ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" серпня 2026 р. м. Харків Справа № 922/2127/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Коваленко Олександра Аркадіївна звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича, в якій просить суд:
1. Відкрити провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни до Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича про стягнення суми попередньої оплати, 3% річних.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни суму попередньої оплати у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. та 3% річних у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн 53 коп, разом суму 40177,53 грн. (сорок тисяч сто сімдесят сім гривень п`ятдесят гривень).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни витрати на правничу допомогу в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень.
4. Стягнути з Відповідача на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни витрати по сплаті судового збору в сумі 1064, 96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни (вх.№ 2127/26) залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Коваленко Олександрі Аркадіївні строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Коваленко Олександрі Аркадіївні спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення місцезнаходження відповідача у позовній заяві та надання доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначення реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, надання документу, що підтверджує наявність такого рахунку; або зазначення інформації про відсутність такого рахунку, за відсутності рахунку - зазначення бажаного способу отримання грошових коштів у разі задоволення позову.
17.06.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№14686/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2127/26. Справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "14" липня 2026 р. о 11:00.
14.07.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (вх.№ 17151/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 розгляд справи відкладено на 05 серпня 2026 року на 12:00.
05.08.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності позивача та його представника (вх.№ 19143/26).
У судове засідання, призначене на 05.08.2026 на 12:00, представники сторін не з`явились.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про проведення засідання за відсутності позивача та його представника, оскільки брати участь у судовому засіданні відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком, а обов`язковість явки позивача в судове засідання судом не визнавалась.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копії ухвал суду направлялись Фізичній особі-підприємцю Ткаченку Вячеславу Валерійовичу засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду без вручення з відмітками пошти "адресат відсутній".
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, Фізична особа-підприємець Ткаченко Вячеслав Валерійович наданими відповідачу процесуальними правами не скористався; у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 05.08.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Коваленко Олександрою Аркадіївною та Фізичною особою-підприємцем Ткаченком Вячеславом Валерійовичем фактично склалися договірні відносини купівлі-продажу у спрощеній формі.
31 липня 2024 року позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кошти у розмірі 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок), що підтверджується платіжною інструкцією №55 від 31.07.2024, з призначенням платежу: «За накопичувач на 10кВа 1 шт.».
Зважаючи на тривале невиконання відповідачем обов`язку з передачі товару, 31 березня 2026 року позивач направив на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення письмову вимогу про повернення коштів.
Проте, як повідомляє позивач, відповідач, ігноруючи вимогу, кошти не повернув, чим порушив майнові права позивача, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 40 000,00 грн, які були сплачені ним в якості оплати за товар, який позивач не отримав від відповідача. Крім того, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 177,53 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16, зазначено, що усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Обставини справи свідчать, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 31 липня 2024 року позивач перерахував на поточний рахунок відповідача кошти у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №55 від 31.07.2024, з призначенням платежу: «За накопичувач на 10кВа 1 шт.».
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Матеріали справи містять належні та допустимі докази належного виконання позивачем (покупцем) умов договору поставки, укладеного між сторонами у спрощеній формі, зокрема, оплати вартості товару, який мав бути поставлений відповідачем.
Водночас, доказів поставки позивачу оплаченого ним товару матеріали справи не містять.
Оскільки у зобов`язанні, що виникло між сторонами, строк його виконання не встановлений, суд керується положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якими, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи наявні належні та допустимі докази направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про повернення коштів від 31.03.2026, в якій позивач вимагав повернути сплачені кошти у сумі 40 000,00 грн.
Проте доказів повернення позивачу суми сплаченої ним попередньої оплати у розмірі 40 000,00 грн відповідач суду не надав.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, всупереч наведених приписів закону, своїх зобов`язань щодо передачі оплаченого товару позивачу не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 40 000,00 грн за товар не повернув, у зв`язку з чим за відповідачем на час розгляду справи рахується невиконане зобов`язання щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 40 000,00 грн.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 000,00 грн є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 177,53 грн за період з 12.04.2026 по 04.06.2026.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Відповідно до положень Цивільного кодексу України період нарахування заборгованості за грошовим зобов`язанням починається з моменту прострочення виконання такого зобов`язання боржником. Якщо у зобов`язанні встановлений конкретний строк його виконання, боржник вважається таким, що прострочив виконання, з наступного дня після закінчення цього строку. Саме з цього моменту у позивача виникає право вимагати не лише повернення основної суми боргу, а й застосування передбачених законом наслідків прострочення, зокрема нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
У випадку, коли строк виконання грошового зобов`язання прямо не визначений договором або не може бути встановлений, виходячи з його умов, період нарахування заборгованості починається з дня, наступного після спливу строку поставки товару або після моменту, коли боржник був зобов`язаний повернути отримані кошти.
Відповідно до вимоги позивача від 31.03.2026 останній вимагав повернути сплачені кошти у розмірі 40 000,00 грн протягом семи днів з моменту отримання вимоги.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вищезазначеної вимоги позивача з зазначенням дати такого отримання, а тому періодом нарахування 3% річних з урахуванням розрахункової дати доставки поштового відправлення є з 12.04.2026 по 04.06.2026.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 177,53 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При звернені із цим позовом до суду в електронній формі позивач сплатив 2663,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 1.706236843.1 від 11.06.2026.
Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір за подання цього позову до суду підлягав сплаті в розмірі 2662,40 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За відсутності відповідного клопотання позивача судом не вирішується питання про повернення внесеного судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (0,60 грн).
Таким чином, за правилами ст. 129 ГПК України на відповідача покладається 2662,40 грн судового збору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ткаченка Вячеслава Валерійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Коваленко Олександри Аркадіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 ) суму попередньої оплати у розмірі 40 000,00 грн та 3% річних у розмірі 177,53 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець Коваленко Олександра Аркадіївна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Ткаченко Вячеслав Валерійович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "05" серпня 2026 р.
Суддя О.О. Присяжнюк