Ухвала № 138668802 у справі № 619/2255/21 від 31.07.2026

УХВАЛА

31 липня 2026 року

м. Київ

справа № 619/2255/21

провадження № 61-9590ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2026 року у справі за позовом керівника Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року керівник Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 .

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні позовної заяви Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , Державне підприємство «Харківська лісова науково - дослідна станція» , відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2026 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) задоволено.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги керівника Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково - дослідна станція» до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 задоволено.

Витребувано на користь власника Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація) з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером: [номер приховано]:02:000:0024, яка розташована за межами населеного пункту на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 8 175, 60 грн.

У липні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2026 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Поданакасаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270 грн.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогами майнового характеру, заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.

Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і у разі необхідності доплатити судовий збір за подання касаційної скарги або обґрунтувати суму вже сплаченого судового збору.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявником не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів для учасників справи. Докази надсилання матеріалів касаційної скарги іншим учасникам справи суд до уваги не бере, оскільки касаційну скаргу не подано через електронний кабінет.

За таких обставин, заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 червня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець