КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
31 липня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 760/5986/24
провадження номер № 22-ц/824/13314/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сороки Мирослави Леонідівни на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, у складі судді Ішуніної Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення почергового проживання дитини з кожним із батьків,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Сороки М.Л. про поновлення строку та долучення доказів від 26 січня 2026 року, 13 березня 2023 року та 27 березня 2026 року - залишено без розгляду.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Сороки М.Л. про призначення судової психологічної експертизи відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними ухвалами суду першої інстанції, 11 червня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сорока М.Л. подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 14 липня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сороки М.Л. в частині оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року залишено без руху та надано їй строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, оскільки вона подана після закінчення строків на апеляційне оскарження, встановлених ст.354 ЦПК України і наведені в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними.
23 липня 2026 року, тобто у строк, встановлений ухвалою Київського апеляційного суду від 14 липня 2026 року, адвокат Сорока Л.М. направила засобами поштового зв`язку заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіривши матеріали справи та доводи адвоката Сороки М.Л., наведені у заяві від 23 липня 2026 року, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою в частині оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, з таких підстав.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Крім того, саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Відповідно до практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 05 квітня 2022 року у справа № 490/10272/19 (провадження № 61-20314ск21).
Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з ч.3 ст.357 ЦПК України особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження або вказати інші підстави для поновлення цього строку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2026 року Солом`янським районним судом міста Києва постановлено ухвалу у даній справі, якою клопотання представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвоката Сороки М.Л. про поновлення строку та долучення доказів від 26 січня 2026 року, 13 березня 2023 року та 27 березня 2026 року - залишено без розгляду (а.с.202-203, т.9).
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Сорока М.Л. вказує, що ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року отримано нею через електронний кабінет 24 квітня 2026 року.
Тому з урахуванням положень ч.2 ст.354 ЦПК України останнім днем строку, протягом якого представник ОСОБА_1 - адвокат Сорока М.Л. мала безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 30 березня 2026 року, з урахуванням вихідних днів, було 11 травня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвокат Сорока М.Л. подала 11 червня 2026 року, тобто після закінчення строку, протягом якого вона мала безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 30 березня 2026 року.
У заяві про поновлення строку апеляційного скарження від 23 липня 2026 року адвокат Сорока М.Л. посилається на те, що ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року та ухвала цього ж суду від 23 квітня 2026 року є взаємопов`язаними процесуальними рішеннями постановленими за результатами розгляду одного комплексу клопотань, а тому їх комплексне апеляційне оскарження було об`єктивно необхідним та процесуально обґрунтованим. Таким чином представник вважає, що строк на оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року має обраховуватися із дня отримання нею ухвали цього ж суду від 23 квітня 2026 року.
Однак вказані доводи адвоката Сороки М.Л. не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки вони побудовані на власному тлумаченні норм ЦПК України і не ґрунтується на вказаних вище положеннях ч.ч.1, 2 ст.354 ЦПК України.
Апеляційний суд вважає, що оскільки ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року було отримано адвокатом Сорокою М.Л. 24 квітня 2026 року, то вона не була позбавлена можливості звернутися із апеляційною скаргою у встановлені законом строки, а підстави якими вона мотивує пропуск строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не вказано.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сорока М.Л. в частині оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року, оскільки наведені адвокатом Сорокою М.Л. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Протилежний висновок буде порушенням принципу res judicata (правової визначеності).
На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.357, 358 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И В:
Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвоката Сороці Мирославі Леонідівні у відкритті апеляційного провадження у справі за її апеляційною скаргою в частині оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року та повернути їй апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: