ф
УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа №320/18772/25
адміністративне провадження №К/990/32574/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 у справі №320/18772/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 1.09.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди: з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року; з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подано апеляційну скаргу.
22.06.2026 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 1.09.2025 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
На зазначену постанову апеляційного суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13.07.2026.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження
Враховуючи, що справа №320/18772/25 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для відкриття касаційного провадження скаржник мав навести належні обґрунтування щодо наявності виняткових підстав, передбачених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, із посиланням на конкретний підпункт та мотивами його застосування.
Разом з тим касаційна скарга таких обґрунтувань не містить, а тому не відповідає вимогам процесуального закону щодо можливості касаційного перегляду судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
В тексті касаційної скарги скаржник посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а та постанову Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №820/6514/17, акцентує увагу на витягах з них, однак не наводить обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах № 510/1286/16-а , №820/6514/17 є подібними.
Посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, у якій необхідно навести належне обґрунтування наявності у цій справі винятків, передбачених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у взаємозв`язку з відповідними підставами касаційного оскарження, визначеними частиною четвертою статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2026 у справі №320/18772/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Судді Н. В. Шевцова
С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій