Справа № 708/317/26
Провадження № 2/708/690/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Поліщука А. Ю. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.01.2014 зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2014 року і до повноліття дітей.
На виконання вказаного рішення суду виданий виконавчий лист, який був поданий для його виконання.
Водночас, 20.01.2026 Чигиринським районним судом Черкаської області виданий судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Зокрема на підставі вказаного судового наказу зі ОСОБА_1 на користь іншої дружини позивача ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі однієї третини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - з 18 грудня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Таким чином, на даний час позивач щомісячно сплачує аліменти на утримання дітей у розмірі 2/3 частки від його заробітку (доходу), тобто, у більшому розмірі, ніж це визначено вимогами закону.
Старша дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, тож стягнення на неї аліментів не передбачено.
Позивач зазначає, що наведені обставини у сукупності є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягують із нього на користь ОСОБА_2 з 1/3 частки на 1/6. Тому просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються зі ОСОБА_1 на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.01.2014 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/6 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше встановленого законом розміру аліментів для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачці встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.05.2026 провадження у справі закрито за відсутністю предмета спору. Наведені висновки суду були обґрунтовані тим, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги стосувалися зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , яка на момент звернення до суду досягла повноліття, відповідно стягнення аліментів на її утримання припинено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 14.07.2026 ухвала Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.05.2026 скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Під час ухвалення зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виснував, що з матеріалів справи вбачається, що позивач під час складання позовної заяви допустив очевидні технічні помилки щодо зазначення персональних даних дітей від першого шлюбу. Так, у тексті позовної заяви він двічі зазначив одну й ту саму дитину, однак із різними датами народження, тоді як фактично від першого шлюбу має сина та доньку. Аналогічні неточності містяться і у прохальній частині позовної заяви, у якій поряд із правильним зазначенням року народження неповнолітнього сина ОСОБА_4 , помилково зазначено прізвище, ім`я та по батькові повнолітньої доньки ОСОБА_3 .
Зазначені неточності, як зауважив суд апеляційної інстанції, підлягають оцінці у взаємозв`язку з усім змістом позовної заяви. Викладені у ній обставини, наведене правове обґрунтування та зазначені підстави звернення до суду свідчать про те, що позивач мав намір звернутися з вимогою про зміну розміру аліментів саме щодо неповнолітньої дитини, тоді як неправильне зазначення окремих персональних даних має характер очевидної технічної помилки.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 23.07.2026 справа прийнята судом до свого провадження із продовженням її розгляду за правилами прощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Під час підготовки справи до судового розгляду установлено, що відповідачка ОСОБА_2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, жодних заяв або клопотань суду не подала.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши наявні у справі письмові докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Наявний між сторонами спір стосується виконання батьками обов`язків щодо утримання дітей, тому до його правового регулювання застосуванню підлягають норми Глави 15 Сімейного кодексу України «Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання».
Під час розгляду справи судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких з позивача рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.01.2014 присуджені до стягнення аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2014 року і до повноліття дітей.
Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12.05.2025 задоволений позов про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 11 грудня 2015 року Чигиринським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 110.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання яких з позивача відповідно до судового наказу, виданого Чигиринським районним судом Черкаської області 20.01.2026, стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 в розмірі однієї третини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду - з 18 грудня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Водночас, судячи з матеріалів справи, дочка позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до суду досягла повноліття. Тобто, аліменти на її утримання із відповідача на час звернення до суду із цим позовом вже не стягуються. Докази протилежного ОСОБА_1 суду не надав.
Відповідно, ураховуючи фактично заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, з урахуванням установлених судом апеляційної інстанції допущених представником - адвокатом Поліщуком А. Ю. очевидних технічних помилок, наявні підстави для висновку, що під час звернення до суду позивач ініціював розгляд судом питання про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області у справі № 2/708/33/14, та стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів.
Необхідність оцінки позовних вимог ОСОБА_1 судом саме у такій редакції визначена постановою Черкаського апеляційного суду від 14.07.2026.
Детально проаналізувавши позовну вимогу у зазначеній редакції та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання регламентовані Главою 15 Сімейного кодексу України.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 Сімейного кодексу України, якою передбачений позасудовий спосіб вирішення вказаного питання - за домовленістю між батьками, а також судовий, відповідно до якого за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 183 Сімейного кодексу України урегульовано порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Зі змісту наведених норм вбачається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження, яке являє собою сукупність визначених у Законі України «Про виконавче провадження» дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону).
До засад виконавчого провадження законодавцем віднесені верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності (стаття 2 Закону).
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок стягнення аліментів, зі змісту якої вбачається, що порядок стягнення аліментів визначається законом; виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Як вже суд зазначав, на підставі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.01.2014 зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2014 року і до повноліття дітей.
Відповідно після досягнення повноліття старшою дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в силу положень частини 3 статті 183 Сімейного кодексу України, на утримання однієї дитини продовжується стягнення аліментів за вирахуванням частки, що припадала на старшу дитину. У даному випадку при загальному розмірі стягнення 1/3 частка від усіх видів доходів (заробітку), частка кожного із дітей становить 1/6 (1/3 ? 2 = 1/6).
Відповідно починаючи з 13.12.2022, тобто після досягнення повноліття старшою донькою, за відрахуванням частки повнолітньої дитини стягненню з позивача ОСОБА_1 підлягають аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходу (заробітку).
З аналізу наведених фактів суд дійшов висновку, що позивач просить зменшити розмір аліментів на утримання сина сторін ОСОБА_4 та стягувати їх у розмірі 1/6 частки його доходів щомісячно, хоча відповідно до норм чинного законодавства аліменти у розмірі 1/6 частки на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично стягується із нього починаючи з 13.12.2022. Докази протилежного, а саме нарахування та стягнення з позивача аліментів у більшому розмірі, суду не надані.
Безумовно суд ураховує, що визначений під час звернення до суду представником позивача розмір частки, яку він ініціює стягувати зі ОСОБА_1 , також може бути його черговою технічною помилкою, оскільки малоімовірним та не логічним є звернення до суду із вимогами, які відповідають наявним грошовим стягненням. Проте за таких обставин суд позбавлений можливості визначити дійсний розмір аліментів, ініційований позивачем до стягнення після його зменшення, оскільки самостійне визначення судом розміру частки, до якої хоче ОСОБА_1 зменшити розмір аліментів, буде порушенням базових принципів цивільного судочинства, зокрема змагальності та диспозитивності. Крім того, фактичний розмір стягнень зі ОСОБА_1 може бути обумовлений допущеними порушеннями з боку виконавця, що у свою чергу передбачає інший порядок звернення до суду та розгляду відповідного питання судом, а також стосуватися можливого спору щодо визначеної державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів, про що також представником докази не надавалися. Відповідно за наведених обставин суд позбавлений можливості самостійно змінювати позовні вимоги, а також аналізувати можливу потребу зміни предмету або підстав позову, не має повноважень самостійно змінити порядок розгляду справи з позовного провадження на розгляд скарги у порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Окремо суд звертає увагу, що представник позивача суть можливої технічної помилки у прохальній частині позову обґрунтував виключно помилковим зазначенням прізвища, імені та по батькові дитини, на утримання якої стягуються аліменти. На наявність технічної помилки у визначеному ним розмірі ініційованих до стягнення аліментів представник не посилався.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що між сторонами наразі відсутній спір щодо визначення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно до досягнення дитиною 18-річного віку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 (справа 404/251/17, провадження № 61-13405св18).
З наведеного суд дійшов висновку, що відсутність спору між сторонами є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 255, 256 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ