Справа № 450/5485/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/631/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
секретар: В.В.Черевко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
19.11.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ПрАТ «Львівобленерго» 5000340 грн моральної шкоди, заподіяної у зв`язку з невідновленням електропостачання до його житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно та у терміни, передбачені п. 7.11, п. 7.12 НРРЕЕ на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 16.01.2023 року у справі № 464/5317/22 про зобов`язанння ПрАТ «Львівобленерго» відновити на період розгляду справи судом електропостачання, а також невідновленням електропостачання протягом всього розгляду справи у суді. Стягнути з відповідача НКРЕКП 5000000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності щодо розгляду його звернення від 25.10.2022 року на урядову гарячу лінію, корупційну складову та нездійснення контролю за відновленням електропостачання його будинку відповідно та у терміни, передбачені п. 7.11, п. 7.12 НРРЕЕ, а також у встановлений термін в наданій йому відповіді № 15139/20.3/7-22 від 23.11.2022 року протягом двох тижнів з дня отримання листа.
04.02.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про винесення окремої ухвали, якою зобов`язати відповідача ПрАТ «Львівобленерго» у відповідності та в терміни, передбачені п. 7.11 та п. 7.12 ПРРЕЕ, відновити електропостачання житлового будинку АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 на період розгляду даної справи. НКРЕКП зобов`язати проконтролювати відновлення електропостачання згаданого вище житлового будинку відповідно до винесеної ухвали та повідомити суд і позивача про факт відновлення електропостачання із наданням відповідних доказів.
Клопотання мотивоване тим, що 03.10.2022 року його житловий будинок відключено від електроенергії, постачання якої не відновлювалось, незважаючи на те, що Сихівським районним судом м. Львова 15.11.2022 року відкрито провадження за його позовом. Крім цього, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.01.2023 року зобов`язано відповідача ПрАТ «Львівобленерго» відновити електропостачання до його житлового будинку на час розгляду справи. За вказаних обставин просив вимоги клопотання задовольнити.
Оскаржуваною ухвалою у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки відкриття провадження у справі є підставою для відновлення електропостання відповідно до п.7.11 ПРРЕЕ. Помилковим є висновок суду, що для відновлення електропостачання позивач мав подати заяву про забезпечення позову. Суд не врахував, що відповідачі незаконно вимагали присутності споживача під час відновлення електроенергії на виконання ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 16 січня 2023 року. Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» відповідно та у терміни, передбачені п. 7.11 та п. 7.12 ПРРЕЕ на період розгляду справи в суді відновити електропостачання житлового будинку АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 .
Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, тому відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
У заяві про неприбуття в судове засідання призначене на 28 липня 2026 року, яка надійшла до суду 23 липня 2026 року, позивач зазначив, що прибуде в судове засідання лише після відновлення електроенергії до його будинку, просив справу без його участі не розглядати, однак колегія суддів таке клопотання відхилила, оскільки неявка позивача пов`язана не з неможливістю позивача прибути в судове засідання з поважних причин.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник ПрАТ «Львівобленерго» Чорней О.Ю. та представник НКРЕКП Костюк В.В. апеляційну скаргу заперечили, просили її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення наступних мотивів.
Відповідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачені у ст. 150 ЦПК України .
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Відповідно до правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Судом встановлено, що 19.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив стягнути з відповідача ПрАТ «Львівобленерго» 5000340 грн моральної шкоди, заподіяної у зв`язку із невідновленням електропостачання його житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно та у терміни, передбачені п. 7.11, п. 7.12 НРРЕЕ, на підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 16.01.2023 року у справі № 464/5317/22, якою зобов`язано ПрАТ «Львівобленерго» відновити на період розгляду справи судом електропостачання, а також невідновленням електропостачання протягом всього розгляду справи у суді. З відповідача НКРЕКП просить стягнути 5000000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності щодо розгляду його звернення від 25.10.2022 року на урядову гарячу лінію, корупційну складову та нездійснення контролю за відновленням електропостачання його будинку відповідно та у терміни, передбачені п. 7.11, п. 7.12 НРРЕЕ, а також у встановлений термін в наданій йому відповіді № 15139/20.3/7-22 від 23.11.2022 року протягом двох тижнів з дня отримання листа.
04.02.2026 року позивачем подано клопотання про винесення окремої ухвали, якою зобов`язати відповідача ПрАТ «Львівобленерго» у відповідності та в терміни, передбачені п. 7.11 та п. 7.12 ПРРЕЕ, відновити електропостачання житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 на період розгляду даної справи. НКРЕКП зобов`язати проконтролювати відновлення електропостачання згаданого вище житлового будинку відповідно до винесеної ухвали та повідомити суд і позивача про факт відновлення електропостачання із наданням відповідних доказів.
Мотивував клопотання тим, що 03.10.2022 року його житловий будинок відключено від електроенергії, постачання якої не відновлювалось, незважаючи на те, що Сихівським районним судом м. Львова 15.11.2022 року відкрито провадження за його позовом. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.01.2023 року зобов`язано відповідача ПрАТ «Львівобленерго» відновити електропостачання до його житлового будинку на час розгляду справи. За вказаних обставин просив вимоги клопотання задовольнити.
Відмовляючи у задоволенні заявленого клопотання, суд виходив з того, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 стосуються стягнення з відповідачів ПрАТ «Львівобленерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг моральної шкоди, а відтак забезпечення позову шляхом відновлення електропостачання у даному випадку не відповідає меті інституту забезпечення позову, оскільки такий захід не спрямований на забезпечення можливого виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог майнового характеру, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з предметом спору та фактично призводить до штучного створення нового спору та його вирішення по суті без звернення з відповідним позовом до суду і ухвалення судового рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом цього спору є відшкодування моральної шкоди, тому забезпечення позову у виді зобов`язання відповідача відновити електропостачання на час розгляду справи та зобов`язання НКРЕКП проконтролювати таке відновлення не забезпечить фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не передбачений ст.150 ЦПК України та не містить зв`язку з предметом позову.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 31 липня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра