Справа №461/4013/26
Провадження №2/461/2789/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Петрушка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
в с т а н о в и в :
03.06.2026 позивач АТ «Ідея Банк» через систему Електронний суд звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 166409,62 грн та 2662,40 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання послуг AT «Ідея Банк», 20.08.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2001651 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку (надалі - Договір). Даний договір було підписано Клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток О.Bank 2.0 у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
Відповідно до умов п. 1.4.1. Договору Клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону, зазначеного в цьому Договорі, як Фінансового номеру телефону для отримання СМС-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису створює для Клієнта юридичні наслідки. Згідно із п. 1.5 Договору накладення ЕП здійснюється шляхом підтвердження Банком достовірності ОТР-паролю, що був повідомлений Банку Клієнтом після його автентифікації.
Також, 26.06.2025 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №M35.34606.011984280, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (ОТР-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (Фінансовий номер) відповідача, про що свідчить п. Кредитного договору, реквізити сторін та зазначене нижче.
Згідно договору кредиту відповідач отримав кредит в розмірі 149418грн зі сплатою 81% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів.
Зазначає, що банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору.
Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки, інші платежі за кредитним договором.
Останню сплату відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 16.10.2025, у зв`язку із чим сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 22.04.2026 становить: прострочений борг - 123999,95 грн, прострочені проценти - 42409,67 грн, а всього - 166409,62грн.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 22.04.2026.
Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04.03.2026. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачку було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідачки будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді 08.06.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
19.06.2026 через систему Електронний суд відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він визнає факт укладення кредитного договору від 26.06.2025 та отримання кредитних коштів у розмірі 149418грн, а також те, що внаслідок вкрай скрутного матеріального становища, спричиненого, зокрема, повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, він не мав можливості належним чином виконувати зобов`язання. Водночас він категорично заперечує: правомірність нарахованих процентів у розмірі 42 409,67 грн; підсудність справи даному суду; правомірність нарахування договірних процентів після направлення вимоги про дострокове погашення; цілісність та незмінюваність тексту кредитного договору; правильність розрахунку залишку основного боргу.
Заперечуючи суму нарахованих процентів, зазначив наступне. Кредитним договором встановлено процентну ставку 81% річних. Водночас реальна річна процентна ставка (РРПС) відповідно до Паспорту споживчого кредиту становить 120,68% річних. Загальна вартість кредиту - 225 723,04 грн при отриманій сумі 149 418,00 грн, тобто переплата складає 76 305,04 грн. Різниця між задекларованою ставкою (81%) та РРПС (120,68%) складає 39,68 відсоткових пунктів. Це означає, що відповідач при підписанні договору не отримав достовірної інформації про реальну вартість кредиту, що порушує ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Відповідно до ч. 5 ст. 18 цього Закону несправедливі умови договору є нікчемними. Додатково, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, що вчинений із застосуванням несправедливих умов, може бути визнаний недійсним. ВП ВС у постанові від 23.03.2023 у справі № 361/4481/19 підтвердила, що суди зобов`язані перевіряти умови споживчих кредитів за власною ініціативою. 04.03.2026 позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушень та дострокове погашення кредитної заборгованості протягом 30 днів. Строк виконання вимоги спливав приблизно 04.04.2026. Відповідно до сталої позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05.04.2023 у справі №910/4518/16) після пред`явлення вимоги про дострокове погашення право банку нараховувати договірні проценти припиняється з моменту закінчення строку, встановленого у вимозі. Ця позиція є обов`язковою для врахування всіма судами України відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач нараховує прострочені проценти за період, що включає час після 04.04.2026, - продовжуючи застосовувати договірну ставку 81% річних, що є прямою забороною згідно з позицією ВС. Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України та п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Закон № 2120-IX від 15.03.2022) в умовах воєнного стану забороняється збільшення розміру процентної ставки за споживчими кредитами. Будь-яке нарахування підвищених процентів або застосування штрафних ставок при простроченні під час воєнного стану є прямим порушенням цієї норми прямої дії. Позивач у позовній заяві не довів відповідність нарахованих 42 409,67грн цій забороні.
Заперечуючи розмір нарахованої пені, зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» загальна сума неустойки (штрафних санкцій, пені), яка може бути нарахована кредитодавцем, не може перевищувати половини суми кредиту. Сума кредиту - 149 418,00 грн, отже максимальна сукупна неустойка не може перевищувати 74 709,00 грн. Позивач не надав суду деталізованого розрахунку з розбивкою: тіло боргу / проценти за користування / пеня та штрафні санкції. Без такого розрахунку неможливо перевірити дотримання законодавчого ліміту. Підстава для відмови у стягненні пені. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Закон № 2120-IX від 15.03.2022) позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану. Ця норма є нормою прямої дії та не містить обмежень за датою укладення договору.
Окрім цього, зазначає, що позовну заяву подано та підписано представником позивача Заставною Ольгою Василівною на підставі самопредставництва (Наказ № Н/2022-1474 від 28.10.2022), на підставі чого просить суд перевірити: чи підтверджені її повноваження актуальним витягом з ЄДР станом на дату подання позову (03.06.2026); чи відповідає порядок самопредставництва вимогам ч.3 ст.56 ЦПК України; чи є Наказ від 28.10.2022 чинним та незміненим станом на дату подання позову.
Також відповідач просить суд, у разі задоволення позову, надати розстрочку виконання рішення, строком на 36 місяців, з рівномірними щомісячними платежами, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили, зважаючи на його скрутне матеріальне становище, оскільки, по-перше, станом на час розгляду справи у нього відсутній стабільний заробіток, що підтверджується відповідними документами; по-друге, він є власником нерухомого майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території (АР Крим). Відповідно він позбавлений доступу до цього майна, не може ним розпоряджатися або отримувати будь-яку економічну вигоду, транспортних засобів не має, на банківських рахунках кошти відсутні; по-третє, він був вимушений звернутися та закласти в ломбарді ТОВ «АЙ ЛОМБАРТ» (Київська філія № 36) власний ноутбук Apple MacBook Air 15" (2024) за Договором № А36-26004188 від 11.03.2026, отримавши лише 28 100грн при оціночній вартості 43 098,16 грн, що свідчить про відсутність джерел коштів для забезпечення базових потреб; по-четверте, прострочення виникло в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок непереборної сили. Пункт 13 кредитного договору визнає форс-мажорні обставини підставою для звільнення від відповідальності. Відповідач належить до категорії громадян, на яких негативно вплинула повномасштабна збройна агресія, що є обставиною, яка суттєво впливає на можливість виконання зобов`язання та підлягає врахуванню судом відповідно до ст. 617 ЦК України.
У відзиві позивачем заявлялися клопотання про передачу справи за підсудністю та витребування додаткових доказів.
24.06.2026 представником позивача Бондаренко А.О. через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, в якій просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що позивач не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, та повідомляє суду наступне. По-перше, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт укладення ним Кредитного договору від 26.06.2025 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 149418,00 грн. Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таким чином, відповідач визнає обставини виникнення у нього боргового зобов`язання в частині основної заборгованості у розмірі 123999,95 грн. Однак, останній заперечує лише правомірність нарахування Банком йому процентів у розмірі 42409,67 грн та просить суд перевірити правильність їх нарахування відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Оскільки зазначене має місце у цій справі, позивач вважає встановленими обставини укладення відповідачем Кредитного договору, які викладені АТ «Ідея Банк» у позовній заяві на обґрунтування заявлених ним вимог, а також визнання відповідачем простроченого боргу у розмірі 123999,95 грн.
Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування процентів, зазначає наступне. Банк» на підставі Кредитного договору №M35.34606.011984280 від 26.05.2025, відповідно до п. 1 якого Банк надав Клієнту кредит на споживчі цілі, а Клієнт отримав його на умовах: сума кредиту - 149418,00 грн; процентна ставка та тип, % річних - 81% - фіксована. Пунктом 1.6. Кредитного договору передбачено, що процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 81 процентів річних, що складає 0,22 процентів у день та є фіксованою. Нарахування процентів за методом «факт/факт» починаючи з дати надання кредиту. Графік Позичальника (Додаток 1) до цього Договору в розрізі сум погашення кредиту і процентів є невід`ємною частиною Договору. Нарахування процентів припиняється з настання терміну повернення Кредиту, а також у інших випадках передбачених законом. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. У випадку, коли позичальник допустив прострочення платежу, з дня наступного за днем платежу згідно з Графіком, на прострочену суму кредиту нараховується процентна ставка 81 процентів річних (п. 1.9. Кредитного договору). Відповідно до ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Наголошує на тому, що норма Закону, зокрема, п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до усіх умов договору, у зв`язку з чим покликання відповідача на вказані норми у цій справі є помилковим. З огляду на згадане вище, АТ «Ідея Банк» зазначає про те, що проценти за користування кредитом, що нараховуються протягом строку договору не є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором. Окрім цього, звертає увагу, що неустойка (штрафи, пеня) взагалі не нараховувалися та не заявлялися до стягнення у цій судові справі, адже у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), її нарахування було припинено на виконання вимог пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», а в подальшому, на виконання вимог Закону України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Також, АТ «Ідея Банк» акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитись від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Позивач зазначає також про те, що припинив нарахування процентів за Кредитним договором 04.03.2026 у зв`язку із надісланням відповідачу вимоги від 04.03.2026 у порядку ч.2 ст.1050 ЦК України, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості по кредиту №M35.34606.011984280, долученим позивачем до відповіді на відзив.
Окрім цього, АТ «Ідея Банк» категорично заперечує щодо клопотання відповідача про розстрочення рішення суду на 36 місяців (3 роки) з рівномірними щомісячними платежами, з огляду на що повідомляє наступне. Відповідач запропонував графік погашення заборгованості терміном на 3 роки (36 місяців), що прямо суперечить приписам ч.5 ст.435 ЦПК України. Необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідачки у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання судового рішення. Ініціюючи розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 не навів та не надав доказів наявності у нього виключних або особливих обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Однак, на думку позивача, надані відповідачем відомості з наданих ОСОБА_1 доказів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання за Кредитним договором №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 та не є підставою для розстрочення виконання майбутнього рішення суду у цій справі, оскільки при укладенні Кредитного договору на умовах, зазначених у ньому, відповідач повинен був враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та чітко усвідомлювати, що на час дії Кредитного договору він несе зобов`язання та мав зробити усе можливе задля отримання доходу ним доходу. Також зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які б піддержували виникнення у Боржника обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які виникли у відповідача у зв`язку із введенням на території України воєнного стану від 24.02.2022 після укладення Кредитного договору, адже Кредитний договір укладений між сторонами 26.06.2025, фактично через 3,5 роки після введення такого стану. Окрім цього, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Кредитним договором, а лише може звільнити від відповідальності за порушення зобов`язань. У даній ситуації позивач і так не нараховував жодних платежів (штрафів / пені, інше) за порушення / невиконання відповідачем зобов`язань по Кредитному договору.
Представником позивача також було висловлено заперечення на клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю та витребування додаткових доказів, заявлені у відзиві на позовну заяву.
01.07.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, де він просить суд вважати встановленим факт відсутності у складі позовних вимог пені, штрафів та інших штрафних санкцій; виключити з предмета спору питання стягнення пені; не застосовувати при вирішенні справи ліміт ч.2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» щодо 50% від суми кредиту, оскільки пеня відсутня як складова позову. Зазначає також, що у відповіді на відзив позивач прямо зазначив, що «припинив нарахування процентів за Кредитним договором 04.03.2026 у зв`язку із надсиланням відповідачу вимоги від 04.03.2026 у порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України». Це визнання узгоджується з текстом Детального розрахунку, в якому останній рядок нарахування процентів на прострочену заборгованість охоплює період з 02.03.2026 по 03.03.2026 (2 дні). Зазначає також, що у відповіді на відзив позивач не надав жодного контраргументу стосовно твердження відповідача про те, що реальна річна процентна ставка (РРПС) становить 120,68% річних при задекларованій у договорі ставці 81% річних. Різниця в 39,68 відсоткових пунктів свідчить про те, що Відповідач не отримав достовірної інформації про реальну вартість кредиту до його укладення, що порушує вимоги ч. 2 ст. 11 та ч.1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також звертає увагу, що позивач не довів відповідність нарахованих процентів вимогам ст. 1056-1 ЦК України; застосувати зазначену норму як таку, що має пріоритет у споживчих правовідносинах під час воєнного стану. Щодо цілісності електронного договору зазначив наступне. Паперова копія не підтверджує цілісність електронного оригіналу. Допустимість електронного документа як доказу не означає автоматичного підтвердження того, що його текст з моменту укладення до моменту пред`явлення до суду не змінювався. Згідно з позицією КЦС Верховного Суду (постанова від лютого 2026 року), розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки вносити зміни в односторонньому порядку. Належним підтвердженням є лише направлення договору у вигляді прикріпленого PDF-файлу з електронної адреси позивача, текст якого технічно неможливо змінити.
Відповідачем уточнено клопотання про розстрочку виконання рішення: просить у разі задоволення позову надати розстрочку виконання рішення, строком на 12 місяців з рівномірними щомісячними платежами, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання рішенням законної сили.
Також відповідачем підтримано клопотання про передачу справи за підсудністю та витребування доказів.
Ухвалою суду від 03.07.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю - відмовлено. Клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у Акціонерного товариства «Ідея Банк»: підтвердження цілісності та незмінюваності тексту Кредитного договору №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 станом на дату підписання - у формі технічних метаданих (hash, електронний підпис файлу, час створення) або у вигляді прикріпленого PDF-файлу, надісланого з електронної адреси позивача, який технічно унеможливлює внесення змін; паспорт споживчого кредиту №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 із зазначенням реальної річної процентної ставки (РРПС), що надавався відповідачу до підписання договору, з доказами його отримання.
15.07.2026 на виконання ухвали Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2026 АТ «Ідея Банк» надало суду оригінали доказів в електронній формі з ЕЦП для можливості перевірки судом та відповідачем їх підписання, зокрема, Договір кредиту № M35.34606.011984280 від 26.06.2026 та Паспорт споживчого кредиту №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 разом з протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису уповноваженої особи Банку на вище наведених документах.
20.07.2026 через систему Електронний суд відповідачем подано клопотання про витребування доказів.
Також 20.07.2026 відповідачем подано додаткові пояснення по справі щодо документів, наданих позивачем на виконання ухвали суду від 03.07.2026, де він, підтримуючи позицію, наведену у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив, додатково зазначає наступне. Протокол O.Bank 2.0, наданий самим позивачем, фіксує такі часові мітки (з точністю до секунди): 16:34:43 - Надання Клієнту Паспорту споживчого кредиту для ознайомлення (п. 3 Протоколу) 16:35:12 - Підтвердження Клієнтом ознайомлення з Паспортом (п. 4 Протоколу) 16:35:12 - Одночасно надіслано ОТР 3764 для підписання Паспорта, дійсний до 16:45 (п. 5 Протоколу) 16:35:29 - ОТР 3764 підтверджено, Паспорт підписано (п. 6 Протоколу) Час, відведений на ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту: 29 секунд (з 16:34:43 до 16:35:12). Паспорт споживчого кредиту є багатосторінковим документом, що містить таблицю платежів на 13 рядків, складні фінансові показники (РРПС, денна ставка, загальна вартість кредиту), правові застереження та умови щодо наслідків прострочення. Фізично неможливо прочитати, усвідомити та оцінити такий документ за 29 секунд. Часовий тиск через ОТР - пряме порушення законує. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надати споживачу Паспорт споживчого кредиту до укладення договору. Закон прямо встановлює: «Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.» Протокол O.Bank 2.0 фіксує: у п. 5 ОТР-пароль для підписання Паспорта надіслано з обмеженням: «дійсний до 16:45». Це означає, що система технічно встановлювала часовий ліміт - якщо клієнт не підпише протягом відведеного часу, він втрачає можливість отримати кредит. Такий механізм створює психологічний та технічний примус, що суперечить вимозі закону про вільне ознайомлення без обмеження у часі. Аналогічна ситуація з Кредитним договором: час ознайомлення - 1 хвилина 23 секунди (з 16:36:05 до 16:37:28), ОТР 3105 дійсний до 16:47 (п. 11 Протоколу). Повноцінне прочитання та розуміння кредитного договору за такий проміжок часу є неможливим. Висновок: Позивач сам надав Протокол, який доводить, що технічна реалізація процесу підписання в O.Bank 2.0 обмежувала споживача у часі для ознайомлення з Паспортом та Договором. Це є прямим порушенням ч.2 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».
22.07.2026 представником позивача Бондаренко А.О. подано заперечення на клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 27.07.2026 у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів - відмовлено із наведенням відповідного обґрунтування.
Представник позивача AT «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить проводити розгляд справи за його відсутності за наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 20.08.2024 після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2001651 про використання електронного підпису клієнта та акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку (надалі - Договір). Даний договір було підписано Клієнтом ЦВП, шляхом відтворення власноручного підпису на екрані електронного сенсорного пристрою (смартфону) через мобільний додаток О.Bank 2.0 у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію». Банком підписано Договір шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку, що також узгоджується з Положенням про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженим постановою Національного банку України.
Відповідно до умов п. 1.4.1. Договору Клієнт надає згоду на використання власного номеру телефону, зазначеного в цьому Договорі, як Фінансового номеру телефону для отримання СМС-повідомлень, що містять ОТР-пароль, з метою подальшого підписання ЕП договорів про отримання банківських послуг у вигляді електронного документа та підтверджує, що номер телефону, що зазначений нижче, належить виключно йому, а відтак накладений ЕП однозначно пов`язаний з клієнтом, і не пов`язаний з жодною іншою особою та прирівнюється до власноручного підпису створює для Клієнта юридичні наслідки. Згідно із п. 1.5 Договору накладення ЕП здійснюється шляхом підтвердження Банком достовірності ОТР-паролю, що був повідомлений Банку Клієнтом після його автентифікації.
Також, 26.06.2025 між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №M35.34606.011984280, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (ОТР-пароль), який був надісланий на номер мобільного телефону (Фінансовий номер) відповідача, про що свідчить п. Кредитного договору, реквізити сторін та зазначене нижче.
Власне волевиявлення на укладення Кредитного договору Відповідач висловив шляхом його підписання Електронним підписом (надалі - ЕП), а саме відповідачем було введено на інтерфейсі власного мобільного пристрою з Фінансового номеру в мобільному додатку О.Bank 2.0. СМС-повідомлення (ОТР-пароль, отриманий від Банку - з альфа імені «IdeaBank»), що узгоджується з п. 1.4.1. Договору №2001651. Згідно з п. 1.5 Договору накладення ЕП Клієнта здійснюється шляхом перевірки та підтвердження Банком достовірності ОТР-паролю, що був повідомлений (шляхом введення в мобільному додатку О.Bank 2.0.) Банку Клієнтом після його автентифікації. Також, у Договорі визначено номер мобільного номера НОМЕР_3 в якості Фінансового номера відповідача.
Відповідно до п.1. договору кредиту №M35.34606.011984280 від 26.06.2025, банк надає клієнту кредит на споживчі цілі, а клієнт отримує його на наступних умовах: тип кредиту - МОБІЛЬНИЙ-БОНУС (п.1.1.); сума кредиту - 149418 грн (п.1.2.); процентна ставка та тип, % річних - 81% - фіксована (п.1.3.); строк кредиту - 12 місяців (п.1.4.).
Пунктом 1.8. договору кредиту визначено, що дата повернення кредиту - по 26.06.2026 включно. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок НОМЕР_1 , відкритий у банку відповідно до порядку повернення кредиту, згідно з додатком №1.
Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, а також Графік щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується платіжними інструкціями №9181121 від 26.06.2025 та №9181112 від 26.06.2025, та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ).
Відповідач у відзиві визнає факт укладення кредитного договору від 26.06.2025 та отримання кредитних коштів у розмірі 149 418грн, у зв`язку із чим суд визнає ці обставини встановленими, зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04.03.2026. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, заборгованість останнього станом на 22.04.2026 становить: прострочений борг - 123999,95 грн, прострочені проценти - 42409,67 грн, а всього - 166409,62грн.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_4 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_5 ), довідкою-розрахунком заборгованості станом на 22.04.2026 та детальним розрахунком заборгованості за договором кредиту №M35.34606.011984280 від 26.06.2025, що є належними доказами наявності та розміру такої заборгованості. Зокрема, із детального розрахунку заборгованості за договором кредиту №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося позивачем, починаючи з 26.06.2026 по 03.03.2026 включно, за відсотковою ставкою 81% річних.
Доводи сторони відповідача про несправедливу умову договору щодо реальної річної процентної ставки 120,68% при задекларованій ставці 81% спростовуються наступним.
Пунктом 1.6. Кредитного договору передбачено, що процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 81 процентів річних, що складає 0,22 процентів у день та є фіксованою.
Нарахування процентів за методом «факт/факт» починаючи з дати надання кредиту. Графік Позичальник (Додаток 1) до цього Договору в розрізі сум погашення кредиту і процентів невід`ємною частиною Договору. Нарахування процентів припиняється з настання терміну повернення Кредиту, а також у інших випадках передбачених законом. Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту. У випадку, коли Позичальник допустив прострочення платежу, з дня наступного за днем платежу згідно з Графіком, на прострочену суму кредиту нараховується процентна ставка 81 процентів річних (п. 1.9. Кредитного договору).
Відповідно до ст.49 Закону «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.
Кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.
Статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Отже, ознакою несправедливих умов визначені договірні положення, що встановлюють вимогу про сплату споживачем непропорційно великої компенсації за невиконання ним зобов`язань за договором, тобто грошової величини, що є мірою відповідальності споживача.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, судом зроблено висновок про відсутність підстав, передбачених п.5 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо недійсності кредитного договору чи окремих його пунктів, оскільки максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 «судом було зазначено про безпідставність доводів позивачки про порушення положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту, що спростовує доводи касаційної скарги у відповідній частині. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань».
Отже, норма п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до усіх умов договору.
Більше того, судом не беруться до уваги доводи сторони відповідача про неправомірність стягнення із відповідача пені, адже, як вбачається із змісту позовної заяви, а також довідки-розрахунку заборгованості станом на 22.04.2026, такі до стягнення стороною позивача не заявляються.
Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, долученим представником банку до позовної заяви, стороною відповідача на підтвердження своєї позиції не надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором чи доказів відсутності такої, а тільки безпідставно ставиться під сумнів розрахунок заборгованості, наданий банком.
Суд вважає безпідставними покликання сторони відповідача про недоведеність позивачем цілісності електронного договору. З приводу цього суд зазначає наступне.
Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 84 ЦПК України передбачає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Згідно із ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч.1, 4 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіна
Відповідно до п.13 договору кредиту №М35.34606.011984280 від 26.06.2025, цей договір укладено за допомогою системи дистанційного обслуговування «Idea Online», підписаний сторонами шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи банку та підписаний клієнтом за допомогою електронного підпису (OTP). Договір підписаний електронним підписом клієнта, кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника банку, надіслано/надано позичальнику у спосіб, зазначений у п.2.8 цього договору.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Так, до позовної заяви позивачем долучено паперову копію договору кредиту №М35.34606.011984280 від 26.06.2025, посвідчену в порядку, передбаченому законом, уповноваженою особою АТ «Ідея Банк».
Більше того, суд враховує, що згідно п.2.8. договору кредиту №М35.34606.011984280 від 26.06.2025, підписанням цього договору електронним підписом клієнт надає банку доручення надіслати клієнту паспорт споживчого кредиту та договір на електронну адресу: [пошта прихована] та засвідчує отримання всієї інформації про умови кредиту, у тому числі до підписання договору.
Згідно Протоколу фіксації дій клієнта при оформленні кредиту в програмному комплексі «Система дистанційного обслуговування в O.Bank 2.0» від 26.06.2025 вбачається, що 26.06.2025 АТ «Ідея Банк» надіслано на електронну пошту відповідача: [пошта прихована], яка також зазначена ним у поданому клопотанні про витребування доказів, підписаний останнім кредитний договір.
Відтак, відповідач не позбавлений можливості надати власний примірник кредитного договору, надісланий представником банку на його електронну адресу, для його огляду в судовому засіданні, у випадку наявності сумнівів в достовірності копії договору кредиту №М35.34606.011984280 від 26.06.2025, долученого представником позивача до позовної заяви. Втім, такий примірник відповідачем не наданий, а ним лише безпідставно ставиться під сумнів допустимість доказів, наданих позивачем.
Більше того, на виконання ухвали Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2026 АТ «Ідея Банк» надало суду оригінали доказів в електронній формі з ЕЦП для можливості перевірки судом та відповідачем їх підписання, зокрема, Договір кредиту № M35.34606.011984280 від 26.06.2026 та Паспорт споживчого кредиту №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 разом з протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису уповноваженої особи Банку на вище наведених документах.
Суд звертає увагу також на той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитись від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Пунктом 1.11. Кредитного договору також передбачено, що клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі після отримання ним грошових коштів.
Згідно із частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів того, що на етапі укладення договору і упродовж 14-денного періоду після його укладення він відмовився від укладення такого Кредитного договору, або висловлював зауваження до його змісту. Тобто, ОСОБА_1 погодився з усіма умовами Кредитного договору, що він безпосередньо у відзиві визнав. Більше того, ним частково погашувалася заборгованість, що підтверджується випискою №[рахунок приховано] (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), згідно якої боржником було внесено три платежі на погашення заборгованості, а саме: 04.07.2025 - у сумі 18810грн; 25.08.2025 - у сумі 18810грн; 16.10.2025 - у сумі 18810грн.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №M35.34606.011984280 від 26.06.2025 у розмірі 166409,62грн.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).
Частини четверта та п`ята статті 435 ЦПК України передбачають, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Так, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2019 у справі №2-54/08, підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку. Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому. Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, а також суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Як зазначає відповідач ОСОБА_2 у нього існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, а саме: він знаходиться у скрутному матеріальному становищі, пов`язаному з відсутністю стабільного доходу, його нерухоме майно знаходиться на тимчасово окупованій території (АР Крим) він не може ним розпоряджатися або отримувати будь-яку економічну вигоду, транспортних засобів не має, окрім цього, просить врахувати форс-мажорну обставину - повномасштабну збройну агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку із чим введення воєнного стану.
На підтвердження свої доводів відповіда надає відповідні докази, а саме:
- відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків - відповідь на запит в електронному вигляді від 14.05.2026, за період з квітня 2025 року по березень 2026 року, з якої вбачається, що дохід ОСОБА_3 , не є стабільним, наявні нарахування є надзвичайно низькими;
- виписку по рахунку № НОМЕР_6 , з якої вбачається, що баланс на рахунку від`ємний і становить -66168,70грн;
- інформаційну довідку №477233749 від 14.05.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєтру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи надзвичайні обставини, зумовлені скрутним фінансовим становищем відповідача, введення в Україні воєнного стану, наявність об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, суд дійшов висновку про необхідність розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати платежу рівними частинами по 14089,33грн щомісячно з дня ухвалення рішення.
Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст.2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 435 ЦПК України, cуд,-
у х в а л и в:
позов задоволити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту №M35.34606.011984280 від 26.05.2025 у розмірі 166409,62 грн (сто шістдесят шість тисяч чотириста дев`ять гривень шістдесят дві копійки).
Стягнути із ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.
Розстрочити відповідачу ОСОБА_5 виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 27.07.2026 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 166409,62 грн та судового збору у розмірі 2662,40 грн терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати платежу рівними частинами по 14089,33 грн (чотирнадцять тисяч вісімдесят дев`ять гривень тридцять три копійки) щомісячно з дня ухвалення рішення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 31.07.2026.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11;
представник позивача: Зставна Ольга Василівна, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, офіційна електронна адреса: www.ideabank.ua, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв`язку НОМЕР_7 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 .
Суддя Ольга КРОТОВА