УХВАЛА
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
30 липня 2026 р. Справа № 120/11643/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про забезпечення позову
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про забезпечення позову про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову останній зазначає, що 28.04.2026 року Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанови №000004, №000005, 000006 та №000007, якими до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 68000,00 гривень за кожне порушення, які передбачені п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".
24.07.2026 року Могилів-Подільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови №00007 від 28.04.2026 року.
Крім того, головним державним виконавцем Могилів-Подільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Комасюком Р.М. повідомлено боржника про накладення арешту на все майно та на банківські рахунки, про що винесено постанову про арешт коштів від 04.07.2026 року та 24.07.2026 року прийнято постанову про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження.
Також, як вказує представник позивача, органами державної виконавчої служби можуть бути застосовані інші заходи, спрямовані на примусове виконання винесеної постанови, яка є виконавчим документом, а тому такими діями буде завдано шкоди правам та інтересам позивача.
Тобто, на переконання представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для неї у вигляді додаткових фінансових витрат, адже необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження майном у випадку задоволення адміністративного позову.
За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28.04.2026 року, яка оскаржується в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеної норми суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зважає на таке.
Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.
Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Відтак постанова відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 000007 від 28.04.2025 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф, є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Визначаючись із тим, чи наявні підстави для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд зважає на висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, наведені у постанові від 01.06.2022 року (справа № 380/4273/21). Так, касаційний суд вказав на таке (дослівно):
"40. Верховний Суд вважає, що при розгляді спорів про оскарження постанов органів Держпраці про накладення штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України може бути виправданим забезпечення позову за певних умов.
Так, у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 200/3887/19-а не підтримано висновок судів про забезпечення позову, з тих мотивів, що державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.
Колегія суддів застосувала підхід, за якого при вирішенні подібних заяв необхідним є надання відомостей щодо поточних фінансових показників суб`єкта господарювання, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. В контексті цього, суди повинні перевіряти, чи володів заявник фінансовими можливостями, з урахуванням сум штрафів, визначених у спірних постановах, достатніми для нормального функціонування Товариства і здійснення ним господарської діяльності.
47. З урахуванням наведеного, суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.
48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
51. З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти».
Суд зауважує, що хоча у згадуваній вище постанові суду касаційної інстанції надавалася оцінка підставам забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови іншого державного органу (Держпраці), проте наведені вище висновки Верховного Суду застосовні і в даному випадку, адже як постанова органу Держпраці, так і постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в силу приписів Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження та ним вчиняються дії щодо примусового виконання виконавчого документа, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладення на позивача додаткових фінансових витрат для поновлення його прав, а також спричинити негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів).
Проте, на думку суду, такі аргументи не є достатніми для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, оскільки саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів заявника у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Представником позивача не наведено обставин, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків, які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
При цьому суд зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на особу. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Проте слід врахувати те, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином наведені вище обставини свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна