Справа № 303/9706/25
2-ві/303/7/26
УХВАЛА
03 серпня 2026 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Полянчук Б.І. у цивільній справі № 303/9706/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача,-
в с т а н о в и в:
В провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа № 303/9706/25 (головуючий суддя Полянчук Б.І.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача.
30.07.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Полянчук Б.І. (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.07.2026 року).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Полянчук Б.І. від 30.07.2026 року заявлений ОСОБА_1 відвід було визнано необґрунтованим, а заяву про відвід передано для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 року заява про відвід передана на розгляд судді Заболотному А.М.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Враховуючи наведене, суд здійснює розгляд заяви про відвід без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Відтак, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши зазначену заяву про відвід, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого відводу, судом встановлене таке.
Заява про відвід обґрунтована тим, що в ході розгляду цивільної справи, а саме під час судового засідання, що відбулося 29.07.2026 року, у позивача ОСОБА_1 виникли нові обставини, які викликають обґрунтовані сумніви щодо безсторонності та об`єктивності головуючого судді Полянчука Б.І. Так, позивач ОСОБА_1 у своїй заяві про відвід зазначає, що під час судового засідання суддею були допущені дії, які на його думку свідчать про недотримання принципів змагальності, рівності сторін та справедливого судового розгляду, а саме: 1) під час розгляду клопотань позивача суддя повідомив, що рішення щодо кожного з них буде оголошуватися усно. При цьому, не було наведено правових підстав такого порядку вирішення клопотань. Зазначені обставини підтверджуються технічним записом судового засідання та його протоколом; 2) протягом усього розгляду справи позивач неодноразово звертався до суду з проханням призначати судові засідання на ранковий час у зв`язку зі станом його здоров`я та необхідністю проходження лікування і реабілітації. Не зважаючи на прохання, такі фактично враховані не були, а мотивів їх відхилення суд не навів; 3) під час судового засідання суддя неодноразово перебивав позивача, не надавав можливості повністю викласти свої пояснення та доводи, що суттєво обмежило його право на ефективний захист і реалізацію принципу змагальності сторін; 4) подані позивачем письмові клопотання не отримали належної оцінки. На переконання позивача зміст письмових клопотань фактично досліджений судом не був, а прийняті рішення не містили належного мотивування.
30.07.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до заяви про відвід судді Полянчук Б.І. (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.07.2026 року).
У додаткових поясненнях позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що упродовж усього розгляду справи № 303/9706/25 він систематично звертав увагу суду на порушення його процесуальних прав, однак жодного разу його доводи не були належним чином розглянуті чи усунуті. Ще 21.01.2026 року ним була подана заява про відвід судді у якій зазначалося про відмову суду належним чином розглядати його клопотання, ненадання можливості повністю викласти позицію, постійне перебивання під час надання пояснень та інші обставини, які викликали обґрунтовані сумніви у безсторонності суду. У зв`язку з цим позивач ОСОБА_1 був змушений звернутися до Вищої ради правосуддя із дисциплінарними скаргами щодо дій судді.
Крім цього, 24.06.2026 року позивачем ОСОБА_1 було подано окреме клопотання в якому він просив суд постановити письмові ухвали щодо кожного поданого клопотання, оскільки саме письмове процесуальне рішення забезпечує можливість ефективного оскарження та перевірки судом вищої інстанції. Не зважаючи на це, 29.07.2026 року суддя повідомив, що рішення щодо заявлених клопотань будуть оголошуватися усно.
Зазначені обставини в сукупності, на думку ОСОБА_1 , виникли саме під час судового засідання 29.07.2026 року, а тому вони є новими підставами для заявлення відводу та об`єктивно створюють сумніви у неупередженості та об`єктивності головуючого судді Полянчука Б.І.
Статтями 39, 43 ЦПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, в тому числі і про відвід судді з підстав передбачених ст.ст. 36, 37 ЦПК України. Відвід повинен бути вмотивованим.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.ст. 36, 37 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, на які опосередковано вказує ОСОБА_1 , суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, установлених ст. 37 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000 року).
Отже, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, а відтак презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Відповідні докази мають бути надані заявником в силу приписів ч. 4 ст. 39 ЦПК України, ст.ст. 76-83 ЦПК України.
Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України на учасника справи, яким заявлено відвід судді на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, покладається обов`язок в заяві про відвід зазначити мотиви відводу.
При цьому враховується, що істинність твердження про упередженість та/чи про небезсторонність судді має бути доведена в силу приписів ч. 4 ст. 39 ЦПК України, ст.ст. 76-83 ЦПК України.
Аналізуючи твердження ОСОБА_1 про сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Полянчук Б.І., зазначається таке.
Узагальнюючи доводи заявника слід виснувати, що такі по своїй суті зводяться до незгоди з рішеннями та поведінкою судді з процесуальних питань, таких як розгляд заявлених клопотань та організацію роботи суду в ході проведення судових засідань.
Так, ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того, у випадку незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді, ЦПК України гарантоване право апеляційного оскарження таких рішень, якими в повній мірі має право скористатися ОСОБА_1 .
Так, ч. 2 ст. 258 ЦПК України визначено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відповідно до ч. 5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Одночасно заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).
Більше того, як про це зазначає позивач ОСОБА_1 у заяві про відвід, протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку.
Положення ч.ч. 4, 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 353 ЦПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого суду в залежність від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.
Саме такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 23.09.2020 року у справі № 756/12128/15-ц.
Таким чином, постановлення судом першої інстанції ухвали із занесенням до протоколу судового засідання не змінює вимоги ч. 1 ст. 353 ЦПК України про те, що такий вид ухвал підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
В свою чергу перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Цей перелік не є вичерпним: ухвала, зазначена в ч. 1 ст. 353 ЦПК України, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду; за відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі № 757/47946/19-ц).
У спірній по справі ситуації фактичною підставою заявленого відводу є саме незгода позивача з процесуальними рішеннями та поведінкою судді у межах розгляду цивільної справи.
Додатково звертається увага і на те, що відповідно до положень ст. 214 ЦПК України при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні.
Так, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
У разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.
Також головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Приймаючи до уваги вищевказані доводи ОСОБА_1 щодо відводу судді по справі на предмет їх відповідності вищевказаним приписам цивільного процесуального закону, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Полянчук Б.І. як судді щодо позивача, його необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи, а відтак слід констатувати відсутність передбачених законом підстав для відводу судді.
Інших об`єктивних та доказово підтверджених даних, які б свідчили про необ`єктивність та упередженість судді, чи про наявність будь-якого іншого суб`єктивного та об`єктивного критерію для відводу судді, ОСОБА_1 не зазначено.
Крім того, суд звертає увагу, що наведені заявником обставини не свідчать про наявність жодної з підстав для відводу судді, прямо передбачених ст. 36 ЦПК України, зокрема, щодо наявності особистої заінтересованості судді у результаті розгляду справи, порушення порядку визначення судді для розгляду справи чи існування інших об`єктивно встановлених обставин, які могли б викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Таким чином, організація судового засідання, визначення порядку розгляду заяв та клопотань учасників справи, а також прийняття відповідних процесуальних рішень належать до дискреційних повноважень головуючого судді та самі по собі не можуть розцінюватися як прояв упередженості чи необ`єктивності.
Інститут відводу судді спрямований на забезпечення права на справедливий суд, однак не може використовуватися як спосіб оскарження процесуальних дій суду або як засіб впливу на суд чи затягування розгляду справи.
За таких обставин заява про відвід судді Полянчук Б.І. задоволенню не підлягає.
Слід зауважити, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і не задоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Керуючись ст.ст. 7, 36, 37, 39, 40, 41, 260, 353 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Полянчук Б.І. у цивільній справі № 303/9706/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Заболотний