ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2026 м. Дніпро Справа № 908/381/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В (доповідач)
суддів: Левшиної Г.В., Висоцького А.М.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Павловська Д.С.,
від відповідача: Капуста А.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 (суддя Дроздова С.С., повний текст якого підписаний 15.05.2026) у справі № 908/381/26,
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"
про стягнення 13 919 346,72 грн,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 12 090 603,72 грн пені, 1 828 743,00 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю кожуху звичайного (пальто хутряне), вид 1 № 158/04-24-РМ від 23.04.2024, в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. У передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, товар був поставлений з порушенням строку, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 8.2 Договору штрафні санкції в загальному розмірі 13 919 346,72 грн, з яких: 12 090 603,72 грн - пеня в розмірі 0,5% від ціни товар, поставку яких прострочено, за кожний день такого прострочення та 1 828 743,00 грн - штраф за порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів (7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 у справі №908/381/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 2 418 120,75 грн пені, 365 748,60 грн штрафу, 167 032,16 грн судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 у справі № 908/381/26 в частині відмови у задоволенні суми штрафних санкцій у розмірі 11 135 477,37 грн і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати у справі № 908/381/26 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК»
Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення суми неустойки на 80% від заявленої, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що господарський суд безпідставно зменшив розмір штрафних санкцій за відсутності виняткових обставин та всупереч вимогам статті 551 ЦК України і статті 233 ГК України. Наголошує, що неустойка є мірою відповідальності та способом дисциплінування боржника, а умови воєнного стану, перебої з електроенергією та повітряні тривоги були прямо погоджені сторонами у пунктах 10.1 та 10.2 Договору як такі, що свідомо враховані під час підписання 23.04.2024 та не вважаються форс-мажорними обставинами. Скаржник вказує на стратегічне значення предмета закупівлі для забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану, фінансування контракту за кошти Державного бюджету України та подальше зарахування стягнутих сум до доходів загального фонду держбюджету згідно з Бюджетним кодексом України, що виключає висновок суду про отримання кредитором невиправданих прибутків. Також зазначає про безпідставність висновку суду щодо «незначного періоду прострочення», оскільки затримка поставки окремих партій (25% обсягу) становила понад три місяці, а Відповідач системно допускає аналогічні порушення в інших контрактах, що підтверджується судовими рішеннями у справах №№ 908/1252/24, 908/2296/25, 908/3316/25, 908/3309/25.
Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції не застосував обов`язкові правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості надмірного зменшення неустойки без документального підтвердження виняткових обставин у подібних правовідносинах сектору безпеки і оборони, викладені у постановах від 24.07.2019 у справі № 911/1608/18, від 30.07.2024 у справі № 910/17079/23, від 19.03.2024 у справі № 910/4390/23, а також не врахував релевантну практику апеляційних судів у справах № 916/2713/25 та № 922/4561/25. Суд ототожнив діяльність державного замовника з комерційним прибутковим підприємництвом та порушив принципи рівності сторін і обґрунтованості судового рішення.
Відтак, скаржник просить скасувати рішення від 05.05.2026 в частині відмови у задоволенні штрафних санкцій на суму 11 135 477,37 грн, ухвалити нове рішення про повне задоволення позову та стягнути з ТОВ «МІК» штрафні санкції в розмірі 13 919 346,72 грн (з яких пеня 12 090 603,72 грн, штраф 1 828 743,00 грн), судові витрати покласти на відповідача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідач визнає факт прострочення поставки товару (кожух звичайний) за державним контрактом № 158/04-24-РМ від 23.04.2024 згідно з актами приймання № 549, № 197, № 184, № 773, № 755, № 731, № 412, проте наголошує, що зобов`язання з поставки 5 000 штук товару виконано на 100% без претензій до якості.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, зменшивши розмір неустойки на 80% на підставі наявних істотних обставин. Прострочення виконання зобов`язань було викликано обставинами непереборної сили, а саме: ракетним обстрілом 22 червня 2024 року об`єктів енергетичної інфраструктури НЕК «Укренерго» в Запорізькій області, що призвело до аварії на виробництві відповідача у м. Запоріжжя через коротке замикання та вихід з ладу швейного обладнання і розкрійного комплексу Bullmer Procut, що засвідчено Сертифікатом Київської обласної ТПП № 3200-24-2250 від 10.12.2024. Крім того, виробничі потужності ТОВ «МІК» розташовані у Запорізькій міській територіальній громаді, яка згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 віднесена до територій можливих бойових дій з 01.01.2023, а за період з 18.03.2024 по 08.08.2024 тривалість повітряних тривог у місті становила 867,3 години (952 тривоги). Підприємство відповідача є критично важливим для функціонування економіки згідно з наказом Мінекономіки № 1220 від 17.02.2025, продовжує працювати на оборонний сектор, сплачувати податки та забезпечувати робочі місця, що дозволяє наповнювати бюджет для фінансування ЗСУ.
Відповідач наголошує, що заявлена позивачем сума штрафних санкцій (13 919 346,72 грн) становить 31,97% від загальної суми контракту (43 541 500,00 грн), в декілька разів перевищує прибуток підприємства за 2025 рік, не має компенсаційного характеру та свідчить про очевидну надмірність і ознаки збагачення кредитора. При цьому позивач не заявив і не довів існування будь-яких збитків чи негативних наслідків для нього або для обороноздатності держави внаслідок прострочення поставки, а також не висував претензій у період з моменту прострочення до фактичного виконання контракту.
Згідно з практикою Верховного Суду (постанови від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20) та рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, неустойка не є каральною санкцією, а її надмірне стягнення спотворює її правове призначення.
Посилання Позивача на постанову у справі № 908/3309/25 є безпідставним, оскільки правовідносини у кожній справі щодо зменшення неустойки мають індивідуальний та оціночний характер у межах дискреційних повноважень суду, що підтверджується постановою Об`єднаної палати КГС ВС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та постановою ВС від 26.03.2026 у справі № 910/6807/25.
На підставі викладеного ТОВ «МІК» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Левшина Г.В., Висоцький А.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 по справі № 908/381/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2026.
У судове засідання 29.07.2026 з`явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач також був присутнім у судовому засіданні 29.07.2026, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У судовому засіданні 29.07.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 23.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 158/04-24-РМ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Кожух звичайний (пальто хутряне), вид 1 (18210000-4: Пальта) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-03-18-012577-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.2 Договору отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до п. 4.1 договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника (п. 4.1.1 Договору).
Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 5 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 8 708,30 грн до 30.06.2024 включно.
Заявка на поставку товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку товару (п. 4.3 Договору).
У пункті 4.7 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Отримувача після прийняття Отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього Договору.
Відповідно до п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає Замовнику: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної підписаної Отримувачем, Оригінал видаткової накладної підписаної Отримувачем; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Отримувачем відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю.
Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
Відповідно до п.8.2 Державного контракту передбачено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни непереданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до п. 8.3 Договору у разі порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів Замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття.
Згідно з п. 10.4 Договору при настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені у частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами договору, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 10.6. цього договору.
У пункті 10.5 Договору визначено, що протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4 цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю сторони, яка не виконує свої зобов`язання.
Відповідно до п. 4.3 Договору, 24.04.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000231, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Після підписання Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
На виконання умов державного контракту про закупівлю Постачальник поставив Товар із порушенням строків.
У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 10.12.2024 направлено Постачальнику претензію щодо сплати неустойки за вих. № 2165/06/2041-2024 від 10.12.2024.
Відповідно до п. 8.4 Договору, у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов цього Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується Постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.
Позивач у позовній заяві зазначав, що оскільки, претензію направлено 10.12.2024, то у відповідності до п. 8.4 Договору Постачальник мав строк на добровільну сплату штрафних санкцій в строк до 09.01.2025, однак вимогу ним не було виконано.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "МІК" не виконало своїх зобов`язань по сплаті штрафних санкцій у встановлений строк, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 12 090 603 грн 72 коп. пені, 1 828 743 грн 00 коп. штрафу.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Враховуючи те, що Товар був поставлений з порушенням строку, то у відповідності до п. 8.2 Договору позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 12 090 603 грн 72 коп. та штраф в розмірі 1 828 743 грн 00 коп., а саме:
1. За Актом приймання Товару № 549 від 04.10.2024 прийнято Товар на суму 13 062 450 грн 00 коп. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 03.10.2024 включно, строк прострочення складає 95 календарних днів: 13 062 450,00 грн * 0,5 % * 95 днів = 6 204 663,75 грн. Штраф: 13 062 450,00 грн *7 % = 914 371,50 коп.
2. За Актом приймання Товару № 197 від 08.08.2024 прийнято Товар на суму 7 314 972,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 07.08.2024 включно, строк прострочення складає 38 календарних днів: 7 314 972,00 грн * 0,5 % * 38 днів = 1 389 844,68 грн. Штраф: 7 314 972,00 грн * 7 % = 512 048,04 грн.
3. За Актом приймання Товару № 184 від 25.07.2024 прийнято Товар на суму 8 359 968,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 24.07.2024 включно, строк прострочення складає 24 календарні дні: 8 359 968,00 грн * 0,5 % * 24 дні = 1 003 196,16 грн.
4. За Актом приймання Товару № 773 від 05.08.2024 прийнято Товар на суму 5 747 478,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 04.08.2024 включно, строк прострочення складає 35 календарних днів: 5 747 478,00 грн * 0,5 % * 35 днів = 1 005 808,65 грн. Штраф: 5 747 478,00 грн * 7 % = 402 323,46 грн.
5. За Актом приймання Товару № 755 від 31.07.2024 прийнято Товар на суму 10 449 960,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 30.07.2024 включно, строк прострочення складає 30 календарних днів: 10 449 960,00 грн * 0,5 % * 30 днів = 1 567 494,00 грн.
6. За Актом приймання Товару № 731 від 24.07.2024 прийнято Товар на суму 4 702 482,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 23.07.2024 включно, строк прострочення складає 23 календарні дні: 4 702 482,00 грн * 0,5 % * 23 дні = 540 785,43 грн.
7. За Актом приймання Товару № 412 від 30.07.2024 прийнято Товар на суму 2 612 490,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 29.07.2024 включно, строк прострочення складає 29 календарних днів: 2 612 490,00 грн * 0,5 % * 29 днів = 378 811,05 грн.
Відповідач погодився з розрахунком пені та штрафу, однак просить зменшити неустойку на 90%.
Позивач проти зменшення неустойки заперечував.
Розглянувши клопотання відповідача у справі про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції задовольнив його частково, враховуючи наведені вище обставини, виконання повного обсягу поставки товару, незначний період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України та для зменшення пені на 80 % від заявленого розміру, а саме: до суми 2 418 120 грн 75 коп. та штрафу до суми 365 748 грн 60 коп.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та вимога його скасувати в частині відмови у задоволенні суми штрафних санкцій, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з вимогою позивача про стягнення пені та штрафу за порушення строку поставки товару за державним контрактом (договір) про закупівлю № 158/04-24-РМ від 23.04.2024.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Господарським судом встановлено, що між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (Постачальник) 23.04.2024 укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 158/04-24-РМ, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з п. п. 1 та 5 специфікації (додаток № 1 до договору), постачальник (Відповідач) взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару у кількості 5 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 8 708,30 грн до 30.06.2024 включно. Поставка була здійснена в повному обсязі (на 100%), проте за наявності об`єктивних і поважних причин відбулося прострочення строків виконання зобов`язань.
Відповідно до актів приймання-передавання товарів постачальник здійснив поставку товару з порушенням строків постачання, а саме:
- за Актом приймання Товару № 549 від 04.10.2024 прийнято Товар на суму 13 062 450 грн 00 коп. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 03.10.2024 включно, строк прострочення складає 95 календарних днів: 13 062 450,00 грн * 0,5 % * 95 днів = 6 204 663,75 грн. Штраф: 13 062 450,00 грн *7 % = 914 371,50 коп.
-за Актом приймання Товару № 197 від 08.08.2024 прийнято Товар на суму 7 314 972,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 07.08.2024 включно, строк прострочення складає 38 календарних днів: 7 314 972,00 грн * 0,5 % * 38 днів = 1 389 844,68 грн. Штраф: 7 314 972,00 грн * 7 % = 512 048,04 грн.
- за Актом приймання Товару № 184 від 25.07.2024 прийнято Товар на суму 8 359 968,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 24.07.2024 включно, строк прострочення складає 24 календарні дні: 8 359 968,00 грн * 0,5 % * 24 дні = 1 003 196,16 грн.
-за Актом приймання Товару № 773 від 05.08.2024 прийнято Товар на суму 5 747 478,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 04.08.2024 включно, строк прострочення складає 35 календарних днів: 5 747 478,00 грн * 0,5 % * 35 днів = 1 005 808,65 грн. Штраф: 5 747 478,00 грн * 7 % = 402 323,46 грн.
- за Актом приймання Товару № 755 від 31.07.2024 прийнято Товар на суму 10 449 960,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 30.07.2024 включно, строк прострочення складає 30 календарних днів: 10 449 960,00 грн * 0,5 % * 30 днів = 1 567 494,00 грн.
- за Актом приймання Товару № 731 від 24.07.2024 прийнято Товар на суму 4 702 482,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 23.07.2024 включно, строк прострочення складає 23 календарні дні: 4 702 482,00 грн * 0,5 % * 23 дні = 540 785,43 грн.
-за Актом приймання Товару № 412 від 30.07.2024 прийнято Товар на суму 2 612 490,00 грн. Пеня нараховується з 01.07.2024 по 29.07.2024 включно, строк прострочення складає 29 календарних днів: 2 612 490,00 грн * 0,5 % * 29 днів = 378 811,05 грн.
Зважаючи на визначений сторонами у пункті 4.1 Договору обов`язок здійснити поставку товару у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), та враховуючи строки, погоджені у пунктах 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) (до 30.06.2024 включно), суд першої інстанції погодився з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару. Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним. Відповідач погодився з розрахунком пені та штрафу, однак просив зменшити неустойку. Позивач проти зменшення неустойки заперечував.
Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, суд першої інстанції, оцінивши у сукупності доводи сторін щодо нарахування пені та штрафу, викладені у заявах по суті, дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 80%.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зменшення неустойки на 80%, водночас вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
Суд першої інстанції, обґрунтовано реалізуючи свої дискреційні повноваження відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вірно визначив прифронтовий статус міста Запоріжжя (згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376) та тривалість повітряних тривог, як обставини, що мають істотне значення.
При цьому судом, зокрема, враховано, що відповідач повністю та в натурі виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, у загальній кількості 5 000 штук, що відповідає пунктам 1 та 5 специфікації (додаток № 1 до договору).
Позивач прийняв вказаний товар без зауважень та підписав відповідні акти приймання товару згідно з процедурою пункту 6.7 договору. Будь-які претензії щодо якості чи комплектності поставленого товару з боку замовника або отримувача, вказаного у пункті 1.2 договору, відсутні.
Матеріалами справи підтверджено, що причиною порушення строків поставки, визначених у специфікації (додаток № 1) до 30.06.2024 включно, став комплекс об`єктивних та виняткових обставин безпекового та техногенного характеру. Зокрема, Сертифікатом Київської обласної торгово-промислової палати № 3200-24-2250 від 10.12.2024, виданим безпосередньо щодо умов виконання даного договору, засвідчено факт ракетного обстрілу 22.06.2024 об`єктів енергетичної інфраструктури НЕК «Укренерго» в Запорізькій області. Вказана надзвичайна подія спричинила аварію на виробництві відповідача через коротке замикання та подальший вихід з ладу швейного обладнання і розкрійного комплексу Bullmer Procut. Дана подія відбулася за 8 днів до встановленого граничного строку поставки продукції та безпосередньо унеможливила її своєчасне відвантаження. Хоча вказані обставини зафіксовані поза процедурою повідомлення, визначеною розділом 10 Договору, вони об`єктивно підтверджують відсутність умислу боржника на умисне порушення договірної дисципліни.
Крім того, виробничі потужності ТОВ «МІК» розташовані у Запорізькій міській територіальній громаді, яка відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 віднесена до територій можливих бойових дій.
За період з 18.03.2024 по 08.08.2024 в Запоріжжі (за місцем знаходження виробничих потужностей відповідача) тривалість тривог 867,3 години а їх кількість становила 952, що займало понад 31% від загального часу та об`єктивно змушувало підприємство зупиняти виробничі процеси.
В матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце майнові збитки у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання з поставки товару. Позивач не заявляв і документально не підтверджував понесених майнових збитків.
Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також відомості про те, що підприємство відповідача є критично важливим для функціонування економіки згідно з наказом Мінекономіки № 1220 від 17.02.2025, продовжує працювати на оборонний сектор та наповнювати бюджет, господарський суд вбачав наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені та штрафу.
Відтак господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, вважав обґрунтованим, розумним та справедливим зменшення розміру пені та штрафу за прострочення поставки товару на 80%.
Зменшення суми пені та штрафу на 80% від заявленої в позові, з урахуванням обставин справи, не звільняє відповідача від господарської відповідальності, однак є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. На підставі викладеного, позов було задоволено частково.
Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою неустойка (пеня та штраф) є засобом стимулювання боржника до виконання зобов`язання. Хоча закон надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, таке зменшення є актом дискреції (правом суду) і має застосовуватися лише для досягнення балансу між інтересами сторін.
Суд першої інстанції вже врахував сукупність обставин, що мають істотне значення для справедливого вирішення питання про розмір цивільно-правової відповідальності, а саме:
- 100% виконання договірних зобов`язань відповідачем згідно зі специфікацією (Додаток № 1); - відсутність вини боржника в затримці через підтверджені ТПП наслідки ракетного удару;
- неспівмірність та каральний характер санкцій за пунктом 8.2 Договору (13 919 346,72 грн), що становлять 31,97% від загальної суми контракту (43 541 500,00 грн) та в декілька разів перевищують річний прибуток підприємства, стягнення яких у повному обсязі призвело б до фінансової дестабілізації виконавця державних оборонних замовлень.
Окрему увагу колегія суддів приділяє аргументам позивача щодо того, що договір укладався під час дії воєнного стану. Суд зауважує, що факт підписання контракту в умовах війни не нівелює обов`язок суду враховувати реальні безпекові умови в регіоні діяльності виробника. Місто Запоріжжя, де розташовані потужності відповідача, є прифронтовим і перебуває під постійним ризиком обстрілів. Статистичні дані про тривалість повітряних тривог, які займали понад 31% від загального часу виробництва, є об`єктивним фактором, що безпосередньо впливає на графік роботи персоналу та технологічні процеси. Відповідач, будучи критично важливим підприємством для потреб ЗСУ, діяв в умовах підвищеного ризику, що виключає наявність умислу на свідоме ігнорування строків поставки.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.
У справі № 902/417/18 постанова від 18.03.2020 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В рішенні Конституційного Суду України у справі №15 рп/2004 вказано, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
Щодо доводів апелянта щодо системного характеру порушень з боку ТОВ «МІК» з посиланням на судові рішення у справах №№ 908/1252/24, 908/2296/25, 908/3316/25, 908/3309/25 колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, правовідносини у кожному спорі про стягнення неустойки є відмінними, а чинники, якими обґрунтовується її зменшення, мають суто індивідуальний характер у межах судового розсуду. Наявність інших судових спорів жодним чином не спростовує встановлених судом фактів на можливість своєчасного виконання зобов`язань за цим конкретним договором № 158/04-24-РМ
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зменшення пені та штрафу на 80% є оптимальним балансом інтересів сторін, який є достатнім та пропорційним заходом відповідальності, який забезпечує реалізацію превентивної та стимулюючої функцій штрафних санкцій.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що рішення суду першої інстанції забезпечує справедливий баланс між правом позивача на компенсацію за прострочення та необхідністю збереження життєздатності вітчизняного виробника в умовах війни. Будь-яке інше співвідношення санкцій могло б призвести до невиправданої фінансової дестабілізації відповідача, що було б очевидно неспівмірним із наслідками допущеного порушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та справедливості. Підстав для переоцінки встановлених обставин немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст. 79 ГПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування інших обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування статей 509, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, а також статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 по справі № 908/381/26 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 03.08.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя А.М. Висоцький