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1816 грн 80 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 31 липня 2026 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.