КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/4177/2026
справа №759/8326/25
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Харчуком Василем Івановичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Горбенко Н.О., повне рішення складено 08 жовтня 2025 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.
В обґрунтування позову вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на онлайн-платформі YouTube каналом «ІНФОРМАЦІЯ_12» опубліковано відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 де власницею каналу озвучується, зокрема, наступна інформація: (зараз відео має назву " ІНФОРМАЦІЯ_13"):
«- 31:48: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
- 36:58: «ІНФОРМАЦІЯ_15».
- 40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_15»
- 42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16».
- 44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17».
У зазначеному відео відповідачка на 43 хвилині 05 секунд демонструє відповідь на інформаційний запит до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, у якому університет зазначає, що у них «відсутня інформація щодо ОСОБА_5 ».
Позивачка звертає увагу, що у даній відповіді неправильно зазначене її ім`я, втім відповідачка ніяк це не коментує та не звернула увагу на помилку у прізвищі. Втім, демонстрація цього документу як підтвердження слів відповідачки стала невербальним методом стверджування, що позивачка обманює пацієнтів щодо своєї освіти та провадить медичну діяльність без відповідної кваліфікації. Після публікації зазначеного відео його подивилась велика кількість людей (станом на день подання позову - 18 000 людей) і спричинило бурхливу реакцію глядачів щодо позивачки. Більше того, відео переглянули і чимало пацієнтів позивачки, які були обурені почутим та почали вимагати від неї пояснень.
Позивачка прийняла рішення записати власне відео, яке опублікувала на власному You-Tube каналі. Відео доступне за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_18, де позивачка демонструє свої дипломи, сертифікати та посвідчення, зокрема і диплом НОМЕР_1 про отримання вищої освіти за спеціальністю «Стоматологія» і здобуття кваліфікації - лікаря-стоматолога у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, про який відповідачка заявляла, що його не існує. Документи, наявні у позивачки та продемонстровані у відеоролику, підтверджують її кваліфікацію лікаря, тому позивачка вимагала від відповідачки спростувати поширену нею недостовірну інформацію.
У відповідь на звернення позивачки відповідачка не спростувала неправдиву інформацію, а записала і опублікувала 06 лютого 2025 року ще одне відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
У відеоролику відповідачка продовжила розповідати про відсутність у позивачки медичної освіти та продемонструвала ще одну відповідь на свій інформаційний запит від Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, коментуючи помилку у прізвищі та стверджуючи, що на цей раз інформація стосується саме позивачки. У документі знову вказано, що в університету «відсутня інформація щодо ОСОБА_2 ».
Зазначає, що відповідь є саме такою через те, що відповідачка неправильно сформулювала вимоги у своєму інформаційному запиті, не маючи знань про те, що відомості про дипломи, видані ще в 90-х-2000х роках, необхідно запитувати з архіву.
У другому відео відповідачка зазначила: - «01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_18».
Позивачка уважає, що інформація, яка містить вищезазначені формулювання, є недостовірною, та такою що принижує, честь, гідність та ділову репутації позивачки. У висловленнях відповідачки міститься неправдива інформація, яка сприймається так, ніби ОСОБА_2 , яка є медиком, працює за фахом, займається цим без достатньої кваліфікації, що є нелегальним, згідно з чинним законодавством України, а отже ОСОБА_2 вчиняє незаконні дії під час здійснення професійної діяльності.
Зазначає, що вказана інформація, поширена Відповідачкою в мережі Інтернет за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 та має стверджувальний характер, є недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивачки та підлягає спростуванню відповідачкою з огляду на наступне. Обидва відеоролики є відкритими для перегляду необмеженого кола осіб як на території України, так і за її межами.
Поширена інформація стосується саме позивачки, адже відповідачка, поширюючи інформацію, зазначає повне ім`я позивачки, демонструє її фото, її YouTube канал, а також її профілі на інших веб-сайтах, у тому числі медичних.
Відповідачка не наводить жодних належних доказів відсутності у позивачки медичної кваліфікації - лише відповіді на неграмотно сформульовані інформаційні запити до медичного університету.
Висновком ТОВ «Науково-дослідний інститут судових експертиз та експертиз з питань права» від 01 квітня 2025 року № 04/04-2025 підтверджуються викладені позивачкою у позові обставини.
Позивачка вказує, що саме ОСОБА_7 , колишня продюсерка шоу «ІНФОРМАЦІЯ_19», публічна людина, яка не приховує свою особу, поширила недостовірну інформацію щодо ОСОБА_2 .
Поширення відповідачкою недостовірної та неправдивої інформації створює передумови щодо виникнення неправдивого і негативного образу позивачки в публічному просторі, а також в очах громадян, які являються близьким оточенням позивачки, та її пацієнтів.
Ситуація, що виникла, та доступність інформації невизначеному та широкому колу осіб змушують позивачку спрямовувати професійні, людські та часові ресурси на спростування такої недостовірної інформації, роз`яснення про неправдивість інформації, на відновлення довіри тощо.
Зазначає, що поширення відповідачкою недостовірної інформації щодо позивачки, негативно впливає на її ділову репутацію, викликало хвилю негативних коментарів в її сторону, мало на меті підірвати довіру людей до неї, що беззаперечно призвело до порушення особистих немайнових прав позивачки та завдали їй душевних страждань, які вона оцінює у 50 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить:
1) визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у мережі Інтернет у відеоролику під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_20».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_20»;
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16»;
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17».
2) зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме:
«31:48-31:55: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
40:03-40:26: ІНФОРМАЦІЯ_20»;
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16»;
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17»
у той самий спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом розміщення відео на ІНФОРМАЦІЯ_3 -каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили з наступним змістом:
« ІНФОРМАЦІЯ_1 , мною, ОСОБА_1 , у мережі Інтернет був опублікований відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщений на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12». У вказаному відеоролику містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_2 на повагу до її честі, гідності та недоторканості ділової репутації, інформація, а саме:
31:48-31:55: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_21»;
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16»;
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17»
- та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.
3) визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 у мережі Інтернет у відеоролику під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщеному на YouTube- каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_21».
4) зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_22», у той самий спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом розміщення відео на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили з наступним змістом:
« ІНФОРМАЦІЯ_9 , мною, ОСОБА_1 , у мережі Інтернет був опублікований відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщений на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12». У вказаному відеоролику містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_2 на повагу до її честі, гідності та недоторканості ділової репутації, інформація, а саме:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_22» - та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у мережі Інтернет у відеоролику під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного змісту:
« ІНФОРМАЦІЯ_20».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_22»;
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16»;
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17».
Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме:
«31:48-31:55: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_22»;
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16»;
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_23 », -
у той самий спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом розміщення відео на ІНФОРМАЦІЯ_3 -каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили з наступним змістом:
« ІНФОРМАЦІЯ_1 , мною, ОСОБА_1 , у мережі Інтернет був опублікований відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщений на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12». У вказаному відеоролику містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_2 на повагу до її честі, гідності та недоторканості ділової репутації, інформація, а саме:
«31:48-31:55: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_23»;
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16»;
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17»
- та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 у мережі Інтернет у відеоролику під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщеному на YouTube- каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 наступного змісту:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_23».
Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) спростувати недостовірну та негативну інформацію, а саме:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_23»
- у той самий спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом розміщення відео на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_8 протягом 15 днів з дня набрання рішенням суду законної сили з наступним змістом:
« ІНФОРМАЦІЯ_9 , мною, ОСОБА_1 , у мережі Інтернет був опублікований відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », розміщений на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12». У вказаному відеоролику містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_2 на повагу до її честі, гідності та недоторканості ділової репутації, інформація, а саме:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_23»
- та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень.
Стягнуті із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 056,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 гривень.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції зробив висновок, що поширена відповідачкою негативна та недостовірна інформація принижує честь та гідність позивачки. Принижує соціальну оцінку особистості та професійної діяльності позивачки, тому порушує право позивачки на повагу до ділової репутації.
Суд зазначив, що неправомірними діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду внаслідок приниження її честі, гідності та ділової репутації та стягнув з відповідачки на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Харчуком В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недостовірність поширеної відповідачкою інформації та її характер як фактичних тверджень.
При цьому суд не надав належної правової оцінки змісту висловлювань, наведених у відеоматеріалах на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12», хоча значна частина з них має характер оціночних суджень, що прямо випливає з їх мовної форми та контексту.
Зазначає, що висловлювання «ІНФОРМАЦІЯ_24», є оціночними судженнями, а не категоричними твердженнями про факти.
Також фраза « ІНФОРМАЦІЯ_25» носить оціночний характер.
Суд також проігнорував доказ, поданий самою позивачкою, а саме висновок спеціаліста за результатами лінгвістичного дослідження від 01 квітня 2025 року №04/04-2025, який підтверджує оціночний характер окремих висловлювань. Таким чином, суд не здійснив необхідного розмежування між фактичними твердженнями та оціночними судженнями та безпідставно поклав на відповідачку обов`язок спростувати висловлювання, що за своєю природою є формою суб`єктивної критики.
Суд першої інстанції не врахував суспільний контекст поширеної інформації. Відповідачка є журналістом та здійснює діяльність, спрямовану на викриття псевдонаукових практик і діяльності осіб, які позиціонують себе як «екстрасенси», «цілителі» чи «медіуми». Зазначає, що після початку повномасштабної війни в Україні значно зросла кількість осіб, які пропонують подібні «послуги», зокрема для родин військовослужбовців, що перебувають у складному психологічному стані. Така діяльність часто пов`язана з маніпуляціями та зловживанням довірою громадян.
Саме з метою протидії таким явищам відповідачкою створено інформаційний ресурс «ІНФОРМАЦІЯ_12», на якому аналізуються випадки псевдонаукової діяльності та інформується суспільство про можливі прояви шахрайства. Відтак поширена інформація стосувалася питання, що становить значний суспільний інтерес.
Суд першої інстанції також не врахував норми законодавства, які регулюють діяльність журналістів. Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста» журналіст звільняється від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо він діяв добросовісно та здійснював перевірку інформації.
У цьому випадку відповідачка здійснила перевірку відомостей щодо наявності у позивачки медичної освіти шляхом направлення офіційних запитів до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. У відповідях університету зазначено, що інформація про навчання ОСОБА_2 у цьому закладі відсутня. Саме на ці офіційні відповіді відповідачка посилалася при поширенні інформації. Відповідно до частини 2 статті 302 ЦК України особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності у разі її подальшого спростування.
Таким чином, відповідачка діяла добросовісно, використовуючи офіційні джерела та здійснюючи перевірку інформації, що свідчить про відсутність у її діях умислу на поширення недостовірних відомостей. За таких обставин відсутні необхідні елементи цивільно-правової відповідальності, зокрема протиправність поведінки та вина.
З огляду на це безпідставним уважає висновок суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Крім того, визначений судом розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн не обґрунтований належним чином та не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Суд не встановив конкретного обсягу моральних страждань позивачки, їх тривалості чи інших обставин, які б об`єктивно підтверджували необхідність саме такого розміру компенсації.
Зазначає, що позивачка є публічною та медійною особою, яка поєднує діяльність лікаря із позиціонуванням себе як «екстрасенса» або «відьми». Така діяльність неминуче привертає увагу суспільства та може викликати публічну критику, сумніви та обговорення, що є нормальним проявом свободи вираження поглядів у демократичному суспільстві.
Вказує, що не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки судові повістки про призначення судового розгляду справи на 08 жовтня 2025 року ані відповідачці ОСОБА_1 , ані адвокату Харчуку В.І. не направлялись.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
19 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Бабенко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
Посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.
Вказує на необґрунтованість тверджень відповідачки про те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, відповідачка була належним чином повідомлена про судове засідання, однак не з`явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки. Отже, суд першої інстанції перевірив явку сторін та дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачки та її представника, оскільки жодних заяв, клопотань або повідомлень про причини неявки до суду від них не надходило. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення права на доступ до суду є необґрунтованими.
Безпідставними уважає твердження відповідачки про те, що суд не надав мотивованої оцінки її аргументам. У рішенні суд першої інстанції прямо зазначено, що у справах про захист честі, гідності та ділової репутації позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем та те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що інформація, поширена відповідачкою у відеоролику «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеному на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12», містить конкретні твердження фактичного характеру, а не оціночні судження.
Суд встановив, що твердження відповідачки про наявність у неї «обґрунтованих підозр» щодо медичної освіти позивачки не підтверджені жодними належними доказами. Відповідачка не надала об`єктивних даних, які могли б викликати сумнів щодо наявності у позивачки відповідної освіти на момент поширення інформації. Таким чином, поширені відомості є необґрунтованими припущеннями, не підтвердженими достовірними джерелами та формують у суспільства хибне уявлення про особу позивачки. Водночас позивачкою доведено сам факт поширення відповідачкою недостовірної інформації та порушення її особистих немайнових прав, оскільки у поширених матеріалах містяться відомості про події та факти, що не відповідають дійсності або є перекрученими.
Вказує, що посилання відповідачки на положення законодавства у сфері медіа також не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції та не звільняють її від відповідальності за поширення недостовірної інформації.
Відповідно до частини 2 статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися у її достовірності. Тобто навіть у випадку здійснення журналістської діяльності особа повинна вживати необхідних заходів для перевірки відомостей перед їх оприлюдненням, особливо якщо така інформація стосується репутації іншої особи.
Відповідачка стверджує, що діяла добросовісно та перевіряла інформацію, посилаючись на відповіді на інформаційні запити до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Проте матеріали справи свідчать про протилежне. Як установлено судом, відповідні запити були сформульовані некоректно, що призвело до отримання відповіді про відсутність інформації щодо особи з іншим написанням імені або без врахування архівних матеріалів. Таким чином, отримана відповідачкою інформація не могла свідчити про відсутність у позивачки відповідної освіти.
Більше того, відповідачка, усвідомлюючи неоднозначність отриманої відповіді, не вжила жодних додаткових заходів для перевірки інформації, зокрема не звернулася до архівних підрозділів університету, не перевірила коректність персональних даних, а також не звернулася безпосередньо до позивачки із запитом щодо підтвердження її освіти. Натомість вона зробила категоричні висновки та поширила їх у мережі Інтернет, сформувавши у глядачів переконання про відсутність у позивачки медичної освіти та незаконність її професійної діяльності.
При цьому сам факт демонстрації відповіді на інформаційний запит у відеоматеріалі не свідчить про добросовісність поширення інформації, оскільки такий документ був використаний відповідачкою як підтвердження власних припущень, попри те, що він не містив достовірних відомостей про позивачку. Навпаки, відповідачка подала його у такий спосіб, що створювалося враження офіційного підтвердження відсутності у позивачки медичної освіти.
Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивачка дійсно здобула вищу медичну освіту у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця та отримала диплом спеціаліста за спеціальністю «Стоматологія», що підтверджується архівною довідкою університету №509 від 28.01.2025 року та іншими документами щодо її професійної кваліфікації.
Таким чином, інформація, поширена відповідачкою, не відповідає дійсності, а посилання на відповіді на інформаційні запити не може уважатися належним підтвердженням достовірності таких тверджень. Більше того, з урахуванням характеру та способу подання спірних висловлювань, відповідачка фактично стверджувала про відсутність у позивачки медичної освіти та незаконність її діяльності, що виходить за межі допустимих оціночних суджень і становить поширення недостовірних відомостей.
Отже, доводи відповідачки про звільнення її від відповідальності як журналіста, який нібито діяв добросовісно та поширював інформацію, отриману з офіційних джерел, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для захисту честі, гідності та ділової репутації позивачки.
Зазначає, що поширена відповідачкою інформація підлягає правовій оцінці з огляду на положення законодавства про захист честі, гідності та ділової репутації.
Конституція України гарантує право на свободу думки і слова та на вільне поширення інформації, однак відповідно до статті 68 Конституції кожен зобов`язаний не посягати на права, свободи, честь і гідність інших осіб. Стаття 34 Конституції також передбачає, що реалізація свободи слова не повинна супроводжуватися поширенням недостовірної інформації, яка ганьбить честь, гідність чи ділову репутацію особи. Подібні гарантії містяться і в статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визнає свободу вираження поглядів, але допускає її обмеження з метою захисту репутації та прав інших осіб.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних і відображають суб`єктивну оцінку або критику, зокрема із застосуванням гіпербол, алегорій чи сатири. Такі судження не підлягають спростуванню і доведенню їх правдивості.
Зазначає, що у цьому випадку оспорювана інформація, поширена відповідачкою, сформульована у формі категоричних тверджень та містить пряму вказівку на те, що позивачка нібито надає медичні послуги без належної освіти. Такі висловлювання фактично містять обвинувачення у вчиненні протиправних дій, зокрема передбачених статтею 138 Кримінального кодексу України, а також адміністративного правопорушення, пов`язаного з наданням послуг, що не відповідають вимогам законодавства.
Характер і зміст таких висловлювань свідчать, що вони є саме фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки містять конкретне повідомлення про нібито відсутність у позивачки медичної освіти. При цьому відповідачкою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих тверджень, окрім відповідей на некоректно сформульовані інформаційні запити до медичного університету.
Звертає увагу, що матеріали справи містять архівну довідку Національного медичного університету імені О.О. Богомольця №509 від 28 січня 2025 року, якою підтверджується, що позивачка закінчила стоматологічний факультет зазначеного університету у 2001 році, отримала диплом спеціаліста серії НОМЕР_1 від 26 червня 2001 року та здобула кваліфікацію лікаря-стоматолога.
Таким чином, поширені відповідачкою відомості про відсутність у позивачки медичної освіти не відповідають дійсності та спростовуються належними доказами, що містяться у матеріалах справи.
З урахуванням цього уважає, що позивачкою доведено наявність усіх необхідних елементів складу правопорушення, а саме факт поширення інформації, її недостовірність та порушення у зв`язку з цим особистих немайнових прав, що встановлено рішенням суду першої інстанції.
Ураховуючи факт поширення недостовірної інформації, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув моральну шкоду.
Зазначає, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 12 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Стягнути судові витрати.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні адвокат Харчук В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Бабенко Я.В., заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки - адвоката Харчука В.І., позивачку ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бабенка Я.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 на онлайн-платформі YouTube каналом «ІНФОРМАЦІЯ_12» було опубліковано відео під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 де власницею каналу озвучується, зокрема, наступна:
«- 31:48: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
- 36:58: «ІНФОРМАЦІЯ_15».
- 40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_26»
- 42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_16.»
- 44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_17».
Відповідно до даних висновку спеціаліста за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження №04/04-2025 від 01 квітня 2025 року складеного ТОВ "Науково-дослідним інститутом судових експертиз та експертиз з питань права" убачається, що у відео, розміщеному у публічному доступі на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме у фразах:
31:48-31:55: «ІНФОРМАЦІЯ_14».
36:58-37:05: «ІНФОРМАЦІЯ_15».
40:03-40:26: «ІНФОРМАЦІЯ_26».
42:52-43:02: «ІНФОРМАЦІЯ_27».
44:26-44:40: «ІНФОРМАЦІЯ_28»,
міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_9 , яка має такий зміст:
- ОСОБА_3 обманює своїх адресантів відносно того, що вона має медичну освіту, при цьому її не маючи;
- ОСОБА_3 недобросовісно і можливо незаконно використовує клініку та ім`я іншого лікаря для своєї медичної практики, при цьому сама не будучи лікаркою;
- ОСОБА_3 розмістила у публічному доступі недостовірну інформацію відносно своєї професії та лікарської практики, застосувала чужу клініку, при цьому не являючись лікаркою, не маючи відповідної освіти та, можливо, не маючи права здійснювати лікарську практику;
- ОСОБА_3 наносить шкоду суспільству своєю діяльністю, оскільки практикує не маючи медичної освіти, відповідної компетенції та можливо, не маючи права на лікарську практику;
- ОСОБА_3 можливо є шпигункою (агентом) Російської Федерації, яка здійснила військовий напад на Україну 24 лютого 2022 року, який триває і в нинішній час.
2. Текст висловлювань стосовно ОСОБА_9 , що зафіксовані на відео, розміщеному у публічному доступі на YouTube- каналі "ІНФОРМАЦІЯ_12", за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 містить негативну інформацію стосовно ОСОБА_9 :
- у формі фактичних тверджень (а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_29»).
- у формі оціночних суджень (а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_29»).
3. На відео, розміщеному у публічному доступі на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме у фразі:
01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_29»,
міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_9 , яка має такий зміст:
- представлені ОСОБА_10 на відео дипломи про отримання нею вищої медичної освіти є несправжніми.
4. Негативна інформація стосовно ОСОБА_9 , що міститься у відео, розміщеному у публічному доступі на YouTube-каналі «ІНФОРМАЦІЯ_12» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 а саме у фразі:
«01:54: « ІНФОРМАЦІЯ_30»,
носить характер оціночного судження, а не фактичного твердження.
Відповідно до даних листа Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця №120/21-52 від 08 січня 2025 року убачається, що НМУ імені О.О. Богомольця відсутня інформація щодо ОСОБА_2 (том 1 а.с. 52).
Відповідно до даних листа Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця убачається, що НМУ імені ОСОБА_12 відсутня інформація щодо ОСОБА_2 (том 1 а.с.53).
З даних архівної довідки №509 від 28 січня 2025 року убачається, що в документальних матеріалах архівного фонду Національного медичного університету імені О.О.Богомольця значиться, що ОСОБА_2 , дійсно була зарахована на 1-й курс денної форми навчання стоматологічного факультету НМУ з 01 вересня 1996 року. Отримала диплом спеціаліста НОМЕР_1 від 26 червня 2001 року, реєстраційний №81, та додаток до диплому про закінчення стоматологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в 2001 році за спеціальністю "Стоматологія" та присвоєння кваліфікаї лікаря-стоматолога (том 1 а.с. 54).
Матеріали справи містять копію диплому спеціаліста НОМЕР_1 від 26 червня 2001 року (том 1 а.с. 55-56), копію трудової книжки НОМЕР_3 , виданої на ім`я ОСОБА_2 (том 1 а.с. 63-70); копію сертифікату лікаря-спеціаліста №1015 від 26 червня 2017 року (том 1 а.с. 71), копію сертифікату спеціаліста №2449 від 28 грудня 2010 року (том 1 а.с. 72), копії посвідчень про присвоєння ОСОБА_2 кваліфікаційних категорій лікаря за фахом терапевтична стоматологія (том 1 а.с. 74-75), копію сертифікату спеціаліста НОМЕР_4 від 05 травня 2021 року (том 1 а.с. 76), копію сертифікату лікаря-спеціаліста НОМЕР_5 про присвоєння звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю ортопедична стоматологія (том 1 а.с. 77).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно частини 1 статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1 статті 277 ЦК України).
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин 2 та 3 статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку уважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 1 та 3 статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідачки в частині належного повідомлення про дату час та місце розгляду справи колегія суддів звертає увагу та таке.
Відповідно до частини 6 статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до частини 8 статті 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно даних інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №129791043 від 22 квітня 2025 року убачається, що задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 з 12 березня 2019 року по 23 серпня 2024 року значиться АДРЕСА_1 . Аналогічна інформація міститься у відповіді №1320105 від 25 квітня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру (том 1 а.с. 103).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (том 1 а.с. 105-106).
Відповідно до даних розписки адвоката Харчука В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , останній ознайомився із матеріалами справи 23 травня 2025 року.
11 червня 2025 року адвокатом Харчуком В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив на апеляційну скаргу. У відомостях про учасників місцем перебування відповідачки зазначено м. Франкфурт - на - Майні, Німеччина (том 1 а.с. 120-131).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року закрито підготовче судове засідання. Справу призначено до судового розгляду на 03 вересня 2025 року (том 1 а.с. 159).
З даних довідки про доставку електронного документу убачається, що копія вказаної ухвали доставлена ОСОБА_1 та Харчуку В.І. у їх особисті електронні кабінети (том 1 а.с. 159, 161).
З даних довідки від 03 вересня 2025 року убачається, що судове засідання у справі знято із розгляду у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.
Згідно даних телефонограми, складеної секретарем судового засідання, убачається, що секретарем викликано в телефонному режимі Харчука В.І. в судове засідання у справі №759/8326/25 на 08 жовтня 2025 року. Виклик прийняв особисто (том 1 а.с. 167).
Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачці або її представнику судової повістки про призначення нового судового засідання на 08 жовтня 2025 року в порядку, визначеному статтею 128 ЦПК України.
Єдиним доказом повідомлення про нову дату судового розгляду є телефонограма секретаря судового засідання, відповідно до якої адвокат Харчук В.І. був повідомлений про призначення справи до розгляду на 08 жовтня 2025 року.
Разом з цим, стаття 128 ЦПК України вказує на те, що судові повістки надсилаються до електронного кабінету учасника справи, а за його відсутності рекомендованим листом із повідомленням про вручення або кур`єром за відповідною адресою.
За установлених обставин, доводи сторони відповідача щодо неналежного повідомлення про судове засідання, призначене на 08 жовтня 2025 року є обґрунтованими, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить із такого.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачкою у відеороликах, та її спростування.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити правову природу кожного із висловлювань, які позивачка просить визнати недостовірними, оскільки відповідно до статті 30 Закону України "Про інформацію" лише фактичні твердження можуть бути предметом судового спростування.
Оціночні судження, критика, припущення, сумніви, висловлення особистої думки або суб`єктивної оцінки не підлягають доведенню їх правдивості та не можуть бути спростовані у судовому порядку.
Зміст оспорюваних висловлювань свідчить, що більшість із них побудовані із використанням характерних мовних конструкцій: "у мене виникло багато запитань", "я так підозрюю", "мабуть", "може", "я не знаю".
Такі словосполучення прямо вказують на припущення автора, сумнів, особисту оцінку або критичне сприйняття певної інформації, а не повідомлення про достовірно встановлені факти.
Так, висловлювання: "ІНФОРМАЦІЯ_14", не містить жодного повідомлення про конкретний факт, а лише передає сумнів відповідачки щодо інформації, яку вона досліджувала.
Фраза: "ІНФОРМАЦІЯ_31" також сформульована виключно як припущення автора, про що свідчить вставка "я так підозрюю".
Аналогічний характер має висловлювання: "Я так підозрюю, що вона... мабуть... позичила халатик…", оскільки воно містить послідовне використання слів «підозрюю», «мабуть», які виключають категоричність повідомлення про будь-який встановлений факт.
Щодо висловлювання " ОСОБА_3 , нібито, у тому своєму відео показує свої дипломи... Я не знаю звідки у ОСОБА_6 ці дипломи..." колегія суддів вказує, що таке не свідчить про фактичне твердження відповідачки про підробленість дипломів, а навпаки неодноразово наголошує словами "нібито" та "я не знаю", що висловлює власні сумніви щодо походження продемонстрованих документів.
Наведені висновки підтверджуються і висновком спеціаліста №04/04-2025, відповідно до якого спеціалістом віднесено до оціночних суджень висловлювання що містять фрази : ".ІНФОРМАЦІЯ_31".
Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та зробив помилковий висновок про те, що інформація, яку просить спростувати позивачка є фактичними твердженнями.
Щодо висловлювань: "створили неправдиву інформацію" та "ця людина несе шкоду суспільству", колегія суддів зазначає, що вони є елементами загальної критичної оцінки діяльності позивачки у контексті всього відеоматеріалу.
З урахуванням статті 30 Закону України «Про інформацію» критика не підлягає спростуванню. Крім цього, застосовані словесні обороти не можуть оцінюватися ізольовано від загального змісту авторського висловлювання. У контексті всього сюжету вони також мають характер критичного оціночного висновку автора щодо інформації, яку вона досліджувала, а не повідомлення про встановлений судом чи іншим компетентним органом юридичний факт.
Під час апеляційного перегляду адвокатом Харчуком В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано клопотання, у якому просить долучити до матеріалів справи копію листа №120/21-1007 від 16 квітня 2025 року.
Відповідно до даних листа №120/21-1007 від 16 квітня 2025 року, підписаного ректором Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, убачається, що оскільки ОСОБА_2 не надавала своєї згоди на розповсюдження персональних даних про неї третім особам, адміністрацією Університету у відповідь на запит застосовано фразу «в НМУ імені О.О. Богомольця відсутня інформація щодо ОСОБА_2 ».
В листі зазначено, що дана фраза не підтверджує факт навчання ОСОБА_2 , в той же час і не спростовує такий факт, оскільки у відповіді Університету не вказано про те, що ОСОБА_2 не навчалась в НМУ імені О.О. Богомольця чи не отримувала диплом НМУ імені О.О. Богомольця (том 2 а.с. 74-76).
03 червня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло заперечення адвокатки Бабенко Я.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у яких остання просить відмовити ОСОБА_14 у прийнятті письмових пояснень та додаткових доказів у справі.
Апеляційний суд уважав за доцільне прийняти лист за підписом ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Юрія Кучина з метою повного та всебічного установлення обставин справи, ураховуючи наявність у справі двох довідок за підписом ректора Юрія Кучина з протилежним змістом.
З огляду на установлені обставини, відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди у зв`язку із недоведеністю такої шкоди.
Відтак колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року скасуванню на підставі пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно даних квитанції №R67A-E38Q-3EAE від 25 листопада 2025 року убачається, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 9 447,36 гривень судового збору.
Ураховуючи те, що апеляційну скаргу за результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції задоволено, судові витрат, пов`язані із сплатою судового збору слід покласти на позивачку.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Харчуком Василем Івановичем, задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію ? відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 9447,36 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 03 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова