Справа № 274/4554/26 Провадження № 2-з/0274/34/26
УХВАЛА
іменемУкраїни
31.07.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
19.06.2026 ОСОБА_1 в особі адвоката Ковальчука Андрія Олександровича звернулась до суду з позовом, у якому просить здійснити розподіл спільного майна подружжя наступним чином:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 43/100 ідеальних часток нежитлової будівлі, адміністративного будинку, загальною площею 132,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на нежитлову будівлю, столову площею 446,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ;
- виділити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , автомобіль марки «CITROEN», модель «С4 PICASSO», vin номер: НОМЕР_3 , 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 273500 грн (Двісті сімдесят три тисячі п`ятсот гривень), та причеп легковий - В марки ЛЕВ 183141, 2015 року випуску, вартістю 26910 грн (Двадцять шість тисяч дев`ятсот десять гривень);
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.
Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить:
заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКІШ: НОМЕР_2 , та будь-яким іншим особам, чинити перешкоди ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКІШ: НОМЕР_1 у користуванні частиною орендованого нею приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ,
заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКІШ: НОМЕР_2 , вчиняти будь-які правочини щодо передачі у користування чи у оренду частини орендованого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи свою заяву позивач вказує, що 06.02.2014 було придбано нежитлові приміщення: 1/1,9; 3/34,3; 4/8,1; 15/19,4; 6/11,3; 17/23,8; 18/12,3; 19/16,3; 20/15,8; 2/31,3; загальною площею 174,5 кв.м., що складає 57/100 ідеальних часток нежитлової будівлі, адміністративного будинку, за планом під літерою А-1, який розташовується на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу об`єкта комунальної власності, що підлягає продажу шляхом викупу № 248 від 06.02.2014.
В подальшому, 22.02.2020, 14/100 ідеальних часток вказаної вище нежитлової будівлі адміністративного будинку відповідачем було продано, що підтверджується договором купівлі- продажу 14/100 ідеальних часток нежитлової будівлі адміністративного будинку №1008 від 22.02.2020.
Заявник, ОСОБА_1 являється зареєстрованою фізичною особою-підприємцем та здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди відділу магазина «Все для опалення та водопостачання» від 01.10.2018.
З березня місяця 2026 та по теперішній час, ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 вчиняє неправомірні дії, зокрема не допускає її до місця здійснення її підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак порушує законні права та інтереси Заявниці, в тому числі - конституційне право на працю.
Також, звертає увагу суду на те, що протиправні дії ОСОБА_2 підтверджуються обставинами, які були досліджені при розгляді справи № 274/2415/26, відповідно до рішення по цій справі від 19.05.2026 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
09.07.2026 ОСОБА_2 , вчергове не допустив заявницю до місця здійснення її підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак нею було здійснено виклик працівників поліції, які лише зафіксували усне звернення без вжиття будь-яких дій відносно ОСОБА_2 .
Того ж дня, Заявницею до Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області було подано заяву щодо прийняття мір до її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , з приводу його протиправних дій, які виражаються у не допуску Заявниці до місця здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
22.07.2026 на вище вказану заяву, Бердичівським РВП ГУНП в Житомирській області була надана відповідь № 135849-2026, відповідно до якої вказано, що відомості до ОСОБА_2 було внесені до ЖЄО за № 11909 від 13.07.2026 року, однак, в матеріалах ЄО № 11909 від 13.07.2026 відсутні дані, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, натомість містяться ознаки цивільно-правових відносин, які вирішуються виключно у судовому порядку, а тому відомості по даному факту не підлягають внесенню до ЄДРДР.
Враховуючи те, що органи Національної поліції України в діях ОСОБА_2 не вбачають ознак кримінального правопорушення, натомість вказують на цивільно-правові відносини, які можливо врегулювати лише в судовому порядку, Заявниця вимушена звертатись до суду з відповідною заявою про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 рокуу справі № 295/5244/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18 (провадження № 61-15167св21).
Суд враховує, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу майна подружжя.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявниця посилається на те, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, не допускає її до місця здійснення підприємницької діяльності, а також на факти звернення до правоохоронних органів та притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.
Разом із тим наведені обставини самі по собі не свідчать про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі.
Заявником не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач вчиняє або має намір вчинити дії щодо відчуження спірного майна, зміни його правового статусу чи інші дії, які можуть перешкодити виконанню рішення суду у разі задоволення позову.
Фактично доводи заяви зводяться до наявності між сторонами спору щодо порядку користування нежитловим приміщенням та здійснення підприємницької діяльності, тоді як предметом розгляду у даній справі є поділ майна подружжя.
Щодо вимоги про заборону відповідачу передавати спірне приміщення у користування чи оренду третім особам, то заявницею також не наведено конкретних обставин та не подано доказів існування реальної небезпеки вчинення відповідачем таких дій. Посилання на припущення про можливість передачі приміщення іншим особам не може бути достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Фактично між сторонами після відкриття провадження у справі за позовом про поділ майна подружжя виник новий цивільний спір з приводу користування орендованим приміщенням, який сторони вправі вирішувати у встановленому законом порядку.
Отже, заявником не доведено наявності передбачених статтею 149 ЦПК України підстав для застосування заходів забезпечення позову, а обрані заходи не відповідають критеріям необхідності, співмірності та зв`язку із предметом спору.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 260, 261, 263, 353 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА