Постанова № 138663265 у справі № 420/14287/21 від 31.07.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/14287/21

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 06.11.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "СК Петроліум" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУДПС від 14.06.2021 року №1421415320714, №1421515320714, №1421615320714, №1421715320714, №1421815320714, №1421915320714, №1422015320714, №1422115320714, №1422215320714, №1422315320714, №1422415320714, №1422515320714, №1422615320714, №1422715320714, №1422815320714, №1422915320714, №1423015320714, №1423115320714, №1423215320714, №1423315320714, №1423415320714.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу за результатами перевірки ТОВ є необ`єктивними, необґрунтованими, безпідставними й такими, що не відповідають фактичним обставинам, наявним первинним документам позивача, й зроблені без врахування вимог діючого законодавства України, що у свою чергу є підставою для скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУДПС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстровано 05.03.1998 року (номер державної реєстрації 1556120[телефон приховано]), взято на податковий облік та є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску, екологічного податку, податку на нерухоме майно, земельного податку, орендної плати за землю, рентної плати (т.1, а.с.38).

Наказом ГУДПС №346 від 05.02.2020 року вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ тривалістю 20 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2019 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (т.2, а.с.146).

Повідомленням ГУДПС №30/15-32 від 05 лютого 2020 року доведено до відома ТОВ про заплановану документальну виїзну перевірку на підставі наказу №346 від 05 лютого 2019 року з 19 лютого 2020 року (т.2, а.с.147).

Листом за вих.№2734/10/15-32-05-06-07 від 24.02.2020 року ГУДПС повідомило ТОВ, що в ході перевірки встановлено, що директором ТОВ Акопяном Вазгеном Рудіковичем надано до ГУДПС лист від 19.02.2020 №287 (вх.ГУДПС від 19.02.2020), яким повідомлено про втрату документів за період діяльності ТОВ за період 2016-2019 рр. з долученням до нього копії листа Приморського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області від 19.02.2020 за №36-ЕО7603.

Враховуючи зазначене, згідно п.44.5 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами) ТОВ зобов`язано відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення про втрату документів до контролюючого органу.

Отже, терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ перенесено до дати їх відновлення в зазначені строки (на 90 днів або до моменту їх відновлення) (т.2, а.с.151).

Наказом ГУДПС №837 від 26.02.2020 року вирішено, що у зв`язку з втратою ТОВ документів фінансово-господарської діяльності перенести термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 на 90 днів або до моменту їх відновлення, в межах п.44.5 ст.44 ПК України (т.2, а.с.155).

Листом ГУДПС за вих.№1670/6/15-32-07-13-08 від 09.02.2021 року ТОВ повідомлено, що термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ поновлено (т.2, а.с.156-158).

Наказом ГУДПС №496-н від 09.02.2021 року вирішено розпочати проведення тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними на дату набрання чинності Постанови КМУ від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (т.2, а.с.159).

Наказом ГУДПС №942-н від 24.02.2021 року вирішено внести зміни до ГУДПС від 05.02.2020 №346 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ», а саме пункт 1 викладено у новій редакції: провести працівниками ГУДПС у Дніпропетровській області документальну планову виїзну перевірку ТОВ з 04 березня 2021 року тривалістю 19 робочих днів.

Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2017 по 30.09.2019 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (т.2, а.с.162).

24 лютого 2021 року ГУДПС оформлено направлення №2131/15-32-07-13 на проведення перевірки (т.2, а.с.163).

Згідно висновків акту №7989/15-32-07-14/25417282 від 21.04.2021 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019» (т.1, а.с.35-193 зворот) судом встановлено, що в ході її проведення виявлені наступні порушення, а саме:

1. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.2 п.140.5.10 ст.140 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 93265341 грн., в тому числі: І квартал 2017 року на суму 108508 грн.; півріччя 2017 року на суму 298652 грн.; три квартали 2017 року на суму 458953 грн.; рік 2017 на суму 579501 грн.; І квартал 2018 року на суму 6115760 грн.; півріччя 2018 року на суму 8112658 грн.; три квартали 2018 року на суму 20435366 грн.; рік 2018 на суму 39317238 грн.; І квартал 2019 року на суму 41044210 грн.; півріччя 2019 року на суму 52633210 грн.; три квартали 2019 року на суму 53368602 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 - встановлено заниження ПДВ на загальну суму 14852963 грн., у т.ч.: липень 2018 - 551223 грн.; жовтень 2018 - 4270123 грн.; грудень 2017 - 410806 грн.; січень 2019 - 1037850 грн.; лютий 2019 - 1076044 грн.; березень 2019 - 816048 грн.; квітень 2019 - 530789 грн.; травень 2019 - 1150121 грн.; червень 2019 - 1277533 грн.; липень 2019 - 1328113 грн.; серпень 2019 - 1029820 грн.; вересень 2019 - 1104493 грн.; та завищено від`ємне значення по ПДВ, що зараховується до (податкового) періоду в вересні 2019 р. - 9630623 грн.;

3. п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України - підприємством не складені податкові накладні (далі ПН) на занижені податкові зобов`язання та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) на загальну суму ПДВ 222418,13 грн. в т.ч. січень 2017 - 50 грн., лютий 2017 - 83,33 грн., березень 2017 - 5574,99 грн., квітень 2017 - 4433,33 грн., травень 2017 - 4508,38 грн., червень 2017- 4400 грн., липень 2017- 4300 грн., серпень 2017 - 4073,33 грн., вересень 2017 - 4466,67 грн., жовтень 2017 - 4300 грн., листопад 2017 - 4400 грн., грудень 2017 - 4333,33 грн., січень 2018 - 3560 грн., лютий 2018 - 5000 грн., березень 2018 - 5000 грн., квітень 2018 - 5000 грн., травень 2018 - 5000 грн., червень 2018 - 5000 грн., липень 2018 - 5000 грн., серпень 2018 - 5000 грн., вересень 2018 - 5000 грн., жовтень 2018 - 5000 грн., листопад 2018 - 5000 грн., січень 2019 - 9000 грн., лютий 2019 - 11600,82 грн., березень 2019 - 13349,20 грн., квітень 2019 - 13349,20 грн., травень 2019 - 13349,20 грн., червень 2019 - 13349,20 грн.; липень 2019 - 19175,87 грн., серпень 2019 - 15380,64 грн., вересень 2019 - 15380,64 грн.;

4. п.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271 ПК України, чим занижено податкове зобов`язання з земельного податку на суму 53102,55 грн., в т.ч.: за 2017 рік - на суму 13885,32 грн., за 2018 рік - на суму 39217,23 грн.;

5. п.п.286.2 ст.286 ПК України - TOB несвоєчасно подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2017 рік №[номер приховано], яка подана 15.03.2017 (граничний строк подання - 20.02.2017 р.)., за 2017 рік №711, яка подана 12.03.2018 (граничний строк подання - 20.02.2017р.). та за 2018 рік №[номер приховано], яка подана 18.01.2019 (граничний строк подання - 20.02.2018 р., платником земельного податку за земельною ділянкою ТОВ було з 01.01.2018); не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2017 рік по земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, с.Лозуватка, вул.Сагайдачного 18 (з урахуванням пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України);

6. пп.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271, п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5 ст.288 ПК України, чим занижено податкове зобов`язання з орендної плати за землю на суму 388839,63 грн., в т.ч.: за 2017 рік - на суму 9781,41 грн., за 2018 рік - на суму 216140,22 грн., за 9 міс. 2019 року- на суму 162918 грн.;

7. пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, чим занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 12087,90 грн., в т.ч.: за 2018 рік - на суму -8793,03 грн., за 9 міс. 2019 року - на суму 3294,87 грн.;

8. п.66.4. ст.66 ПК України, а| саме: до контролюючого органу несвоєчасно надано інформацію про зміну осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи у 10-денний строк з дня виникнення таких змін;

9. п.п.«б» п.176.2 ст.176 розд.IV та п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, в частині подання податкового розрахунку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІІІ-ІV квартали 2017 року з недостовірними відомостями, які призвели до зменшення податкових зобов`язань платника податку за III квартал 2017 року в сумі 3466,35 грн., за IV квартал 2017 року в сумі 255,84 грн.;

10. пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України, в частині не включення інформації про всі здійсненні протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України за 2018 рік на загальну суму 15975071,19 грн.;

11. п.103.9. ст.103, п.п.141.4.1, 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України отримання доходу нерезидентом із джерелом походження з України, що призвело до заниження податку з доходів нерезидентів на суму 4489728 грн.;

12. пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 ПК України в частині не подання до ГУДПС у Дніпропетровській області розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України (додаток ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за 1 квартал 2019 року, 1 півріччя 2019 року, 9 місяців 2019 року.

З податкового повідомлення-рішення (далі ППР) №1421415320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 14582963 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3645740,75 грн. (т.18, а.с.94).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за актом перевірки по ПДВ податковим органом донараховано 18228703,75 грн. за період з липня 2018 року по вересень 2019 року з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.95, 96).

З ППР №1421515320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 9630623 грн. (т.18, а.с.97).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за актом перевірки по ПДВ податковим органом зменшено від`ємне значення за вересень 2019 року в сумі 9630623 грн. (т.18, а.с.98).

З ППР №1421615320714 від 14.06.2021 року вбачається, що встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування (ПН/РК) на суму ПДВ 221584,77 грн. та на суму ПДВ 833,3 грн. (п.198.5 ст.198 ПК України) та застосовано до ТОВ штраф у розмірі 110967,37 грн. (т.18, а.с.99).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за висновками акту перевірки застосовано штрафні санкції на загальну суму 110967,37 грн. за відсутність зареєстрованих ПН в ЄРПН (т.18, а.с.100, 101).

З ППР №1421715320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.2, п.140.5.10 ст.140 ПК України ТОВ зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 93265341 грн. (т.18, а.с.102).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за висновками акту перевірки зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 93265341 грн. (т.18, а.с.103, 104).

Згідно ППР №1421815320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України до ТОВ застосовано штрафну санкцію у розмірі 159750,71 грн. (т.18, а.с.105).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за не включення інформації про всі здійсненні КО ТОВ в звіті про КО за 2018 рік застосовано штрафну санкцію у розмірі 159750,71 грн. (т.18, а.с.106).

Згідно ППР №1421915320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.66.4 ст.66 ПК України до ТОВ застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн. (т.18, а.с.107).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за висновками акту застосовано штрафні санкції за несвоєчасне надання (ненадання) інформації про зміну осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи в загальній сумі 1020,00 грн. (т.18, а.с.108).

З ППР №1422015320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.103,9 ст.103, п.п.141.4.1, 141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 4489728 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1122432 грн. (т.18, а.с.109).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ від 21.04.2021 №7989/15-32-07-14/25417282 встановлено, що за актом перевірки по податку на прибуток іноземних юридичних осіб податковим органом донараховано 5612160,00 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.110).

Згідно ППР №1422115320714 від 14.06.2021 року, за порушення пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.46.1 ст.46, п.103.9 ст.103 ПК України до ТОВ застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн. (т.18, а.с.111).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за висновками акту застосовано штрафну санкцію за порушення строків надання розрахунків (звітів) податкових зобов`язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України до ГУ ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 1020,00 грн. (т.18, а.с.112).

З ППР №1422215320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.п.«б» п.176.2 ст.176 розділу ІV та п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України до ТОВ застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн. (т.18, а.с.113).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за висновками акту застосовано штрафну санкцію за порушення порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку у розмірі 1020,00 грн. (т.18, а.с.114).

Згідно ППР №1422315320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.286.2 ст.286 ПК України до ТОВ застосовано штрафну санкцію за земельним податком з юридичних осіб у розмірі 2040 грн. (т.18, а.с.115).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за висновками акту застосовано штрафну санкцію за неподання податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2017 рік та застосовано штрафну санкцію за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) у загальному розмірі 2040 грн. (т.18, а.с.116).

З ППР №1422415320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 52150,58 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 13037,65 грн. (т.18, а.с.117).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано 65188,23 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.118, 119).

З ППР №1422515320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 951,97 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 237,99 грн. (т.18, а.с.120).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано 1189,96 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.121).

З ППР №1422615320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271, п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5 ст.288 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 10292,10 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2573,03 грн. (т.18, а.с.122).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 12865,13 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.123).

З ППР №1422715320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271, п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5 ст.288 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 41009,48 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10252,37 грн. (т.18, а.с.124).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 51261,85 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.125, 126).

З ППР №1422815320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення п.270.1 ст.270, п.271.1, 271.2 ст.271, п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5 ст.288 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 337538,05 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 84384,51 грн. (т.18, а.с.127).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 421922,56 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.128, 129).

З ППР №1422915320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 1377,33 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 344,33 грн. (т.18, а.с.130).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 1721,66 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.131, 132).

З ППР №1423015320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 4188,44 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1047,11 грн. (т.18, а.с.133).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 5235,55 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.134).

З ППР №1423115320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 2668,88 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 667,22 грн. (т.18, а.с.135).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 3336,1 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.136).

З ППР №1423215320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 16,70 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 4,18 грн. (т.18, а.с.137).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 20,88 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.138).

З ППР №1423315320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 3006,32 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 751,58 грн. (т.18, а.с.139).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 3757,9 грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.140).

З ППР №1423415320714 від 14.06.2021 року вбачається, що за порушення пп.266.3.1 п.266.3, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ТОВ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на 830,23 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 207,56 грн. (т.18, а.с.141).

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за актом перевірки ТОВ встановлено, що за актом перевірки податковим органом донараховано за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 1037,79грн. з урахуванням штрафної санкції (т.18, а.с.142).

Вважаючи прийняті відповідачем ППР протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржене рішення та задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що податковим органом зроблено помилкові висновки щодо безоплатності отримання послуг, а відтак, з урахуванням того, що такі висновки покладені відповідачем в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд вважав за необхідне скасувати такі рішення, оскільки прийняті вони без достатньої правової підстави.

Суд також зазначив, що у даному випадку позивачем не допущено порушення вимог законодавства України та правомірно відображено за бухгалтерським обліком наявність кредиторської заборгованості у визначеному розмірі за кредитною угодою, а висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак прийняте податкові повідомлення-рішення слід скасувати.

Суд дійшов висновку, що викладені податковим органом висновки про недотримання позивачем строків подання інформації щодо зміни відповідальної особи зроблені без належного врахування усіх обставин справи й відсутності відповідних доказів із посиланням на докази, які підтверджують обставини, які покладені в основу прийнятого рішення (відсутня інформація щодо особи, яка була відповідальною за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, не має інформації стосовно підстав зміни відповідальної особи та чим це підтверджується, відсутні відомості про номер звітності позивача, яка за твердженням податкового органу подана 23.01.2019 року).

Судом також вказано на передчасність та помилковість висновків контролюючого органу в частині безоплатного передання позивачем частки в статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» в контексті спірних правовідносин, оскільки передача майнових прав відбулася на платній основі з формуванням дебіторської заборгованості.

Суд зазначив, що факт порушення ТОВ вимог податкового законодавства України як податковим агентом не знайшов свого підтвердження при розгляді справи в суді. До того ж суд звернув увагу, що доводи відповідача про податковий розрахунок позивача за ІІІ-IV квартал 2017 року сформований на підставі недостовірних даних, не підтверджені в процесуальний спосіб, оскільки вказане не відповідає стандартам доказування, визначеного статтею 77 КАС України.

Також суд дійшов висновку, що обов`язку з подання податкової декларації з плати за землю у 2018 році в позивача відносно об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не виникало, оскільки право власності було набуто наприкінці 2018 року.

Суд також визнав помилковими доводи контролюючого органу щодо недотримання позивачем правил нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку.

Окрім того, суд дійшов висновку щодо помилковості висновків відповідача про необхідність додаткового включення до загальної площі по даному об`єкту трансформаторної, оскільки загальна площа нерухомого майна є підтвердженою документально й чітко визначена та не може бути змінена на розсуд податкового органу чи іншого суб`єкта владних повноважень. Суд погодився із аргументами ТОВ, що трансформаторна підстанція у даному випадку має розглядатися як інженерна споруда, а відтак не може включатися до об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною другою статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно з підпунктами 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 77 ПК України врегульовано питання проведення документальних планових перевірок.

Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

За змістом ст.83 ПК України слідує, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Як слідує із вимог п.86.3 ст.86 ПК України, акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Вимогами п.86.7 ст.86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу.

Згідно вимог п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст.58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, системний аналіз законодавчих норм дозволяє суду прийти висновку, що податковим законодавством України встановлено і права, і обов`язки як самого платника податків, так і контролюючих органів в ході проведення перевірок. Крім того, ПК України визначено право на проведення контролюючими органами перевірок (в тому числі й документальних планових виїзних) платників податків, врегульовано процедуру проведення перевірок, оформлення їх результатів та прийняття рішень про наявність чи відсутність в діяльності суб`єктів господарювання порушень вимог законодавства, що впливає на податкові зобов`язання.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №,№1421415320714, 1421515320714, 1421615320714, 1421715320714 від 14.06.2021 року суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що податковим органом зроблено помилкові висновки щодо безоплатності отримання послуг, а відтак з урахуванням того, що такі висновки покладені відповідачем в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд вважав за необхідне скасувати такі рішення, оскільки прийняті вони без достатньої правової підстави.

Колегія суддів вважає такі висновки суду 1-ї інстанції помилковими, з урахуванням наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2 Положення у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).

Організація документообігу унормована п.5 Положення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно п.134.1.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст.135 ПК України).

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН ПН/РК чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти ПН в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту податкових зобов`язань для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки відповідачем встановлені фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ та ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» (код ЄДРПОУ 39082206) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Так, між ТОВ (Замовник) в особі директора Шилінговської Н.В. з однієї сторони, та ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» (Підрядник) в особі директора Дубенчука В.А., укладено договір підряду від 08.01.2019 №08012019-ЕСК щодо виконаних будівельних робіт у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, буд.30-в, Блок №3 («Капітальний ремонт нежитлового приміщення "Громадського ділового центру"»), Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, буд.30-г, Блок №4 («Капітальний ремонт нежитлового приміщення "Громадського ділового центру"»).

Також, між ТОВ (Замовник) в особі директора Шилінговської Н.В. з однієї сторони, та ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» (Підрядник) в особі директора Дубенчука В.А. укладено договір підряду від 04.03.2019 №04/03-2019ЕСК щодо виконаних будівельних робіт у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: м.Одеса, проспект Академіка Глушка, буд.16/2. («Поточний ремонт нежитлового приміщення»).

До договорів від 08.01.2019 №08012019-ЕСК та від 04.03.2019 №04/03-2019ЕСК позивачем додано:

- локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, зокрема з зазначенням кошторисної вартості; кошторисної трудомісткості; кошторисної заробітної плати; найменуванням робіт і витрат, загальної вартості та витрат труда робітників у розрізі найменувань робіт і витрат;

- дефектні акти, затверджені директором ТОВ, з зазначенням обсягів виконаних робіт у розрізі найменувань робіт і витрат в кількісних вимірах;

- визначення договірної ціни згідно ДСТУ Б Д.1.1-1-2013;

- підсумкова відомість ресурсів.

Сума податку на додану вартість за відповідними ПН по вказаних операціях включена до складу податкового кредиту на загальну суму 5521338,74 грн. в деклараціях з ПДВ за травень 2019 року.

Згідно даних ЄРПН, у перевіряємому періоді податковим органом встановлено наступні обставини щодо проходження товарів та послуг від контрагентів-постачальників на адресу ТОВ.

Відповідачем в ході проведення перевірки встановлено, що згідно відомостей про нарахування єдиного внеску кількість працюючих на ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» у травні 2019 року складало - 1 особу (з 04.04.2019 директор Дубенчук В.А.). Згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за періоди оформлення господарських операцій, декларування ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» виплат фізичним особам з видами ознак, відмінними від « 101», відсутнє, тобто для здійснення господарської діяльності, у тому числі для надання послуг оренди основних засобів, які необхідні для виконання будівельних робіт, інші фізичні особи, у тому числі і підприємці, не залучалися. Основні фонди відсутні - відповідно до фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва (баланс за формою №1-м) ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» балансова вартість власних основних фондів складає: станом на 01.01.2019 - 0,00 тис.грн., станом на 31.03.2019 - 0,00 тис.грн., станом на 30.06.2019 - 0,00 тис.грн.

У первинних документах, наданих до перевірки (договори від 08.01.2019 №08012019-ЕСК та від 04.03.2019 №04/03-2019ЕСК, локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1 від 08.01.2019 та 04.03.2019, підсумкова відомість ресурсів від 08.01.2019 та 04.03.2019, дефектні акти від 08.01.2019 та 04.03.2019, визначення договірної ціни згідно ДСТУ Б Д.1.1-1-2013), зазначено особистий підпис ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас, згідно інформації з ЄДР, ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1 ) прийнятий на посаду керівника ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» з 04.04.2019 та є відповідальною особою (особа, що має право підпису та головний бухгалтер). Запис в ЄДР за №194007 від 05.04.2019 15:30:02 (тип запису - 107 - Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язана зi змінами в установчих документах) та за №037704 від 05.04.2019 15:30:38 (тип запису - 107 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язана зi змінами в установчих документах).

Крім цього, ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» до органів ДПС подано повідомлення про прийняття працівника на роботу №[номер приховано] від 03.04.2019, де зазначено, що ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1 ) прийнятий на роботу відповідно до наказу від 03.04.2019 №2-к та початок роботи якого - 04.04.2019.

На момент складання та підписання договорів від 08.01.2019 №08012019-ЕСК та від 04.03.2019 №04/03-2019ЕСК, локальних кошторисів на будівельні роботи №2-1-1 від 08.01.2019 та 04.03.2019, підсумкових відомостей ресурсів від 08.01.2019 та 04.03.2019, дефектних актів від 08.01.2019 та 04.03.2019, визначення договірної ціни згідно ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 керівником та особою, що має право підпису, відповідно до реєстраційних та облікових даних ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» був ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2 ).

Тобто, на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» позивачем було надано вказані документи (договори, локальні кошториси на будівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів, дефектні акти, визначення договірної ціни тощо), які від ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання та не працювала у цьому підприємстві (іншого в ході розгляду справи позивачем не доведено).

При цьому, в судовому засіданні представник позивача не надав суду заслуговуючих на увагу пояснень стосовно того, яким чином та з ким відбувалося складання та підписання вказаних документів, а також яким чином перевірялися повноваження представника контрагента та і взагалі яким чином обирався цей підрядник.

Крім цього, у договорах від 08.01.2019 №08012019-ЕСК та від 04.03.2019 №04/03- 2019ЕСК за підписом ОСОБА_2 зазначені реквізити банку (ФОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВ АТОЩАД М.ОДЕСА, МФО 328845, №26006300536738), але згідно інформації, яка надійшла до податкового органу відносно відкриття банківських рахунків ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС», вбачається, що рахунок № НОМЕР_3 відкрито 18.06.2019 у ФОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВ АТОЩАД М.ОДЕСА МФО 328845. Довідково: рахунок було закрито 17.09.2019 у зв`язку із зміною на IBAN - НОМЕР_4 , та остаточно було закрито платником 28.11.2019.

Вказана обставина, у поєднанні з наявністю підписів ОСОБА_2 у договорах на виконання підрядних робіт від 08.01.2019 №08012019-ЕСК та від 04.03.2019 №04/03-2019ЕСК, локальних кошторисах на будівельні роботи №2-1-1 від 08.01.2019 та 04.03.2019, підсумкових відомостях ресурсів від 08.01.2019 та 04.03.2019, дефектних актах від 08.01.2019 та 04.03.2019 та інш., свідчить про те, що вказані документи очевидно були складені значно пізніше дат, які вказані в цих документах як дати їх складання та підписання, оскільки станом на вказані в цих документах дати зазначеного номеру банківського рахунку № НОМЕР_3 не існувало взагалі, а ОСОБА_2 не був уповноваженою особою ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС».

Крім цього, відповідно до первинних документів, наданих до перевірки, ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» було задекларовано виконання значного обсягу ремонтних робіт (капітальний ремонт нежитлового приміщення "Громадського ділового центру", за адресою Дніпровська область, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, буд.30-в, Блок №3»; капітальний ремонт нежитлового приміщення "Громадського ділового центру", за адресою Дніпровська область, м.Кривий Ріг, вул.Героїв АТО, буд.30-г, Блок №4; поточний ремонт нежитлового приміщення об`єкту, за адресою, м.Одеса, вул.Академіка Глушка, буд.16/2), що потребує певної кількості кваліфікованих працівників.

Водночас, ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» задекларувало самостійне виконання ремонтних робіт на замовлення ТОВ на підставі поданих до органів ДПС України податкової звітності та зареєстрованих в ЄРПН ПН, а саме: - відомість про нарахування єдиного внеску, чим підтвердили штатну чисельність працюючих на підприємстві у травні 2019 року - 1 особа (директор), чия кваліфікація у ході проведення перевірки документально не підтверджена; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), чим підтверджено, що у 2 кварталі 2019 року інші фізичні особи, у тому числі і підприємці, для здійснення господарської діяльності не залучалися; відповідно до ПН, зареєстрованих в ЄРПН, по ланцюгу постачання встановлено, що ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» зазначені ремонтні роботи не були придбані.

Тобто, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» задекларувало надання будівельних послуг, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для надання будівельних послуг (1 особа - директор), високого рівня їх оплати праці. При цьому, послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися, а покладання функцій директора (зокрема підписання звітності, документів, у тому числі і первинних, приймання управлінських рішень, тощо) та головного бухгалтера (зокрема складання документів, у тому числі і первинних, складання та надання звітності, реєстрації податкових накладних, ведення обліку, тощо) на одну особу потребує постійного перебування за місцем знаходження платника.

Також, ремонтні роботи нежитлових будівель виконані у травні 2019 року одночасно у м.Одеса та м.Кривий Ріг, а юридична адреса ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» - м.Одеса. Зважаючи на значну віддаленість місць виконання робіт (відстань напряму між м.Одеса та м.Кривий Ріг становить 258 км.), відсутнє документальне підтвердження перебування працівників ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» у м.Кривий Ріг (проїзд, проживання, тощо).

В актах виконаних робіт зазначено, що роботи були виконані у травні 2019 року, що, з урахуванням задекларованих обсягів робіт, фактично потребувало забезпечення залучення великої кількості робітників.

Крім цього, стосовно матеріально-технічного забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1-7.3 «Матеріально-технічне забезпечення» договорів від 08.01.2019 №08012019-ЕСК та від 04.03.2019 №04/03-2019ЕСК матеріально-технічне забезпечення виконання робіт покладається на Підрядника. Замовник має право надавати матеріально-технічне забезпечення виконання робіт за попереднім погодженням з Підрядником. У разі якщо матеріально-технічне забезпечення виконання робіт покладається на Замовника, сторони вносять відповідні зміни до договору та додатки до нього шляхом підписання відповідних додаткових угод.

Обладнання, яке використовує Підрядник для виконання робіт за даним договором має бути сертифіковане, відповідати вимогам стандартів, норм, законодавчих актів.

За умовами договорів підряду, роботи повинні виконуватися із матеріалів Підрядника.

Також, в актах виконаних робіт зазначено використання машин - визначено витрати труда робітників, що обслуговують машини, а саме 1066,08 люд.-год.

У ресурсній відомості та акті виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в зазначено: використання наступних будівельних машин та механізмів, а саме: крани переносні (різної вантажопідйомні), навантажувачі одноковшові (різної вантажопідйомні), підіймачі щоглові будівельні (різної вантажопідйомні), установка для зварювання ручного дугового, компресори пересувні с двигуном внутрішнього згорання, розчинозмішувачи пересувні, дрилі електричні, шуруповерти, перфоратори пневматичні, станок для різання керамічної плитки, бадді, місткість, машини шліфувальні електричні, пилка дискова електрична, апарат для газового зварювання і різання; люльки двомісні само підйомні, тощо.

Водночас, ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» задекларовано балансову вартість основних засобів: відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 01.01.2019 - 0 тис.грн., станом на 31.03.2019 - 0 тис.грн., станом на 30.06.2019 - 0 тис.грн.

Інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП: інформація про об`єкти оподаткування відсутня.

Тобто, під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» надавало послуги з капітальних та поточних ремонтів, які потребують певних виробничих потужностей, які у ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» відсутні (відсутні орендовані, або власні основні фонди). При цьому, послуги із залученням сторонніх виробничих потужностей також не придбавалися.

Також, внаслідок співставлення використаних у будівельних роботах матеріалів (зазначених у ресурсних відомостях та актах за формою КВ-2в) із даними, наведеними у ЄРПН, ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» за період - півріччя 2019 року не простежується придбання та ланцюг постачання наступних будівельних матеріалів, які зазначені у ресурсній відомості та у акті за формою КБ-2в, а саме: у ресурсній відомості зазначено використання профілю, дюбель, саморіз, кутик металевий, шпаклівка, гипсокартон, бітум нафтовий покрівельний, фарба земляна густотерта олійна, масло індустрійне, пліва комбінована, руберойд, бикроеласт, труба 25, труба з рострубом ПП 50*100, праймер, віконні блоки, вікно, двері, фарби 7 кг, фарба земляна густо терта олійна, мумія, сурик залізний, олія (масло) індустрійне.

Проте, у ЄРПН зазначено придбання ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» наступного товару: ваза керамічна, чашка керамічна в подарунковій упаковці 2 шт/наб, люстра, яка підвішуеться на стелі в розібраному вигляді для зручності транспортування /скло,метал/ для побутового використання/освітлення житлових об`єктів, світильники електричні настільні: настільні лампи в розібраному вигляді для зручності транспортування /основа+абажур/, матеріал виготовлення метал, кераміка, текстиль, частини електричних освітлювальних приладів: абажур для торшера, підстава торшера/метал, підстава настільних ламп / метал, люстра, яка підвішується на стелі в розібраному вигляді для зручності транспортування /скло,метал/ для побутового використання /освітлення житлових об`єктів.

Також, згідно даних ЄРПН, придбання ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» послуг зберігання запасів, навантаження/розвантаження, логістики, ТЕО, транспортування, ведення бухгалтерського обліку або подібні послуги, а також послуги залучення стороннього трудового ресурсу, не декларувалося.

Отже, з урахуванням викладеного, на переконання колегії суддів, надані позивачем на підтвердження правовідносин з ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» первинні та інші документи не доводять їх реальності, а будь-яких інших належних доказів дійсного здійснення цих господарських операцій в ході розгляду справи позивачем надано не було.

При цьому, в ході розгляду справи позивачем не було надано заслуговуючих на увагу пояснень стосовно того, яким чином у наданих до перевірки та до суду первинних та інших документах зафіксовані підписи Дубенчука В.А. як директора ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» до того, як він був призначений на цю посаду директора, а також реквізити банківського рахунку ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» майже за пів року до відкриття цього рахунку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим викладений в акті перевірки висновок відповідача щодо правовідносин ТОВ з ТОВ «ПБК «ЕКЛІПС» та відповідні донарахування як в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4256837,7 грн. (ППР №1421715320714), так і в частині зменшення податкового кредиту на суму 5521339 грн.(ППР №1421515320714 та ППР №1421415320714), а зворотній висновок суду 1-ї інстанції в цій частині вважає помилковим.

Щодо взаємовідносин між ТОВ та ТОВ «СВЄТСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 41373175) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження задекларованих робіт (послуг) від ТОВ «СВЄТСТРОЙ», позивачем надано договори підряду, за умовами яких Підрядник зобов`язується за завданням та за кошти Замовника власними та/або залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, зазначені в кошторисі (додаток №1 до договору) щодо об`єкту: (зазначається об`єкт), а Замовник, у разі відсутності претензій, зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

Сума податку на додану вартість за ПН по цим операціям включено до складу податкового кредиту на загальну суму 15281556,70 грн.

Згідно даних ЄРПН, у перевіряємому періоді фіскальним органом було встановлено наступні обставини щодо проходження товарів та послуг від контрагентів-постачальників на адресу ТОВ, відображені у акті перевірки.

В ході проведення перевірки ГУДПС встановлено, що згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за періоди оформлення господарських операцій, декларування ТОВ «СВЄТСТРОЙ» виплат фізичним особам з видами ознак, відмінними від « 101», відсутнє, тобто для здійснення господарської діяльності, у тому числі для надання послуг оренди основних засобів, які необхідні для виконання будівельних робіт, інші фізичні особи, у тому числі і підприємці, не залучалися, окрім ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_5 ), залучений у 3 кварталі 2018 року, основний вид діяльності 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва (баланс за формою №1-м) ТОВ «СВЄТСТРОЙ» балансова вартість власних основних фондів складає: станом на 30.09.2018 - 0 тис.грн., 31.12.2018 - 0 тис.грн., 31.03.2019 - 0 тис.грн., 30.06.2019 - 0 тис.грн.;

Відповідно до вантажно-митних декларацій, ТОВ «СВЄТСТРОЙ» було ввезено на митну територію України товар: прилади електричні для побутового використання, рушники з махрової тканини, постільні речі, мило у формі брусків, іграшки м`яконабивні, автомобільні крісла безпеки перевезення немовлят, вироби санітарно-технічного призначення, засоби для гігієни порожнини рота або зубів, холодильне обладнання, годинники наручні, годинники будильники настільні електричні та інше.

Окрім того, інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, ТОВ «СВЄТСТРОЙ» не надавалася.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі первинних документів, наданих до перевірки, ТОВ «СВЄТСТРОЙ» було задекларовано виконання значного обсягу ремонтних робіт (встановлення тимчасової огорожі на земельній ділянці, електромонтажні роботи, капітальний ремонт нежитлового приміщення, поточний ремонт АЗС, поточний ремонт складу ГСМ та укладання тротуарної плитки), що потребує певної кількості кваліфікованих працівників.

ТОВ «СВЄТСТРОЙ» задекларовано самостійне виконання ремонтних робіт на замовлення ТОВ на підставі поданих до органів ДПС України податкової звітність та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, а саме:

- відомість про нарахування єдиного внеску, чим підтвердили штатну чисельність працюючих на підприємстві: вересень 2018 року - 16 осіб, жовтень 2018 року - 16 осіб, січень 2019 року - 16 осіб, березень 2019 року - 12 осіб, травень 2019 року - 6 осіб, червень 2019 року - 6 осіб, чия кваліфікація у ході проведення перевірки документально не підтверджена;

- податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), чим підтвердили, що інші фізичні особи, у тому числі і підприємці, для здійснення господарської діяльності не залучалися.

Відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, по ланцюгу постачання встановлено, що ТОВ «СВЄТСТРОЙ» зазначені ремонтні роботи не були придбані.

Податковим органом було встановлено, що ТОВ «СВЄТСТРОЙ» у періоді з 3 кварталу 2018 року по 2 квартал 2019 року включно нараховано та виплачено заробітну плату працівникам. При цьому, всі працівники ТОВ «СВЄТСТРОЙ» також є працівниками інших підприємств (нарахована та отримана заробітна плата), з них 11 осіб є працівниками ТОВ «ВЕСТА ДЕВЕЛОП» (код ЄДРПОУ 35179778). З 01.09.2018 по 30.06.2019, тобто весь період на підприємстві ТОВ «СВЄТСТРОЙ» працювало лише 3 особи. 5 працівників ТОВ «СВЄТСТРОЙ» є особами пенсійного віку (60+); 2 працівника ТОВ «СВЄТСТРОЙ» також є підприємцями - фізичними особами, для ведення діяльності яких потрібне витрачання певної кількості робочого часу.

З наведеного вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «СВЄТСТРОЙ» задекларувало надання будівельних послуг, які потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу, який неспівставний з наявним трудовим ресурсом для надання будівельних послуг, високого рівня їх оплати праці тощо. При цьому, послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися.

Окрім того, як встановлено податковим органом та досліджено судом, документальне оформлення для ТОВ ремонтних робіт різноманітної складності виконані у Дніпропетровській, Чернігівській, Хмельницькій, Одеській, Київській, Закарпатській, Вінницькій, Херсонській, Львівська, Миколаївській, Кіровоградській областях, в той час як юридична адреса ТОВ «СВЄТСТРОЙ» знаходиться в м.Одесі, а заявлена кількість працівників неспівставна з задекларованими обсягами робіт.

При цьому, в ході розгляду справи позивачем не було надано жодного належного доказу щодо перебування працівників контрагента на об`єктах (проїзд, проживання, тощо), забезпечення їх допуску до виконання робіт та підтвердження відповідної кваліфікації цих працівників.

Також, ТОВ «СВЄТСТРОЙ», крім ТОВ у той самий час були задекларовані надання послуг та робіт різноманітної складності іншим підприємствам, а саме: вересень 2018 року - 15 підприємствам, розташованим у 9 районах 5 областей (Житомирська, Запорізька, Київська, Одеська та м.Київ) жовтень 2018 року - 14 підприємствам, розташованим у 10 районах 6 областей (Дніпропетровська, Житомирська, Запорізька, Київська, Одеська та м.Київ) січень 2019 року - 9 підприємствам, розташованим у 4 районах 3 областей (Дніпропетровська, Київська, Одеська) березень 2019 року - 16 підприємствам, розташованим у 8 районах 6 областей (Дніпропетровська, Житомирська, Запорізька, Київська, Одеська та м.Київ) травень 2019 року - 17 підприємствам, розташованим у 10 районах 6 областей (Дніпропетровська, Житомирська, Запорізька, Київська, Одеська та м.Київ) червень 2019 року - 7 підприємствам, розташованим у 6 районах 3 областей (Одеська, Харківська та м.Київ), що також підтверджує обгрунтованість висновку відповідача щодо неможливості виконання ТОВ «СВЄТСТРОЙ» задекларованого обсягу робіт та надання послуг.

Щодо матеріально-технічного забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.8.1-8.3 «Матеріально-технічне забезпечення» договорів, укладених між ТОВ та ТОВ «СВЄТСТРОЙ», матеріально-технічне забезпечення виконання робіт покладається на Підрядника. Замовник має право надавати матеріально-технічне забезпечення виконання робіт за попереднім погодженням з Підрядником. У разі якщо матеріально-технічне забезпечення виконання робіт покладається на Замовника, сторони вносять відповідні зміни до договору та додатки до нього шляхом підписання відповідних додаткових угод. Обладнання, яке використовує Підрядник для виконання робіт за даним договором, має бути сертифіковане, відповідати вимогам стандартів, норм, законодавчих актів. Роботи за даним договором виконуються Підрядником частково з матеріалів Замовника, згідно договірної ціни.

При цьому, в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів внесення відповідних змін до договорів у вигляді додаткових угод на матеріально-технічне забезпечення виконання робіт Замовником.

В актах виконаних робіт зазначено також використання машин - визначено витрати праці робітників, що обслуговують машини, а саме: у вересні 2018 року - 1486,95 люд.-год., жовтні 2018 року - 354,71 люд.-год., січні 2019 року - 234,75 люд.-год., березні 2019 року - 503,72 люд.-год., травні 2019 року - 1670,19 люд.-год., червні 2019 року - 0 люд.-год.

У ресурсній відомості та акті виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в зазначено: використання наступних будівельних машин та механізмів, а саме: крани переносні (різної вантажопідйомні), крани на автомобільному ходу при роботі на монтажі технологічного устаткування, навантажувачі одноковшові (різної вантажопідйомні), підіймачі щоглові будівельні (різної вантажопідйомні), агрегати зварювальні пересувні з бензиновим двигуном, установка для зварювання ручного дугового, перетворювачі зварювальні з номінальним зварювальним струмом, компресори пересувні с двигуном внутрішнього згорання, молотки відбійні пневматичні, термопенали, машини шліфувальні електричні, апарат для газового зварювання і різання; дрилі електричні, відратори поверхневі, фарборозпилювачі ручні, перфоратори пневматичні, перфоратори ручні, тощо.

Проте, ТОВ «СВЄТСТРОЙ» задекларовано відсутність основних засобів станом на 30.09.2018, 31.12.2018, 31.03.2019 та 30.06.2019.

Крім цього, як встановлено відповідачем в ході перевірки, згідно відомостей у ЄРПН, не простежується придбання ТОВ «СВЄТСТРОЙ» та ланцюг постачання будівельних матеріалів, які зазначені у ресурсній відомості та у акті за формою КБ-2в, тобто, не співпадає використання матеріалів у будівельних роботах із матеріалами, придбаними ТОВ «СВЄТСТРОЙ» за відповідні періоди.

Окрім того, в наданих для перевірки ТОВ документах відсутня інформація стосовно переміщення працівників ТОВ «СВЄТСТРОЙ» від об`єкта до об`єкта, щодо місця їх проживання працівників на період проведення робіт на об`єктах ТОВ, їх допуску до виконання вказаних робіт. Не було надано таких пояснень та доказів позивачем і в ході справи в суді.

Також, матеріали справи не містять доказів придбання ТОВ «СВЄТСТРОЙ» послуг зберігання запасів, навантаження - розвантаження, логістики, ТЕО, транспортування, ведення бухгалтерського обліку або подібні послуги, а також послуги залучення стороннього трудового ресурсу.

Податковим органом пі час перевірки також встановлені взаємовідносини ТОВ з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 39197130), а саме: надання в оренду земельних ділянок, нежитлових будинків, АЗС, тощо.

В нотаріально завірених договорах, укладених з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ", вказано наступне: «п.6.4. Капітальний ремонт об`єктів здійснюється Наймодавцем. Поточний ремонт об`єктів здійснюється Наймачем за його власний рахунок. Наймач не має права здійснювати будь-які структурні або істотні зміни або перепланування об`єктів.».

Водночас, на об`єктах, які знаходяться в оренді у ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ", ТОВ замовлені та документально оформлені поточні ремонти АЗС з залученням підрядної організації ТОВ «СВЄТСТРОЙ» на загальну суму 29023809,78 грн. (у т.ч. ПДВ 4837301,63 грн.). Вказані витрати, понесені ТОВ, наймачем - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "САН ОЙЛ" не компенсовані.

При цьому, в ході розгляду справи позивачем не було надано заслуговуючих на увагу пояснень як щодо необхідності самостійного проведення ТОВ поточних ремонтів замість наймача всупереч укладених договорів, а і взагалі щодо необхідності проведення таких робіт та їх обсягів.

Під час перевірки також було встановлено, що ТОВ задекларовано придбання у ТОВ «СВЄТСТРОЙ» виготовлення проектної документації на будівництво АЗС за наступними адресами: Київська обл., м.Ржищів, вул.Петровського (№ПН 511 від 30.05.19) Одеська обл., Лиманський район, Свердловська сільська рада ( за межами населеного пункту) (№ПН 521 від 31.05.19) Одеська обл., Лиманський р-н, Першотравнева сільська рада (за межами населеного пункту) (№ПН 520 від 31.05.19) Чернігівська обл, Чернігівський р-н, Краснянська сільська рада, с Красне, 126 км а/ш Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (праворуч) (№ПН 510 від 31.05.19).

Вказані земельні ділянки належать територіальним громадам та надані у тимчасове користування ТОВ на праві оренди.

Так, автомобільні заправні станції (далі - АЗС) - це комплекси будівель, технологічного обладнання, які призначені для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним транспорту (автомобільного та мототранспорту). Належать до об`єктів підвищеної небезпеки та при проектуванні яких повинні бути враховані нормативні документи щодо проектування промислових об`єктів, державні форми норм і правил санітарного законодавства України, «Правила пожежної безпеки України», ДБН «Містобудування, планування та забудова міських та сільських поселень», ДБН «Автомобільні дороги» та інші.

Технологічне обладнання, що передбачається у проектній документації, повинно мати технічні характеристики, які узгоджені органами державного нагляду, Держгірпромнагляду та іншими державними органами.

Крім актів виконаних робіт, які надані до перевірки, доказами виготовлення проектної документації на будівництво АЗС повинні бути також і креслення та технічна документація, складені з урахуванням всіх норм чинного законодавства України.

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів отримання виготовленої ТОВ «СВЄТСТРОЙ» проектної документації, як і не було надано доказів наявності у цього контрагента відповідних дозволів на виконання таких проєктних робіт та заслуговуючих на увагу пояснень щодо підстав обрання ТОВ «СВЄТСТРОЙ» у якості виконавця таких робіт.

При цьому, ТОВ «СВЄТСТРОЙ» з моменту реєстрації, окрім ТОВ «СК ПЕТРОЛІУМ», не надавало послуги з проектування АЗС іншим замовникам. Документально не підтверджено наявність у ТОВ «СВЄТСТРОЙ» фахівців - інженерів з проектування, які мають кваліфікаційні сертифікати з виконання робіт інженерно-будівельного проектування, що є обов`язковою умовою для здійснення вказаних послуг.

Отже, фіскальним органом було обґрунтовано встановлено відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинах між ТОВ «СВЄТСТРОЙ» і позивачем та зроблено висновок, що досліджені операції спрямовані лише на документальне оформлення придбання робіт.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена у постановах Верховного Суду від 26.11.2018 №803/2400/14, від 17.05.2019 у справі №2а-2271/11/0970, від 21.08.2019 №814/299/18, від 18.09.2019 у справах №826/1228/18 і №826/8066/18, від 25.09.2019 №520/11437/18.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «СВЄТСТРОЙ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі №420/6122/20, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021, якими підтверджено правомірність та реальність господарських операцій між ТОВ «СВЄТСТРОЙ» та його контрагентами у 2017-2018 роках, в тому числі і ТОВ «ПЕРТРОЛІУМ», оскільки постановою Верховного Суду від 17.11.2023 вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані а справа була направлена на повторний розгляд, за результатами якого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 позовні вимоги ТОВ «СВЄТСТРОЙ» про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень (в тому числі нарахування по правовідносинам з ТОВ «ПЕРТРОЛІУМ») фактично були залишені без задоволення в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим викладений в акті перевірки висновок відповідача щодо правовідносин ТОВ с ТОВ «СВЄТСТРОЙ» та відповідні донарахування як в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 35514477,20 грн. (ППР №1421715320714), так і в частині зменшення податкового кредиту на суму 15281557 грн. (ППР №1421515320714 та ППР №1421415320714), а зворотній висновок суду 1-ї інстанції в цій частині вважає помилковим.

Фіскальним органом також перевіркою повноти визначення різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 було встановлено їх заниження, яке полягає у наступному.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ та ТОВ «ГРОМ 7» (код ЄДРПОУ 40229668) було укладено наступні договори:

- договір про надання послуг з охорони №1 від 01.01.2017 року, який є підставою виконання послуг, про що складені акти надання послуг з наступним найменуванням «Послуги з охорони шляхом відео спостереження»;

- договір №7/04 від 07.04.2018 року, який є підставою виконання послуг, про що складені акти надання послуг з наступним найменуванням «Послуги з охорони об`єкту за адресою м.Одеса, пр.-т Ак.Глушко, 16/2»;

- договір про надання послуг з охорони б/н від 09 березня 2017 року, який є підставою виконання послуг, про що складені акти надання послуг з наступним найменуванням «Послуги з охорони об`єкту».

ТОВ надано до перевірки додаток №1 від 09 березня 2017 року до договору про надання послуг з охорони ТОВ «ГРОМ 7» №б/н від 09 березня 2017 року, згідно якого зазначено перелік об`єктів охорони: 1. Україна, Одеська область, Овідіопольский район, с.Чорноморка, проспект Свободи, буд.6 2. Україна, Одеська область, проспект Академіка Глушка, буд. 16/2.

Щодо об`єкту охорони, наведеного у додатку №1 до договору від 09.03.2017 року «Україна, Одеська область, Овідіопольский район, с.Чорноморка, проспект Свободи, буд.6» податковий орган встановив, що даний об`єкт в період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року передано в оренду згідно відповідних договорів (додаток 7 «Реєстр договорів оренди основних засобів, які ТОВ надавало в оренду за період 01.01.2017 - 30.09.2019», до довідки 2 акту перевірки).

Відповідно до первинних документів, наданих до перевірки, та зареєстрованих податкових накладних, дохід, отриманий ТОВ за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року від орендної плати по об`єкту Одеська область, Овідіопольский район, с.Чорноморка, проспект Свободи, буд.6 не покриває витрати, понесені на утримання наданого в оренду майна, а послуги охорони об`єкта за адресою Одеська область, Овідіопольский район, с.Чорноморка, проспект Свободи, буд.6 не входять до вартості орендної плати.

При цьому, згідно баз даних ДПС: ТОВ "Арабелл Ассет" ( код ЄДРПОУ 40428689) має податковий статус платника єдиного податку, свідоцтво від 18.04.2016 року; ТОВ "Даниель Ассет" (код ЄДРПОУ 40966079) має податковий статус платника єдиного податку, свідоцтво від 17.11.2016 року.

З урахуванням зазначеного, відповідач дійшов висновку, що послуги охорони були позивачем надані ТОВ "Арабелл Ассет" та ТОВ "Даниель Ассет" на безоплатній основі, а тому ці послуги охорони на загальну суму 438250 грн. підлягають відображенню по коду 3.1.10 «Сума перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX ПК України (підпункт 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України)» додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів вважає вказані висновки податкового органу безпідставними, оскільки між ТОВ та ТОВ «ГРОМ 7» були укладені договори охорони не майна орендарів, а майна ТОВ, і ці договори виконувалися на платній основі, що фактично не заперечується і відповідачем. При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких доказів того, що замовлення послуг охорони належного підприємству майна не пов`язано зі здійсненням ним. господарської діяльності.

З іншої сторони, матеріали справи не містять також будь-яких доказів укладення між ТОВ та ТОВ "Арабелл Ассет" і ТОВ "Даниель Ассет" угод на надання позивачем вказаним орендарям послуг охорони, переліку майна орендарів, яке охороняло ТОВ, як і угод, в яких ТОВ «ГРОМ 7» було зобов`язано надавати послуги охорони майна орендарів позивача. Також, матеріали справи не містять і будь-яких інших договорів, згідно з якими ТОВ "Арабелл Ассет" і ТОВ "Даниель Ассет" прийняли на себе зобов`язання сплачувати позивачу послуги охорони.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо безоплатного надання позивачем його контрагентам ТОВ "Арабелл Ассет" та ТОВ "Даниель Ассет" послуг охорони на безоплатній основі на загальну суму 438250 грн., а тому і відповідні донарахування як в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 438250 грн. (ППР №1421715320714), так і в частині збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 221585 грн. (ППР №1421415320714) є безпідставними.

З цих самих підстав суд вважає безпідставним також і нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 110792,38 грн. за не складення та не реєстрацію податкових накладних по вказаним операціям за ППР №1421615320714 від 14.06.2021.

Також, податковим органом за період 01.01.2017 - 30.09.2019р.р було встановлено взаємовідносини ТОВ з ПрАТ "Універсальне агентство" (код ЄДРПОУ 25264192, вид діяльності: діяльність туристичних операторів), ТОВ "Універсальне агентство" (код ЄДРПОУ 40104290, вид діяльності: діяльність туристичних агентств), ТОВ "Універсальний Тревел Бутік" (код ЄДРПОУ 37147140, вид діяльності: діяльність туристичних операторів) по наданню послуг з організації транспортних перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані витрати на придбання послуг з організації транспортних перевезень були включені до складу «Інших витрат операційної діяльності».

З аналізу первинної документації відповідачем було встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, деталізованого змісту господарської операції.

З метою встановлення осіб, для яких ТОВ придбавало послуги з міжнародних перевезень, фіскальним органом було направлено запит №5 від 07.04.2021 про надання пояснень та повного пакету первинних документів який містить відомості про фізичних осіб для яких придбавались послуги у туристичних агентств з деталізацією: прізвище ім`я по-батькові, РНОКПП, вартість послуги наданої для конкретної фізичної особи, період надання (дата), відомості щодо включення до бази оподаткування додаткового блага та нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, транспортні (авіа) квитки, електронні квитки (за наявності посадкового талона), багажні квитанції, страхові поліси, рахунки про проживання в готелі, ваучери (квитанція підтвердження) на проживання. Крім того, для встановлення зв`язку з господарською діяльністю придбаних послуг - запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю ТОВ, укладений договір чи контракт, інші документи, що засвідчують участь у переговорах, конференціях або інших заходів які проводяться за тематикою, що збігаються з господарською діяльністю ТОВ.

До перевірки позивачем надано первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ та ФОП ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_6 (іпн НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_7 (іпн НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_8 (іпн НОМЕР_9 ) по наданню інформаційно-консультаційних послуг.

Договір про надання послуг №03/09/18/СК від 03.09.2018, згідно якого Замовник (ТОВ) доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_6 )) приймає на себе зобов`язання з надання інформаційно (консультаційних) послуг, а саме: консультування по роботі із комп`ютерними системами; вивчення процесу управління підприємством; надання рекомендацій по вдосконаленню процесу управління підприємством; надання консультацій з питань тактики та стратегії розвитку підприємства; надання послуг з визначення напрямів розвитку бізнесу. Загальна вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг, наданих виконавцем за актами здачі-приймання наданих послуг, що складаються виконавцем кожного місяця не пізніше 20-ти днів з моменту фактично наданих послуг. Вартість наданих послуг визначається з розрахунку 800 грн. за одну людино-годину.

Додатковою угодою від 04.09.2018 р. до договору №03/09/18/СК від 03.09.2018 сторони доповнили розділ 1 п.1.1.2 та виклали у наступній редакції: « 1.1.2 З метою виконання покладених на Виконавця обов`язків з обслуговування господарської діяльності Замовника за цим договором, Виконавцю надається право здійснювати за рахунок Замовника авіа-перельоти територією України та за її межами».

Договір про надання послуг №б/н від 01.02.2019, згідно якого Замовник (ТОВ) доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_6 )) приймає на себе зобов`язання з надання послуг юридичного абонентського обслуговування з супроводження господарської діяльності. Вартість юридичного абонентського обслуговування становить 58000,00грн. на місяць. Вартість робіт за даним договором визначається сторонами даного договору залежно від об`єкту і устаткування, що надається для робіт додатковою угодою до даного договору або специфікації.

Додатковою угодою від 04.02.2019 р. до договору №б/н від 01.02.2019 сторони доповнили розділ 1 п.1.1.2 та виклали у наступній редакції: « 1.1.2 З метою виконання покладених на Виконавця обов`язків з обслуговування господарської діяльності Замовника за цим договором, Виконавцю надається право здійснювати за рахунок Замовника авіа-перельоти територією України та за її межами».

Договір про надання послуг №4 від 10.01.2013, згідно якого Замовник (ТОВ) доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_8 (іпн НОМЕР_9 )) приймає на себе зобов`язання з надання інформаційно (консультаційних) послуг, а саме надання послуг у сфері права: надання рекомендацій та консультацій з загальних питань, з складання юридичних документів, підготовки юридичних актів. Вартість робіт за даним договором визначається сторонами даного договору залежно від об`єкту і устаткування, що надається для робіт додатковою угодою до даного договору або специфікації.

Додатковою угодою від 04.10.2016 р. до договору №4 від 10.01.2013 сторони доповнили розділ 1 п.1.1.2 та виклали у наступній редакції: « 1.1.2 З метою виконання покладених на Виконавця обов`язків з обслуговування господарської діяльності Замовника за цим договором, Виконавцю надається право здійснювати за рахунок Замовника авіа-перельоти територією України та за її межами».

Договір про надання послуг №б/н від 01.02.2019, згідно якого Замовник (ТОВ) доручає, а Виконавець (ФОП ОСОБА_8 (іпн НОМЕР_9 )) приймає на себе зобов`язання з надання інформаційно (консультаційних) послуг, а саме: абонентське обслуговування та надання юридичних послуг: правові дослідження та консультації в сфері податкового, господарського, цивільного та інших галузей права (консультації); складання дослідження та коригування документів, що стосуються господарської діяльності; надання текстів нормативних актів (інформаційно-правове забезпечення). Вартість робіт за даним договором визначається сторонами даного договору залежно від об`єкту і устаткування, що надається для робіт додатковою угодою до даного договору або специфікації.

Додатковою угодою від 04.02.2019 р. до договору №б/н від 01.02.2019 сторони доповнили розділ 1 п.1.1.2 та виклали у наступній редакції: « 1.1.2 З метою виконання покладених на Виконавця обов`язків з обслуговування господарської діяльності Замовника за цим договором, Виконавцю надається право здійснювати за рахунок Замовника авіа-перельоти територією України та за її межами».

Договір про надання послуг №01/04/СК-Х від 01.04.2018, згідно якого Замовник (ТОВ) доручає, а Виконавець ( ОСОБА_7 (іпн НОМЕР_8 )) приймає на себе зобов`язання з надання послуг. Сума договору становить 370800грн. на рік. Строк цього договору про надання послуг №01/04/СК-Х від 01.04.2018 починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 31.12.2021. До договору від 01.04.2018 №01/04/СК-Х надано додаток №1, яким встановлено перелік консультаційних послуг, а саме: участь у перемовинах з контрагентами, представлення інтересів замовника, надання консультацій щодо залучення додаткових коштів на розвиток бізнесу Замовника, надання консультацій та допомоги в розробці ефективної рекламної компанії Замовника, надання консультацій щодо ведення кадрової документації, здійснення тренінгів, семінарів для підвищення кваліфікації персоналу, тощо.

Додатковою угодою від 02.04.2018 р. до договору №01/04/СК-Х від 01.04.2018 сторони доповнили розділ 1 п.1.1.2 та виклали у наступній редакції: « 1.1.2 З метою виконання покладених на Виконавця обов`язків з обслуговування господарської діяльності Замовника за цим договором, Виконавцю надається право здійснювати за рахунок Замовника авіа-перельоти територією України та за її межами».

Договір про надання послуг №01/04/СК-Р від 01.04.2018, згідно якого Замовник (ТОВ) доручає, а Виконавець ФОП ОСОБА_6 (іпн НОМЕР_7 ) приймає на себе зобов`язання з надання консультаційних послуг. Сума договору становить 247200грн. на рік. Строк цього договору про надання послуг №01/04/СК-Р від 01.04.2018 починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується 31.12.2021. До договору від 01.04.2018 №01/04/СК-Р надано додаток №1, яким встановлено перелік консультаційних послуг, а саме: надання письмових та усних консультацій щодо українського законодавства, правова підтримка Замовника при перевірках з боку державних органів, участь у переговорах з контрагентами Замовника, здійснення тренінгів, семінарів для підвищення кваліфікації персоналу, надання консультацій щодо залучення додаткових коштів на розвиток бізнесу Замовника, надання консультацій та допомоги в розробці ефективної рекламної компанії Замовника, тощо.

Додатковою угодою від 02.04.2018 р. до договору №01/04/СК-Х від 01.04.2018 сторони доповнили розділ 1 п.1.1.2 та виклали у наступній редакції: « 1.1.2 З метою виконання покладених на Виконавця обов`язків з обслуговування господарської діяльності Замовника за цим договором, Виконавцю надається право здійснювати за рахунок Замовника авіа-перельоти територією України та за її межами».

Під час перевірки фіскальним органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 (іпн НОМЕР_6 ) перебуває на обліку у ГУ ДПС в Одеській області, Київська ДПІ (Київський район м.Одеси), стан - платник податків за основним місцем обліку, види діяльності: 70.22 - Консультування з питань комерцiйної дiяльностi й керування. Платник єдиного податку (3 група, ставка 5%) з 01.01.2016.

ФОП ОСОБА_8 (іпн НОМЕР_9 ) перебуває на обліку у ГУ ДПС в Одеській області, Київська ДПІ (Київський район м.Одеси), стан - платник податків за основним місцем обліку, види діяльності: 70.22 - Консультування з питань комерцiйної дiяльностi й керування. Платник єдиного податку (3 група, ставка 5%) з 01.01.2016.

ФОП ОСОБА_6 (іпн НОМЕР_7 ) перебуває на обліку у ГУ ДПС в Одеській області, Київська ДПІ (Київський район м.Одеси), стан - платник податків за основним місцем обліку, види діяльності: 70.22 - Консультування з питань комерцiйної дiяльностi й керування. Платник єдиного податку (3 група, ставка 5%) з 19.07.2016.

ФОП ОСОБА_7 (іпн НОМЕР_8 ) перебуває на обліку у ГУ ДПС в Одеській області, Київська ДПІ (Київський район м.Одеси), стан - платник податків за основним місцем обліку, види діяльності: 70.22 - Консультування з питань комерцiйної дiяльностi й керування. Платник єдиного податку з 01.07.2012, з 01.01.2016 - 3 група, ставка 5%.

Обгрунтовуючи необхідність витрат на авіаперевезення та їх зв`язок з господарською діяльністю, позивач посилався на те, що це було необхідно для забезпечення виконання вказаними ФОП договірних обов`язків щодо надання консультаційних та інших послуг ТОВ та відповідало укладеним з цими контрагентами договорам, що підтверджується наданими відповідачу та суду актами виконаних робіт.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи акти, складені між ТОВ та вказаними туристичними операторами, взагалі не містять будь-якої інформації щодо організації авіа-перевезень ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та взагалі будь-яких інших співробітників ТОВ.

Крім цього, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості витрат на авіаперевезення акти виконаних робіт та додатки до них, складені між ТОВ та вказаними ФОП, також не містять інформації щодо послуг/робіт, надання/виконання яких передбачає необхідність авіаперельотів (в тому числі міжнародних) виконавців, у тому числі з урахуванням того, щодо вказаними вище договорами на надання послуг між ТОВ та ФОП передбачена можливість використання транспортних засобів ТОВ для переміщення виконавців в межах України.

Не було надано позивачем будь-яких доказів на підтвердження наявності зв`язку витрат на організацію авіаперевезень з господарською діяльністю ТОВ і в ході розгляду справи у суді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 ПК України ТОВ не відображено в р.3.1.10 «Сума перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX ПК України (п.п.140.5.10 п.140.5 ст.140 розділу ІІІ ПК України)» додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток послуги отримані фізичними особами-підприємцями на безоплатній основі на загальну суму 1131564грн, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

Апеляційний суд також звертає увагу, що позивачем декларувалося, що метою отримання вказаних консультативних послуг та відповідно авіаперевезень була необхідність підвищення ефективності роботи кампанії.

На думку колегії суддів, в даних правовідносинах обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Так, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

При цьому, варто враховувати не лише суб`єктивну складову - ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання. Відповідно, для доведення ділової мети необхідно, щоб в операціях платника простежувалася тенденція до найбільшого скорочення його витрат, а не штучного збільшення цих витрат для зменшення сум податку.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів не вбачається реального впливу правовідносин з вказаними контрагентами на фінансовий результат підприємства, тобто фактично відсутня ділова мета здійснення таких операцій, що також підтверджується і задекларованими ТОВ фінансовими результатами господарської діяльності у перевіряємому періоді у вигляді значного розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування та відсутності сплати податку на прибуток.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо необхідності відповідних донарахувань як в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1131564 грн. (ППР №1421715320714), так і в частині збільшення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 833 грн. (ППР №1421515320714 та ППР №1421415320714).

З цих самих підстав суд вважає обґрунтованим також і нарахування позивачу штрафних санкцій в сумі 174,99 грн. за не складення та не реєстрацію податкових накладних по вказаним операціям за ППР №1421615320714.

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками) встановлено наявність кредиторської заборгованості по наступним контрагентам: ТОВ «Лотос-Енергія» (код ЄДРПОУ 39042048), ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (код ЄДРПОУ 19349403), ТОВ «Кварта Союз» (код ЄДРПОУ 38882482), ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924), ТОВ «НПО Солярис» (код ЄДРПОУ 38188481), ПП «Укравтоматика» (код ЄДРПОУ 21883630), оскільки ТОВ не списано безнадійну кредиторську заборгованість перед вказаними постачальниками всього на суму 19129642,17 грн. в т.ч. ПДВ - 3188273,69 грн.

Актом №205/15-32-14-09/25417282 від 15.06.2017р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СК ПЕТРОЛІУМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2016 р.» в додатку 5 до довідки про загальну інформацію щодо суб`єкта господарювання та результати його діяльності було зазначено:

- кредиторська заборгованість станом на 31.03.2016р. по постачальнику ТОВ «Металзюкрайн Корп ЛТД» (код ЄДРПОУ 19349403) становить 15300403,86 грн., дата виникнення заборгованості - листопад 2014р. Згідно даних ЄРПН наявний розрахунок корегування кількісних та вартісних показників №32 від 28.10.2015р., згідно якого ТОВ повертає товар - макуха соняшникова кількості 3,27т.;

- кредиторська заборгованість по постачальнику ТОВ «Лотос-Енергія» (код ЄДРПОУ 39042048) становить 941602,03 грн., дата виникнення заборгованості - грудень 2014р.;

- кредиторська заборгованість по постачальнику ТОВ «Кварта Союз» (код ЄДРПОУ 38882482) становить 2521892,48 грн., дата виникнення заборгованості - січень 2015р.;

- кредиторська заборгованість по постачальнику ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) становить 289148,8 грн., дата виникнення заборгованості липень 2015р.;

- кредиторська заборгованість по постачальнику ТОВ НПО Солярис (код ЄДРПОУ 38188481) становить 69990 грн., дата виникнення заборгованості серпень 2014р.;

- кредиторська заборгованість по постачальнику ПП «Укравтоматика» (код ЄДРПОУ 21883630) становить 10810 грн., дата виникнення заборгованості березень 2016р. Згідно даних ЄРПН наявний розрахунок корегування кількісних та вартісних показників №1 від 06.06.2016р., яким зменшено обсяг постачання на 3504,17 грн.

Апеляційний суд наголошує, що у розумінні п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак в т.ч.: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Товари/послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутній факт їх придбання, як це передбачено у п.198.3 ст.198 ПКУ, а тому право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника податку відсутнє.

Водночас, згідно п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Тобто, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому, коригування податкового кредиту у вказаному випадку здійснюється на підставі бухгалтерської довідки.

Зазначену суму не віднесено до складу інших доходів (рах.71) та до показників доходу декларації з податку на прибуток за перевіряє мий період та не відкореговано суму ПДВ, яка була раніше включена до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ.

Таким чином, у розумінні вищенаведених правових норм, ТОВ порушено вимоги п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено показник по рядку 01 податкової декларації з податку на прибуток «дохід від будь-якої діяльності» на суму 19129642,17 грн., а також завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3188274 грн.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на договір від 01.07.2019 про переведення боргу ТОВ перед ТОВ «Лотос-Енергія» (код ЄДРПОУ 39042048) на суму 941602,03 грн., а також на акти звірки взаємних розрахунків з іншими вказаними кредиторами, як на докази відсутності факту прострочення заборгованості, оскільки, по-перше, вказаний борг ТОВ перед ТОВ «Лотос-Енергія» набув статусу безнадійно задовго до договору від 01.07.2019 і відповідно до цієї дати повинен був включений позивачем до доходу від будь-якої діяльності, а по-друге, зазначені акти звірки не можуть вважатися належним доказом укладення позивачем угод з кредиторами про продовження строків виконання обов`язків по оплаті отриманих товарів та, відповідно, не набуття цими боргами статусу безнадійних.

Будь-яких інших, заслуговуючих на увагу доказів не набуття заборгованості на загальну суму 19129642,17 грн. статусу безнадійної в ході розгляду справи позивачем надано не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо необхідності відповідних донарахувань як в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 19129642 грн. (ППР №1421715320714), так і в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ на суму 3188274 грн. (ППР №1421515320714 та ППР №1421415320714), а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Також, за висновками акту перевірки у перевіреному періоді ТОВ було безоплатно передано нерезиденту Компанії «СОЛКОР ЛІМІТЕД» (Республіка Кіпр) частку ТОВ у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» загальною вартістю 29931523,59 грн., що призвело до зменшення фінансового результату до оподаткування за ІІІ квартал 2019 на вказану суму. Крім цього, позивачем не утримано податок на доход нерезидента з вказаної операції на суму 4489728 грн.

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що 13 січня 2017 року між ТОВ (відчужувач) та юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр Компанією «СОЛКОР ЛІМІТЕД» (покупець) укладено договір №13/01-17 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА», за умовами якого відчужувач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, відступає (продає) у власність покупця свою частку у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» в розмірі 29931523,59 грн., а покупець приймає вказану частину частки та зобов`язується оплатити її в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1 договору).

Відступлення частини частки відчужувачем покупцю відбувається за ціною 29931523,59 грн., які покупець сплачує відчужувачеві в гривні. Оплата частки відбувається на протязі п`яти років з дати укладення даного договору на банківський рахунок, відкритий на ім`я відчужувача (пункти 1.4 та 1.5 договору).

Згідно пункту 8.1 договору №13/01-17 від 13 січня 2017 року цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Водночас, згідно баз даних відкритих джерел, а саме: реєстру компаній Республіки Кіпр, Компанія «СОЛКОР ЛІМІТЕД» припинена 20.03.2019, у зв`язку з чим податковий орган дійшов висновку про безоплатну передачу позивачем своєї частки у ТОВ «ТЕКА» вказаному нерезиденту.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2018 року між ТОВ (кредитор), юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр «СОЛКОР ЛІМІТЕД» (первісний боржник) та юридичною особою з законодавством Британських Віргінських островів «МАРШ КЕПІТАЛ ЛТД» (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №1, за умовами якого врегульовано відносини, пов`язані із зміною зобов`язальної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору №13/01-17 від 13 січня 2017 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (пункту 1 договору).

Як слідує із положень пункту 2 договору про переведення боргу №1 від 01.06.2018 року, на підставі укладеного між кредитором та первісним боржником договору №13/01-17 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» (код ЄДРПОУ: 30587315) від 13 січня 2017 року, борг первісного боржника перед кредитором становить 29331523,59 грн.

Згідно пункту 3 договору про переведення боргу №1 від 01.06.2018 року вбачається, що на підставі укладеного між первісним боржником та новим боржником договору №02/05 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» (код ЄДРПОУ 30587315) від 02 травня 2018 року, борг нового боржника перед первісним боржником становитиме 29331523,59 грн.

За змістом пункту 4 договору №13/01-17 від 13 січня 2017 року, у зв`язку з наявністю суми боргу нового боржника перед первісним боржником за договором №02/05 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» у розмірі 29931523,59 грн., а також у зв`язку з наявністю суми боргу первісного боржника перед кредитором за договором №13/01-17 купівлі-продажу частки у статутному капіталі в розмірі 29931523,59 гривень, сторони погодили, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання), що виник у первісного боржника перед кредитором на підставі укладеного між сторонами договору в розмірі 29931523,59 гривень та що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, який є невід`ємною складовою частиною даного договору.

Пунктом 5 та 7 договору №13/01-17 від 13 січня 2017 року передбачено, що новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму кредитору в строк до 31.12.2021.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (т.20, а.с.114-117).

02 липня 2018 року між ТОВ (кредитор), юридичною особою з законодавством Британських Віргінських островів «МАРШ КЕПІТАЛ ЛТД» (первісний боржник) та юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр «СУМАНАР ІНТЕРНЕШЕНЛ» (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №2, за умовами якого врегульовано відносини, пов`язані із зміною зобов`язальної, що виникає із договору про переведення боргу №1 від 01.06.2018 року, укладеного між первісним боржником та кредитором та «СОЛКОР ЛІМІТЕД» (пункту 1 договору).

Як слідує із положень пункту 2 договору про переведення боргу №2 від 02.07.2018 року, на підставі укладеного між кредитором та первісним боржником договору про переведення боргу №1 від 01.06.2018 року, борг первісного боржника перед кредитором становить 29331523,59 грн.

З пункту 3 договору про переведення боргу №2 від 02.07.2018 року вбачається, що на підставі укладеного між первісним боржником та новим боржником договору №01/06 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» (код ЄДРПОУ 30587315) від 27 червня 2018 року, борг нового боржника перед первісним боржником становитиме 29331523,59 грн.

За змістом пункту 4 договору про переведення боргу №2 від 02.07.2018 року, у зв`язку з наявністю суми боргу нового боржника перед первісним боржником за договором №01/06 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕКА» у розмірі 29931523,59 грн., а також у зв`язку з наявністю суми боргу первісного боржника перед кредитором за договором про переведення боргу №1 від 01.06.2018 року в розмірі 29931523,59 гривень, сторони погодили, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов`язання), що виник у первісного боржника перед кредитором на підставі укладеного між сторонами договору в розмірі 29931523,59 гривень та що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між кредитором та первісним боржником, який є невід`ємною складовою частиною даного договору.

Пунктом 5 та 7 договору про переведення боргу №2 від 02.07.2018 року передбачено, що новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму кредитору в строк до 31.12.2021.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, наявні в матеріалах справи докази доводять, що у даному випадку відступлення частки в статутному капіталі відбулося на платній основі («СУМАНАР ІНТЕРНЕШЕНЛ» - новий боржник), а не безоплатній як помилково стверджує відповідач. Суд звертає увагу, що умовами укладених договорів визначено усі істотні умови договорів між даними суб`єктами господарювання, в тому числі порядок набуття чи передання частки в статутному капіталі, строк дії договору, термін здійснення оплати за договором, який на дату завершення проведення перевірки не сплинув.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача щодо необхідності відповідних донарахувань як в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 29931523 грн. (ППР №1421715320714), так і в частині податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 4489728 грн. за ППР №1422015320714.

З цих самих підстав судова колегія вважає необґрунтованим і нарахування позивачу штрафних санкцій за неподання розрахунку доходу нерезидента по вказаним правовідносинам на суму 1020 грн. за ППР №1422115320714.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 21.02.2013 року між ТОВ «Десерпо Лімітед» (позикодавець) та ТОВ (позичальник) було укладено угоду про позику №210/02-13/SK, за змістом якої позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі, вказаної у пункті 3.1, а позичальник зобов`язався повернути кошти позикодавцю у порядку і строк, визначений угодою.

Розділом 3 вказаної угоди передбачено, що розмір позики складає 8658807,94 доларів США, що становить 69209851,86 грн. по курсу НБУ від 20.09.2012 року та включає:

- заборгованість позичальника за кредитним договором №19/2 від 18.09.2007 року у сумі 45103557,32 грн. та яка складається із грошових коштів в сумі 39280000 грн., отриманих відповідно до укладеного кредитного договору №19/2 від 18.09.2007 року;

- нарахованих відсотків і комісійної винагороди за користування кредитом №19/2 від 18.09.2007 року у розмірі 5823557,32 грн.;

- заборгованість позичальника відповідно до кредитного договору №63/2 від 13.05.2005 року в розмірі 24106294,54 грн., яка складається із грошових коштів в сумі 23685874 грн., отриманих відповідно до укладеного кредитного договору №63/2 від 13.05.2005 року;

- нарахованих відсотків за користування кредитом відповідно до договору №63/2 від 13.05.2005 року у розмірі 420419,64 грн..

Пунктом 4.1. угоди про позику №210/02-13/SK визначеного, що позика надається на строк до 28.12.2020 року (т.16, а.с.185-186 зворот).

31 жовтня 2014 року було укладено додаткову угоду №2, до угоди про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року, якою визначено передачу прав та обов`язків первісного позикодавця ТОВ «Десерпо Лімітед» до нового позикодавця ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед» у сумі 9882902,43 доларів США з урахуванням відсотків.

В подальшому, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 01.02.2018 року, яке укладене між ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед», ТОВ «Десерпо Лімітед» та ТОВ «СК Петроліум», визначено, що ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед» передає право вимоги за угодою про позику №210/02-13/SK до ТОВ «Десерпо Лімітед» по сумі заборгованості ТОВ 12701166,37 доларів США.

12 лютого 2018 року ТОВ отримало від ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед» письмове повідомлення про те, що право вимоги за угодою про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року відступлено та зазначено, що сума заборгованості складає 12701166,37 доларів США (т.16, а.с.196).

12 лютого 2018 року між ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед», ТОВ «Десерпо Лімітед» та ТОВ укладено додаткову угоду №4 до угоди про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року, якою визначено, що первісний позикодавець зобов`язаний передати новому позикодавцю усі документи, підтверджуючі права та обов`язки первісного позикодавця по угоді про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року.

30 квітня 2018 року між ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед», ТОВ «Десерпо Лімітед» та ТОВ укладено додаткову угоду №5 до угоди про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року, якою визначено додаткову угоду №4 від 12.02.2018 року анулювати і викласти її положення з урахуванням змін у законодавстві у даній додатковій угоді наступним чином:

«За цією додатковою угодою відбувається заміна сторони з Первісного позикодавця на Нового позикодавця внаслідок передання прав та обов`язків у межах суми зобов`язання за Угодою про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року зі змінами та доповненнями таким чином, що права та обов`язки первісного позикодавця у повному обсязі переходять до Нового позикодавця на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01 лютого 2018 року.

Сторони підтверджують, що на 01 лютого 2018 року заборгованість позичальника перед первісним позикодавцем становить: 12701166,37 доларів США, у тому числі заборгованість за тілом позики 8658807,94 доларів США; заборгованість за нарахованими відсотками по позиці становить 4042358,43 доларів США (пункт 2).

Перехід усіх прав та обов`язків Первісного позикодавця до Нового позикодавця за Угодою про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року зі змінами та доповненнями відбувається з моменту підписання цієї Додаткової угоди (пункт 3 додаткової угоди №5).

Пунктом 6 додаткової угоди №5 до угоди про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року визначено, що сторони дійшли згоди доповнити Розділ 1 «Загальні Положення» Угоди про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року пунктом 1.5. наступного змісту: позикодавець гарантує, що він є фактичним отримувачем процентів по даній Угоді про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року та не є посередником в передачі даних процентів третім особам.

Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, у даному випадку наявність у позивача заборгованості за кредитною угодою та зміна позикодавця підтверджені належними доказами у справі, що відповідно зумовлювало необхідність відображення наявної заборгованості у відповідних бухгалтерських показниках підприємства.

Водночас, податковий орган дійшов висновку про те, що нарахування відсотків за лютий-квітень 2018 року не могло бути здійснено, оскільки перехід прав та обов`язків від первісного позикодавця до нового позикодавця відбувся лише 30.04.2018 року, а не 01.02.2018 року. При цьому, контролюючий орган зауважив, що додаткова угода №4 до угоди про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року не була зареєстрована в Національному банку України, як це вимагалося положеннями чинного законодавства України та було передбачено самою додатковою угодою №4 від 12.02.2018 року, а тому її положення не набули чинності і, відповідно, ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед» втратило право на отримання відсотків по кредиту 01.02.2018 року, а ТОВ «Десерпо Лімітед» набуло право на отримання відсотків за вказаним кредитним договором лише 30.04.2018 на підставі додаткової угоди №5.

Вказане порушення, за висновками податкового органу, призвело до безпідставного включення нарахованих відсотків за лютий-квітень 2018 на загальну суму 5608769,63 грн. до складу фінансових витрат, що у свою чергу призвело до невірного визначення курсових різниць: завищення доходу на суму 1149807,05 грн. та завищення від`ємного значення курсових різниць на суму 383349,51 грн., внаслідок чого ТОВ занижено показник фінансового результату на загальну суму 5992119 грн. (5608769,63 + 383349,51).

Разом з тим, колегія суддів вважає вказані висновки податкового органу помилковими, оскільки не набрання додатковою угодою №4 від 12.02.2018 року сили через не реєстрацію її в НБУ (що було умовою набрання сили цією додатковою угодою), свідчить лише про збереження обов`язків ТОВ перед первісним кредитором ТОВ «Медкі Холдінг Лімітед» (в тому числі щодо нарахування відсотків), а не про припинення обов`язків позивача за угодою про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року, а тому нарахування відсотків на виконання вказаної угоди у період лютий-квітень 2018 року є обґрунтованим.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що угода про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року є діючою і на час розгляду справи у суді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача щодо необхідності відповідних донарахувань в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 5992119 грн. (ППР №1421715320714).

Крім цього, з цих самих підстав колегія суддів вважає необґрунтованим також і висновок відповідача про завищення доходу на загальну суму 1149807,05 грн. (ППР №1421715320714) внаслідок невірного визначення курсових різниць, оскільки це порушення є похідним від зазначених вище висновків податкового органу щодо завищення ТОВ кредиторської заборгованості по сплаті відсотків на суму 5608769,63 за кредитним договором, які визнані судом безпідставними.

Також, з цих підстав судова колегія вважає необґрунтованим і висновок про порушення ТОВ вимог п.140.2 ст.140 ПК України щодо завищення позитивного значення різниць, які винокають відповідно до ПК України за рахунок збільшення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 2470577 грн. (ППР №1421715320714), оскільки це порушення також є похідним від вказаних висновків податкового органу щодо завищення ТОВ кредиторської заборгованості по сплаті відсотків за кредитним договором (т.1 а.с.100-101)

Стосовно операцій зі сплати відсотків за кредитними договорами, відповідачем було нараховано ТОВ штрафні санкції в сумі 159750,71 грн. за не подання звіту про контрольовані операції у 2018 році по відсотках на користь ТОВ «Десерпо Лімітед» за ППР №1421815320714.

В обґрунтування своїх вимог в цій частині позивач посилався на те, що оскільки ТОВ правомірно нараховувало відсотки за угодою про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року у період лютий-квітень 2018 року, то і застосування штрафних санкцій за ППР №1421815320714 є безпідставним.

Колегія суддів не приймає вказані доводи позивача до уваги, оскільки вказані штрафні санкції були застосовані до ТОВ за не відображення у звіті нарахованих на користь ТОВ «Десерпо Лімітед» відсотків саме за угодою про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року, право вимоги по якій перейшло до вказаного контрагента на підставі додаткової угоди №5 від 30.04.2018 (натомість задекларовано у звіті про КО операції по іншій кредитній угоді №11/02 від 15.11.2002), і в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів відображення операцій по угоді про позику №210/02-13/SK від 21.02.2013 року на користь ТОВ «Десерпо Лімітед» у звіті про КО за 2018 рік. Не містять таких доказів і матеріали справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обгрунтованим викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення ТОВ вимог п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України та про необхідність застосування штрафних санкцій за це порушення на суму 159750,71 грн. грн. за ППР №1421815320714, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції в цій частині вважає помилковим.

Щодо правомірності ППР №1421915320714 від 14.06.2021 року.

Згідно вимог пункту 66.1 статті 66 ПК України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб`єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

За змістом пункту 66.2 статті 66 ПК України слідує, що внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункту 66.4 статті 66 ПК України платник податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов`язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.

У відповідності до висновків контролюючого органу дане податкове повідомлення-рішення прийнято за несвоєчасне надання (ненадання) інформації про зміну осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або бухгалтерського обліку юридичної особи. При цьому податковим органом зазначено, що платником податків відповідні відомості подані 23.01.2019 року, у той час коли дата призначення відповідальної особи відбулася 28.12.2018 року, що підтверджується також і матеріалами справи.

Водночас, заявляючи вимоги про скасування вказаної ППР, ТОВ ні в позовній заяві, ні в додаткових поясненнях не навело належних аргументів в обґрунтування безпідставності висновків відповідача в цій частині та незаконності спірної ППР.

Не було надано таких доказів на підтвердження вказаних позовних вимог у в ході розгляду справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення ТОВ вимог п.66.4 ст.64 ПК України та про необхідність застосування штрафних санкцій за це порушення на суму 1020 грн. за ППР №1421915320714, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції в цій частині вважає безпідставним.

Стосовно ППР №1422215320714 від 14.06.2021 року колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об`єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України зокрема передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідачем в акті перевірки було зазначено, що за даними кредитових оборотів по рахунку 6411 «Розрахунки по ПДФО» Головної книги за липень-вересень 2017 року нараховано (утримано) податку на доходи фізичних осіб в сумі 73422,27 грн., а за даними податкового розрахунку за формою №1 ДФ за ІІІ квартал загальна сума утриманого податку відображена в сумі 69955,88 грн., відхилення складає 3466,35 грн.

Крім зазначеного, за даними кредитових оборотів по рахунку 6411 «Розрахунки по ПДФО» Головної книги за жовтень-грудень 2017 року нараховано (утримано) податку на доходи фізичних осіб в сумі 55813,45 грн., а за даними податкового розрахунку за формою №1 ДФ за ІV квартал загальна сума утриманого податку відображена в сумі 55557,61 грн., відхилення складає 255,84 грн.

Для перевірки не надані аналітичні відомості бухгалтерського обліку щодо детального формування оборотів з податку на доходи фізичних осіб та бази нарахування податку з інших доходів, ніж заробітна плата, за період, що перевірявся (добротно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам/субрахункам, що використовуються на підприємстві щомісячно, журнали ордери по рахунку 6411 та картки рахунку 6411 «Розрахунки по ПДФО»).

Звертаючись до суду із позовом та заперечуючи проти висновків податкового органу щодо наявної розбіжності позивач зазначив, що у липні 2017 року позивач придбав у фізичної особи ОСОБА_9 земельну ділянку у с.Копилов, Макарівського району Київської області, та на підставі зазначеної угоди у позивача виникли зобов`язання по сплаті ПДФО та військового збору.

21.07.2017 року позивачем було помилково сплачено грошові кошти у розмірі 17331,77 грн. на рахунок у ГУ ДКСУ у Київській області (платіжне доручення PTR12049 від 21.07.2017 року). В подальшому, а саме 28.09.2017 року позивачем виправлено зазначену помилку та сплачено грошові кошти у розмірі 17331,77 грн. на рахунок у ГУ ДКСУ в Одеській області (платіжне доручення PTR11964 від 05.10.2017 року) та було сплачено ПДФО у розмірі 3466,35 грн. за зазначеною угодою.

В матеріалах справи міститься бухгалтерська довідка №113 від 21.07.2017 року, в якій відображено операцію з розрахунку ПДФО та військового збору за угодою про купівлю земельної ділянки у липні 2017 року.

Крім того, факт нарахування та сплати відповідних податків також підтверджується платіжними дорученнями №PTR10876 від 21.07.2017 року, PTR11964 від 28.09.2017 року, PTR12049 від 05.10.2017 року.

З урахуванням зазначеного, спірне ППР №1422215320714 від 14.06.2021 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності ППР №1422315320714 від 14.06.2021 року.

За змістом підпункту 16.1.2-16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З положень пункту 286.2 статті 286 ПК України слідує, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки ТОВ відповідачем зокрема встановлено порушення вимог п.286.2 ст.286 ПК України, а саме: TOB несвоєчасно подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік №[номер приховано], яка подана 15.03.2017, (граничний строк подання - 20.02.2017 р.)., за 2017 рік №711, яка подана 12.03.2018 (граничний строк подання - 20.02.2017р.)., та за 2018 рік №[номер приховано], яка подана 18.01.2019 (граничний строк подання - 20.02.2018 р., платником земельного податку за земельною ділянкою ТОВ було з 01.01.2018); не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік по земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська область, с.Лозуватка, вул.Сагайдачного 18 (з урахуванням пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України).

Заперечуючи висновки податкового органу, сторона позивача зокрема зазначала, що недотримання строків подання декларації за 2017 рік з плати за землю позивач визнає та вже сплатив штрафну санкцію добровільно, що не було досліджено податковим органом. У той же час, що стосується неподання позивачем податкової декларації з плати за землю за 2018 рік, то ТОВ вважає, що такий обов`язок був відсутній.

Так, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №74030618 від 25.11.2016 року слідує, що ТОВ є власником земельної ділянки у м.Обухові Київської області за кадастровим номером [номер приховано]:06:002:0089, площею 1,5001 га.

При цьому, позивачем податкова декларація з плати за землю за 2017 рік була надіслана податковому органу засобами поштового зв`язку 10.03.2017 року.

Дійсно, позивачем було порушено граничні терміни подання звітної декларації у 2017 році, однак у цьому випадку суд звертає увагу і на те, що твердження сторони позивача про самостійну сплату штрафної санкції за несвоєчасне подання податкової декларації фактично знайшло своє підтвердження та згідно відомостей платника податків станом на 01.07.2021 року у позивача відсутня заборгованість, а навпаки наявна переплата у розмірі 232,71 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду 1-ї інстанції про відсутність правових підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасно подану декларації з плати землі у 2017 році, оскільки це спростовується наявними матеріалами справи.

Також, спірним є питання щодо наявності чи відсутності у позивача на момент виникнення правовідносин обов`язку подання податкової декларації з плати за землю у 2018 році по об`єкту, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, с.Лозуватка, вул.Сагайдачного, 18.

Так, відповідно до умов договору оренди від 01 лютого 2009 року ОСОБА_8 (за договором: орендодавець) та ТОВ (за договором: орендар) дійшли згоди, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення АЗС, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та знаходиться в с.Лозуватка, вул.Сагайдачного, 18.

Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 390503, виданого 22.10.2008 року, і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01[телефон приховано]. Договір укладено на термін 49 років.

Згідно додаткової угоди №1 від 21.12.2018 року до договору оренди землі від 01.02.2009 року сторони дійшли взаємної згоди розірвати цей договір.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №151753793 від 02.01.2019 року зазначено про набуття 27.12.2018 року ТОВ права власності на земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0182, площею 0,5414 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

З наведеного вбачається, що ТОВ спочатку користувалося земельною ділянкою за кадастровим номером [номер приховано]:03:001:0182, площею 0,5414 га, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди, який в подальшому було припинено за угодою сторін, та після цього позивач 27.12.2018 року набув дану земельну ділянку у приватну власність.

В доводах апеляційної скарги фіскальний орган зазначив, що датою набуття позивачем у власність земельної ділянки є 10.01.2017 року з тих підстав, що Апеляційним судом Дніпропетровської області по справі № 2-505/08 прийнято ухвалу, якою рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що після ухвалення судового рішення, на яке посилається відповідач, будь-яких змін щодо реєстрації права власності внесено не було, а відповідачем зворотного не доведено та не надано суду відповідних доказів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що у даному випадку обов`язку з подання податкової декларації з плати за землю у 2018 році у позивача відносно об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не виникало, оскільки право власності набуто наприкінці 2018 року, а отже прийняте відповідачем ППР №1422315320714 від 14.06.2021 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з плати за землю у 2017 році та 2018 році є протиправним.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ГУДПС №1422515320714 та №1422415320714 від 14.06.2021 року

За змістом статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У свою чергу, вимогами статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №111891804 вбачається, що ТОВ є власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:008:0012, площею 0,0773 га, яка розміщена за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с.Баловне, Київське шосе, земельна ділянка 5.

Рішенням Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №3 від 02 лютого 2016 року «Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку» встановлено зокрема те, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 3% від їх грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Приймаючи оскаржуване ППР №1422515320714 відповідач виходив із того, що ТОВ невірно нараховано та сплачено податок за земельну ділянку за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с.Баловне, Київське шосе, 5. Вказане порушення платника податків, за твердженням податкового органу, підтверджується документально, зокрема нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки від 08.10.2015 №34-14.19-0.3-3910/2-15.

Разом з тим, позивач при зверненні до суду посилався на те, що станом на дату виникнення податкового обов`язку зі сплати означеного податку нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с.Баловне, Київське шосе, 5 не була визначена.

Тобто, для правильності вирішення спірного питання, суд має встановити факт наявності чи відсутності нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки на момент виникнення спірних правовідносин.

В матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, Баловненська сільська рада, вулиця Київське шосе, 5.

Разом з тим, з листів Відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області №184/177-18 від 23.01.2018 та №229 від 26.01.2021 року вбачається, що на земельну ділянку, яка знаходиться у приватній власності ТОВ відповідно до кадастрового номера [номер приховано]:02:008:0012 загальною площею 0,0773 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована по вул. Київське шосе, 5, Баловненської сільської ради, Новоодеського району, Миколаївської області, технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не розроблялася, тому надати витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки неможливо.

Враховуючи те, що листи Відділу у Новоодеському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у часі були оформлені та надіслані пізніше ніж був сформований витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд приходить висновку, що станом на дату виникнення спірних правовідносин нормативна грошова оцінка земельної ділянки не підтверджена.

Таким чином, прийняття податковим органом спірного ППР №1422515320714 з посиланням на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що датований 2015 роком, суд визнає необґрунтованим та вважає, що в даному випадку рішення прийнято без з`ясування усіх важливих обставин, які мають значення при вирішенні питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства України.

Також, як було зазначено вище, судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди від 01 лютого 2009 року ОСОБА_8 (за договором: орендодавець) та ТОВ (за договором: орендар) сторони дійшли згоди, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення АЗС, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та знаходиться в с.Лозуватка, вул. Сагайдачного, 18.

Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 390503, виданого 22.10.2008 року, і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01[телефон приховано]. Договір укладено на термін 49 років (т.17, а.с.24-33).

Згідно додаткової угоди №1 від 21.12.2018 року до договору оренди землі від 01.02.2009 року слідує, що сторони дійшли взаємної згоди розірвати договір.

У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 151753793 від 02.01.2019 року зазначено про набуття 27.12.2018 року ТОВ права власності на вказану земельну ділянку.

У доводах апеляційної скарги фіскальний орган зазначив, що датою набуття позивачем у власність земельної ділянки є 10.01.2017 року з тих підстав, що Апеляційним судом Дніпропетровської області по справі № 2-505/08 прийнято ухвалу, якою рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки дійсним та визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

Однак, суд такі доводи відповідача відхиляє, оскільки ці обставини спростовуються сукупністю інших доказів, які наявні в матеріалах справи, яким судом надана правова оцінка відповідно до ст.90 КАС України. При цьому, суд звертає увагу, що після ухвалення судового рішення, на яке посилається відповідач, будь-яких змін щодо права власності внесено не було, а відповідачем зворотнього не доведено та не надано суду відповідних доказів.

За таких обставин, прийняте відповідачем ППР №1422415320714 на переконання суду не може вважатися законним, оскільки прийнято без врахування актуальної інформації щодо права власності на земельну ділянку, яке у позивача виникло та визнано в порядку державної реєстрації, що підтверджується наявним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Стосовно ППР №1422615320714, №1422715320714, №1422815320714 від 14.06.2021 року колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 288 ПК України врегульовано питання щодо обрахунку орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.2, п.288.3 ПК статті 288 ПК України).

З положень пунктів 288.4 та 288.5 статті 288 ПК України слідує, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу зокрема не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 288.7 статті 287 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

18 квітня 2007 року між Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області (орендодавець) та ТОВ (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, згідно рішення 14 сесії 5 скликання Якушинецької сільської ради від 18 квітня 2007 року, за рахунок земель смуги відчуження автомобільної дороги Львів-Кіровоград-Знам`янка км. 335+350 (праворуч) в межах с.Зарванці.

Відповідно до пунктів 2-4 договору оренди землі від 18 квітня 2007 року в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.1268 га, земельна ділянка має обмеження та виділена в натурі (на місцевості) в установленому законом порядку.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 1677 грн. 14 коп. в рік та вноситься помісячно у розмірі 139 грн. 76 коп. (пункт 6 та 8 договору оренди).

Зі змісту п.31 договору оренди землі від 18 квітня 2007 року слідує, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Листом за вих.№ 08-02/296 від 23.02.2018 року Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області повідомило ТОВ, що рішенням 12 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 16.02.2018 року «Пор внесення змін до рішення 14 сесії 5 скликання Якушинецької сільської ради від 18.04.2007 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її в оренду ТОВ для комерційного використання - будівництва автозаправної станції» внесено зміни, якими визначено термін дії договору оренди згідно договору оренди землі від 18.04.2007 року, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК від 23.07.2007 року за №04[телефон приховано], як 4 роки 11 місяців та в зв`язку з цим вважається, що даний договір втратив чинність.

08 квітня 2019 року ТОВ звернулося до Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області із листом №64, в якому просило перерахувати надміру сплачені грошові кошти з плати з оренди з юридичних осіб у зв`язку із тим, що договір оренди землі від 18.04.2007 року втратив чинність 23.06.2012 року.

Згідно інформації про сплату та повернення ТОВ податків вбачається, що позивачу надмірно сплачені кошти повернуто.

Таким чином, суд приходить висновку, що у даному випадку жодного порушення позивачем по сплаті оренди за вказану земельну ділянку, яка розташована у Вінницькій області, не допущено, оскільки наявні в справі докази підтверджують те, що договір оренди земельної ділянки втратив чинність у зв`язку із закінченням строку дії договору, який зареєстрований встановленим порядком, а тому ППР №1422615320714 не може вважатися законним.

Крім того, з попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому від 17.09.2015 року №38/09/2015 слідує, що між Криворізькою міською радою та ТОВ укладено даний договір, за умовами якого сторони дійшли згоди, що користувач до укладання основного договору оренди та державної реєстрації права оренди, яке поширюється на зазначену земельну ділянку, забезпечує внесення до міського бюджету платежів за користування земельною ділянкою площею 0,1342 га для розміщення громадського ділового центру на вул.Героїв АТО (Димитрова) 30а, 30б, 30в, 30г у Металургійному районі міста.

Пунктом 1.3 вищевказаного договору передбачено, що основний договір має бути укладений протягом трьох років з дати підписання попереднього договору.

Зі змісту пункту 2.1 попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому від 17.09.2015 року №38/09/2015 вбачається, що місячна плата за користування земельною ділянкою вноситься користувачем з вересня 2015 року виключно в грошові формі, незалежно від результатів діяльності користувача, в трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 25.06.2014 №2778 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 «Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу» та затвердження додатка до нього в новій редакції», на підставі розрахунку (додаток), що є невід`ємною частиною цього договору.

Річна орендна плата з 01 січня 2016 року вноситься користувачем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря відповідно до Податкового кодексу України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаний управлінням Держземагентсва у Криворізькому районі Дніпропетровської області та відповідного рішення міської ради «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу».

Відповідно до пункту 2.3 попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому від 17.09.2015 року №38/09/2015 розмір та сума плати за користування земельною ділянкою переглядається без внесення змін до попереднього договору в разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м. земель міста, розмірів земельного податку, зміни коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки, визначених законодавством.

За змістом пункту 5.2 попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому від 17.09.2015 року №38/09/2015 у разі порушення користувачем терміну укладання основного договору оренди земельної ділянки, плата за її користування на наступних шість місяців після спливу строку, вказаного в пункті 1.3 цього договору, збільшується у 1,5 рази. Якщо протягом 42 місяців з дати укладання попереднього договору користувачем не здійснено державну реєстрацію основного договору, плата за користування земельною ділянкою збільшується в 2 рази.

Згідно вимог пункту 6.1 попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому від 17.09.2015 року №38/09/2015, зміна будь-яких умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін (окрім умов зазначених у п.2.3 цього договору) (т.17, а.с.39-42).

Відповідно до розрахунку плати за користування земельною ділянкою за умовами попереднього договору щодо укладання договору оренди (основного договору) земельної ділянки в майбутньому від 17.09.2015 року №38/09/2015, сторони узгодили, що щомісячна сума плати за користування земельною ділянкою складає 3547,91 грн. (т.17, а.с.43, 44).

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи наявні податкові декларації ТОВ (т.17, а.с.45-54), суд доходить висновку, що розрахунок та сплата позивачем орендної плати відповідає визначеним умовам між сторонами та вимогам законодавства України.

Наведені відповідачем розрахунки по сплаті орендної плати за дану земельну ділянку суд відхиляє у зв`язку із необґрунтованістю та звертає увагу, що будь-які зміни до договору, в тому числі й розрахунку орендної плати погоджуються сторонами на підставі прийнятих рішень органом місцевого самоврядування та вимог податкового законодавства України.

При цьому, суд 1-ї інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу, що у зв`язку із недотриманням позивачем строку укладення та державної реєстрації основного договору оренди, розмір орендної плати повинно бути нараховано та сплачено позивачем у збільшеному розмірі, оскільки з наявних матеріалів справи означене порушення не підтверджено належними доказами, як і відсутні будь-які претензії на цей рахунок з боку власника земельної ділянки. Тобто, на переконання суду, у даному випадку відповідачем не враховано у повній мірі умови, на яких позивач користувався відповідною земельною ділянкою та при проведені перевірки, встановлення порушення позивачем умов попереднього договору контролюючим органом не досліджено належним чином, що призвело до помилкових висновків.

Тобто, в даному випадку, спірне ППР №1422815320714 не може вважатися законним та підлягає скасуванню судом, оскільки під час розгляду справи порушень з боку позивача судом не встановлено.

Судом також встановлено, що 21 листопада 2005 року між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:12:152:0001, площею 3429 кв.м (розділ 2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки, договір укладено на десять років, а після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 4.1 та 4.2 договору оренди земельної ділянки від 21.11.2005 року визначено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюються Законом України «Про плату за землю», на підставі довідки Криворізького міського управління земельних ресурсів про визначення нормативної грошової оцінки на рахунок відділення держказначейства у Інгулецькому районі щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця (т.18, а.с.68-73).

Згідно довідки №1435д від 20.10.2005 року про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки слідує, що грошова оцінка земельної ділянки площею 3429 кв.м за адресою: м. Кривий Ріг, вул. 50-річчя Жовтня, 12а (Інгулецький район) складає 2120184.99 грн..

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №64866712 вбачається, що ТОВ виступає орендарем земельної ділянки №[номер приховано]:12:152:0001, площею 0,3429 га за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вулиця Гірників, земельна ділянка 12А.

25 лютого 2016 року між Криворізькою міською радою та ТОВ укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки та внесення змін до нього, за умовами якої термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 13.12.2005 №04[телефон приховано]) продовжено до 12.12.2025 року.

Відповідно до пункту 2.4 додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки річна орендна плата з 1 січня 2016 року вноситься орендарем в розмірі 84915 грн. 28 коп. виключно у грошовій формі.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі ст.289 ПК України у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки на підставі витягу з технічної документації (або довідки), виконаний управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області та рішень міської ради від 24.06.2015 №3728 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу».

З розрахунку розміру орендної плати за землю, що підлягає до сплати з 01.01.2016 року ТОВ вбачається, що річний розмір орендної плати становить 84915,28 грн. при нормативній грошовій оцінці земельної ділянки 9435030,66 грн. із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,3.

Відповідно до пункту 6 рішення Криворізької міської ради №3727 від 24.06.2015 року «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу», вирішено, що при розрахунку ставок земельного податку та розміру орендної плати за користування земельними ділянками ввести понижувальний коефіцієнт до вартості земельних ділянок, визначеної відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель міста у розмірі 0,30 (з урахуванням коефіцієнтів індексації грошової оцінки земель: станом на 01.01.2014 у розмірі 1,000 на 01.01.2015 - 1,249).

Отже, суд доходить висновку, що у даних правовідносинах з оренди земельної ділянки сторони договору детально узгодили зокрема строк дії договору та розмір орендної плати, в тому числі й узгодили розрахунок орендної плати.

Водночас, при проведенні податкової перевірки контролюючий орган вказав, що розмір орендної плати позивачем розраховано невірно, оскільки такий розмір мав би становити 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, натомість ТОВ у 2018 році застосував розмір 0,9%, а у 2019 році ставка була застосована 1,3%.

Позивач, звертаючись до суду із даним адміністративним позовом, посилався на помилковість висновків контролюючого органу у зв`язку із тим, що розмір орендної плати сплачено у повній відповідності до вимог податкового законодавства України та рішень органів місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку даним доводам позивача та контролюючого органу, суд 1-ї інстанції вірно наголосив, що згідно листа Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради за вих.№17/02-08/1965 від 29.07.2020 року вказано, що враховуючи пріоритетність норм ПК України, беручи до уваги, що додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати не підлягають реєстрації, їх укладення є недоцільним. При цьому, орендна плата за землю має нараховуватися та сплачуватися орендарем відповідно до ПКУ та рішення Криворізької міської ради про встановлення ставок плати за землю на відповідний бюджетний рік.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, що у даному випадку нарахування мало відбуватися позивачем з урахуванням приписів Податкового кодексу України та прийнятих рішень органом місцевого самоврядування.

Перевіривши податкові декларації позивача у розмірі складових обрахування, беручи до уваги прийняті рішення Криворізькою міською радою, а саме №3727 від 24.06.2015 року та №2816 від 27.06.2018 року, суд 1-ї інстанції вірно встановив, що у даному випадку порушення з боку платника податків не підтверджено, а наведені позивачем розрахунки є арифметично правильними та відповідають правилам нарахування відповідної плати.

Тобто, доводи контролюючого органу щодо недотримання позивачем правил нарахування та сплати орендної плати за земельну ділянку є необґрунтованими.

Таким чином суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при прийнятті спірної ППР №1422715320714 в частині сплати позивачем оренди за землю порушення відсутні, а відтак це рішення не може вважатися законним та підлягає скасуванню судом з урахування вищевказаних доводів.

Що стосується правомірності ППР №1422915320714, №1423015320714, №1423115320714, №1423215320714, № 1423315320714, №1423415320714 від 14.06.2021 року.

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1. статті 14 ПК України об`єктами нежитлової нерухомості слід вважати будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Як слідує із положень підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (підпункт 266.3.3. пункту 266.3 статті 263 ПК України).

Згідно із підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким чином, наведеним нормами ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

З акту перевірки та спірних ППР №1422915320714, №1423015320714, №1423115320714, №1423215320714, №1423315320714, №1423415320714 від 14.06.2021 року вбачається, що при здійсненні контролюючим органом повноти нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що задекларовані в податкових деклараціях з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 встановлено його заниження на загальну суму 12087,90 грн., в тому числі: по с.Роксолани Овідіопольського району, Одеської області на суму 3006,32 грн.; по Центрально-Міському району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на суму 1377,33 грн.; по Жовтневому (покровському) районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на суму 4188,44 грн.; по с.Драчино Свалявського району Закарпатської області на суму 16,7 грн.; по с.Ясіня Рахівського району Закарпатської області на суму 2668,88 грн.; по ж/м Чорноморка Овідіопольського району Одеської області на суму 830,23 грн.

Водночас при зверненні до суду із даним адміністративним позовом ТОВ посилалося на відсутність будь-яких порушень з боку підприємства по сплаті даного податку, а висновки контролюючого органу піддає сумніву з огляду на їх помилковість та необґрунтованість.

З урахуванням заявлених правових позицій та наявних доказів в матеріалах справи, судом в контексті даних спірних правовідносин встановлено наступне.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №54070071 вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 (площа 0,303 га; кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0691) зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ.

Відповідно до відомостей про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості загальна площа об`єкта за адресою Одеська область, Овідіопольский район, с.Роксолани, вул.Центральна, 1а становить 161,50 м2 за класифікацією - інша будівля.

Таким чином, суд приходить висновку, що наявні докази підтверджують факт користування ТОВ земельною ділянкою на праві оренди та розміщення там нерухомого майна (АЗС) площею 161,50 м2.

Спірним у даному випадку між сторонами є розмір ставки податку, оскільки за переконанням сторони позивача ставка мала складати 1%, а контролюючий орган вважає, що ставка податку повинна бути визначена у 1,5 %.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір у цій частині суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 9.3.1. пункту 9.3. рішення Дальницької сільської ради Одеської області №258-VII від 27.01.2017 року «Про встановлення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Дальницької сільської ради» незалежно від зональності та типу об`єкта/об`єктів нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності чи постійному користуванні у юридичних осіб чи фізичних осіб-суб`єктів господарювання, сплата податку становила 1%.

Пунктом 13 вказаного рішення Дальницької сільської ради Одеської області визнано таким, що втратило чинність з 01.01.2017 року рішення Дальницької сільської ради від 15 липня 2016 року за №181-VII, додаток №1.

Пунктом 1 рішенням Дальницької сільської ради Одеської області №21-VII від 22.12.2017 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» вирішено установити на території Дальницької об`єднаної територіальної громади ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з додатком 1, у розмірі 1.5% для будівель торгівельних інших.

Водночас, за 2018 рік позивачем було розраховано податок на нерухоме майно по вказаному об`єкту виходячи зі ставки 1%, внаслідок чого було занижено податкові нарахування на суму 3006,32 грн.

При цьому, в ході розгляду справи позивачем не було надано заслуговуючих на увагу пояснень щодо причин застосування ТОВ при розрахунку податок на нерухоме майно по вказаному об`єкту на підставі рішення Дальницької сільської ради Одеської області №258-VII від 27.01.2017 року замість рішення Дальницької сільської ради Одеської області №21-VII від 22.12.2017 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обгрунтованим викладений в акті перевірки висновок відповідача про порушення ТОВ вимог п.п.266.3.1 п.266.3, п.266.5 ст.266 ПК України та про необхідність відповідних донарахувань за ППР №1423315320714, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції в цій частині вважає безпідставним.

Також судом встановлено, що відповідно до пункту 1 нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 26.12.2013 року продавець - ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВЕКТОР» продало та передало у власність, а покупець - ТОВ купило та прийняло у власність за обумовлену в цьому договорі грошову суму нежитлову будівлю, комплекс будівель автозаправної станції, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 143,38 кв.м..

Згідно акту прийому-передачі за цим договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу 26.12.2013 року за реєстровим №3701, продавець передав, а покупець прийняв нежитлову будівлю, комплекс будівель автозаправочної станції, який розташований за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, смт. Ясіня, вулиця Миру, будинок 148, загальною площею 143,38 кв.м.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15486151 встановлено, що ТОВ є власником вказаного нерухомого майна загальною площею 143,38 кв. м.

Згідно експлікацій приміщень до плану поверхів будівлі АЗС у смт.Ясіня, по вулиці Миру загальна площа становить 143,38 кв. м.

Листом за вих.№681 від 05 вересня 2017 року Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області повідомило позивача про те, що сесією Ясінянської селищної ради не приймалося нових рішень щодо розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку у 2017 році.

Відповідно до рішення Ясінянської селищної ради №437 від 21 грудня 2016 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» вирішено на території Ясінянської селищної ради встановити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатками 1-3.

Пунктом 2 рішення Ясінянської селищної ради №437 від 21 грудня 2016 року «По встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» вирішено рішення «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджене рішенням 35 сесії УІ скликання Ясінянської селищної ради №1080 від 03.02.2015 року, вважати таким, що втратило чинність.

При здійсненні розрахунку податку за вказаним об`єктом позивач виходив зі ставки 0.5% відповідно до п.4 рішення Ясінянської селищної ради №437 від 21 грудня 2016 року як для об`єкту загальною площею до 200 кв.м.

Разом з тим, відповідачем було застосовано ставку 0.8% відповідно п.3 рішення Ясінянської селищної ради №437 від 21 грудня 2016 року для іншої категорії об`єктів - будівель торгівельних - торгових центрів, магазинів, універмагів, павільйонів та залів для ярмарок, СТО.

При цьому, в ході розгляду справи відповідачем не було надано належного обгрунтування класифікації належного ТОВ об`єкту нерухомості саме за п.3 вказаного рішення та необхідності застосування саме ставки у розмірі 0.8%.

З урахуванням викладеного, прийняте у даному випадку спірне ППР №1423115320714 не може вважатися законним та підлягає скасуванню.

Також, податковим органом встановлено порушення щодо нарахування та сплати ТОВ податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і стосовно нерухомого майна, що розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Чорноморка, проспект Свободи, буд. 6.

Судом на підставі реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам та технічного паспорту встановлено, що загальна площа нерухомого майна за вказаною адресою складає 2882,1 кв. м.

З податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, а також відомостей про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості вбачається, що ТОВ зазначило загальну площу нерухомого майна - 2882,10 кв. м.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили те, що загальна площа нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 є більшою ніж 2882,1 кв. м., а відтак твердження податкового органу про те, що загальна площа даного майна становить 2904,4 кв.м суд вважає необґрунтованим та відхиляє.

Отже, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку, що з урахуванням недоведеності податковим органом тієї обставини, що площа нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 є більшою ніж 2882,1 кв.м., прийняте ППР №1423415320714 у цьому випадку не є законним та підлягає скасуванню.

Також, стосовно нарахування та сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , суд зазначає наступне.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового майна №25472261 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №181982238 вбачається, що ТОВ є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:04:207:0002 за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд.10/1.

Згідно свідоцтва про право власності на будівлі автозаправної станції, який розташований за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд.10/1 та реєстраційної справи судом встановлено, що загальна площа такого об`єкту становить 71,9 кв.м.

Згідно податкових декларацій ТОВ з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 рр., а також відомостей про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, судом встановлено, що площа нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд.10/1 становить 71,9 кв.м..

Таким чином, суд вважає, що наявними доказами в матеріалах справи підтверджено, що загальна площа нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд.10/1 становить 71,9 кв.м.

Щодо посилання податкового органу, що в даному випадку слід додатково враховувати площу навісу, то такі доводи судом не приймаються з тих підстав, що площа даного об`єкта нерухомого майна є чіткою із визначенням кожної складової, будь-яких змін про розмір цього об`єкту нерухомого майна матеріали справи не містять.

Отже, за таких обставин, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ щодо невірного визначення податковим органом площі об`єкту до оподаткування за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, буд.10/1, а відтак прийняте ППР №1423015320714 не може вважатися законним та повинно бути скасоване, оскільки прийнято без достатніх правових підстав для цього.

Щодо нарахування та сплати ТОВ податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою: Закарпатська область, с.Драчино, вул.Драчинська, буд.117а, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу від 07 лютого 2014 року слідує, що між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВЕКТОР» (за договором: продавець) та ТОВ (за договором: покупець) досягнуто згоди про те, що майно, яке відчужується за даним договором, складається з АЗС, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Драчино, вулиця Драчинська, будинок № 117а складається з будівлі АЗС, загальною площею - 48.75 кв.м., та: кіоск під літ. «А», площею 24,35 кв.м, ємкість під літ. «Б», вагончик під літ. «В», контейнер під літ. «Г», підйомник під літ. «Д», вбиральня під літ. «Е», контейнер під літ. Ж», контейнер під літ. «З», контейнер під літ. «К», покриття площадки - 10, розташованих на земельній ділянці площею 0,2443 га.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №17487677, інвентаризаційної справи №55 загальна площа нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 становить 48.75 кв.м.

З податкових декларацій ТОВ з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, за 2019 рік та відомостей про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості судом встановлено, що площа об`єкта за адресою: Закарпатська область, с.Драчино, вул.Драчинська, буд.117а становить 48.75 кв.м..

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що помилковими є висновки контролюючого органу про необхідність у даному випадку додатково враховувати до площі нерухомого майна ще площу кіоску, оскільки він входить до загального розміру площі об`єкта та, відповідно, погоджується з висновком про протиправність прийнятого відповідачем ППР №1423215320714 невірного нарахування ТОВ податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за адресою: Закарпатська область, с.Драчино, вул. Драчинська, буд. 117а.

Також, зі змісту договору купівлі-продажу від 30 липня 2008 року судом встановлено, що ТОВ «Веста Сервіс» (за договором: продавець) передає у власність ТОВ (за договором: покупець) комплекс будівель, споруд, передавальних пристроїв та майна приколійного складу паливно-мастильних матеріалів, який включає в себе: нежитлову будівлю під літерою А-1 загальною площею 314,8 кв.м, масло насосну під літерою Б загальною площею 54,7 кв.м., насосну під літерою В загальною площею 116,7 кв. м., трансформаторну під літерою Г, огорожу №1-3, що розташований за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Тополина, будинок №32, а також передавальні пристрої та майно приколійного складу паливно-мастильних матеріалів, які знаходяться за тією ж адресою та перелік яких міститься в додатку, що є невід`ємною частиною цього договору.

Актом приймання-передачі майна від 31.07.2008 року за договором купівлі-продажу, посвідченим 30.07.2008 року факт передання майна за укладеним договором між ТОВ «Веста Сервіс» (за договором: продавець) та ТОВ (за договором: покупець) у визначеному обсязі підтверджено.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №12903469 судом встановлено, що ТОВ є власником нерухомого майна за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Тополина, будинок №32 загальною площею 486,20 кв.м.

З податкових декларацій ТОВ з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, за 2018 рік (уточнююча), за 2019 рік та відомостей про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості судом встановлено, що площа об`єкта за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Тополина, б.№ 32, складає 486,20 кв.м.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність додаткового включення до загальної площі по даному об`єкту трансформаторної, оскільки загальна площа нерухомого майна є підтвердженою документально й чітко визначена та не може бути змінена на розсуд податкового органу чи іншого суб`єкта владних повноважень.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що трансформаторна підстанція у даному випадку має розглядатися як інженерна споруда, а відтак не може включатися до об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, на переконання судової колегії прийняте відповідачем по вказаним правовідносинам ППР №1422915320714 не може вважатися законним та підлягає скасуванню.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ППР від 14.06.2021 року №1422015320714, №1422115320714, №1422215320714, №1422315320714, №1422415320714, №1422515320714, №1422615320714, №1422715320714, №1422815320714, №1422915320714, №1423015320714, №1423115320714, №1423215320714, №1423415320714 - прийняті фіскальним органом з порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду, ППР №1421715320714 від 14.06.2021 року підлягає частковому скасуванню наступним чином:

- в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам: з ТОВ «ГРОМ 7» на суму 438250 грн; з ТОВ «Десерпо Лімітед» на загальну суму 5992119 грн (в тому числі курсові різниці з нарахованих відсотків на суму 383350 грн); з ТОВ «ТЕКА» на 29931523,59 грн;

- в частині завищення доходу (фінансового результату) по взаємовідносинам з ТОВ «Десерпо Лімітед» на суму 1149807,05 грн (дохід від курсових різниць) та на суму 2470577 грн (завищення позитивного значення різниці).

Водночас, податкове повідомлення рішення № 1421415320714 від 14.06.2021 року підлягає скасуванню в частині грошового зобов`язання на суму 221585 грн. (по правовідносинам з ТОВ «ГРОМ 7») та на суму штрафних санкцій на суму 55396,25 грн.

Також, колегія суддів дійшла висновку, що ППР №1421615320714 від 14.06.2021 року підлягає скасуванню в частині штрафних санкцій на суму 110792,38 грн.

При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що ППР №1421515320714, 1421815320714, №1421915320714, 1423315320714 від 14.06.2021 року прийнято фіскальним органом обґрунтовано, у спосіб та порядок, передбачені чинним законодавством, а отже не підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.

Таким чином, на переконання колегії суддів, судове рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню в частині вищевказаних ППР, з ухваленням нового рішення.

Колегія суддів наголошує, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління (п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97).

У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейським Судом з прав людини наголошено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянту надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції частково неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права в частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню у відповідній частині.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №,№ 1421515320714, 1421815320714, 1421915320714, 1423315320714, 1421715320714, 1421415320714, 1421615320714 від 14.06.2021 року - скасувати.

Прийняти у цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Петроліум" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №1421415320714 від 14.06.2021 року в частині грошового зобов`язання на суму 221585 грн та на суму штрафних санкцій на суму 55396,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №1421615320714 від 14.06.2021 року в частині штрафних санкцій на суму 110792,38 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №1421715320714 від 14.06.2021 року - в частині завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам: з ТОВ «ГРОМ 7» на суму 438250 грн; з ТОВ «Десерпо Лімітед» на загальну суму 5992119 грн (в тому числі курсові різниці з нарахованих відсотків на суму 383350 грн); з ТОВ «ТЕКА» на 29931523,59 грн., та в частині завищення доходу (фінансового результату) по взаємовідносинам з ТОВ «Десерпо Лімітед» на суму 1149807,05 грн (дохід від курсових різниць) та на суму 2470577 грн (завищення позитивного значення різниці), а усього в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 32741508,54 грн.

В іншій частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.06.2021 року №1421415320714, №1421615320714, №1421715320714 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №№ 1421515320714, 1421815320714, №1421915320714, 1423315320714 від 14.06.2021 року - відмовити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький