У Х В А Л А
30 липня 2026 року м. Київ
Справа № 761/12411/26
Провадження: № 22-ц/824/12555/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 про відмову від апеляційних скарг
на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року, постановлені під головуванням судді Анохіна А. М.,
за заявами ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у майні, виключення частки зі складу спадщини та визнання права власності,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 а, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко О. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення частки у майні, виключення частки зі складу спадщини та визнання права власності.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 подала дві заяви про забезпечення позову.
У першій заяві просила зупинити реалізацію прав, що виникли у ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 частку спадкового майна, яка складається з 41 % частки у статутному капіталі ТОВ «УКРФАРМО», а також заборонити ОСОБА_3 здійснювати права учасника зазначеного товариства, брати участь у загальних зборах, голосувати, отримувати дивіденди та відчужувати частку товариства, а ТОВ «УКРФАРМО» - враховувати голоси зазначених відповідачів при прийнятті рішень. На обґрунтування заяви зазначала, що невжиття таких заходів може призвести до відчуження корпоративних прав та унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду.
У другій заяві про забезпечення позову позивач зазначала, що після звернення до суду відповідачами вже були вчинені дії щодо відчуження частини спірного майна, у зв`язку з чим існує реальна загроза подальшого відчуження корпоративних прав, виникнення прав третіх осіб та ускладнення виконання можливого рішення суду. У зв`язку з цим просила вжити заходів забезпечення позову, спрямованих на збереження існуючого правового та майнового стану до вирішення спору по суті.
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року у задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник позивача адвокат Чорна О. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяв про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційних скарг зазначає, що суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки доводам заяв про забезпечення позову, а мотивувальна частина оскаржуваної ухвали зводиться до формального цитування положень цивільного процесуального законодавства та окремих правових висновків Верховного Суду без їх застосування до конкретних обставин справи.
Вказує, що у заявах про забезпечення позову було належним чином обґрунтовано існування реального спору щодо спадкового майна, наявність ризику відчуження корпоративних прав та іншого спірного майна, виникнення прав третіх осіб, а також істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього судового рішення у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову. При цьому суд не спростував жодного із наведених заявником аргументів та не зазначив, які саме докази є недостатніми для застосування таких заходів.
Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував тимчасовий характер заявлених заходів забезпечення позову, їх співмірність із заявленими позовними вимогами та те, що їх застосування не вирішує спір по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого майнового стану сторін до вирішення спору. На думку апелянта, відмова у вжитті таких заходів фактично створює умови для подальшого відчуження спірного майна та унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.
Крім того, в апеляційних скаргах зазначено, що повний текст оскаржуваних ухвал було отримано представником позивача через підсистему «Електронний суд» лише 24 травня 2026 року, у зв`язку з чим строк на апеляційне оскарження не пропущено.
З огляду на викладене, представник позивача вважає ухвалу суду першої інстанції незаконними та необґрунтованими, постановленими без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, а тому просить їх скасувати та задовольнити заяви про забезпечення позову.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
25 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшли заяви про відмову від апеляційних скарг, у яких вона просила прийняти відмову від поданих апеляційних скарг, закрити апеляційне провадження, а також зазначила, що наслідки відмови від апеляційних скарг, передбачені частиною п`ятою статті 364 ЦПК України, їй відомі та зрозумілі.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
За змістом ч. 5 ст. 364 ЦПК України у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційні скарги подано представником ОСОБА_1 , адвокатом Чорною О. О., тоді як заяви про відмову від апеляційних скарг подані безпосередньо ОСОБА_1 .
Вказані заяви надійшли до суду після відкриття апеляційного провадження та до закінчення його розгляду.
Обставини, які перешкоджали б прийняттю відмови від апеляційних скарг та закриттю апеляційного провадження, відсутні.
З огляду на викладене, враховуючи, що заяви про відмову від апеляційних скарг не суперечать вимогам закону, не порушують права та законні інтереси інших осіб, ОСОБА_1 зазначила, що наслідки відмови від апеляційних скарг, передбачені частиною п`ятою статті 364 ЦПК України, їй відомі та зрозумілі, колегія суддів вважає, що зазначені заяви підлягають задоволенню, а апеляційне провадження закриттю.
Керуючись ст. ст. 357, 364 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяви ОСОБА_1 про відмову від апеляційних скарг задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційних скарг, поданих на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року.
Апеляційне провадження за апеляційними скаргами адвоката Чорної Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура