УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5713/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Булгакової І. В., Власова Ю. Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогран")
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогран", (правонаступником якого є ОСОБА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво"
про стягнення 4 612 123,72 грн
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2026 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогран") (далі - ОСОБА_1., позивач, скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/5713/24 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
ОСОБА_1 повторно звернувся 16.06.2026 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі №910/5713/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 3 статті 292 ГПК України, у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження.
Ухвалу Верховного Суду скаржником отримано 07.07.2026 (через систему ?Електронний суд?) скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що подання повторна касаційна скарга подана скаржником без надмірних зволікань одразу після отримання копії ухвали суду від 26.05.2026 року про закриття попереднього провадження, що свідчить про добросовісність та розумну оперативність дій скаржника. За таких обставин відмова у поновленні строку становитиме надмірний формалізм та фактично позбавить скаржника права на остаточне вирішення спору судом касаційної інстанції.
Склад судової колегії змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 1 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також, не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Постановлення 26.05.2026 Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/5713/24 жодним чином не впливає на перебіг строку на касаційне оскарження. Закриття касаційного провадження не зумовлює початок відліку нового строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2021 у справі №910/6673/19.
Враховуючи наведене, поновлення строку на касаційне оскарження за вказаних обставин (коли Верховним Судом вже було ухвалено закрито касаційне провадження за касаційною скаргою особи на судове рішення після чого вона повторно звернулася із касаційною скаргою на це ж саме судове рішення) фактично означатиме, що суд касаційної інстанції надає додатковий строк такій особі, що б вона навела інші (нові) аргументи для касаційного перегляду судових рішень, які така особа з якихось причин не спромоглася зазначити у вперше поданій касаційній скарзі, що суперечитиме наведеним положенням процесуального законодавства, щодо того, що причини пропуску строку мають бути поважними.
Таким чином, зазначені скаржником причини повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку, оскільки залежать лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно існуючих обставин. Інших поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження скаржник не навів.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому колегія суддів враховує, що право на суд не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03 від 03.04.2008).
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на те, що наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 230, 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогран") на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 у справі № 910/5713/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов