СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Харків Справа № 905/116/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Сіліній М.Г., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.2026 у справі № 905/116/26 (вх.1232Д)
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК», Черкаська область, м.Жашків,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», Донецька область, м.Слов`янськ,
про стягнення заборгованості,
Представники сторін згідно з протоколом судового засідання
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК», звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про стягнення грошових коштів в сумі 452 336,76грн, з яких 203 764,80грн - заборгованість за договором зберігання № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, 183 757,13грн - пеня, 17 178,34грн - 3% річних та 47 636,49грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Господарський суд Донецької області рішенням від 04.05.2026 у справі № 905/116/26 (суддя Паляниця Ю.О.) позов Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про стягнення заборгованості за договором задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на користь Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» 203 764,80 грн основного боргу, 45 934,42грн пені, 17 111,35грн 3% річних, 47 636,49грн інфляційних втрат та 3 773,36грн судового збору. В іншій частині позову відмовив.
Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за договором в частині строку їх виконання та у повному обсязі, у зв`язку з чим вимоги Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про стягнення боргу в сумі 203 764,80грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас суд першої інстанції, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, надавши оцінку доводам сторін про наявність або відсутність підстав для застосування позовної давності, дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 45 934,42грн та 17 111,35грн, відповідно. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 47 636,49грн задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що позивачем не надано належних доказів, що свідчать про отримання відповідачем актів про надання послуг за спірним договором. Роздруківка електронного листування, на його думку, не може вважатись електронним документом в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та відповідно доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документу, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Скаржник зазначає, що наявність будь-яких електронних листів у папці "відправлені" позивача або відсутність листів у папці "вхідні" на електронній пошті відповідача жодним чином не свідчить про отримання/неотримання листів, а вказує лише про наявність/відсутність цифрових даних.
На думку скаржника, в порушення положень ст.236 ГПК України, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги визначено склад колегії суддів: Демідова П.В. - головуючий суддя, Крестьянінов О.О. - суддя, Мартюхіна Н.О. - суддя.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» залишив без руху. Встановив заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та у розмірі 5 660,05грн.
15.06.2026 від заявника апеляційної скарги через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою від 22.06.2026 Східний апеляційний господарський суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.2026 у справі № 905/116/26 (вх.1232Д); відкрив апеляційне провадження; призначив її розгляд в судовому засіданні на 04 серпня 2026 р.; встановив учасникам справи строк до 03.07.2026 (включно) для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснення, з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/116/26.
Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін.
Відповідно до ч.1 ст.285 ГПК України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 22.06.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 22.06.2026 о 19:41 та о 19:44 відповідно, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, копія ухвали вважається врученою 23.06.2026. Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.
23.06.2026 матеріали справи № 905/116/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
02.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, не погоджуючись із доводами, наведеними в апеляційній скарзі, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, не надав жодних доказів на підтвердження обставин, на які посилався в обґрунтування своїх заперечень, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не заперечував факт отримання послуг за договором зберігання, не ставив під сумнів достовірність будь-яких доказів, не заявляв жодних клопотань щодо витребування будь-яких доказів (в тому числі оригіналів). На користь того, що відповідач отримав спірні акти у визначені позивачем дати свідчить листування сторін з використанням електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку надсилались акти за попередні періоди.
Договір не містить жодних положень, які б забороняли або обмежували використання електронної пошти як засобу комунікації між сторонами. Водночас договір також не встановлює виключного переліку способів обміну повідомленнями. Сторони фактично та системно використовували електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1) як основний канал комунікації протягом усього строку дії договору, що свідчить про погодження такого способу взаємодії та прийняття його як належного.
Як зазначає позивач, ним направлялись акти виконаних робіт відповідачу на його електронну пошту, відповідачем дані акти отримувались та підписувались, про що свідчить частина підписаних актів та здійснені часткові оплати по договору. Як зазначає позивач, навіть якщо припустити, що відповідач не отримував раніше акти виконаних робіт, очевидним є те, що він їх отримав разом із позовною заявою по справі, проте жодних дій щодо оплати отриманих послуг не вчинив.
Позивач вважає, що непослідовна суперечлива поведінка відповідача щодо часткових оплат по договору, підписання актів приймання-передачі майна і не підписання при цьому актів про надання послуг зі зберігання того ж самого майна є беззаперечним свідченням недобросовісної і суперечливої поведінки поклажодавця.
Оскільки апелянт не довів жодними належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, як і не надав жодних доказів, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції, на думку позивача, апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що відзив на апеляційну скаргу надійшов до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ухвалою суду від 22.06.2026, даний відзив приймається судом та долучається до матеріалів справи.
02.07.2026 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 04.08.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу https://vkz.court.gov.ua/, яке суд задовольнив частково ухвалою від 03.07.2026.
Представник заявника у призначене судове засідання не з`явився, проте від нього 04.08.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, в якій останній просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на інший день, що дозволить відповідачу укласти мирову угоду у цій справі. Зазначене клопотання мотивовано тим, що в керівництві відповідача відбулися зміни, у зв`язку з чим новий директор має намір укласти з позивачем мирову угоду, на умовах, вказаних у листі на адресу позивача.
Представник позивача в судовому засіданні брав участь в режимі відеоконференції, проти відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на те, що на даний час мирова угода між сторонами не укладена, пояснив, що відповідач не звертався до нього з пропозицією укласти мирову угоду.
Що стосується апеляційної скарги заявника, позивач проти її задоволення заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши заяву відповідача про відкладення розгляду справи з наданням можливості укласти між сторонами мирову угоду у даній справі, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчать про досягнення між сторонами домовленостей щодо її укладення, доказів звернення до позивача з пропозицією укласти мирову угоду, позицію позивача та обмежені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи та в судовому засіданні відмовила у задоволенні даної .
Разом з тим, колегія судді зазначає, що сторони не позбавлені права укласти мирову угоду у процесі виконання рішення у будь-який час, відповідно до вимог ст.330 ГПК України.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.
19.05.2022 між Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (поклажодавець) укладено договір зберігання № ДХ-ЄТ-02, відповідно до п.1.1 якого зберігач зобов`язався зберігати на визначених цим договором умовах майно, яке буде передано поклажодавцем у майбутньому і повернути майно у схоронності поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач такого майна.
У п.1.2 вказаного договору сторони погодили, що майном, яке буде передано на зберігання за цим договором, є мінеральні добрива. Майно передається на зберігання в упаковці (поліпропіленові мішки з поліетиленовим вкладишем по 50кг, поліпропіленовий контейнер з поліетиленовим вкладишем типу «біг-бег» по 500-1000кг тощо) та/або наливом.
За змістом п.п.3.1.1, 3.8 договору майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Одразу після приймання майна на зберігання, зберігач складає акт приймання-передачі майна та направляє два примірника зазначеного акту поклажодавцю для підписання останнім.
Зберігач зобов`язаний повернути майно (його частину) за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився, протягом 7 календарних днів із дати отримання вимоги. Після повернення майна із зберігання сторони складають акт прийому-передачі. Датою повернення майна поклажодавцеві вважається дата повернення майна у місці зберігання за актом приймання-передачі або дата передачі майна перевізнику (п.п.3.11, 3.15, 3.16 договору).
Пунктом 4.1 договору № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 передбачено, що розрахунки за надання послуг згідно з цим договором проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість:
- розмір плати по наданню послуг по зберіганню 1 (однієї) тони майна в день становить - 1,90грн без ПДВ, крім того ПДВ - 0,38грн, разом з ПДВ - 2,28 грн;
- розмір плати по наданню послуг із приймання майна на зберігання (у випадку перевезення автомобільним транспортом/або залізничним) становить 142,500грн без ПДВ, крім того ПДВ 28,5грн, разом з ПДВ - 171,00грн за 1 тонну;
- розмір плати по наданню послуг із відвантаження (повернення), у випадку повернення майна через перевізника та/або повернення у місці зберігання, становить - 150,00грн без ПДВ, крім того ПДВ - 30,00грн, разом з ПДВ - 180,00грн за 1 тонну.
Пунктом 4.3 договору визначено, що поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п.4.1 на підставі наданого акту наданих послуг щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг.
У п.5.4 договору сторони дійшли згоди, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором з боку поклажодавця, він сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п.6.1 вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.
У розділі 7 договору визначено наступні електронні адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»: [пошта прихована], [пошта прихована].
Додатком 1 до договору № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, що є його невід`ємною частиною, визначено перелік місць зберігання.
Договір № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 та додаток 1 до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб без зауважень та заперечень, що зумовило виникнення у поклажодавця та зберігача взаємних цивільних прав та обов`язків.
19.05.2022 між сторонами складено та підписано акт № 19052022 прийому-передачі майна, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» передано на зберігання Приватному акціонерному товариству «Украгро НПК» 1463т карбамідно-аміачної суміші - 32.
Згідно з актом № 01052023/В від 01.05.2023 прийому-передачі майна та актом № 03052023/В від 03.05.2023 прийому-передачі майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» повернуто зі зберігання Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» 1399,237т та 63,763т карбамідно-аміачної суміші, відповідно.
З огляду на наведене, в період з 19.05.2022 до 01.05.2023 на зберіганні у Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» перебувало 1463 т мінеральних добрив поклажодавця, а в період з 02.05.2023 до 03.05.2023 - 63,763 т.
Як вказує позивач, щомісячно ним складались акти про надання послуг за договором № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, які надсилались на електронну пошту відповідача. Акти за період з травня 2022 року по лютий 2023 року підписані сторонами та оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд». Акти за період з березня 2023 року по травень 2023 року не підписані та неоплачені. За поясненнями позивача, акти за спірний період направлялись на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», як і попередні, і така взаємодія сторін була звичайною для спірних правовідносин.
В свою чергу, відповідач факт перебування майна на зберіганні в період з березня 2023 року по травень 2023 року не заперечує. Однак, посилається на те, що відповідні акти ним отримані не були, внаслідок чого строк виконання платіжних зобов`язань не настав. Як зазначає відповідач, направлення актів на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» не є беззаперечним доказом їх дійсного отримання поклажодавцем та у визначені позивачем дати.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором зберігання № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, пені, 3% річних та інфляційних втрат, за результатами розгляду якої суд першої інстанції задовольнив позовну заяву частково, з мотивів викладених вище.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що відносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою віднесені до договірних зобов`язань щодо зберігання майна та надання послуг за цим договором.
Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, забезпечення виконання зобов`язання - главою 48 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, про зберігання - параграфом 1 глави 66 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.
За приписами ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 ст.946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Відповідно до ст.530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія судів погоджується з судом першої інстанції, що з аналізу наведених положень законодавства та умов договору зберігання у скаржника виник обов`язок оплатити надані позивачем послуги по зберіганню майна за договором № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, виходячи з наступного.
Як вже було зазначено вище, пунктом 4.3 спірного договору визначено, що поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п.4.1 на підставі акту наданих послуг щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг.
Судова колегія звернула увагу на відсутність в договорі порядку направлення актів наданих послуг та вимог до зазначених актів. При цьому розмір плати за зберігання визначений розділом 4 договору та залежить від кількості переданого відповідачем на зберігання майна. А отже, визначення плати за послуги зберігання доступно кожної із сторін договору, в умовах, встановлення обов`язку щомісячно здійснювати оплату послуг зберігання, а направлення актів Зберігачем носить формальний характер.
Як свідчать матеріали справи сторонами були підписані наступні акти про надання послуг за договором №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 на загальну суму 953 993,04грн:
- № К202 від 31.05.2022 за період з 19.05.2022 по 31.05.2022 на суму 43 363,32грн;
- № К230 від 31.07.2022 за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 на суму 103 404,84грн;
- № К211 від 30.06.2022 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 на суму 100 069,20грн;
- № К255 від 31.08.2022 за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 на суму 103 404,84грн;
- № К273 від 30.09.2022 за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 на суму 100 069,20грн;
- № К314 від 31.10.2022 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 на суму 103 404,84грн;
- № К359 від 30.11.2022 за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 на суму 100 069,20грн;
- № К404 від 31.12.2022 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на суму 103 404,84грн;
- № К8 від 31.01.2023 за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 на суму 103 404,84грн;
- № К42 від 28.02.2023 за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 на суму 93 397,92грн.
Відповідно до наявної у матеріалах справи банківської виписки, відповідач перерахував на користь позивача 30.01.2023 - 757 190,28грн, 07.03.2023 - 196 802,76грн, що загалом становить 953 993,04грн. У призначенні платежів зазначено: «за послуги зберігання зг. дог. № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022».
Позивачем також складені акти про надання послуг за договором № ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 на загальну суму 203 764,80грн:
- акт № К162 від 31.03.2023 за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 на суму 103 404,84грн;
- акт № К270 від 30.04.2023 за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 на суму 100 069,20грн;
- акт № К323 від 31.05.2023 за період з 01.05.2023 по 02.05.2023 на суму 290,76грн, які відповідачем не підписані і не оплачені.
У матеріалах справи наявні скріншоти направлення електронних листів, згідно з якими акти надання послуг за травень-серпень, жовтень-грудень 2022 року направлялись на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, за січень-травень 2023 року - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Дати направлення актів за спірний період: № К162 від 31.03.2023 - 07.04.2023, № К270 від 30.04.2023 - 10.05.2023, № К323 від 31.05.2023 - 06.06.2023.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що листування здійснювалось через електронну пошту, що є відмінною від визначеної сторонами у договорі. При цьому, відповідач не спростував те, що електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» або його відповідальній особі.
Навпаки, системне використання сторонами електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 у процесі виконання договору свідчить про фактичне погодження такого способу комунікації та його прийняття як належного, що відповідає також принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у ст.3 та ст.13 ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем і відповідачем визнавалась допустимою взаємодія шляхом обміну електронними листами (п.п.3.10, 3.11, 3.13), в тому числі, у такому невідкладному випадку як повідомлення зберігачем поклажодавця про передачу майна перевізнику для його доставки.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач отримав спірні акти у визначені позивачем дати, про що свідчить листування сторін з використанням електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку надсилались акти за попередні періоди і які були оплачені відповідачем.
Аналіз договору та наданих до матеріалів справи актів надання послуг свідчить, що розмір плати по наданню послуг за одиницю об`єкту зберігання не змінювався протягом всього строку дії договору, відповідач підписав акти про передачу майна на зберігання у травні 2022 року і його повернення у травні 2023 року, оплативши при цьому за послуги зберігання до лютого 2023 року, а отже відповідач не міг не усвідомлювати наявність у нього невиконаних платіжних зобов`язань.
Відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та основними засадами зобов`язальних правовідносин (у тому числі засадами виконання зобов`язання) є справедливість, добросовісність та розумність.
Колегія суддів погоджується із доцільним наведенням судом першої інстанції практики Верховного Суду , викладеної у постанові від 04.04.2019 по справі № 914/2668/17, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність зовнішнім (об`єктивним), і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення зазначених принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм добросовісності по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, дотримуватись правової поведінки, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної .
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» мало здійснити оплату наданих у березні-травні 2023 року послуг протягом 10 банківських днів, що починають відлік з наступного дня після відправлення електронних листів щодо зобов`язань спірного періоду, в умовах відсутності спростування відповідачем факту отримання зазначених актів на власну електронну скриньку (електронну скриньку відповідальної особи).
У матеріалах справи відсутні докази стосовно наявності у відповідача, як поклажодавця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання зберігачем прийнятих за договором зобов`язань, що підтверджується актами прийому-передачі майна № 01052023/В від 01.05.2023 та № 03052023/В від 03.05.2023, відповідно до яких скаржник, як поклажодавець, прийняв майно зі зберігання без будь-яких зауважень та заперечень.
Що стосується посилання скаржника на неотримання ним актів наданих послуг та на відсутність електронного підпису на електронних документах, наданих позивачем до матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що якщо в договорі сторони не зафіксували обов`язкове використання електронного цифрового підпису для обміну документами чи повідомленнями, електронний лист вважається допустимим доказом. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 15.07.22 у справі № 914/1003/21 зазначала, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2025 у справі № 906/356/24.
Як вбачається із змісту спірного договору сторонами не було погоджено обов`язкового використання електронного цифрового підпису для обміну документами чи повідомленнями.
Судовою колегією враховано, що відповідач не спростовує належними доказами та взагалі на спростовує факт належності електронної скриньки, на яку були направлені акти за спірний період, йому або його уповноваженої особі. В цьому зв`язку, заперечуючи проти факту отримання актів, відповідач мав можливість надати інформацію про стан листування з позивачем з електронної скриньки, на яку надсилалися відповідні акти, а також інформацію про прикріплені (або не прикріплені) до повідомлень позивача файли (документи, тощо), або належними доказами підтвердити, що адресат, на електронну скриньку якого надсилалися відповідні акти, не є уповноваженою особою відповідача.
У відповідності до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Критичне ставлення відповідача до доказів, наданих позивачем, без доведення обставин та доказів, які свідчать про протилежне, не може прийматися судом як виконання вимог ст. 74 ГПК України.
Судовою колегією також враховано, що сталі договірні відносини між учасниками справи свідчать про запровадження звичаю обміну документами шляхом надсилання на електронну скриньку сканованих підписаних актів, яке характеризується усталеністю, застосуванням тривалий час внаслідок однакового повторення в процесі виконання договору, за яким стягується заборгованість в межах цієї справи.
А отже, застосовуючи стандарт вірогідності, враховуючи змагальний характер судового процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем на підтвердження виконання договору зберігання докази є більш вірогідними, ніж відсутність будь-яких доказів в спростування даних обставин зі сторони відповідача, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 203 764,80 грн за надані послуги, пені, інфляційних витрат та 3 % річних в розмірі, встановленому судом першої інстанції.
З огляду на зазначене, доводи заявника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (вх. 1232Д) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.2026 у справі № 905/116/26 підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276,281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (вх.1232Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.2026 у справі № 905/116/26 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.2026 у справі № 905/116/26 - залишити без змін.
3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 05.08.2026.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна