ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
04 серпня 2026 року Справа №160/22779/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
30 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправною діяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у повному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 всіх належних видів грошового забезпечення, премії та компенсаційних виплат, що підлягають виплаті при звільненні, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Ле446 від 28.05.2025;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату всіх належних ОСОБА_1 видів грошового забезпечення, премії та компенсаційних виплат, що підлягають виплаті при звільненні, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 28.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2025 №446 ОСОБА_1 , сержанта військової служби за призовом по мобілізації, командира міномета 2 мінометного взводу 3 мінометної батареї 2 механізованого батальйону було звільнено у запас на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 травня 2025 року №148-рс відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Зазначеним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 грошові премії та грошову компенсацію, які до теперішнього часу не нараховані та позивачу не виплачені.
Представником позивача в інтересах ОСОБА_1 направлено 03.06.2026 адвокатський запит за вихідним №03062601 до командування військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію стосовно можливості нарахування та виплати всіх належних позивачу видів грошового забезпечення, премії та компенсаційних виплат, що підлягають виплаті при звільненні, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 28.05.2025.
Листом від 30.06.2026 №4747/1/ФЕС відповідачем надано довідку розрахунок всіх нарахованих сум при звільненні та повідомлено, що всі виплати здійснюються лише згідно наказів командира військової частини, розрахунок здійснено у відповідності до витягу з наказу №446 від 28.05.2025.
Позивач вважає дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у повному нарахуванні та виплаті йому всіх належних видів грошового забезпечення, премії та компенсаційних виплат, що підлягають виплаті при звільненні, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 28.05.2025 протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 11 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:
- ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Предметом спору в цій справі є правомірність дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у повному нарахуванні та виплаті позивачу всіх належних видів грошового забезпечення, премії та компенсаційних виплат при звільненні згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 28.05.2025.
При цьому, прохальна частина позову зобов`язального характеру не містить зазначення повного переліку виплат премій і грошового забезпечення та періоду їх виникнення, які позивач просить нарахувати та виплати, хоча цей перелік визначено у наказі відповідача.
Суд звертає увагу, що обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача. Проте, неповне формулювання позовних вимог ОСОБА_2 позбавляє суд можливості встановити конкретний обсяг прав, за захистом яких позивач звертається до суду.
З огляду на викладене, позивачу слід надати уточнену позовну заяву, в якій конкретизувати вимоги зобов`язального характеру із зазначенням повного переліку виплат премії та грошового забезпечення із визначенням періоду їх виникнення.
Також суд зауважує, право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, станом на час звільнення позивача з військової служби) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Суд звертає увагу, що позивач наразі звільнений з військової служби та ним заявлено вимоги про здійснення нарахування та виплату всіх належних ОСОБА_1 видів грошового забезпечення, премії та компенсаційних виплат, що підлягають виплаті при звільненні, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №446 від 28.05.2025.
Так, згідно наказу військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2025 визначено виплатити ОСОБА_1 :
щомісячну премію в максимальному розмірі 492% від встановленого посадового окладу відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністерства оборони України від 09 січня 2025 року №156/уд, з 01 по 28 травня 2025 року;
надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмір 65% від встановленого посадового окладу, за військове звання та надбавку за вислугу років, передбачених наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року №156/уд, з 01 по 28 травня 2025 року;
на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткову винагороду з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) гривень на місяць з 01 травня 2025 року по 26 травня 2025 року (включно);
грошову компенсацію за 23 доби невикористаної основної щорічної відпустки за 2022 рік;
грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2023 рік;
грошову компенсацію за 30 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2024 рік;
грошову компенсацію за 10 діб невикористаної основної щорічної відпустки за 2025 рік.
Крім того, в наказі визначено, що:
відпустка за сімейними обставинами за 2025 рік зі збереженням грошового забезпечення не надавалась;
матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік не виплачувалась;
згідно з пунктом 3 розділу 31 (порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам) затвердженого наказом Міністра Оборони України від 07 червня 2018 року №260 виплатити грошову компенсацію за всі 28 (двадцять вісім) діб додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) а тому числі за: 2024 -14 діб; 2025 -14 діб;
відповідно до Наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260. Рішення Міністра оборони України, викладеного в телеграмі від 14 січня 2020 року №248/291 виплатити грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 38 (тридцять вісім) повних прослужених місяців служби.
Як стверджує позивач, станом на час подання цього адміністративного позову жодна з вищеперелічених виплат не була йому нарахована та виплачена, що є підставою звернення до суду.
У Рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».
З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформовано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25 вересня 2025 у справі №440/9690/24, від 11 грудня 2025 року у справі №420/3504/25 та ін.
Суд зауважує, що в спірних правовідносинах моментом початку перебігу строку звернення до суду у цій справі є дата ознайомлення позивача із наказом військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2025 № 446, в якому визначені всі суми, які виплачені на час звільнення позивача і, які підлягають виплаті. Саме визначені в цьому наказі виплати грошового забезпечення заявлені позивачем у пред`явленому позові.
Таким чином, позивачу достеменно було відмово про нараховані йому суми при звільненні, які визначені в наказі військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2025 №446 на час його звільнення.
Тобто, позивач мав можливість звернутись до суду у строки, встановлені Законом. Проте до суду позивач звернувся 30.07.2026, тобто поза межами тримісячного строку звернення.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та належні докази поважності таких причин.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, адміністративний позов підлягає залишенню без руху з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків протягом 10 календарних днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.
Запропонувати позивачеві протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати прохальну частину позовних вимог зобов`язального характеру із зазначенням повного переліку виплат премії та грошового забезпечення із визначенням періоду їх виникнення, з урахуванням висновків суду.
- клопотання про поновлення строку звернення до суду та належних доказів поважності таких причин.
В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя К.Є. Петросян