Ухвала
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 464/8642/25
провадження № 61-10226ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Львівське вище професійне училище дизайну і будівництва» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 28 листопада 2025 року № 31-к про його звільнення;
змінити формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Сихівський районний суд м. Львова рішенням від 03 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний суд постановою від 21 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року - без змін.
28 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2026 року у цій справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить основна заробітна плата та додаткова.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) вказала, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України, мають різну правову природу.
Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Таким чином, заявник звільнений від сплати судового збору в частині вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Проте законом не передбачено звільнення від сплати судового збору за вимогами про зміну формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням та відшкодування моральної шкоди (100 000,00 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позовну заяву подано у 2025 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн, підпункти 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Судовий збір за подання касаційної скарги за одну немайнову вимогу (зміна формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням) становить 2 422,40 грн (1 211,20 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги за майнову вимогу (відшкодування моральної шкоди) становить 2 422,40 грн (100 000,00 грн х 1 %, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) х 200 %).
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 844,80 грн (2 422,40 грн + 2 422,40 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 3 840,00 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 липня 2026 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев