Справа № 491/244/25
Провадження № 6/491/73/26
УХВАЛА
03 серпня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі № 491/244/25 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, боржник: ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
20 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Ананьївського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє - адвокат Негуляєв Максим Анатолійович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу виданого 14 квітня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області у цивільній справі № 491/244/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2026 року по справі 491/473/25 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері - звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів стягнутих судовим наказом від 14 квітня 2025 року, винесеним Ананьївським районним судом Одеської області у справі № 491/244/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 травня 2025 року до досягнення дітьми повноліття. Таким чином, оскільки зазначеною постановою апеляційного суду позивача звільнено від сплати аліментів, які присуджені відповідачу за зазначеним вище судовим наказом Ананьївського районного Одеської області, відповідно у позивача ОСОБА_1 повністю відсутній обов`язок по сплаті аліментів, у зв`язку із чим такий судовий наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 22 червня 2026 року заяву прийнято до провадження та призначено судовий розгляд на 30 червня 2026 року (а.с12).
Протокольною ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 30 червня 2026 року задоволено клопотання представника стягувача - адвоката Бойка О.О. - судове засідання відкладено та призначено на 08 липня 2026 року (а.с.18).
Протокольною ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року задоволено клопотання представника стягувача - адвоката Бойка О.О. - судове засідання відкладено та призначено на 03 серпня 2026 року (а.с.24).
Заявник (божник) ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. Натомість його представник адвокат Негуляєв М.А., повноваження, якого посвідчуються ордером на надання правничої допомоги серії ВА № 1103982 від 20 червня 2026 року (а.с.10), 31 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить суд розглядати справу за відсутності заявника та його представника, вимоги заяви підтримують в повному обсязі, просять задовольнити (а.с.27).
Стягувач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Бойко О.О. в судове засідання не прибули, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України (а.с.26).
Частиною третьою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд розглядає заяву в судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до суду учасника справи не є обов`язковою. Суд може розглянути справу за відсутності її учасників.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд вважає, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що 14 квітня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме ОСОБА_3 - до 09 березня 2034 року (включно), надалі в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (включно).
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 2 ЦПК України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад цивільного судочинства.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
В силу статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 173 ЦПК України, суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (Єдиного державного реєстру судових рішень).
Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2026 року по справі 491/473/25 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері - звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів стягнутих судовим наказом від 14 квітня 2025 року, винесеним Ананьївським районним судом Одеської області у справі № 491/244/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 травня 2025 року до досягнення дітьми повноліття (№ рішення в реєстрі 137407882) (а.с.6-9). Постанова суду набрала законної сили 15 червня 2026 року.
Також встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері (№ рішення в реєстрі 138533527) (а.с.30-32). Ухвала суду набрала законної сили 28 липня 2026 року.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати аліментів припинилися. Отже, суд вважає за необхідне визнати судовий наказ від 14 квітня 2025 року у справі № 491/244/25 таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги про стягнення із ОСОБА_2 понесених ОСОБА_1 судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Стаття 7 Законом України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік підстав для повернення судового збору.
Норми розділу ІІ ЦПК України не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, в тому числі за рахунок стягувача.
З аналізу норм цивільного процесуального права слідує, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин третьої, восьмої статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин першої та другої статті 141 ЦПК України.
Тобто, статтею 141 ЦПК України передбачений порядок розподілу судових витрат під час розгляду справ позовного провадження.
Розгляд справи в наказному провадженні є безспірне вирішення справи, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Крім того, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, та за правилами наказного провадження стягувач у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
При розгляді даної заяви суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18 (провадження № 61-19св19), яка полягає в тому, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статті 137 ЦПК України, у стягувача відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявницею, що суперечить приписам частини першої статті 12 ЦПК України.
Відтак, при розгляді вимоги про розподіл судових витрат на правничу допомогу в межах наказного провадження буде порушено принцип змагальності, що суперечить висновкам викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 березня 2023 року у справі № 5019/1274/11.
З огляду на зазначене, стягнення із стягувача на користь боржника витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, понесених ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 432 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати судовий наказ, виданий 14 квітня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області у справі № 491/244/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що не підлягає виконанню повністю.
Ухвала суду згідно частини другої статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно частини п`ятої статті 432, частини першої статті 354 ЦПК України може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Копію цієї ухвали вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.
У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою постановлення ухвали є 03 серпня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Желясков
Ухвала суду набрала законної сили "_____"____________________20____року.
Оригінал ухвали суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/244/25 (провадження № 6/491/73/26) Ананьївського районного суду Одеської області.