П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/11643/26 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
30 вересня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 28 квітня 2026 року № 000004, № 000005, № 000006 та № 000007 про накладення адміністративно-господарських штрафів у розмірі 68 000 грн кожний, загалом 272 000 грн.
30 липня 2026 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісної заяви позивачки про забезпечення позову.
04 серпня 2026 року представник позивачки повторно звернувся із заявою про забезпечення позову та просив зупинити стягнення на підставі постанови від 28 квітня 2026 року № 000007 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Повторне звернення обґрунтовано тим, що 24 липня 2026 року Могилів-Подільським відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 81588063 з примусового виконання постанови № 000007. У межах цього провадження накладено арешт на кошти позивачки в межах суми 75 110 грн та сформовано платіжну інструкцію від 26 липня 2026 року № 10205 для примусового списання коштів з рахунку, який використовується у підприємницькій діяльності.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року в задоволенні повторної заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти самі по собі не доводять передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Заявниця не подала відомостей про залишки коштів на рахунках, обсяг оборотних коштів, інші активи або про те, що арешт у межах суми 75 110 грн перешкоджає здійсненню її господарської діяльності. Суд також урахував наявність установленого законодавством порядку повернення коштів у разі скасування постанови про накладення штрафу.
Не погодившись з ухвалою, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви і зупинення стягнення на підставі постанови № 000007.
Апелянтка зазначає, що загроза порушення її прав є реальною, оскільки виконавче провадження вже відкрито, кошти на всіх виявлених рахунках арештовано, а державний виконавець сформував платіжну інструкцію щодо рахунку, який використовується для підприємницької діяльності. На її думку, примусове списання обігових коштів може перешкодити розрахункам із контрагентами, сплаті податків та виконанню інших поточних зобов`язань, а повернення стягнених коштів вимагатиме додаткових дій і не усуне всіх негативних наслідків.
Крім того, скаржниця посилається на очевидні ознаки протиправності постанови № 000007. Вказує, що відповідність продукції підтверджена чинним сертифікатом ТОВ «Рівнестандарт», а Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 липня 2026 року у справі № 120/13357/25 надав оцінку подібному підходу органу ринкового нагляду до сертифікатів, виданих цією ж юридичною особою.
У відзиві Державна служба України з безпеки на транспорті просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що позивачка не довела істотного впливу арешту коштів на її майновий стан та господарську діяльність, а в разі скасування спірної постанови законодавством передбачено процедуру повернення стягнутих до бюджету коштів.
Відповідно до частини другої статті 312 КАС України апеляційна скарга на ухвалу про відмову в забезпеченні позову розглядається без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та матеріали, подані на підтвердження заяви про забезпечення позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені законом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення ними прав особи.
Пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України передбачено можливість забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За частиною другою цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а суд повинен ураховувати співвідношення прав та інтересів, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття таких заходів для інших осіб.
Отже, відкриття виконавчого провадження щодо акта, який є предметом спору, підтверджує реальність його примусового виконання, однак не утворює автоматичної та безумовної підстави для забезпечення позову. Заявник повинен довести конкретними доказами, що саме за обставин відповідної справи невжиття обраного заходу істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист чи поновлення його прав.
Такий підхід узгоджується з висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21. Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про забезпечення позову у справах щодо оскарження постанов про накладення штрафів суд має оцінювати обставини у сукупності, зокрема суму штрафу, майновий стан заявника, пред`явлення постанови до виконання та відкриття виконавчого провадження. Достатньо обґрунтованою є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу.
У цій справі постанова № 000007 є предметом позову, а заявлений спосіб забезпечення - зупинення стягнення на її підставі - передбачений пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України та безпосередньо пов`язаний із предметом спору. Матеріали також підтверджують, що примусове виконання постанови розпочато, а на кошти позивачки накладено арешт у межах суми 75 110 грн.
Водночас наведені обставини підтверджують лише можливість фактичного стягнення визначеної суми, але не доводять, що таке стягнення істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист прав позивачки. До заяви не подано виписок про залишки та рух коштів на рахунках, фінансової чи податкової звітності, відомостей про обсяг оборотних коштів, доходи, інші активи, поточні зобов`язання перед контрагентами чи бюджетом, а також доказів того, що арешт саме в межах 75 110 грн зупинив або істотно обмежив господарську діяльність.
Посилання апелянтки на ймовірну неможливість розраховуватися з контрагентами, сплачувати податки та виконувати інші зобов`язання має загальний характер. Договорів, рахунків, платіжного календаря, податкових зобов`язань або інших документів, які дали б змогу оцінити реальний вплив арешту на безперервність підприємницької діяльності, суду не надано. Сам статус фізичної особи-підприємця та спрямування платіжної інструкції до рахунку, що використовується у господарській діяльності, не замінюють доказування такого впливу.
Не свідчить про необхідність забезпечення позову й те, що арешт поширюється на кошти, які можуть надійти на рахунки в майбутньому. Заходи примусового виконання застосовано в межах визначеної суми стягнення, тоді як доказів того, що позивачка позбавлена можливості розпоряджатися коштами понад цю суму або іншими активами, матеріали не містять.
Колегія суддів також ураховує, що у разі скасування постанови № 000007 законодавством передбачено механізм повернення коштів, зарахованих до бюджету в порядку виконавчого провадження. Необхідність подання заяви та документів для такого повернення сама собою не доводить значності зусиль чи витрат у розумінні пункту 1 частини другої статті 150 КАС України. Конкретних обставин, які б свідчили про неефективність цього механізму саме для позивачки, не наведено.
Доводи про очевидну протиправність постанови № 000007 також не дають підстав для забезпечення позову. З`ясування відповідності дитячого автомобільного крісла встановленим вимогам, юридичного значення поданого сертифіката, обсягу повноважень органу ринкового нагляду та дотримання процедури притягнення до відповідальності потребує дослідження доказів і правової оцінки під час розгляду справи по суті.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2026 року у справі № 120/13357/25 стосувалася інших перевірок, іншої продукції та інших індивідуальних актів. Викладена в ній оцінка сертифікатів не встановлює без дослідження матеріалів цієї справи очевидної протиправності постанови № 000007. Застосування пункту 2 частини другої статті 150 КАС України не може ґрунтуватися на попередньому вирішенні питань, які становлять предмет основного спору.
Посилання на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не змінює висновку суду. Примусове виконання постанови про накладення штрафу становить втручання у майнову сферу особи, однак на стадії забезпечення позову вирішальним є доведення передбачених статтею 150 КАС України умов для тимчасового судового захисту. Таких умов у цій справі належними доказами не підтверджено.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано врахував не лише факт відкриття виконавчого провадження, а й відсутність доказів майнового стану позивачки та істотного впливу стягнення на її діяльність.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.