Дата документу 31.07.2026 Справа № 643/5283/17
Провадження № 2-др/554/43/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31.07.2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Шевська О.І.
за участі секретаря судового засідання - Рябченко В.В.
представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача, -
встановив:
у провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ квартири та визначення порядку користування квартирою.
18.05.2026 року ухвалою Шевченківського районного суду вказану позовну заяву залишено без розгляду.
21.05.2026 року відповідачем по справі до суду подано заяву про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача.
В обгрунтування заяви вказав, що ним в ході розгляду справи понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи з залученням адвокатів для складання процесуальних документів та участі у судових засіданнях.
18.03.2021 року було подано клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу. 11.01.2022 року було подано клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, подано відзив на позовну заяву, в якому було зазначено очікувану суму судових витрат для отримання правової допомоги та заявлено вимогу щодо вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідачем по справі вказано, що позивачем та його представниками вчинялися дії, які свідчать про затягування процесу, такі як постійні перенесення судових засідань.
18.05.2026 року представник позивача Єна Л.А. подає заяву (29203/26-Вх) про залишення позову без розгляду.
Вказане вище вказує на затягування розгляду справи саме позивачем та його представниками та необґрунтованість первинного позову (про поділ квартири в натурі як об`єкта спільної часткової власності), який намагалися змінити шляхом заміни предмету та підстав,.
Вказав, що станом на 18 травня 2026 року ним було сплачено АТ «Формула захисту» згідно з договором на правничу допомогу - 44000 грн (сорок чотири тисячі гривень). Що підтверджується актом та квитанцією до прибуткового касового ордера, які подаються у додатках.
Представником позивача по справі адвокатом Єна Л.М. подано до суду заяву, в якій вказала, що вважає вимоги відповідача необгрунтованими, непідтвердженими та прохала відмовити у їх задоволенні. Зазначила, що твердження про відсутність позивача в судових засіданнях чи затягування розгляду справи є хибними.
Представник позивача заперечувала проти задоволення заяви.
Відповідач в судовому засіданні заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.
Розглядаючи заяву відповідача про компенсацію судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. При цьому кожна сторона самостійно визначає межі здійснення своїх процесуальних прав, однак реалізація таких прав повинна здійснюватися добросовісно та не порушувати права інших учасників процесу.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або покладені на них судом.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 84 ЦПК України особа, у якої знаходяться витребувані судом докази, зобов`язана подати їх суду або повідомити про неможливість їх подання із зазначенням причин.
Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, для застосування положень частини п`ятої статті 142 ЦПК України суд повинен встановити не лише факт залишення позову без розгляду, а й те, що понесені відповідачем витрати стали наслідком саме необґрунтованих або недобросовісних процесуальних дій позивача.
Подібний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 761/8849/19, в якій зазначено, що компенсація судових витрат відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України можлива лише за умови встановлення судом необґрунтованості дій позивача, а не лише з огляду на факт залишення позову без розгляду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, відповідно до якої суд, вирішуючи питання про компенсацію судових витрат, повинен надати оцінку процесуальній поведінці сторін, встановити, чи діяла особа добросовісно, чи не допускала зловживання процесуальними правами, а також чи існує причинний зв`язок між такою поведінкою та понесеними іншою стороною витратами.
Судом встановлено, що провадження у справі було відкрито у 2017 році, а її розгляд тривав понад дев`ять років.
Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що за вказаний період розгляду, судами було призначено понад п`ятдесят судових засідань, більшість з яких було перенесено у зв`язку з надходженням заяв зі сторони позивача та його представників про перенесення судових засідань.
Суд звертає увагу, що окремо кожна із зазначених процесуальних дій є реалізацією процесуальних прав, передбачених ЦПК України. Разом з тим у даній справі оцінці підлягає не кожна дія окремо, а їх сукупність, тривалість та наслідки для розгляду справи.
Матеріалами справи встановлено, що позивач після звернення до суду протягом багаторічного розгляду справи неодноразово змінював предмет та підстави позову, уточнював позовні вимоги, ініціював відкладення судових засідань, що призводило до неможливості завершення розгляду справи по суті. При цьому, незважаючи на тривалий строк перебування справи у провадженні суду, позивач зрештою відмовився від подальшого розгляду шляхом подання заяви про залишення позову без розгляду, чим фактично нівелював результати тривалого судового провадження.
На переконання суду, зазначені дії необхідно оцінювати у їх сукупності, а не ізольовано.
Суд також враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом.
При цьому дотримання розумного строку судового розгляду є обов`язком не лише суду, а й учасників справи, які відповідно до статей 43, 44 ЦПК України повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та не допускати дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Судом встановлено, що дана справа перебувала у провадженні суду з 2017 року, тобто понад дев`ять років. Такий строк розгляду справи не був зумовлений виключно складністю спору чи об`єктивними обставинами, а значною мірою був пов`язаний із процесуальною поведінкою сторони позивача та його представників.
Упродовж розгляду справи позивач та його представники неодноразово подавали заяви про відкладення судових засідань, змінювали предмет та підстави позову, уточнювали позовні вимоги, ініціювали вчинення додаткових процесуальних дій, а в подальшому, після тривалого перебування справи у провадженні суду та проведення значної кількості судових засідань, звернулися із заявою про залишення позову без розгляду.
Суд зазначає, що право особи на звернення до суду та реалізацію передбачених процесуальним законом прав не є абсолютним та має здійснюватися з дотриманням принципу добросовісності. Учасники справи повинні здійснювати свої процесуальні права таким чином, щоб не створювати невиправданих перешкод для своєчасного розгляду справи та не покладати на інших учасників процесу додатковий тягар, пов`язаний із необґрунтованим продовженням судового провадження.
З огляду на тривалість розгляду справи, кількість проведених судових засідань, обсяг процесуальних документів, які були підготовлені сторонами, а також необхідність участі відповідача у судовому процесі протягом значного періоду часу, суд приходить до висновку, що понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу було безпосередньо пов`язане із необхідністю захисту його прав від наслідків тривалого та фактично незавершеного судового спору, ініційованого позивачем.
Така процесуальна поведінка, на думку суду, не відповідає принципам добросовісності та справедливого здійснення процесуальних прав, суперечить завданню цивільного судочинства, визначеному статтею 2 ЦПК України, та свідчить про використання процесуальних механізмів не з метою ефективного судового захисту, а без належного виконання процесуальних обов`язків.
Унаслідок таких дій відповідач був змушений протягом тривалого часу брати участь у судовому процесі, залучати адвоката, готувати процесуальні документи, брати участь у судових засіданнях та нести витрати на професійну правничу допомогу.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ще під час розгляду справи повідомив суд про орієнтовний розмір судових витрат, заявив вимогу про їх розподіл та надав належні докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт, розрахунок вартості послуг та документ, що підтверджує їх оплату на загальну суму 44 000 грн.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про неспівмірність заявлених до стягнення витрат, їх надмірність або відсутність факту їх понесення, матеріали справи не містять.
При визначенні розміру витрат суд також враховує вимоги статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, тривалістю розгляду спору та значенням справи для сторони.
З огляду на те, що справа перебувала на розгляді судів понад дев`ять років, відбулося понад п`ятдесят судових засідань, адвокатом готувалися процесуальні документи та забезпечувалося представництво інтересів відповідача, суд вважає витрати у розмірі 44 000 грн співмірними та розумними.
За таких обставин суд доходить висновку, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу перебувають у прямому причинному зв`язку з необґрунтованими діями позивача під час розгляду справи, а тому відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України підлягають компенсації за рахунок позивача у заявленому розмірі.
Керуючись ст. ст.2,12, 13, 142 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необгрунтованих дій позивача - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені під час розгляду справи за позовом про поділ квартири в натурі як об`єкта спільної часткової власності в розмірі 44000 грн (сорок чотири тисячі гривень).
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний термін.
Суддя О.І.Шевська