справа № 754/4184/26 головуючий у суді І інстанції Грегуль О.В.
провадження № 22-ц/824/13332/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Грегуль О.В., у м. Києві, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року ТОВ «Стар Файненс Груп» звернулось до суду із позовому якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 51970-08/2025 від 22 серпня 2025 року у розмірі 53 600,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року позов ТОВ «Стар Файненс Груп» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість Договором про надання фінансового кредиту № 51970-08/2025 від 22 серпня 2025 року у розмірі 41 600,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2026 року у задоволенні заяви ТОВ «Стар Файненс Груп» про ухвалення додаткового рішення стягнення з відповідача правової допомоги відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Стар Файненс Груп»просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Стар Файненс Груп» зазначає, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК представником позивача зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складає 11 162,40 грн. в тому числі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн. На підтвердження вищевказаних витрат до позовної заяви представником ТОВ «Стар Файненс Груп» долучено належним чином засвідчену копію договору про надання правничої допомоги від 08 грудня 2025 року. Так, відповідно до п. 1.1 договору визначено детальний опис робіт (наданих послуг), які Адвокатське об`єднання має надати апелянту у зв`язку із супроводом претензійно-позовної діяльності та примусового стягнення заборгованості стосовно позичальників (боржників) ТОВ «Стар Файненс Груп» згідно з Реєстром, який є додатком № 1 та невід`ємною частиною даного договору та відповідно до якого відповідачка зазначена під № 44. Крім того, вказує, що безпосередньо матеріалами цивільної справи № 754/4184/26 підтверджується факт надання послуги щодо підготовки та направлення досудової вимоги на адресу відповідача 25 грудня 2025 року, а також факт підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача за договором про надання фінансового кредиту. Таким чином, вважає, що висновок суду першої інстанції про невиконання ТОВ «Стар Файненс Груп» приписів ч. 3 ст. 137 ЦПК щодо подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується матеріалами цивільної справи № 754/4184/26.
Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що у порушення ч. 3 ст. 137 ЦПК України стороною позивача для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат не подається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому підстави для задоволення вимог про стягнення правничої допомоги відсутні.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові від 28 вересня 2023 року у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Верховний Суд у Постанові від 20 липня 2021 року (справа № 922/2604/20) вказав, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення 6 497,01 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги від 08 грудня 2025 року укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» та АО «КН Перший Юридичний Офіс»), витяг з реєстру позичальників від 24 грудня 2025 року, чотири платіжні інструкції на загальну суму 425 000,00 грн., договір про надання юридичних послуг від 01 листопада 2025 року укладений між АО «КН Перший Юридичний Офіс» та адвокатом Шишкою Ю.О.
Відповідно до п. 3.1 договору про надання правничої допомоги від 08 грудня 2025 року факт надання послуг сторони оформляють актами приймання-передачі послуг.
При цьому, всупереч положенням даного договору, позивач не надав доказів, що підтверджують розмір судових витрат (фактичної передачі наданих адвокатом послуг), які, зокрема, можуть міститися в акті приймання-передачі послуг за договором, до закінчення розгляду справи по суті. Таким чином, ТОВ «Стар Файненс Груп» не виконав покладений на нього обов`язок, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Також суду не надано детального розрахунку вартості фактично наданих послуг з правничої допомоги, пов`язаних саме з розглядом даної справи.
Отже, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність прийнятого додаткового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2026 рокуз приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення судового рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.