справа № 570/1549/24
провадження № 2/570/58/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю представника позивача адвоката Бачинської Н.О.,
представника відповідача адвоката Ковтун Л.В.,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши заяву про відвід судді Кушнір Н.В. при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне, вул.С.Петлюри, 10) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника позивача адвоката Наталії Бачинської по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, оформленого борговою розпискою,
в с т а н о в и в:
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Людмила Ковтун, після оголошення головуючого у справі щодо переходу до судових дебатів, заявила усний відвід головуючому судді.
Представник позивача адвокат Наталія Бачинська вказала, що сторона відповідача зловживає процесуальними правами, затягує розгляд справи, хоча мала би бути зацікавлена у її швидкому вирішенні. Справа в суді знаходиться більше двох років і саме представник відповідача затягує її розгляд, оскільки зриває судові дебати. Крім цього, вважає, що незгода з процесуальними рішеннями судді не є підставою для її відводу.
Суд застосував такі норми права
Ст.36 ЦПК України встановлює перелік підстав, коли суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу. Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.2, 3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з вимогамио ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Суд прийшов до таких висновків
Однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об`єктивності та неупередженості розгляду справи є право на подання заяви про відвід судді. Зокрема, право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законом і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.
П.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику суду як джерело права. П.1 ст.6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні у справі «Білуха проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно із суб`єктивним критерієм, з урахуванням особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.
Як виснувала Велика Палата Верховного суду у справі № 908/137/18 для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Також згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна підтвердити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть існувати об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді. З огляду на викладене, суд вважає, що немає фактичних даних, які можуть ставити під сумнів у цій справі безсторонність головуючого судді. Зазначені позивачем у заяві обставини не дозволяють виснувати, що існують об`єктивно виправдані побоювання у відсутності безсторонності судді.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.
Зважаючи на складність і різноманітність цивільних справ, життєвих явищ, із ними пов`язаних, законодавець не став встановлювати вичерпний перелік для відводу судді. Це пояснюється тим, що існують різноманітні життєві ситуації, які неможливо передбачити та спрогнозувати, саме тому закон не може містити вичерпного переліку. Необхідно зазначити, що «інші обставини», про які йде мова щодо суб`єктивних підстав відводу, можуть бути різні, вони можуть і не бути об`єктивними, які б реально свідчили про упередженість судді. Але закон не вимагає їх перевірки на відповідність даним критеріям ні суддею, ні іншими учасниками процесу. Достатньо лише, аби вони існували. Таким чином, процесуальний закон не наділяє повноваженнями сам суд встановлювати обставини, які б свідчили про його упередженість, та оцінювати ці обставини за своїм внутрішнім переконанням. Не уповноважений суд і надавати оцінку сумніву заявника. Сам факт наявності цих «інших» обставин, поєднаний із сумнівом, і заява про це у судовому засіданні є підставою для відведення судді від розгляду конкретної справи.
Таким чином щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що головуючий суддя виявляє особисту упередженість щодо будь-якого учасника цього спору. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Виходячи з цих засад, суд ввважає, що заявник не навів підстав для відводу судді, всі доводи представника відповідача зводяться виключно до незгоди із процесуальними рішеннями судді.
Разом з тим, представник відповідача не надала належних, допустимих та достатніх доказів того, що існують дійсні суб`єктивні чи об`єктивні критерії, які дозволяють зробити висновок про неможливість забезпечення конвенційного права особи на справедливий суд під головуванням судді Кушнір Н.В. та що остання є необ`єктивною чи упередженою під час розгляду даної цивільної справи. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 ЦПК України).
Разом із тим, процесуальні дії суду (судді) та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку. Наявність у осіб, які приймають участь у справі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи чинному законодавству України не можуть бути підставою для відводу судді, і всі заперечення можуть бути викладені в апеляційній скарзі у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням у справі.
Ч.1 ст.353 ЦПК України не передбачає оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду такої ухвали. Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скарга подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Згідно з ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Разом з тим, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, позбавлення за даних обставин права на апеляційне оскарження є фактично порушенням принципів рівності всіх перед законом і судом та доступу до правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись ст.36-40 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
відмовити у відводі судді Наталії Кушнір при розгляді цивільної справи за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, оформленого борговою розпискою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повне судове рішення буде виготовлене 03 серпня 2026 року.
Суддя Кушнір Н.В.