КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-з/824/1044/2026 (22-ц/824/4177/2026)
справа №759/8326/25
У Х В А Л А
30 вересня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.,
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 ? адвоката Харчука Василя Івановича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогуза наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Харчуком Василем Івановичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію,-
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Харчуком В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Харчуком В.І., задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.
2. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.
07 серпня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 ? адвоката Харчука В.І. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Вказує, що заяву про подання доказів щодо розміру понесених відповідачкою витрат на правову допомогу подано до апеляційного суду 02 червня 2026 року до закінчення судових дебатів у апеляційному суді.
Згідно умов Договору про надання правової допомоги №4 від 07 травня 2025 року передбачено надання ОСОБА_1 правової допомоги, а саме представництво інтересів у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції з усіма правами, які надані відповідачу; особі, яка подає апеляційну скаргу; особі, яка подає касаційну скаргу, у справі Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/8326/25 (пункт 1.2.1).
Зазначає, що повну постанову апеляційного суду отримано 04 серпня 2026 року в електронному кабінеті відповідачкою та її представником.
На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката надає: копію договору про надання правової допомоги №4 від 07 травня 2025 року, додаток №1 до договору (ставки оплати вартості правової допомоги), акт-розрахунок №2 від 06 серпня 2026 року, який містить детальний опис наданих послуг, платіжну інструкцію Приватбанку від 07 серпня 2026 року.
Мотивуючи наведеним, просить суд поновити строк для подання доказів щодо розміру витрат, які понесла ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 29 666,67 грн витрат на правову допомогу.
3. Позиція учасників справи.
18 серпня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 ? адвоката Бабенко Я.В. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Вказує, що в апеляційній скарзі відсутній попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Подана 02 червня 2026 року заява відповідачки про відшкодування судових витрат також не містить жодного попереднього розрахунку суми витрат, містить формальну вказівку про намір надати докази після ухвалення рішення.
Зазначає про відсутність поважних причин неподання відповідачкою усіх доказів понесених на правничу допомогу доказів до закінчення судових дебатів, оскільки такі були в наявності у відповідачки станом на 29 липня 2026 року з огляду на тривалість розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що у поданій заяві прослідковуються ознаки зловживання процесуальними правами та недобросовісну процесуальну поведінку. Так, договір №4 від 07 травня 2025 року про надання правової допомоги та додаток №1 до нього наявні у сторони відповідачки задовгого до ухвалення судом постанови, проте такі документи подано до суду лише після ухвалення судового рішення.
Мотивуючи наведеним, просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.
4. Позиція суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 вказаної статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати ? без повідомлення учасників справи.
Ураховуючи те, що підставою для ухвалення судового рішення є вирішення питання розподілу судових витрат, розгляд справи ухвалено проводити без повідомлення учасників справи.
5. Фактичні обставини справи, установлені судом.
04 листопада 2026 року адвокатом Харчуком В.І. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга не містить відомостей про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які ОСОБА_1 планує понести у зв`язку із апеляційним переглядом рішення суду. Прохальна частина апеляційної скарги не містить заяви про стягнення судових витрат.
Згідно даних ордеру серії ВК №1179988 адвокат Харчук В.І. представляє інтереси ОСОБА_1 в Київському апеляційному суді на підставі договору про надання правничої допомоги №4 від 07 травня 2025 року (том 2 а.с.7).
02 червня 2026 року адвокатом Харчуком В.І. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про розподіл / відшкодування / компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, у якій просить прийняти до матеріалів справи заяву про те, що докази судових витрат, які ОСОБА_1 сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення (том 2 а.с.82).
07 серпня 2026 року разом з заявою про ухвалення додаткового рішення подано такі документи:
? договір №4 від 07 травня 2026 року про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом Харчук В.І та ОСОБА_1 ;
? додаток №1 до договору №4 від 07 травня 2026 року, у якому відповідачкою та її представником погоджено ставки погодинної оплати вартості правової допомоги;
? квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» №1.790523399.1 від 07 серпня 2026 року про оплату суми 29 666,67 грн понесених відповідачкою витрат на правову допомогу згідно акту-розрахунку №2.
До заяви також долучено акт-розрахунок №2 від 06 серпня 2026 року до договору №4 від 07 травня 2026 року, у якому відповідачка та її представник погоджено зафіксували послуги із надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції:
1) підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду міста Києві від 08 жовтня 2025 року у справі №759/8326/25;
2) підготовка та подання клопотання про долучення доказів від 02 червня 2026 року;
3) підготовка та подання заперечення на клопотання позивача від 02 червня 2026 року;
4) участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 18 березня 2026 року з урахування часу добирання до суду та часу очікування;
5) участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 03 червня 2026 року з урахування часу добирання до суду та часу очікування;
6) участь у судовому засіданні Київського апеляційного суду 29 липня 2026 року з урахування часу добирання до суду та часу очікування.
Вартість послуг з надання правової допомоги складає 29 667,67 грн.
6. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 134 ЦПК України:
1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Статтею 246 ЦПК України унормовано, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див.: зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 статті 2 ЦПК України).
Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі №285/5547/21, згідно яких у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Із доданого до заяви по ухвалення судового рішення договору №4 про надання правничої допомоги убачається, що такий укладено адвокатом Харчук В.І та ОСОБА_1 07 травня 2026 року.
Колегія суддів зазначає, що протягом розгляду справи у суді апеляційної інстанції стороною відповідачки не заявлено про відшкодування витрат на правову допомогу, доказів їх понесення не надано, проте першочергово договір №4 від 07 травня 2025 року про надання правової допомоги, яку представник відповідачки просить долучити до матеріалів справи, був наявний у сторони відповідачки станом на день звернення до суду із апеляційною скаргою, тобто з 04 листопада 2025 року, проте копію такого договору подано до апеляційного суду лише 07 серпня 2026 року.
Обґрунтованих причин неподання вказаного договору до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції заява не містить.
Отже, згідно наведених вище норм права, а також ураховуючи правові позиції Верховного Суду, відсутні підстави для стягнення витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
З огляду на наведене, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 ? адвоката Харчука Василя Івановича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу ? залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова