П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року м. Київ
Справа № 381/5950/25
Провадження: № 22-ц/824/8457/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу «Победа-1» про визнання дій незаконними, зобов`язання відновити водопостачання та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що в липні 2025 року у квартирі АДРЕСА_1 , власницею якої є ОСОБА_1 , було повністю припинено водопостачання. На їх переконання, причиною цього стало самовільне втручання у систему водопостачання з боку голови правління ЖБК «Победа-1», внаслідок чого було фактично відключено подачу води до квартири. Також наголошували, що водопостачання відсутнє протягом тривалого часу, попри їх численні звернення до відповідача, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів, що, з урахуванням проживання у квартирі особи з інвалідністю, призвело до істотного порушення їх прав та спричинило моральні страждання.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та дійшов передчасних і помилкових висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у ній доказам.
Зокрема, судом залишено поза увагою ту обставину, що позивач-2 є особою з інвалідністю, що потребує особливого підходу та додаткового рівня захисту її прав. На її переконання, припинення водопостачання за таких умов фактично позбавляє позивача-2 базових умов існування, що суперечить як принципам розумності та справедливості, так і загальним засадам цивільного законодавства.
Крім того, не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність причетності голови житлово-будівельного кооперативу до відключення водопостачання. Зазначено, що відповідні дії фактично були вчинені помічником голови ЖБК, Сергієм, який діяв у межах організаційної структури кооперативу та в його інтересах. При цьому, такі дії здійснювалися з порушенням вимог Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених відповідними нормативними актами (Правила № 190), а також державних будівельних норм, що залишилось поза належною оцінкою суду.
Також вказує на неправильне застосування та тлумачення судом норм матеріального права, зокрема статей 13, 319, 322 ЦК України, які закріплюють засади здійснення права власності, обов`язок утримання майна та межі реалізації цивільних прав. На її думку, судом безпідставно проігноровано той факт, що реалізація права власності не може здійснюватися на шкоду правам інших осіб, зокрема шляхом позбавлення їх доступу до життєво необхідних комунальних послуг.
Окремо, наголошує на допущених судом першої інстанції порушеннях норм процесуального права. Зокрема, суд безпідставно відмовив у витребуванні доказів, про необхідність яких неодноразово заявляла позивачка, що призвело до неповного дослідження обставин справи. Також, на її переконання, суд неправомірно відмовив у прийнятті та дослідженні поданих доказів, зокрема акта, складеного сусідами 14 січня 2026 року, квитанцій щодо оплати водопостачання та придбання лікарських засобів, а також інших документів, які підтверджують відсутність водопостачання та негативні наслідки таких дій для позивача.
У зв`язку з наведеним, просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи докази, які були подані до суду першої інстанції, однак повернуті або не прийняті ним, а саме: договір із водопостачальною організацією, звернення до КП «Фастівводоканал» щодо відсутності водопостачання, акт, складений сусідами, квитанції та інші підтверджуючі документи, а також чек про направлення відповідних матеріалів поштовим зв`язком.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.
Представник ЖБК «Победа-1» Будова Н. М. вважала апеляційну скаргу необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 .
У зазначеній квартирі з 26 вересня 2009 року зареєстрований та проживає ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Будинок АДРЕСА_3 є багатоквартирним житловим будинком, управління яким здійснює ЖБК «Победа-1».
Сторонами не заперечувалося, що будинок обладнаний внутрішньобудинковою вертикальною системою холодного водопостачання (стояком), яка проходить через квартири, розташовані по одному стояку, та забезпечує подачу води до відповідних квартир. Також сторонами визнавалося, що зазначені внутрішньобудинкові мережі експлуатуються близько 45 років та протягом останніх років перебували у незадовільному технічному стані, у зв`язку із чим періодично виникали аварійні ситуації та підтоплення квартир.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2025 року у квартирі АДРЕСА_1 було відсутнє водопостачання, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася із заявами до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, КП ФМР «Фастівводоканал» та інших органів, вважаючи, що припинення водопостачання стало наслідком неправомірного втручання у внутрішньобудинкову систему водопостачання.
Під час розгляду справи встановлено, що 21 серпня 2025 року представниками КП ФМР «Фастівводоканал» проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт, відповідно до якого у санвузлі квартири водопостачання було відсутнє, тоді як квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 водопостачанням забезпечувалися. У зазначеному акті також відображено, що зі слів голови ЖБК «Победа-1» під час заміни водопровідного вертикального стояка водопостачання до квартири АДРЕСА_1 не було перепідключено через відмову власниці квартири сплачувати кошти за виконані роботи.
Крім того, актом КП ФМР «Фастівводоканал» від 15 жовтня 2025 року підтверджено, що на момент проведення повторного обстеження централізоване водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 було відсутнє як у санвузлі, так і в кухні.
Під час судового розгляду сторони також не заперечували, що у зв`язку з аварійним станом стояка холодного водопостачання мешканцями квартир, розташованих по відповідному стояку, проводилися ремонтні роботи із його заміни. Водночас, між сторонами існує спір щодо обставин організації таких робіт, їх замовника, порядку фінансування, а також причин, з яких після завершення ремонту водопостачання до квартири АДРЕСА_1 не було відновлено.
Під час апеляційного перегляду справи, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2026 року задовольнила клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
Зокрема, у ЖБК «Победа-1» було витребувано інформацію про те, чи приймалося уповноваженими органами кооперативу рішення щодо проведення ремонтних робіт із заміни або перенесення стояка водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 ; чи укладався договір підряду або інший цивільно-правовий договір на виконання таких робіт; чи складалися акти приймання-передачі виконаних робіт; чи затверджувались вартість цих робіт та порядок їх фінансування. Крім того, витребувано інформацію про фактичну вартість проведених ремонтних робіт, понесені кооперативом витрати та первинні фінансові документи на їх підтвердження.
На виконання зазначеної ухвали представник ЖБК «Победа-1» подала письмові пояснення, у яких повідомила, що кооперативом, зокрема головою його правління ОСОБА_3 , ремонтні роботи із заміни, перенесення чи демонтажу стояка водопостачання у шостому під`їзді будинку АДРЕСА_3 , у тому числі у квартирі АДРЕСА_1 , не проводилися.
Уповноваженими органами ЖБК «Победа-1» рішення про проведення зазначених ремонтних робіт не приймалося, їх вартість та порядок фінансування загальними зборами або іншим органом кооперативу не затверджувалися, а кошти на виконання цих робіт членами кооперативу до ЖБК не вносилися.
Згідно з наданими поясненнями, ремонт та заміну аварійного стояка холодного водопостачання організували і здійснили за власні кошти мешканці квартир, розташованих по відповідному стояку. Представник відповідача також зазначила, що ОСОБА_1 не надала доступу до квартири АДРЕСА_1 для проведення робіт із приєднання внутрішньоквартирної мережі до заміненого стояка та не брала участі у фінансуванні таких робіт.
ЖБК «Победа-1» також повідомив, що договори підряду або інші цивільно-правові договори на виконання цих робіт кооперативом не укладалися, акти приймання-передачі виконаних робіт у нього відсутні, а інформацією про їх фактичну вартість кооператив не володіє, оскільки таких робіт не замовляв, не оплачував та відповідних витрат не ніс.
Крім того, представник відповідача подала до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи копії Статуту ЖБК «Победа-1», яке було задоволено, а надану копію Статуту долучено до матеріалів справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення ЖБК «Победа-1» або головою його правління дій щодо відключення квартири АДРЕСА_1 від централізованого водопостачання. Суд дійшов висновку, що тимчасове припинення подачі води по стояку було зумовлене проведенням ремонтних робіт з усунення аварійної ситуації, а після їх завершення водопостачання було відновлено до всіх квартир, окрім квартири позивачів, оскільки останні не допустили майстрів до виконання робіт із перепідключення внутрішньоквартирної мережі та не вчинили необхідних дій для самостійного відновлення водопостачання. Також суд першої інстанції зазначив, що сам по собі факт проживання у квартирі ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю, за відсутності встановлення протиправної поведінки відповідача не є достатньою підставою для покладення на останнього цивільно-правової відповідальності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки відповідача, а відтак і правових підстав для задоволення вимог про визнання дій незаконними, зобов`язання відновити водопостачання, зобов`язання утриматися від дій, спрямованих на незаконне обмеження доступу позивачів до комунальних послуг, та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися цим завданням, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених законом. Учасник справи самостійно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.
Однією з основних засад цивільного судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого саме позивач визначає предмет і підставу позову, а також обирає спосіб судового захисту свого порушеного права. Суд не наділений повноваженнями змінювати чи формулювати позовні вимоги замість позивача або відмовляти у задоволенні належного способу захисту виключно з формальних підстав. Такий правовий висновок викладено у пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
Водночас відповідно до частин першої та третьої статті 12, частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін. Такі докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, при цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при вирішенні спору суд насамперед повинен встановити, яке саме право чи інтерес позивача є порушеним, ким допущено таке порушення, а також чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту характеру порушення та чи забезпечує він ефективне поновлення порушеного права.
З огляду на характер спірних правовідносин предметом доказування у цій справі є встановлення факту відсутності водопостачання у квартирі позивачів, причин припинення водопостачання, особи, діями чи бездіяльністю якої це спричинено, правового статусу ЖБК «Победа-1» та обсягу його обов`язків щодо утримання внутрішньобудинкових мереж водопостачання, наявності чи відсутності порушення прав позивачів, а також наявності передбачених законом підстав для застосування обраних ними способів захисту, зокрема, зобов`язання відновити водопостачання, утриматися від вчинення дій, спрямованих на обмеження доступу до комунальних послуг, та відшкодування моральної шкоди.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів перевіряє повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність оцінки доказів і застосування норм матеріального права.
Щодо повноти встановлення обставин справи судом першої інстанції
Під час апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з`ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а окремі докази, на які посилалися позивачі, залишилися недослідженими або не були витребувані, незважаючи на відповідні клопотання сторони.
З метою усунення зазначеної неповноти судового розгляду колегія суддів ухвалою від 18 червня 2026 року витребувала у ЖБК «Победа-1» документи та інформацію щодо організації, проведення та фінансування ремонтних робіт із заміни (перенесення) стояка водопостачання, а також інші документи, необхідні для встановлення фактичних обставин справи.
Крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заявила клопотання про долучення письмових доказів, які, на її думку, були подані до суду першої інстанції, однак не були прийняті чи досліджені судом. Зокрема, позивачка просила долучити копію договору з КП ФМР «Фастівводоканал», звернення до зазначеного підприємства щодо відсутності водопостачання, акт, складений мешканцями будинку, документи, що підтверджують оплату житлово-комунальних послуг, а також інші письмові докази, які, на її переконання, мають значення для правильного вирішення спору.
На виконання зазначеної ухвали представником ЖБК «Победа-1» подано письмові пояснення щодо проведення ремонтних робіт та клопотання про долучення копії Статуту ЖБК «Победа-1», яке колегією суддів задоволено.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, має право посилатися на нові докази за умови обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від неї.
За змістом частин другої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, а також вправі прийняти нові докази у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали, або якщо суд першої інстанції безпідставно відмовив у їх прийнятті чи дослідженні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ще під час розгляду справи судом першої інстанції неодноразово порушувала питання про витребування та дослідження зазначених доказів, однак відповідні клопотання були залишені без належного процесуального реагування або у їх задоволенні було відмовлено.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що неподання окремих доказів до суду першої інстанції було зумовлене об`єктивними причинами, які не залежали від позивачки, тоді як інші докази не були досліджені внаслідок процесуальних рішень суду першої інстанції.
Оскільки зазначені докази безпосередньо стосуються обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, мають істотне значення для перевірки доводів апеляційної скарги та правильного вирішення спору по суті, колегія суддів прийняла їх до розгляду та надала їм оцінку у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Щодо правового статусу та повноважень ЖБК «Победа-1»
Досліджуючи питання щодо належного відповідача у справі та обсягу його прав і обов`язків у спірних правовідносинах, колегія суддів бере до уваги положення Статуту ЖБК «Победа-1», які визначають правовий статус кооперативу, мету його діяльності, компетенцію органів управління та повноваження щодо забезпечення належної експлуатації житлового будинку і його інженерних мереж.
Так, відповідно до пункту 4.6 Статуту одним із основних напрямів діяльності кооперативу є забезпечення належної експлуатації житлового будинку, проведення його ремонту, ремонту інженерних мереж, створення необхідної інфраструктури для функціонування будинку, а також здійснення технічного житлово-експлуатаційного обслуговування.
Згідно з пунктом 4.7 Статуту ЖБК «Победа-1» здійснює експлуатацію та ремонт належних йому житлових будинків, а також забезпечує утримання прибудинкової території.
Крім того, відповідно до пункту 5.1 Статуту кооператив має право організовувати проведення необхідних ремонтних робіт, забезпечувати технічне обслуговування та експлуатацію будинку, у тому числі його внутрішньобудинкових інженерних мереж, а також приймати рішення щодо здійснення відповідних робіт і фінансування заходів, необхідних для належного функціонування будинку.
Водночас із положень розділу XXI Статуту вбачається, що поточне управління діяльністю кооперативу здійснює його правління. Голова правління організовує виконання рішень органів управління кооперативу, представляє кооператив у відносинах з іншими особами, здійснює керівництво його поточною діяльністю та забезпечує належну експлуатацію житлового будинку.
Отже, системний аналіз наведених положень Статуту свідчить про те, що саме ЖБК «Победа-1» є юридичною особою, на яку покладено обов`язок щодо організації належної експлуатації житлового будинку, забезпечення утримання та ремонту його внутрішньобудинкових інженерних мереж, а також контролю за проведенням відповідних робіт.
При цьому, сама по собі обставина фінансування окремих ремонтних робіт мешканцями будинку або залучення ними сторонніх виконавців не свідчить про припинення чи відсутність визначених Статутом повноважень кооперативу щодо організації таких робіт, контролю за їх виконанням та забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкових мереж.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що ЖБК «Победа-1» не є належним відповідачем у справі або не має жодного відношення до організації проведення ремонтних робіт і відновлення водопостачання у квартирі позивачів, оскільки такі доводи спростовуються наведеними положеннями Статуту, які прямо визначають відповідні повноваження та обов`язки кооперативу.
Щодо причин припинення водопостачання та обов`язків ЖБК «Победа-1»
Відповідно до статті 319 ЦК України право власності зобов`язує, а власник не може використовувати його на шкоду правам, свободам та гідності інших осіб, інтересам суспільства.
За змістом статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством та умовами укладених договорів.
Частиною другою статті 8 зазначеного Закону встановлено, що управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, створювати належні умови для користування ним, а також забезпечувати виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту спільного майна відповідно до вимог законодавства.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами, організовує виконання їх рішень та забезпечує здійснення діяльності кооперативу відповідно до закону і статуту.
Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів досліджено Статут ЖБК «Победа-1», положення якого конкретизують покладені на кооператив функції щодо утримання, експлуатації та ремонту житлового будинку.
Так, відповідно до пункту 4.6 Статуту до основних напрямів діяльності кооперативу належать ремонт житлового будинку та його інженерних мереж, забезпечення їх належної експлуатації, створення необхідної інфраструктури для функціонування будинку та здійснення технічного житлово-експлуатаційного обслуговування. Пунктом 5.1 Статуту передбачено право кооперативу забезпечувати проведення необхідних робіт із ремонту та технічного обслуговування житлового будинку й його інженерних мереж. Крім того, розділом XXI Статуту визначено, що організація діяльності кооперативу покладається на його правління та голову правління, які забезпечують виконання статутних завдань, представляють кооператив у відносинах з іншими особами та здійснюють керівництво його діяльністю. Отже, саме ЖБК «Победа-1» відповідно до закону та власного Статуту здійснює організацію належної експлуатації житлового будинку та його внутрішньобудинкових інженерних мереж.
Як убачається з матеріалів справи, факт відсутності централізованого водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 сторонами не заперечується та підтверджується актами КП ФМР «Фастівводоканал» від 21 серпня 2025 року та 15 жовтня 2025 року, згідно з якими у квартирі позивачів водопостачання було відсутнє, тоді як інші квартири, розташовані по відповідному стояку, були забезпечені водою.
Отже, спір між сторонами стосується не самого факту припинення водопостачання, а причин його виникнення, особи, відповідальної за відновлення водопостачання, та обсягу обов`язків ЖБК «Победа-1» у спірних правовідносинах.
На виконання ухвали суду апеляційної інстанції відповідач повідомив, що ЖБК «Победа-1» не приймав рішень щодо проведення ремонтних робіт, не укладав договорів на їх виконання, не фінансував такі роботи, а заміна аварійного стояка була організована та оплачена безпосередньо мешканцями квартир відповідного стояка. Крім того, відповідач зазначив, що позивачка не надала доступу до квартири для підключення її внутрішньоквартирної мережі до нового стояка.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки наведені пояснення самі по собі не можуть свідчити про відсутність у ЖБК «Победа-1» визначених законом та Статутом обов`язків щодо забезпечення належної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж.
Сам по собі факт виконання окремих ремонтних робіт або їх фінансування мешканцями будинку не свідчить про припинення чи передачу кооперативом своїх статутних повноважень щодо організації належної експлуатації спільного майна багатоквартирного будинку, у тому числі внутрішньобудинкових мереж водопостачання. Так само відсутність укладених ЖБК договорів підряду чи фінансових документів не звільняє кооператив від виконання покладених на нього законом та Статутом функцій.
Більше того, із письмових пояснень самого відповідача вбачається, що ремонтні роботи зі стояком холодного водопостачання фактично проводилися, а після їх завершення водопостачання було відновлено до всіх квартир відповідного стояка, за винятком квартири позивачів. Отже, незалежно від того, ким саме були організовані або профінансовані зазначені роботи, саме ЖБК «Победа-1», як особа, на яку покладено обов`язок щодо організації належної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж, повинен був вжити всіх необхідних заходів для відновлення водопостачання до квартири АДРЕСА_1 або забезпечити усунення причин, які цьому перешкоджали.
Щодо висновків суду першої інстанції про неналежність ОСОБА_2 як позивача.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем у справі лише з підстав відсутності у нього права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права або інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а одним із способів такого захисту є звернення до суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості відповідно до законодавства та умов укладених договорів.
Аналіз наведених норм свідчить, що право на судовий захист у спорах, пов`язаних із наданням житлово-комунальних послуг, належить не виключно власнику житлового приміщення, а кожному споживачу відповідної житлово-комунальної послуги, права чи законні інтереси якого порушені.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 , користується житлово-комунальними послугами, у тому числі послугою централізованого водопостачання, а також є особою з інвалідністю.
Отже, у спірних правовідносинах ОСОБА_2 є безпосереднім споживачем житлово-комунальної послуги водопостачання у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому є самостійним носієм права на належне отримання такої послуги та має право на судовий захист у разі його порушення.
Сам по собі факт відсутності у ОСОБА_2 права власності на квартиру не свідчить про відсутність у нього порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, оскільки предметом цього спору є не спір щодо права власності на житло, а захист права на отримання житлово-комунальної послуги, споживачем якої він є.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем у справі, є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає характеру спірних правовідносин.
Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на ЖБК «Победа-1» обов`язку відновити водопостачання.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що після проведення ремонтних робіт водопостачання було відновлено до всіх квартир відповідного стояка, окрім квартири позивачів, а причиною його відсутності стало ненадання останніми доступу до квартири для виконання робіт із підключення внутрішньоквартирної мережі до нового стояка. З огляду на це місцевий суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на ЖБК «Победа-1» обов`язку щодо відновлення водопостачання.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, адже насамперед судом першої інстанції фактично встановлено, що відсутність водопостачання у квартирі позивачів настала саме після проведення ремонтних робіт із заміни (перенесення) стояка водопостачання, тоді як після завершення таких робіт водопостачання було відновлено до всіх інших квартир відповідного стояка. Отже, саме проведення зазначених ремонтних робіт перебуває у причинному зв`язку з виникненням спірної ситуації та подальшою відсутністю водопостачання у квартирі АДРЕСА_1 .
Разом з тим, суд, встановивши зазначені обставини, не надав належної правової оцінки тому, що саме на ЖБК «Победа-1», відповідно до вимог закону та положень його Статуту, покладено обов`язок щодо організації належної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж та забезпечення їх функціонування.
За таких обставин, вирішальним для правильного вирішення цього спору є не питання про те, ким саме фінансувалися ремонтні роботи або хто безпосередньо їх виконував, а питання про те, чи виконав ЖБК «Победа-1» покладений на нього законом та Статутом обов`язок щодо забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкової системи водопостачання та чи вжив усіх необхідних заходів для остаточного відновлення водопостачання до квартири позивачів після завершення ремонтних робіт.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачі не надали доступу до квартири для проведення робіт із підключення внутрішньоквартирної мережі до нового стояка, на підтвердження чого надав акт, складений мешканцями квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_5 .
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи зазначений акт у сукупності з іншими доказами, колегія суддів виходить із того, що він підлягає врахуванню як один із доказів у справі, однак сам по собі не є достатнім для висновку про належне виконання відповідачем покладених на нього законом та Статутом обов`язків.
Так, навіть якщо виходити з того, що під час проведення ремонтних робіт позивачами не було забезпечено доступ до квартири, така обставина сама по собі не свідчить про припинення або відсутність у ЖБК «Победа-1» обов`язку щодо забезпечення належної експлуатації внутрішньобудинкових мереж водопостачання. Зазначений обов`язок має триваючий характер і не обмежується виконанням робіт у конкретний день чи конкретною спробою здійснити підключення квартири.
Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України саме сторона, яка посилається на певні обставини як на підставу своїх заперечень, повинна довести їх належними, допустимими та достатніми доказами.
Отже, оскільки відповідач стверджував, що відсутність водопостачання є наслідком виключно поведінки самих позивачів, саме на нього покладався обов`язок довести, що після складання акта про недопуск ним були вжиті всі залежні від нього заходи для усунення порушення та відновлення водопостачання.
Однак, матеріали справи не містять доказів того, що після складання зазначеного акта відповідач повторно організував проведення відповідних робіт, запропонував позивачам іншу дату їх виконання, належним чином повідомив їх про необхідність забезпечення доступу до квартири або вчинив будь-які інші організаційні чи технічні дії, спрямовані на остаточне відновлення водопостачання.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що квартира позивачів протягом тривалого часу фактично залишалася єдиною квартирою відповідного стояка, до якої водопостачання так і не було відновлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що сам по собі акт про недопуск до квартири не є достатньою правовою підставою для звільнення ЖБК «Победа-1» від виконання покладених на нього законом та Статутом обов`язків щодо забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкової системи водопостачання та вжиття всіх необхідних заходів для відновлення водопостачання до квартири позивачів.
Щодо належного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити таке право або інтерес іншим способом, що встановлений договором, законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідків, до яких таке порушення призвело. Обраний спосіб захисту повинен бути ефективним, тобто таким, що забезпечує реальне поновлення порушеного права, усуває наслідки його порушення та виключає необхідність повторного звернення особи до суду. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.
Крім того, Верховний Суд наголошує, що для застосування належного способу захисту суд насамперед має встановити, яке саме право позивача є порушеним, ким саме допущено таке порушення та чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту характеру порушення. Саме по собі встановлення факту неправомірної поведінки відповідача не є самостійною метою судового захисту, якщо таке рішення не призводить до реального відновлення порушеного права особи.
За обставинами даної справи,порушене право позивачів полягає не лише у визнанні неправомірності дій відповідача, а насамперед у тривалому позбавленні можливості користуватися послугою централізованого водопостачання у квартирі, в якій вони проживають.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що таке порушення має триваючий характер, оскільки водопостачання до квартири позивачів не відновлено, а відповідач не вжив необхідних заходів для усунення причин, які перешкоджають його відновленню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заявлена позивачами вимога про зобов`язання ЖБК «Победа-1» провести необхідні технічні роботи та відновити водопостачання до квартири АДРЕСА_1 є належним та ефективним способом захисту порушеного права, оскільки саме її задоволення призведе до фактичного усунення триваючого порушення та реального поновлення права позивачів на отримання житлово-комунальної послуги.
Водночас, вимога про визнання дій відповідача незаконними у спірних правовідносинах сама по собі не забезпечує відновлення водопостачання та не усуває триваюче порушення права позивачів, а тому не є самостійним ефективним способом його захисту за встановлених у цій справі обставин.
Такий підхід узгоджується і з правовими висновками Верховного Суду, який у подібних правовідносинах(див. постанову Верховного Суду у справі № 501/2531/20 від 11 квітня 2024 року)визнав належним способом захисту саме покладення на виконавця житлово-комунальних послуг обов`язку виконати певні дії, спрямовані на фактичне відновлення порушеного права споживача, зокрема, відновити надання відповідної послуги або здійснити необхідні дії щодо її забезпечення.
При цьому, покладення на відповідача такого обов`язку повністю відповідає характеру спірних правовідносин, не виходить за межі його статутних повноважень та узгоджується з покладеними на нього законом і Статутом обов`язками щодо забезпечення належної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж.
Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів у цій справі є саме зобов`язання ЖБК «Победа-1» відновити водопостачання до квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим зазначена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також у зв`язку з порушенням її нормальних життєвих зв`язків.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідно встановити сукупність таких обставин: наявність моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача, причинний зв`язок між такою поведінкою та завданою шкодою, а також вину особи, яка її завдала.
Як установлено колегією суддів, протягом тривалого часу позивачі були позбавлені можливості користуватися послугою централізованого водопостачання у квартирі, в якій вони проживають.
Відсутність водопостачання стосувалася однієї з базових життєвих потреб людини та об`єктивно створювала значні побутові незручності, пов`язані із забезпеченням належних санітарно-гігієнічних умов проживання, приготуванням їжі, підтриманням чистоти житла та здійсненням інших повсякденних побутових потреб.
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, у зв`язку із чим відсутність водопостачання протягом тривалого часу створювала для нього додаткові труднощі у повсякденному житті, що об`єктивно посилювало характер завданих моральних страждань.
Разом з тим, сам по собі факт порушення права не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі.
Визначаючи розмір грошового відшкодування, суд враховує характер допущеного порушення, тривалість такого порушення, характер і обсяг моральних страждань позивачів, ступінь вини відповідача, принципи розумності, виваженості та справедливості, а також необхідність забезпечення справедливого балансу між інтересами сторін.
Колегія суддів вважає, що заявлений позивачами розмір моральної шкоди є завищеним та не підтверджений належними доказами у повному обсязі.
Водночас, встановлені у справі обставини свідчать про наявність підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
З огляду на характер порушення, його тривалість, фактичні наслідки для кожного з позивачів, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що належним способом компенсації завданих моральних страждань буде стягнення з ЖБК «Победа-1» на користь ОСОБА_1 5 000 грн, та на користь ОСОБА_2 5 000 грн моральної шкоди.
Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не забезпечив повного дослідження доказів, які входять до предмета доказування, не надав належної оцінки правовому статусу ЖБК «Победа-1», його статутним обов`язкам щодо забезпечення належної експлуатації внутрішньобудинкових інженерних мереж, а також дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_2 права на звернення до суду як споживача житлово-комунальної послуги.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення виключно доводи відповідача про ненадання позивачами доступу до квартири, не врахувавши, що навіть за наявності таких обставин це саме по собі не звільняло ЖБК «Победа-1» від покладеного на нього законом та Статутом обов`язку щодо організації належної експлуатації внутрішньобудинкових мереж та вжиття необхідних заходів для відновлення водопостачання до квартири позивачів.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме ЖБК «Победа-1» як особа, на яку покладено обов`язок щодо утримання та забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкових інженерних мереж, повинен забезпечити відновлення водопостачання до квартири позивачів шляхом проведення відповідних технічних робіт.
Водночас, встановлені у справі обставини свідчать про наявність підстав і для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки тривале позбавлення позивачів можливості користуватися послугою централізованого водопостачання об`єктивно спричинило їм моральні страждання, однак заявлений до стягнення розмір такої шкоди не відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року не може бути визнано законним та обґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки допущені судом першої інстанції порушення призвели до неправильного вирішення спору по суті та не можуть бути усунуті шляхом зміни мотивів рішення, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1,10 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як убачається з матеріалів справи, позивачі були звільнені від сплати судового збору.
Позов містив три вимоги немайнового характеру (про визнання дій незаконними, зобов`язання відновити водопостачання та зобов`язання утримуватися від дій, спрямованих на незаконне обмеження доступу до комунальних послуг) та дві вимоги майнового характеру про відшкодування моральної шкоди по 50 000 грн кожному із позивачів.
За результатами апеляційного перегляду задоволено одну із трьох вимог немайнового характеру (про зобов`язання відновити водопостачання), тоді як у задоволенні двох інших вимог немайнового характеру відмовлено, а також частково задоволено вимоги про відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення на користь кожного із позивачів по 5 000 грн, тобто у розмірі 10 % від заявленої суми.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду з кожною із зазначених вимог, становила 1 211,20 грн (3028 грн ? 0,4).
Отже, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь держави за розгляд справи судом першої інстанції, становить: за одну задоволену вимогу немайнового характеру 1 211,20 грн; за частково задоволену вимогу про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 121,12 грн (1 211,20 грн ? 10 %);за частково задоволену вимогу про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 121,12 грн (1 211,20 грн ? 10 %).
Отже, загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави за розгляд справи судом першої інстанції, становить 1 453,44 грн (1 211,20 грн + 121,12 грн + 121,12 грн).
Оскільки апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за її розгляд у розмірі 2 180,16 грн (1 453,44 грн ? 150 %).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов`язати ЖБК «Побєда-1» (ЄДРПОУ 22492746, м. Фастів, вул. Нова, 6) відновити водопостачання до квартири АДРЕСА_1 шляхом проведення технічних робіт із відновлення стояка водопроводу.
Стягнути з ЖБК «Побєда-1» (ЄДРПОУ 22492746, м. Фастів, вул. Нова, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
Стягнути з ЖБК «Побєда-1» (ЄДРПОУ 22492746, м. Фастів, вул. Нова, 6) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.
Стягнути з ЖБК «Побєда-1» (ЄДРПОУ 22492746, м. Фастів, вул. Нова, 6) на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура