П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2026 року місто Київ
справа № 369/13932/23
провадження № 22-ц/824/8064/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Істоміною Вікторією Леонідівною,
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Янченко А.В., -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом тривалого періоду часу відповідач розповсюджує щодо позивача недостовірну інформацію в судах різних інстанції. Під час розгляду справ, які стосуються цивільних взаємовідносин ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_1, відповідач поширює усно та письмово інформацію, яка не відповідає дійсності та яка шкодить професійній репутації позивача, чим завдає непоправної шкоди честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 при здійсненні ним професійної адвокатської діяльності.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем поширена в судах недостовірна, інформація, яка не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність та професійну репутацію ОСОБА_1 , а саме:
А) по справі № 757/23255/20-ц в судовому засіданні від 17.06.2021:
«13:28 Адвокат ОСОБА_1 він, зазвичай, нагло бреше все що він говорить»
«14:45 Вона за допомогою адвоката ОСОБА_1 провокації і скандали»
«14:59 Вона займається адвокатом, вона з ним «спить»...»
«17:22 Адвокат ОСОБА_1 просто продає сміття.»
«17:39 А адвокату треба гроші, він їй продає всяке сміття і тому вона нещасна платить йому гроші, думаючи що він її говорить правду Він насправді, просто брехун звичайний.»
«18:41 Адвокат ОСОБА_1, оскільки він має кримінальне минуле,..., купив собі посвідчення у Полтавській області» «в нього є приватні особисті відносини з ОСОБА_4 бо у неї є квартира, він хоче в ній жити, бо він розлучився з жінкою судиться»
Б) по справі № 757/42593/21-ц в судовому засіданні від 07.12.2022:
«2:46 Оця, оця котра колишній працівник СІЗО ОСОБА_1, він організовує викрадення дітей, потім шантаж... він просто шантажує на гроші щоб чоловіки платили за це» «9:26 адвокат ОСОБА_1 діючи з секретарі..., через підставляє суддів і платить їм хабарі»
в судовому засіданні від 22-02-2023:
«10:05 Адвокат ОСОБА_1 як колишній керівник СІЗО він вміє реалізовувати тільки провокації і подібні схеми, яким чиним..... Це потрібно для того, щоб викрасти дитину, а потім захищаться цим рішенням..... Тобто, їм це потрібно для того шо би, потім вкрасти дитину»
в письмовому «Додатку до відзиву на апеляційну скаргу» від 22.01.2023:
«Заяви до суду першої інстанції... була і є частиною значно більшого злочинного плану зі створення умов для організації викрадення дитини - ОСОБА_5 , розробленого колишнім працівником СІЗО з відповідним набутим там мисленням кримінального правопорушника, корупційними зв`язками в правоохоронній системі та судах, відомим хабарником ОСОБА_1 та його спільників із підрозділів Служб в справах дітей місцевих органів влади.
ОСОБА_1 разом із спільниками (керівником СІЗО та мед частини C130) та колишніми підлеглими з Київського слідчого ізолятору, де він працював 15 років, був заступником начальника та керівником, організував в липні 2014 року втечу пізніше засудженого до кримінального покарання народного депутата ОСОБА_6 .
Саме за це його і було назавжди звільнено з державної служби»
В) в справі №369/9382/21 в судовому засіданні від 11.04.2023:
«2:44 Справа в тому шо це штучний позов. Він не має підстав. І адвокат ОСОБА_1 і Істоміна, вони його просто вигадали цей позов, подали в не той суд з другою метою. У них фальшиво мета. Їм треба була довідка де я проживаю. І тому вони подали цей позов. Тому підстав немає, це абсолютне зловживання процесуальними правами. А, і вони просто тут сидять, для того щоб заробляти гроші і стягувати гроші з мого нещасного тестя який хворий, який хворий цукровим діабетом і має ішемічну хворобу серця, якому я поставив п`ять шунтів. Вони просто у нього гроші викачують. Тут аж двоє прийшло, тому шо їх тут.. не потрібно.. Вони просто фальшиві адвокати, прийшли люди, які створили фальшивий позов.»
«15:51 ОСОБА_3 , навмисно, за порадою ось цього адвоката ОСОБА_1, не приходить до дітей в село Чайки.»
«19:01 ОСОБА_7 : Є рішення служби у справах дітей від 05.05.21 року.
Адвокат ОСОБА_1: Вам відомо, що це рішення скасовано головою сільради?
А.Г. Це брехня, ви брешете, не скасовано це рішення»
19:42 ОСОБА_7 : Так, це намагання ввести суд в оману. Адвокат ОСОБА_1 відомий своєю брехнею, за те його з роботи звільнили.
Адвокат ОСОБА_1: Я прошу зробити зауваження
ОСОБА_7 : Ну так це правда, це публічна інформація»
В своєму позові ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в розмірі 180 000 грн. та судові витрати.
7 лютого 2024 року, від відповідача за первісним позовом, надійшла до суду зустрічна позовна заява, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди.
У лютому 2024 року від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка залучена судом до матеріалів справи.
Зустрічні позовні вимоги, з урахуванням збільшених позовних вимог, мотивовані тим, що протягом тривалого часу, у підготовлених громадянином ОСОБА_1 та виголошуваних ним у судових засіданнях позовних заявах чи їх частинах чи їх додатках, міститься недостовірна інформація стосовно ОСОБА_2 , зокрема у справах № 757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20-ц, № 757/4115/20.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем за зустрічним позовом поширена в судах недостовірна інформація, яка не відповідає дійсності, порушує права свободи, ганьбить честь, гідність, викривлення репутації відповідального та люблячого батька, яким є ОСОБА_2 , а саме, твердження ОСОБА_1 :
-«про те, що «з моменту розірвання фактичних шлюбних відносин за одноосібним рішенням батька діти проживають разом із батьком за різними адресами»;
-«з моменту припинення шлюбу до цього часу з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 її різних та близьких, систематично вчиняються дії, які мають характер домашнього насильства»;
-«до 2020 року вони проживали родиною всі разом у квартирах АДРЕСА_1 , які були об`єднані в одне помешкання. Через неадекватну поведінку та подружні зради, схильність до психологічного та фізичного насильства вона припинила проживати з ним з 2017 року та подала на розлучення.»;
-« ОСОБА_3 постійно працює заробляє достатні кошти на утримання своїх дітей, спроможна забезпечити їх всім необхідним»;
-«Не передавав молодшого сина, коли наставав її тиждень, або не відкривав двері, або тримав дитину закритою у кімнаті у квартирі АДРЕСА_2 »;
-«домагаючись якнайкращого результату у майнових суперечках та змушуючи її підписати мирову угоду стосовно спільного майна на умовах, які будуть вигідні саме йому, ОСОБА_2 почав погрожувати відібранням дітей, сказав, що не дасть розлучення та буде до останнього оскаржувати рішення про розірвання шлюбу»;
-«він [ ОСОБА_2 ] самочинно, без її [ ОСОБА_3 ] згоди, у вересні 2019 року змінив місце проживання малолітнього сина та насильно забрав його проживати у квартиру АДРЕСА_2 »;
-« ОСОБА_2 наразі є небезпечним щодо неї та дітей, бо його поведінку неможливо назвати адекватною, тому неможливе будь-яке визначення місця проживання дітей з батьком, який є небезпечним».
ОСОБА_2 вважає, що в такий спосіб, громадянин ОСОБА_1 переслідує такі цілі: вводити в оману суддів та інших осіб, ганьбити честь та гідність, ділову та персональну репутацію відповідального та люблячого батька, знущатись та завдавати фізичних страждань та моральної шкоди, створювати психологічний тиск та життєвий дискомфорт, відволікати від виховання та догляду за неповнолітнім сином, формувати негативний образу неетичного громадянина-правопорушника, що не відповідає дійсності.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди з урахуванням збільшених позовних вимог - задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2 інформацію поширену ОСОБА_1 у позовній заяві до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди (цивільна справа № 369/13932/23).
Визнано такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2 недостовірну інформацію поширену ОСОБА_1 у підготовлених ним та виголошуваних ним у судових засіданнях позовних заявах чи їх частинах чи їх додатках стосовно ОСОБА_2 , зокрема у справах №757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20-ц, № 757/4115/20.
Зобов`язано ОСОБА_1 протягом 5-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили публічно стоячи перед входом до приміщення Державної кримінально-виконавчої служби України за адресою м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81 попросити вибачення перед позивачем за поширення про нього в судах недостовірної інформації із зазначенням номерів справ, записати таке проголошення вибачення у формі відео і надіслати диск із таким відео-записом кожному судді, що розглядали справи № 757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20-ц, № 757/4115/20, ОСОБА_3 та позивачу за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ..
У задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності, поширенням недостовірної інформації, у розмірі 190 000 грн. - відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211, 20 грн. сплаченого судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Істоміна В.Л. 10 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Апелянт вважає рішення таким, що не відповідає реальним обставинам справи, порушує норми процесуального та матеріального права, а також неконкретним і таким що не встановлює конкретної інформації, яку суд визнав недостовірною. Рішення за зустрічним позовом носить ознаки переслідування адвоката за його професійну діяльність та спробу притягнути його до відповідальності у спосіб, не передбачений законом.
Судом було допущено перше порушення норм процесуального права - у зміненій позовній заяві були змінені як підстави позову так і їх розмір, що є недопустимим.
Розповсюдження неправдивої інформації ОСОБА_2 мало на меті компрометацію адвоката - представника опонента, паплюження його ділової репутації з метою впливу на його трудову діяльність.
ОСОБА_1 як адвокат представляв інтереси ОСОБА_3 у спорах між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , тобто виступав його опонентом у суді, висловлюючи позицію узгоджену зі своєю клієнткою ОСОБА_3 ..
Звертає увагу, що суд першої інстанції проігнорував інформацію свідка ОСОБА_3 під час розгляду справи, повідомлені нею відомості, та не надав оцінку тим доказам, які були нею повідомлені. Заперечує проти висновків суду щодо підстав відмови у задоволенні його позову та часткового задоволення зустрічного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 виклав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення осіб, які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що дійсно у мережі Інтернет на офіційній сторінці Верховної Радий України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/683-2014-%D1%80#Text та на сторінці газети «Лівий Берег» https://lb.ua/news/2015/11/26/321940_uvolenniy_god_nazad_glava.html, розміщено інформацію про відстороненння, а потім і звільнення Голови Державної пенітенціарної служби ОСОБА_8 . Проте, відповідачу ОСОБА_2 не належить вказане інтернет видання. Розміщення, поширення вказаної інформації відповідач ОСОБА_2 заперечував, зазначивши про відсутність доказів належності йому вказаного каналу комунікації, як власне і зазначеної інформації. Зазначав, що загалом , в мережі інтернет таких поширень десятки, якщо не сотні і вони є підтвердженням того, що він не поширював недостовірну інформацію - а тільки переказував вже поширену раніше публічно і широкодоступну інформацію в ЗМІ та на офіційних сторінках органів влади. Що стосується іншої інформації, яку, як стверджує позивач, відповідач ОСОБА_2 поширює усно та письмово під час провадження у Київському апеляційному суді у справі № 757/12593/21-ц, Печерському районному суді м. Києва по справі № 757/23255/20-ц, у Києво-Святошинському районному суді Київської області по справі № 369/9382/21, яка не відповідає дійсності та яка шкодить професійній репутації позивача, чим завдає непоправної шкоди честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 при здійсненні ним професійної адвокатської діяльності, то суд таку інформацію розцінив як оціночні судження, а не фактичні твердження. Суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені висловлювання ОСОБА_2 під час судових засідань при розгляді справ, які стосуються цивільних взаємовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_1, є вираженням суб`єктивної думки відповідача, його припущеннями щодо зазначених в них обставин, тому не є достовірною інформацією.
Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що адвокатом ОСОБА_1 у справах № 757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20-ц, № 757/4115/20, у процесуальних документах, які підготовлені ним та подані до суду, міститься недостовірна або перекручена інформація, що стосується взаємовідносин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо шлюбних відносин, домовленостей про місце проживання дітей, про вчинення з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 її рідних та близьких, систематично дій, які мають характер домашнього насильства, про причини розлучення, яке начебто настало через неадекватну поведінку та подружні зради ОСОБА_2 та його схильність до психологічного та фізичного насильства та твердження про те, що ОСОБА_2 наразі є небезпечним щодо неї та дітей, бо його поведінку неможливо назвати адекватною. Всі ці твердження є недостовірними, не підтвердженими жодними доказами, та є нічим іншим, як намаганням перед суддями створити з ОСОБА_2 негативного персонажа, який знущається з дружини, вчиняє домашнє насильство, а відтак, йому не можна довіряти виховання дітей.
При цьому, як встановив суд першої інстанції, спірна інформація по тексту є фактичним твердженням, оскільки вона може бути перевірена на предмет її дійсності щодо істинності фактів і вона є недостовірною з огляду на те, що фактичних доказів на підтвердження достовірності таких висловлювань відповідачем суду надано не було. Зокрема, відповідачем у зустрічному позові не доведено, що позивач чинить чи чинив саме такі дії, та відповідає саме такій характеристиці, як про це зазначено в процесуальних документах, які подавались ним до суду в рамках цивільних справ. Жодних вироків, що набули законної сили, з цього приводу суду не надано. Більше того, твердження про те, що « ОСОБА_2 наразі є небезпечним щодо неї та дітей, бо його поведінку неможливо назвати адекватною» спростовано рішенням суду у справі №757/44421/21-ц, в якому на підставі доведених фактів вчинення насильства саме ОСОБА_9 щодо ОСОБА_2 , було видано обмежувальний припис для неї та заборонено наближатись до ОСОБА_2 . Законність та правильність рішення Печерського суду міста Києва від 17.0122 у справі № 757/44421/21-ц підтверджено Верховним Судом України. При цьому, розповсюджена спірна інформація є негативною, стосується безпосередньо позивача, не носить оціночний характер, так як викладена у формі тверджень
З урахуванням встановлених обставин, суд вважав доведеними обставини, на які посилався позивач у зустрічному позові щодо недостовірності поширеної відповідачем інформації стосовно позивача, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому дійшов висновку про можливість спростування такої поширеної інформації про позивача.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції, повністю не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.
Право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання передбачено ч. 1 ст. 15 ЦК України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 ЦК України).
Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації може бути спростування поширеною недостовірної інформації.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він, як адвокат, представляв інтереси ОСОБА_3 у справах, що стосуються цивільних взаємовідносин з ОСОБА_2 , тобто здійснював свою професійну діяльність в межах Закону України «Про адвокатуру». Проте, ОСОБА_2 , будучи його опонентом, в судових засіданнях поширював недостовірну інформацію, що негативно впливає на професійну репутацію ОСОБА_1 , у зв`язку з чим просив спростувати поширену ним інформацію в судових засіданнях (перелік справи зазначається у позові) та стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду.
Проте, такі посилання не знайшли свого підтвердження як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час перегляду в апеляційному порядку.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч. 4 ст. 32 Конституції України).
Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і чч. 2,3 ст. 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
У п. 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Згідно з частиною третьою статті 277 України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що в межах судового розгляду справ, сторонами в яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_1 між ним та ОСОБА_2 відбувався діалог за змістом якого останній виражав судження, які апелянт вважає, як розповсюдження недостовірної інформації щодо нього.
Проте, враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що викладенні висловлювання первісного відповідача під час судових засідань при розгляді справ, які стосуються цивільних взаємовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_1, є вираженням суб`єктивної думки відповідача, його припущеннями щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією. Такі висловлювання здійснювались в межах судового розгляду, в якому сторони були опонентами, відповідно підтримували протилежні позиції та висловлювати свої суб`єктивні думки з приводу того чи іншого питання, що охоплюється категорією оціночних суджень.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що здійснюючи розгляд справ, суди є безстороннім учасником процесу, а тому позиція сторін, висловлена під час судового розгляду справ, не підкріплена належними доказами, не може впливати на думку суду щодо того чи іншого факту, зокрема в справі яка переглядається, негативні висловлювання ОСОБА_2 щодо діяльності та особистих якостей адвоката ОСОБА_1 є його особистим ставленням до апелянта, і не може бути фактором, який визначає та впливає на честь, гідність чи ділову репутацію ОСОБА_1 перед суддями у справах № 757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20 ц, № 757/4115/20.
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди позивачів за первісним та зустрічним позовом, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для її задоволення у зв`язку з недоведеністю. Сторонами не доведено належними доказами, якими саме діями позивачам завдано моральної шкоди, в чому вона полягає, не міститься жодних доказів, що підтверджують наявність шкоди, неправомірність діяння позивача та відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями, та з яких міркувань позивачі виходили, визначаючи розмір шкоди, а тому суд правильно вважав, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди необґрунтовані і не знайшли свого підтвердження ні у первісному ні у зустрічному позовах, тож задоволенню не підлягають.
Щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в цій частині, виходячи з наступного.
Суд визнав недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2 інформацію поширену ОСОБА_1 у позовній заяві до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та відшкодування моральної шкоди (цивільна справа № 369/13932/23).
Крім того, визнав такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2 недостовірну інформацію поширену ОСОБА_1 у підготовлених ним та виголошуваних ним у судових засіданнях позовних заявах чи їх частинах чи їх додатках стосовно ОСОБА_2 , зокрема у справах №757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20-ц, № 757/4115/20.
Також суд зобов`язав ОСОБА_1 протягом 5-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили публічно « стоячи перед входом до приміщення Державної кримінально-виконавча служба України за адресою АДРЕСА_3 попросити вибачення перед Позивачем за поширення про нього в судах недостовірної інформації із зазначенням номерів справ, записати таке проголошення вибачення у формі відео і надіслати диск із таким відео-записом кожному судді, що розглядали справи № 757/55376/20-ц, № 757/15873/21-ц, № 367/5180/21, № 757/42593/21-ц, № 757/54897/20-ц, № 757/4115/20, ОСОБА_3 та позивачу за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ».
Колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та положенням процесуального законодавства.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на звернення до суду, звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2 . Саме позивачу належить визначити предмет і підстави позову. Обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги позивач, можуть бути спростовані відповідачем шляхом подання своїх заперечень, а не у спосіб пред`явлення вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною.
ОСОБА_2 у зустрічному позові посилався на те, що в ході розгляду справ між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 намагався перед суддями створити з ОСОБА_2 негативного персонажа, який знущається з дружини, вчиняє домашнє насильство, а відтак, йому не можна довіряти виховання дітей. Фактично, як і ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 обґрунтовували свою позицію в цій справі аналогічними аргументами - негативні висловлювання про особу і діяльність один одного, виступаючи опонентами в судовому засіданні.
Зважаючи на те, що висловлювання здійснювались в межах судового розгляду, в якому сторони були опонентами, відповідно підтримували протилежні позиції та висловлювали свої суб`єктивні думки з приводу того чи іншого питання, то такі висловлювання охоплюється категорією оціночних суджень.
Що стосується обраного судом способу спростування, на думку суду, недостовірної інформації, то в цій частині слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.
У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Європейський суд з прав людини зауважив, що у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичні особи мають право вимагати спростування відомостей, які не відповідають дійсності та принижують їхню честь і гідність, та відшкодування завданої шкоди. Обидва заходи було застосовано у справі заявників. Проте на додаток до них суди зобов`язали другого заявника опублікувати в газеті офіційне вибачення. Суд зазначає, що такий захід безпосередньо не передбачено в національному законодавстві. Як видно з відповідної національної судової практики, хоча й пізнішої за події, які розглядаються, установлення зобов`язання просити вибачення у справах про захист честі, гідності та ділової репутації може суперечити конституційній гарантії свободи вираження поглядів. За цих обставин Суд доходить висновку, що зобов`язання судом другого заявника просити вибачення не було встановлене законом і, відповідно, у цьому відношенні було порушення ст. 10 Конвенції (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, §§ 54, 58, 59, ЄСПЛ, від 5 травня 2011 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених зустрічних позовних вимог та судового збору, який судом першої інстанції стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду згідно з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Істоміною Вікторією Леонідівною, задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, визнання інформації недостовірною та судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким ОСОБА_2 відмовити у задоволенні цих вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 30 липня 2026 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус