ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Львів Справа № 460/19180/25 пров. № А/857/819/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (суддя-Гресько О.Р. час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 20.11.2025),
в адміністративній справі №460/19180/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
встановив:
У жовтні 2025 року позивач звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: 1) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.05.1993 по 30.04.1995 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,12708; 2) зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.07.2025, обчисливши її виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.05.1993 по 30.04.1995 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,12708.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 позов задоволено повністю. Визнано противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 21.02.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.07.2025, обчисливши її виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.05.1993 по 30.04.1995 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,12708. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, витрати у виді судового збору у сумі 968,96 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що для обчислення пенсії за віком найбільш вигідний (оптимальний заробіток, який визначається автоматизованим способом) варіант заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу не обирався, оскільки відомості про заробітну плату ОСОБА_1 наявні лише за періоди з 01.05.1993 по 30.04.1995, з 01.01.1972 по 31.12.1976, з 01.01.1995 по 31.12.1999. Оскільки основним критерієм доцільності проведення перерахунку пенсії є збільшення розміру пенсійної виплати після перерахунку, то перерахунки пенсії з додаванням страхового стажу та з урахуванням заробітної плати відповідно до ст.40 Закону 1058-IV на підставі заяв ОСОБА_1 від 09.05.2006 та від 29.06.2009 були доцільними, в зв`язку з чим розмір пенсії позивачки збільшився. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про протиправність рішення відповідача від 30.07.2025 №956190124272 про відмову у перерахунку пенсії позивача виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.05.1993 по 30.04.1995 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,12708, оскільки перерахунки пенсії з додаванням страхового стажу та з урахуванням заробітної плати відповідно до ст.40 Закону 1058-IV на підставі заяв ОСОБА_1 від 09.05.2006 та від 29.06.2009 були доцільними.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, розмір якої було визначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення, а з 01.01.2004 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія за віком на пільгових умовах за роботу по Списку №2 призначена з 05.05.1995 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зі змісту розпорядження 124272 від 15.12.2003 вбачається, що пенсія за віком ОСОБА_1 перерахована з 01.01.2004. Загальний страховий стаж, з якого обчислюється пенсія склав 43 роки 1 місяці 23 дні, а для обчислення пенсії враховано заробітну плату за період з 01.05.1993 по 01.01.1995 із індивідуальним коефіцієнтом для її обчислення 1,12708.
Розпорядженням від 11.05.2006 №124272 пенсія за віком ОСОБА_1 перерахована з 01.05.2006, вид перерахунку «перерахунок з більшого стажу», заявник працює. Загальний страховий стаж, з якого обчислюється пенсія склав 45 років 3 місяці 27 дні.
Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 06.03.2025 №1700-0202-8/15484, повідомив представника позивача, що після перерахунку з 01.05.2006 пенсії ОСОБА_1 , враховуючи норми статті 40 Закону, з 01.05.2006 для обчислення пенсії враховано заробітну плату за період з 01.01.1972 по 31.12.1976 - згідно з наданою довідкою та з 01.07.2000 по 28.02.2006 - згідно з даними системи персоніфікованого обліку. Коефіцієнт зазначеної заробітної плати становить 0,62068. З 01.03.2025 пенсія ОСОБА_1 обчислюється на підставі рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 26.02.205 № 956190124272. Загальний страховий стаж складає 63 роки 19 днів, заробітна плата врахована для обчислення пенсії за період з 01.01.1995 по 31.12.1999 та з 01.07.2000 по 31.05.2009. Коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії складає 0,87667.
23.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії «щодо зміну виду розрахунку. До заяви про перерахунок пенсії від 23.07.2025, окрім письмових пояснень, долучено копії довідки про заробітну плату та рішення про перерахунок пенсії із розрахунком коефіцієнтів заробітної плати та копію листа-відповіді ПФУ від 06.03.2025 №1700-0202-8/15484.
Вказана заява відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням від 30.07.2025 №956190124272 відмовлено в перерахунку пенсії з тих підстав, що ОСОБА_1 не надано жодного документа, зазначеного у п. 2.6 Порядку.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Судом першої інстанції вірно враховано, що з 01.01.2004 року принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).
Відповідно до ст. 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс) / (100 % х 12), де: Кс коефіцієнт страхового стажу; См сума місяців страхового стажу; Вс визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
Згідно з ч.1 ст. 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що розмір заробітної плати (доходу) є прямо пропорційним розміру коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Тобто, чим більший коефіцієнт заробітної плати, тим більший розмір пенсії за віком отримує застрахована особа.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Як уже зазначалося вище, пенсія позивачу перерахована з 01.01.2004 на підставі документів про стаж та довідки про заробітну плату за період з 01.05.1993 по 30.04.1995 із визначенням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,12708.
Також судом вірно встановлено, що у випадку, якщо пенсіонер після призначення або ж перерахунку пенсії продовжив працювати, у нього наявне право на обчислення такої пенсії з врахуванням заробітної плати, яка вже раніше враховувалась для визначення її розміру, що у випадку із ОСОБА_1 склав період з 01.05.1993 по 30.04.1995, індивідуальний коефіцієнт 1,12708.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
При цьому, судом вірно встановлено, що на підставі розпорядження від 11.05.2006 №124272 пенсія за віком ОСОБА_1 перерахована з 01.05.2006. При цьому, вид перерахунку містить ознаку «перерахунок з більшого стажу», заявник працює. Загальний страховий стаж, з якого обчислюється пенсія склав 45 років 3 місяці 27 дні, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 0,62068 (заробіток врахований за період з , про що зазначено із відповіді ГУ ПФУ в Рівненській області від 06.05.2025 №1700-0202-8/15484.
Так, cтатями 42 і 45 Закону № 1058-IV не встановлено право органів Пенсійного фонду України самостійно змінювати період страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку. У даному випадку відповідач наведених положень законодавства не врахував і самостійно змінив періоди страхового стажу, з яких обчислювалася заробітна плата (дохід) при призначенні і останньому перерахунку пенсії позивача, що призвело до зменшення коефіцієнту заробітної плати.
При здійсненні переведення пенсіонера, який продовжує працювати, з одного виду пенсії на іншу коефіцієнт заробітної плати повинен бути розрахований із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена первинна пенсія, за винятком випадків коли пенсіонер у своїй заяві виявив бажання здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першої статті 40 Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 червня 2022 року у справі №160/1052/19.
При цьому, судом враховано, що з 01.01.2004 пенсійна виплата ОСОБА_1 обчислювалась виходячи із заробітної плати за період з 01.05.1993 по 30.04.1995 при показнику індивідуального коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,12708, а з 01.05.2006 Пенсійним органом зменшено такий індивідуальний показник коефіцієнту заробітної плати (доходу) застрахованої особи до 0,62068 з підстав зарахування додаткового періоду заробітної плати окрім з 01.01.1972 по 31.12.1976 та з 01.07.2000 по 28.02.2006.
Водночас, виходячи із індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) залежить розмір пенсії, проведений з 01.05.2005 перерахунок пенсії фактично призвів не лише до зниження цього коефіцієнту заробітку, але й перерахунку пенсії для її виплати в зменшеному розмірі, ніж врахування коефіцієнта 1,12708.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачу протиправно зменшено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача при переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Щодо доводів відповідача про те, що довідка про заробітну плату, надана позивачем для перерахунку пенсії не підтверджена первинними документами, то колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що довідка про заробітну плату за період страхового стажу з 01.05.1993 по 30.04.1995 видана ОСОБА_1 для обчислення пенсії у травні 1995 року за №86.
Не є спірним у даній справі той факт, що вказана довідка про заробітну плату враховувалась Пенсійним органом для обчислення пенсії позивача за період з 01.01.2004 по 30.04.2006.
Суд дійшов правильного висновку, що саме на Пенсійні органи, а не осіб, які отримують пенсію, покладено обов`язок перевірки правомірності відомостей, відображених у наданих пенсіонерами документах, зокрема й про заробітну плату.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пункту 1.1 якого заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до п. 2.6 Порядку №22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи.
Відтак, документи, перелічені в п. 2.6. Порядку №22-1 надають виключно при зверненні за призначенням вказаних виплат.
Судом встановлено, що позивачу пенсія призначена ще в 1995 році, довідка про заробітну плату міститься в матеріалах пенсійної справи, її сканкопія надана представнику позивача на адвокатський запит від 14.01.2025, долучена до заяви про перерахунок пенсії, за результатом розгляду якої прийнято оскаржене рішення.
Матеріали адміністративної справи містять документи, які долучались до заяви про перерахунок пенсії, зокрема: пояснення до заяви щодо зміну розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія від 23.07.2025; довідка про заробітну плату за період з 01.05.1993 по 30.04.1995; рішення про перерахунок пенсії з 01.01.2004 із розрахунком коефіцієнту заробітної плати, який склав 1,12708; копія листу ГУ ПФУ в Рівненській області від 06.03.2025 №1700-0202-8/15484, в якому було вказано, що для розрахунку пенсії з 01.01.2004 бралась заробітна плата з 01.05.1993 по 30.04.1995, індивідуальний коефіцієнт якої склав 1,12708.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому, судом враховано, що позивач у заяві про перерахунок пенсії просила відповідача перерахувати її пенсію з найбільш вигідної для неї (яка враховувалась при обчисленні пенсії в період з 01.01.2004 по 30.04.2006) заробітної плати за період страхового стажу з 01.05.1993 по 30.04.1995 із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,12708.
Таким чином колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача від 30.07.2025 №956190124272 про відмову у перерахунку пенсії позивача виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.05.1993 по 30.04.1995 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 1,12708.
Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують, а тому апеляційним судом визнаються як необґрунтовані.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №460/19180/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір