Справа № 638/25238/25
Провадження № 2/638/4375/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Шамраєва М.Є.,
за участі секретаря судових засідань - Пухно М.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Компанієць Н.Г. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,-
У С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що сторони з 2014 по 2023 роки проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство, мали спільні бюджет та витрати, купували майно для спільного користування в тому числі речі побутового вжитку, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, а також разом проводили свій відпочинок, відвідували гостей. Однак, проживаючи спільно однією сім`єю шлюб офіційно не зареєстрували. Факт спільного проживання однією сім`єю підтверджується показаннями свідків та листом Головного управління Національної поліції в Харківській області Харківського районного управління поліції № 3. У період спільного проживання ні позивач, ні відповідач з іншими особами у зареєстрованому шлюбі не перебували. При цьому, у період спільного проживання, будучи натхненними один одним, живучі у цілковитій довірі та любові сторони вирішили здійснити свою спільну мрію - побудувати житловий будинок. Так, відповідно до договору дарування земельної ділянки від 23.06.2017 року, ОСОБА_3 - дарувальник безоплатно передала у власність в якості дарунку земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південьдіпроруда» за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 прийняла у власність цей дарунок. Даний договір зареєстровано в реєстрі за № 989 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудасвою В.О. Зазначене підтверджується і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2017 року. Маючи у власності земельну ділянку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2017 році узгодили проект спільного будинку та приступили до виконання будівельних робіт, що підтверджується будівельним паспортом на будівництво садового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 , який виданий Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 29.09.2017. Крім того, сторонами купувались будівельні матеріали на будівництво, з сімейного бюджету виділялись кошти на оплату послуг будівельників. Так, 11.02.2020 року ПП «Міський центр нерухомості» було виготовлено технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, що знаходиться в садівничому товаристві «Південьдіпроруда» проспект Науки № 65, земельна ділянка № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації з ДРРП на нерухоме майно від 12.11.2025 року садовий будинок А-2, з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда» м. Харків. проспект Науки. 65, загальною площею 130.7 м2, зареєстрований державним реєстратором департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик - Полянською І.М. 19.02.2021 року за ОСОБА_2 . Таким чином, проживаючи разом, сторони побудували та ввели в експлуатацію житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . В 2023 році цивільний шлюб між сторонами було припинено, у зв`язку з погіршенням стосунків. Однак, проживши дев`ять років в цивільному шлюбі, побудувавши спільний будинок, позивач своє право спільної сумісної власності на нього не зареєстрував. Оскільки відповідач не визнає право спільної сумісної власності на будинок і не бажає домовлятись щодо його розподілу, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів з метою визнання за ним права власності на 1/2 частини будинку, а саме садового будинку літ « А-2» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 130.7 м2, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2297616363101, як на майно, набуте за час спільного проживання однією сім?єю з відповідачем. Крім того сторони під час спільного проживання однією сім`єю набули в цивільному шлюбі в сумісну власність на ім?я відповідача садовий (дачний) будинок, то земельна ділянка площею 0,0595 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:001:0973, цільового призначення - для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка N? НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда», теж перейшла в спільну сумісну власність та підлягає поділу між сторонами відповідно до їх часток у праві власності на будинок. Відповідач відмовляється врегулювати питання поділу спільного майна у добровільному порядку, у зв`язку з чим з метою захисту свого майнового права позивач вимушений звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2025 року забезпечено позов шляхом накладення заборони на відчуження садового будинку А-2 з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_4 , загальною площею 130,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2297616363101.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 19 грудня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2026 року підготовче провадження у справі було закрите та призначено судовий розгляд у справі.
Викликано в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та витребувано у Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції витяги з державного реєстру актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначенням відомостей про другого з подружжя, а також відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням відомостей про другого з подружжя.
У судовому засіданні позивач та представник позивача просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 04.05.2026 року, повідомив, що з 2016 року проживає по сусідству з будинком, який будували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В 2017 році останні розпочали будувати будинок, з того часу почали спілкуватися як сусіди. ОСОБА_1 відрекомендував ОСОБА_2 , як дружину, крім того з їх дій зрозуміло було, що вони разом. Позивача бачив постійно, а саме кожного тижня на будівництві будинку, останній керував роботами, спілкувався з прорабом, розраховувався з робітниками. Також бачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спілкувалися щодо будівництва будинку.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 23.06.2026 року, повідомив, що є головою садівничного товариства з 2014 року по теперішній час, ОСОБА_1 знає, як садовода, останній звертався щодо підключення електроенергії. Який сімейний стан був у ОСОБА_1 не знає. Бачив, як останній завозив будівельні матеріали на ділянку № НОМЕР_1 . Саме з ОСОБА_1 вирішував питання щодо ремонту частини дороги, яку було пошкоджено при завозі будівельних матеріалів. На теперішній час за земельною ділянкою № НОМЕР_1 існує борг щодо членських внесків та борг за електроенергію. З вказаним питанням звернувся до ОСОБА_1 , який пояснив, що йде поділ будинку в судовому процесі, тому борги є несплачені. По данній ділянці є контакти тільки з ОСОБА_1 , контактів власника земельної ділянки не має. Оскільки після повномаштабного вторгнення контакти власників земельних ділянок були знищені. На теперішній час у вказаному будинку ніхто не проживає, електропостачння відключене. ОСОБА_2 бачив, але особисто не спілкувався.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву або клопотань з процесуальних питань до суду не подавала.
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тож ухвалою суду від 31.07.2026 постановлено цивільну справу за позовом позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу розглядати в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (абзац перший частини другої статті 3 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення указаних норм з урахуванням принципу розумності, свідчить, що статтею 74 СК України регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України.
У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з них вони були набуті.
Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток жінки та чоловіка, може здійснюватися на підставі: (а) договору жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; (б) рішення суду при наявності спору між жінкою та чоловіком, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15 зроблено висновок, що «за правилами статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти».
Аналогічні по суті висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц (провадження № 61-22277св18), постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц (провадження №61-28343св18, постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 751/3021/17 (провадження № 61-10778св18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».
Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач при зверненні до суду посилається на те, що сторони з 2014 по 2023 роки проживали однією сім?єю за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство, мали спільний бюджет та витрати, купували майно для спільного користування в тому числі речі побутового вжитку, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, а також разом проводили свій відпочинок, відвідували гостей. Однак, проживаючи спільно однією сім`єю не зареєстрували свій шлюб офіційно.
Відповідно, між сторонами склалися фактичні шлюбні відносини, вони проживали в одному помешканні та вели спільне господарство, в інших зареєстрованих шлюбах не перебували, а за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу набули у власність майно, яке зокрема є предметом спору та було оформлене на відповідача - ОСОБА_2 .
Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, оскільки факт спільного проживання сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
При цьому, факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів.
У підтвердження спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачем надано лист заступника начальника управління поліції з превентивної діяльності ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Черненка Д. за № 302251 -2025 від 10.11.2025 з якого вбачається, що ОСОБА_1 , зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час, приблизно з 2014-2023 роки. Також факт спільного проживання сторін підтверджується показаннями свідків.
Однак, як убачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 0[телефон приховано] від 10.02.2026, позивач до 25.02.2016 перебував в шлюбі із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Тож суд, враховуючи принцип змагальності сторін, встановив, що наданими позивачем доказами підтверджується факт спільного проживання позивача з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із 2014 по 2023 роки за адресою: АДРЕСА_1 (без реєстрації позивача).
Натомість, з урахуванням положень ст. 74 СК України, правове значення для визначення статусу майна, набутого за час спільного проживання, має період з 2016 по 2023 роки, коли сторони проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою та в іншому шлюбі.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.
Згідно з ч. ч. 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Право спільної сумісної власності подружжя врегульоване главою 8 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ч. ч. 1-2 статті 60)
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином, правовий порядок поділу спільної сумісної власності подружжя, набутого у шлюбу, також поширюється і на майно, що придбане жінкою та чоловіком за час спільного проживання без реєстрації шлюбу, якщо такий факт буде установлено в судовому порядку.
Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки зареєстрованого в реєстрі за № 989 від 23.06.2017 року ОСОБА_2 прийняла у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Південьдіпроруда» за адресою: м. Харків, проспект Науки № 65.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на майно за адресою: АДРЕСА_2 є договір дарування серія та номер 989 виданий 23.06.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудаєвою В.О.
Як убачається з копії будівельного паспорту на будівництво садового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_3 виданий 29.09.2017 року, замовником є ОСОБА_2 , документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою є договір дарування земельної ділянки від 23.06.2017 № 989.
Відповідно до копії технічного паспорту на садовий (дачний) будинок від 11.02.2020 року за адресою: АДРЕСА_3 замовником технічного паспорту є ОСОБА_2 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 451810382 власником садового будинку загальною площею 130,7 кв.м. літ. А з надвірними будівлями та спорудами, земельна ділянка № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда», об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .
Відповідно до копій рахунків за період 2019-2020 року вбачається, що ОСОБА_1 є покупцем будівельних матеріалів.
Як убачається з висновку про вартість майна, ринкова вартість об`єкту оцінки становить 3143332 грн. без ПДВ, а саме садового будинку загальною площею 130,7 кв.м., надвірні будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_2 без урахування вартості земельної ділянки .
Відповідно до висновку з експертної грошовій оцінки про ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0595 за адресою: АДРЕСА_2 , власником, якої є ОСОБА_2 , ринкова вартість земельної ділянки становить 390 320 грн. (без ПДВ).
З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_1 надано достатньо доказів в обґрунтування позову в частині щодо набуття спірного майна, як такого, що має статус спільного сумісного майна, виходячи із принципу рівності часток, оскільки презумпція спільності права власності на набуте майно відповідачем не спростована, як співвласника спірного майна, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення у повному обсязі позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину садового будинку літ « А-2» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 130,7 м2, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда» за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2297616363101, як на майно, набуте за час спільного проживання однією сім?єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо поділу земельної ділянки.
Законодавець визначив у статтях 57 та 58 СК України випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім`єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Проте, згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
За змістом статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку.
Системний аналіз змісту статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року в справі № 689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельногоі цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства».
У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 504/3831/19.
Враховуючи наведені положення норм матеріального права, суд приходить до висновку, що хоча спірна земельна ділянка і набута у власність ОСОБА_2 на підставі договору дарування, однак оскільки на ній знаходиться будинок, який є спільною власністю подружжя та який підлягає поділу, то до ОСОБА_1 переходить право власності на земельну ділянку у розмірі частки права власності спільного будинку відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0.0595 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:001:0973, цільового призначення - для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, суд вважає, що судовий збір в сумі 15140, 00 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 .
Щодо вжитих судом заходів забезпечення позову за ухвалою суду від 18.12.2025 р., слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про поділ майна, набутого за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 садовий будинок літ « А-2» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 130,7 м2, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда» за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2297616363101 та земельну ділянку площею 0.0595 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:001:0973, цільового призначення - для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда».
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку літ «А-2» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 130,7 м2, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда» за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2297616363101.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину садового будинку літ « А-2» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 130,7 м2, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда» за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2297616363101.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.0595 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:001:0973, цільового призначення - для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка № НОМЕР_1 , садівниче товариство «Південьдіпроруда».
В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0.0595 га з кадастровим номером [номер приховано]:15:001:0973, цільового призначення - для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 67, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя М.Є. Шамраєв