Справа № 589/1781/26
Провадження № 2/589/2209/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2026 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Поронько Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,-
ВСТАНОВИВ:
10.04.2026р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви та до закінчення сином навчання.
Ухвалою суду від 14.04.2026 року у даній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
15.06.2026р. від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про зупинення провадження у справі, у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . Представник відповідача в своїй заяві просила розгляд справи проводити без її участі.
Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, заяв, клопотань не надали.
Позивач в судове засідання не з`явилась. В матеріалах справи наявна заява, в якій остання просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Суд, перевіривши доводи клопотання представника відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Звертаючись до суду з вказаним клопотанням, представник відповідача посилається на перебування відповідача на військовій службі, на підтвердження цих обставин надає довідку за №839/5706/29 від 10.06.2026р., видану солдату ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_1 , за змістом якої останній перебуває на військовій службі за мобілізацією у даній військовій частині.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач дійно проходить військову службу за мобілізацією у вищевказаній військовій частині, що переведена на воєнний стан.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина відповідача, який продовжує навчання.
Відповідно до 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Актуальна судова практика містить правові позиції Верховного Суду України, які визначають межі застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у спорах, де предметом захисту є право дитини на утримання, в яких, зокрема, ВС особливо звертає увагу на необхідність забезпечення справедливого балансу між процесуальними гарантіями військовослужбовця та найкращими інтересами дитини.
Так, у постанові КЦС ВС від 13.03.2025 р. у справі № 557/1226/23 Верховний Суд України дійшов до висновку, що зупинення провадження у справах щодо стягнення аліментів на утримання дітей, у зв`язку з перебуванням відповідача у ЗСУ, не є безумовним.
У постанові від 27.05.2026 року у справі № 344/432/24 КЦС ВС також виснував, що військова служба сама по собі не є безумовною підставою для зупинення спору про аліменти. У таких справах суд повинен враховувати не лише права військовослужбовця, а й право дитини на своєчасне утримання.
Варто зазначити, що в своїй постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 ВС звернув увагу на те, що принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лиш потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє.
Отже, цей принцип підлягає застосуванню і у справах про стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини.
Верховний Суд вказав, що конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання відноситься до тих прав, для яких затримка в їх судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту.
Верховний Суд звернув увагу, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист.
Таким чином, спір про стягнення аліментів стосується забезпечення належного утримання дитини і має пріоритетний, соціально значущий характер, що вимагає своєчасного судового розгляду та недопущення його безпідставного затягування. У спорах щодо утримання дітей суди повинні забезпечити право останніх на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану.
При цьому, згідно зі ч.1, 2 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Відповідачем таке право реалізовано шляхом уповноваження представника діяти в інтересах відповідача в даній справі.
На переконання суду, наведене і поведінка відповідача в ході рогляду справі свідчать про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків при вирішення питання щодо матеріального утримання його повнолітнього сина на час навчання. Особиста участь відповідача в судовому засіданні 26.05.2026р., звернення з клопотанням через представника підтверджують об`єктивну можливість участі відповідача у розгляді справи та свідчать про відсутність обставин, які перешкоджають реалізації ним права на справедливий судовий розгляд.
Зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, фактично унеможливлює розгляд справи на невизначений строк і може становити порушення статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 223, 251, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі № 589/1781/26 відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова