УХВАЛА
31 липня 2026 року
м. Київ
справа № 380/15649/25
адміністративне провадження № К/990/35729/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року
у справі №380/15649/25
за позовом Приватного підприємства "ІМПОРТТОРГ"
до Головного управління ДПС у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №380/15649/25, предметом спору в якій є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №32252/13-01-07-06, №32085/13-01-07-10 та №32262/13-01-07-06 від 11 липня 2025 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №32252/13-01-07-06 та №32262/13-01-07-06 від 11 липня 2025 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №32085/13-01-07-10 від 11 липня 2025 року в частині суми штрафних санкцій в розмірі 22006,21 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, посилається зокрема на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме підпункту 140.5.3 пункту 140.5 статті 140, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а також положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах та за відсутності висновку Верховного Суду щодо окремих питань їх застосування.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження є взаємовиключними.
Так, обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували підпункт 140.5.3 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 серпня 2023 року у справі № 0540/9345/18-а.
Водночас, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник стверджує про відсутність у практиці Верховного Суду правового висновку щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.
Отже, доводи касаційної скарги є внутрішньо суперечливими, оскільки одночасне посилання на існування та відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах не узгоджується зі змістом пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що у випадку посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі необхідно послідовно викласти обґрунтування підстави касаційного оскарження із зазначенням:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;
- постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
- висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду;
- обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому Суд вказує на те, що касаційна скарга обов`язково повинна містити всі зазначені вище елементи, відсутність хоча б одного елемента позбавить Суд можливості відкрити провадження у цій справі.
Суд наголошує на тому, що зазначене обґрунтування у касаційній скарзі відсутні.
Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом;
2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним;
3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права;
4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду, втім подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної підстави.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що наведені у ній доводи зводяться до викладення фактичних обставин справи, переоцінки доказів та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
Водночас скаржник не посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України (порушення норм процесуального права), не обґрунтовує її та не зазначає відповідних доводів у контексті цієї підстави.
За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам щодо її змісту та обґрунтування підстав касаційного оскарження.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №380/15649/25 за позовом Приватного підприємства "ІМПОРТТОРГ" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.
Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.Ф. Ханова