П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/425/26
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії, в зв`язку з тим, що при проведенні індексацій відповідно до вимог постанов Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 в сумі 3402,48 грн., №148 від 16.02.2022 в сумі 1500 грн., № 168 від 24.02.2023 в сумі 1500 грн., № 185 від 23.02.2024 в сумі 1500 грн., № 209 від 25.02.2025 в сумі 1500 грн. відповідач обмежив максимальний розмір пенсії і починаючи з 25.02.2025 щомісяця недотримує пенсію в розмірі 9402,48 грн.
- зобов`язати відповідача результати перерахунків пенсії від 01.02.2025 та 01.03.2025, у зв`язку із постановами Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 в сумі 3402,48 грн., №148 від 16.02.2022 в сумі 1500 грн., № 168 від 24.02.2023 в сумі 1500 грн., № 185 від 23.02.2024 в сумі 1500 грн., № 209 від 25.02.2025 в сумі 1500 грн. включити в розмір пенсії з 25.02.2025 і виплачувати щомісяця 9402,48 грн. без обмеження максимального розміру пенсії;
- визнати протиправними дії, а саме: при проведенні перерахунку пенсії від 19.11.2025, у зв`язку з рішенням суду № 420/16367/25, 2000 грн. не були включені в розмір пенсії, оскільки відповідач обмежив її максимальний розмір;
- зобов`язати відповідача результати перерахунку пенсії від 19.11.2025 у зв`язку із виконанням рішення суду № 420/16367/25 включити в розмір пенсії і щомісяця проводити доплату в сумі 2000 грн. без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 19.11.2025.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 26.11.2024, з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.12.2025 максимальним розміром.
Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 26.11.2024 без обмеження максимальним розміром та з 01.01.2025, з 01.03.2025, з 01.12.2025 без обмеження її розміру відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» без застосування коефіцієнтів до суми перевищення його пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211,20 грн.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Одеській області посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію про правомірність обмеження пенсії максимальним розміром зазначає, що згідно статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Апелянт указує, що вказаний закон є чинним з 01.10.2011 неконституційним не визнавався та підлягає застосуванню. Далі, аргументуючи правомірність своїх дій зазначає, що стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» також є чинними і неконституційними не визнавались, а тому є обов`язковими до застосування, у зв`язку з чим, на думку апелянта, позовні вимоги позивача є безпідставними. Окремо апелянт зазначає про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору за подання позовної заяви.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №420/29681/23, яке набрало законної сили 04.04.2024, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області, які полягають у зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83 % на 70 % грошового забезпечення, під час її перерахунку з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 08.07.2021 № 33/36-1687, виданої ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» з обмеженням призначеної пенсії максимальним розміром.
Зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення від 08.07.2021 № 33/36-1687, з урахуванням зазначених в ній основних та додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату різниці між належними до нарахування та фактично виплаченими сумами.
На виконання вказаного рішення позивачу з 01.12.2019 проведений перерахунок пенсії та визначений її розмір без обмеження максимального розміру - 24369,85 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі 420/16367/25, яке набрало законної сили 23.09.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області у вигляді відмови в нарахуванні доплати до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 2000 грн, згідно постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 26.11.2024 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених йому сум пенсії.
На виконання вказаного рішення, відповідач здійснив перерахунок пенсії наступним чином:
з 26.11.2024 з урахуванням індексації базового ОСНП за 2022-2024 роки, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., підсумок пенсії 32772,23 грн., з урахуванням максимального розміру 24369,85 грн.;
з 01.01.2025 з урахуванням індексації базового ОСНП за 2022-2024 роки, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., підсумок пенсії 32772,23 грн., з урахуванням максимального розміру 23989,93 грн.;
з 01.03.2025 з урахуванням індексації базового ОСНП за 2022-2025 роки, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., підсумок пенсії 34272,33 грн., з урахуванням максимального розміру 23989,93 грн.;
з 01.12.2025 з урахуванням індексації базового ОСНП за 2022-2025 роки, щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн., підсумок пенсії 34272,33 грн., з урахуванням максимального розміру 23989,93 грн..
Отже, відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 однак виплата пенсії останньому проведена із застосуванням понижуючих коефіцієнтів та обмеженням її максимальним розміром, а тому розмір пенсії значно зменшився.
25.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії.
Листом від 15.12.2025 № 39833-39057/К-02/8-1500/25 відповідач повідомив, що нa виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/29681/23 13.01.2025 проведений перерахунок пенсії з 01.12.2019 без обмеження максимальним розміром. Також відповідач повідомив про те, що перерахунки пенсії проводяться в межах повноважень та з урахування вимог законодавства, чинного на день проведення перерахунку, а також про те, що у разі коли судом зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, проводиться перерахунок станом на дату, з якої зобов`язано зняти обмеження з пенсії. Враховуючи, що виплата пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 не була предметом розгляду у справі №420/29681/23, тому розмір пенсії встановлений станом на зазначену дату. Відповідач повідомив, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі № 420/16367/25 проведений перерахунок пенсії з 19.11.2025, виходячи з 83 % сум грошового забезпечення та розмір пенсії становить 23 989,93 грн.
Вважаючи протиправним зменшення розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції оцінюючи правомірність застосування понижуючих коефіцієнтів, та посилаючись на сталу позицію Верховного Суду указав, що застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанов Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, є протиправним.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відтак, слід дійти висновку, що у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
Колегія суддів враховує, що у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Варто зазначити, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Згідно преамбули вказаного Закону, останній визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
З наведеного, слід дійти висновку, що умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами № 2262-ХІІ, № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими саме відповідно до цих законів.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон №4059-ІХ та Постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ.
А відтак, вказаними положеннями законодавства фактично встановлене інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що запроваджено Законом № 2262-ХІІ та Законом № 1058-IV, що в свою чергу суперечить приписам згаданої вище норми статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.
Окрім цього, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно зі ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.
Колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 вказав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02. 2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону № 2262-ХІІ та Закону № 1058-IV, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши у касаційному порядку справу №120/1081/25 у постанові від 11.09.2025 сформулював позицію, згідно якої застосування при обчисленні розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень статті 46 Закону №4059-IX та Постанови № 1, якими передбачена виплата пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не спростовують, є необґрунтованими та суперечать наведеним вище нормам, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Стосовно доводів апелянта про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області судового збору за подання позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів пунктів 7 та 9 частини 1 статті 4 КАС України: - відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; - суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Положення частини 1 статті 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що всі судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, а тому наведені доводи є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя І. І. Тарновецький