МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у забезпеченні позову
31 липня 2026 р. № 400/9556/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмов, оформлену листами від 27.02.2026 № 14/1842, від 20.05.2026 № 14/2343 протиправними; визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; визнання відомостей недостовірними
ВСТАНОВИВ:
31 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною відмову відповідача у виправленні недостовірних відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних т резервістів за мотивованими заявами позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026, оформлену листами від 27.02.2026 № 14/1842 т від 20.05.2026 № 14/2343;
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за результатами розгляду мотивованих заява позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026 рішення у формі, встановленій законом, а також щодо ненадання позивачу відомостей про реєстраційну дію, якою до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено запис про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного, а саме: дати і часу внесення запису, посади та прізвища, імені, по батькові посадової особи, яка його внесла, правової підстави внесення і реквізитів відповідного індивідуального акта;
визнання недостовірними відомості про перебування позивача на військовому обліку як військовозобов`язаного, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів за номером запису 261012023068[телефон приховано], та про зобов`язання відповідача спростувати ці відомості шляхом приведення відомостей зазначеного Реєстру у відповідність до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 30.04.2022 із зазначенням статусу «Виключений з військового обліку»; а вразі якщо дійде висновку про наявність у відповідача дискреційних повноважень - про зобов`язання відповідача повторно розглянути мотивовані заяви позивача від 10.02.2026 та від 04.05.2026 і прийняти за результатами їх розгляду рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову (мобілізації) позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішення суду у цій адміністративній справі, але не довше ніж на строк проведення загальної мобілізації в Україні.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. У разі призову позивач набуде статусу військовослужбовця, а наступне визнання дій протиправними не спричинить автоматичного звільнення та повернення у попередній стан. Без забезпечення позову ефективний захист прав позивача може стати неможливим ще до вирішення справи по суті.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі № 240/27690/23 і від 14.01.2025 у справі № 580/9027/24.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Позивачем обрано спосіб забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Натомість предметом спору в цій адміністративній справі є визнання протиправними дій щодо взяття позивача на військовий облік та зобов`язання відповідача виключити його з військового обліку.
Отже, вимоги у цій справі стосуються питань законності постановки його на військовий облік.
Відтак суд виходить з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами позивача.
За таких обставин, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 18, 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.07.2026 про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме: 31.07.26.
3. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ярощук Василь Григорович