Справа № 420/39017/25
У Х В А Л А
03 серпня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ), (далі - відповідач 1), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) ( далі - відповідач 2) у якому, просить:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) щодо неповного нарахування і неповної виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 13 травня 2017 року в період проходження військової служби ОСОБА_1 військової служби в НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_2 ).
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неповного нарахування і неповної виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13 травня 2017 року по 06 серпня 2019 року в період проходження військової служби ОСОБА_1 військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_3 ).
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо непроведення повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року по 13 травня 2017 року і з 13 травня 2017 року по 06 серпня 2019 року) у день виключення зі списків особового складу частини (06 серпня 2019 року) ОСОБА_1 і в подальшому з 07 серпня 2019 року по 31 жовтня 2025 року.
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 по 06 серпня 2019 року) з 07 серпня 2019 року по 19 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 25.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду з вимогою щодо отримання середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за затримку відповідачем належного розрахунку з позивачем при його звільненні є, крім іншого, отримання 15.06.2025 р. від НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_2 ) на банківський рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 13 травня 2017 року в сумі 37 077,63 гривень на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 420/20558/24.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з даною вимогою, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021) сформулював висновок згідно із яким строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і у даному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, а саме строк звернення до суду обмежується місячним строком.
Аналогічних висновків щодо застосування місячного строку звернення до суду у подібних правовідносинах також дійшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі № 420/9651/22.
З огляду на вказані висновки Верховного Суду, звернувшись до суду 21.11.2025 р. (дата реєстрації позовної заяви відділом документального забезпечення суду) з вказаною вимогою позивач пропустив місячний строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України, з огляду на дату отримання 15.06.2024 року індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/20558/24.
У постанові від 18 травня 2023 року по справі № 560/19830/21 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Частиною 1 статті 123 КАС України, яка установлює, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Така правова позиція заснована на висновках Верховного Суду у справі №640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України. У цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №520/8938/23.
Оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, а до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду, тому позивачу пропонується надати заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами, з зазначенням обставин, доказами, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду..
Крім того, згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2025 року у розмірі 3 028,00 гривні.
Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимогу в частині нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка є вимогою немайнового характеру та подано позов фізичною особою, сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даного позову складає 1 211,20 грн. (3 028,00*0,4).
Щодо позиції позивача стосовно звільнення його від сплати судового збору згідно пункту 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, то суд не погоджується з такими твердженнями позивача та вказує про таке.
З огляду на зміст ст. 2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і від 22.02.2012 № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що за змістом норм ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано правову позицію, що середній заробіток за ст. 117 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є правовим аналогом платежу з оплати праці (служби), тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
За положеннями частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 171 КАС України, суд,-
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання даної ухвали шляхом надання
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з обов`язковим зазначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
- платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн. або докази щодо підстав звільнення від його сплати відповідно до вимог чинного законодавства.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна