ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Справа №160/14035/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування постанови і наказів, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач-2), Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-3), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати довідку від 24.04.2026 №2026-0424-1515 3786-0 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 анулювати в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо взяття на облік як військовозобов`язаного та про результати ВЛК від 24.04.2026 відносно ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повернути статус невійськовозобов`язаного громадянина України ОСОБА_1 , та внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» достовірних відомостей стосовно результатів медичного огляду 30.06.2017 року «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пп.3 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 03.07.2017 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.04.2026 №1571-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2026 №145 щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на посаду стрільця відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого 03.07.2017 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 08.04.2013 взятий на військовий облік як військовозобов`язаний; 30.06.2017 - лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.30а н-зу МОУ №402-2008; 03.07.2017 - виключений з військового обліку, про що внесені відповідні записи у вказаному військово-обліковому документі. 24.04.2026 ОСОБА_1 був примусово доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_11 та під примусом пройшов медичний огляд ВЛК, який був проведений формально з порушенням процедури направлення та проведення медичного огляду та обстеження, а саме, без відібрання в нього підпису в журналі реєстрації направлень, за дуже короткий час, без належного огляду та необхідних досліджень, а також без урахування його зауважень на проблеми зі здоров`ям та статус невійськовозобов`язаного у зв`язку з виключенням з військового обліку за станом здоров`я як непридатного до військової служби. Позивач зауважує, що він не був ознайомлений з постановою ВЛК від 24.04.2026 та цього ж дня мобілізований на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 (з наказами про мобілізацію та зарахування до списків особового складу військової частини позивач також не був ознайомлений). На адвокатський запит представника позивача, листом від 08.05.2026 №29/6/2962 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що ОСОБА_1 взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_11 13.12.1993, переданий з обліку призовників; знятий з обліку 25.04.2026, як той що призваний на військову службу. Додані до вказаного листа документи свідчать про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 видано направлення від 24.04.2026 № 7162678 на ім`я голови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з яким ОСОБА_1 направлено на проходження ВЛК для визначення придатності до військової служби. Позивач наголошує, що медичний огляд проведений формально та поверхнево, та оформлений довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 24.04.2026 №2026 0424-1515-3786-0, відповідно до якої позивач на підставі статей 52в, 30б графи II розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Діагнози: Н52.1, Н52.2. Міопія високого ступеню (у sph - 11,0Д правого ока, у - 7,5Д лівого ока) з астигматизмом; К29. Хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 25.04.2026 №1571-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» рядового ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до ВЧ НОМЕР_1 . Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2026 № 145 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду стрільця відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони, ВОС-100915Т№ з 25.04.2026 зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення. Позивач вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо взяття на облік, направлення на військово-лікарську комісії для визначення придатності до військової служби та призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 , наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 25.04.2026 №1571-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 та пункт 2 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2026 №145 щодо призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони та зарахування його до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
01.06.2026 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ІНФОРМАЦІЯ_4 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_13 з 14.03.2026 та був призваний на військову службу за мобілізацією 25.04.2026. Таким чином, право доступу до облікових даних позивача у ІНФОРМАЦІЯ_14 відсутнє. Згідно з документами, які надані позивачем до матеріалів справи, виявлено, що 30.06.2017 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Запис про підстави виключення гр. ІІ та ст. 30а, до переліку хвороб згідно наказу №402 від 2008 року. За наслідком перевірки, відповідачем-2 установлено, що у книзі протоколів засідань позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_15 на сторінці НОМЕР_4 у протоколі № 43 від 30.06.2017 за номером 594/4 наявний запис про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ та ст. 30а, до переліку хвороб згідно наказу №402 від 2008 року. Відповідач-2 наголошує, що постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягають затвердженню штатною ВЛК. Тому, підстав для виключення з військового обліку позивача у ІНФОРМАЦІЯ_14 немає, оскільки виключення з обліку оформлюється на підставі рішення ВЛК після встановлення непридатності та затвердження такого висновку регіональною комісією ВЛК. Свідоцтво про хворобу з визнанням непридатності до військової служби позивача до ІНФОРМАЦІЯ_14 не надходило.
Також відповідачем-1 заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є постанова у формі довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.04.2026 № 2026-0424-1515 3786-0, наказ від 25.04.2026 № 1571-М у частині, що стосується ОСОБА_1 , та наказ від 25.04.2026 № 145.
Із матеріалів справи також вбачається, що з цим позовом позивач звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» 23.05.2026, тобто менш ніж через місяць після прийняття оскаржуваних рішень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому строк звернення до суду не порушений.
08.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві.
10.06.2026 до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ІНФОРМАЦІЯ_3 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що 24.04.2026
ОСОБА_1 за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_11 №E3142065 від 07.08.2025 доставлений працівниками Національної поліції для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено коло військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Під час спілкування з позивачем встановлено, що він не користується правом відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією. Цього ж дня, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 . За результатами медичного огляду на підставі статті 52В, 30Б графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві позивач визнаний придатним до служби (довідка ВЛК №2026-0424-1515-3789-0 від 24.04.2026). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 25.04.2026 №1571-М «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» 25.04.2026 позивач призваний на військову службу за мобілізацвєю та відправлений у складі команжди ВЧ НОМЕР_1 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 знято з військового обліку в органі військового управління. територіальному центрі комплектування та ІНФОРМАЦІЯ_16 . Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 25.04.2026 №1571-M про призов позивача на військову службу за мобілізацією видано в порядок та в спосіб, визначений чинним законодавством. Після призову на військову службу та зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , 25.04.2026, позивач отримав статус військовослужбовця. Відповідно до вимог пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800 (далі - Положення №402) (із змінами) скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій. У разі незгоди позивача з рішенням військово-лікарської комісії, йому необхідно звернутися зі скаргою до штатної ВЛК. Відповідач-1 також наголошує, що скасування наказу про призов особи на військову службу та наказів щодо проходження військової служби не є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану. Підстави звільнення таких військовослужбовців визначені пунктом другим частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу». Наказ про призов на військову службу під час мобілізації та наказ про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан позивача. Крім того, відповідач-2 звертає увагу, що вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про медичний огляд позивача за 30.06.2017 знаходиться поза компетенцією ІНФОРМАЦІЯ_11 , оскільки у період з 08.04.2013 до 12.10.2022 позивач на обліку органу військового управління ІНФОРМАЦІЯ_11 не перебував.
16.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі з підстав, визначених у позовній заяві.
Відповідач-3 до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно з копією тимчасового посвідчення №2115/4 від 03.07.2017, виданого військовозобов`язаному ОСОБА_1 , він прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних Сил України.
У посвідченні міститься відмітка про те, що 30.06.2017 військовою комісією ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_1 , визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
24.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 видано направлення №7162678, адресоване голові ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо визначення придатності позивача до військової служби.
Згідно з постановою військово-лікарської комісії, оформленою у вигляді довідки, від 24.04.2026 №2026-0424-1515-3786-0 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 .
Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):
К29. Хронічний гастродуоденіт в стадії ремісії
Н52.1, Н52.2. Міопія високого ступеню (у sph - 11,0Д правого ока, у - 7,5Д лівого ока) з астигматизмом.
На підставі статей 52в, 30б графи II розкладу хвороб, графи ТДВ, позивач визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 25.04.2026 №1571-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2026 №145 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 призначено на посаду стрільця відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти 1 батальйону охорони, ВОС - 100915Т; з 25.04.2026 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення; з 26.04.2026 зараховано на продовольче забезпечення в частині за нормою № НОМЕР_3 - загальновійськова.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.206 №146 солдат ОСОБА_1 , стрілець відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти 1 батальйону охорони, з 26.04.2026 вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ; з 26.04.2026 призупинено виплату грошового забезпечення; з 27.04.2026 виключено з продовольчого забезпечення в частині за нормою №1 - загальновійськова та речового забезпечення.
Не погоджуючись із проведенням медичного огляду, призовом на військову службу та включенням до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон №3543-XII.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Обґрунтування підстав позову зводиться до того, що ОСОБА_1 не погоджується з:
- поверхневим проведенням медичного огляду та неврахуванням діагнозів ОСОБА_1 і його дійсного стану здоров`я;
- повторним взяттям позивача на військовий облік.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), зокрема, визначає: організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
На підставі пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Пунктом 81 Порядку №560 визначено, що призов військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи) (пункт 82 Порядку №560).
Відповідно до пункту 85 Порядку №560 на кожного резервіста та військовозобов`язаного, який призивається на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформляється (заповнюється), зокрема: військово-обліковий документ; обліково-послужна картка (для рядового та сержантського складу); довідка з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я.
Згідно з пунктом 91 Порядку №560 відправлення резервістів та військовозобов`язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.
В частині доводів позивача про поверхневе проведення медичного огляду, не взяття усіх аналізів, не направлення позивача на додаткові медичні обстеження та неврахування діагнозів ОСОБА_1 і його дійсного стану здоров`я, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення №402.
Це Положення, зокрема, поширюється на призовників, військовозобов`язаних та резервістів (пункт 1.1. розділу І Положення №402).
На підставі пункту 1.2. розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з пунктом 1.3. розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи.
Пунктом 2.1. розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), зокрема, належать ВЛК ТЦК та СП (підпункт 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402)
Згідно з пунктом 2.2. глави 2 розділу I Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).
Відповідно до підпункту 2.3.1. глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також, зокрема:
розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;
проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ЦВЛК має право, зокрема:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;
запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:
направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів;
запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);
розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402).
Згідно з підпунктом 2.4.2. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.
Відповідно до підпункту 2.4.4. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема:
організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;
контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку;
розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Підпунктом 2.4.5. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ВЛК регіону, серед іншого, має право:
оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;
приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;
направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402).
Згідно з підпунктом 2.4.10. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно підпункту 2.5.4. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Пунктом 1.1. розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, призовників, військовозобов`язаних, резервістів до військової служби.
Згідно з пунктом 20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.
Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.
Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 22.9. розділу ІІ Положення № 402).
Пунктом 68 Порядку №560 у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
Рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_17 (пункт 72 Порядку №560).
Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_17 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку (пункт 73 Порядку №560).
Згідно з пунктом 75 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.
На підставі пункту 79 Порядку №560 центральна військово-лікарська комісія Міноборони та її територіальні підрозділи організовують та здійснюють контроль за роботою військово-лікарських комісій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, розглядають скарги громадян щодо рішень військово-лікарських комісій.
Суд також звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, згідно з якими до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
У пунктах 80, 81 вказаної постанови від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду підсумував, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд зазначає, що військово-лікарська комісія при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки є позаштатною військово-лікарською комісією.
Відповідно до Положення № 402, постанови позаштатних військово-лікарських комісій можуть бути оскаржені до штатної військово-лікарської комісії або до Центральної військово-лікарської комісії.
Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач скористався визначеним Положенням № 402 порядком адміністративного оскарження постанови військово-лікарської комісії, звернувшись до вищестоящої військово-лікарської комісії.
При цьому, суд звертає увагу, що до його повноважень не належить здійснення оцінки медичних показників, встановлення діагнозів чи перевірка правильності висновків лікарів щодо стану здоров`я особи. Предметом судового контролю є перевірка дотримання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства та процедури прийняття рішення, а не переоцінка медичних висновків по суті.
За таких обставин, суд не встановив підстав для втручання у висновки військово-лікарської комісії чи визнання їх протиправними, оскільки позивач не скористався передбаченим законодавством порядком їх оскарження, а питання оцінки медичних аспектів справи виходить за межі повноважень суду.
Щодо доводів позивача про непроведення всіх необхідних лабораторних досліджень під час проходження військово-лікарської комісії, суд зазначає, що самі по собі такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про порушення порядку проведення медичного огляду або могли поставити під сумнів законність прийнятої постанови військово-лікарської комісії.
Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до відповідного військової частини із наявними у нього медичними документами для вирішення питання щодо проведення повторного медичного огляду або вчинення інших дій, передбачених чинним законодавством.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача про поверхневий або формальний характер проведеного медичного огляду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії щодо визначення придатності позивача до проходження військової служби.
Суд наголошує, що нормами Порядку №560 визначено, що відомості про взяття громадянина на військовий облік та результати проходження військово-лікарської комісії вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відповідних рішень уповноважених органів.
Оскільки судом не встановлено підстав для визнання протиправними та скасування постанови у формі довідки військово-лікарської комісії від 24.04.2026 № 2026-0424-1515 3786-0, відсутні й правові підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_11 анулювати в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік як військовозобов`язаного та відомості про результати військово-лікарської комісії від 24.04.2026.
За таких обставин позовні вимоги в цій частині є похідними від вимог про скасування зазначеного рішення, а тому також не підлягають задоволенню.
Також, не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_11 повернути ОСОБА_1 статус невійськовозобов`язаного громадянина України, внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про результати медичного огляду від 30.06.2017 - «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», а також відомості про виключення його з військового обліку на підставі підпункту 3 пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 03.07.2017.
Оскільки судом не встановлено підстав для визнання протиправною та скасування постанови у формі довідки військово-лікарської комісії, проведеної військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 24.04.2026 № 2026-0424-1515 3786-0, відсутні й правові підстави для задоволення похідних позовних вимог.
Зазначені вимоги є похідними від вимоги про скасування постанови військово-лікарської комісії, прийнятої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Водночас, обов`язок щодо внесення змін до Реєстру « ІНФОРМАЦІЯ_18 » та ведення військового обліку позивач просить покласти на ІНФОРМАЦІЯ_3 , втім військово-лікарську комісію позивача проведено ІНФОРМАЦІЯ_4
Оскільки суд не встановив підстав для скасування рішення ВЛК, відсутні й правові підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти похідні дії щодо зміни статусу позивача та внесення відповідних відомостей до Реєстру.
Суд також наголошує, що до його повноважень не належить оцінка медичних показників, встановлення діагнозів чи перевірка правильності висновків лікарів щодо стану здоров`я особи. Суд перевіряє лише дотримання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства під час прийняття відповідного рішення.
Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого уповноваженого органу з наявними у нього медичними документами для вирішення питання щодо проведення повторного медичного огляду чи вчинення інших дій, передбачених чинним законодавством.
Суд звертає увагу, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
При цьому, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.04.2026 №1571-М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині, що стосується ОСОБА_1 , є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.
Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Відтак, вказаний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 25.04.2026 №1571-М про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 вже реалізований, а його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.
Чинне законодавство не передбачає можливості звільнення зі служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки після фактичного призову та початку проходження служби правовий статус особи визначається нормами, що регулюють порядок проходження та припинення військової служби, а не актами про призов.
В частині позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.04.2026 №145 щодо призначення ОСОБА_1 на посаду стрільця відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони та зарахування його до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та про звільнення позивача з військової служби, суд зазначає таке.
Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з пунктом 253 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 №1153/2008, призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних розвідувального органу Міністерства оборони України - відповідним підрозділом розвідувального органу Міністерства оборони України), а резервістів - командирами військових частин в порядку, визначеному законодавством України.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 у встановленому порядку зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 на підставі наказу по стройовій частині від 25.04.2026 №145 стрільцем відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони 1 батальйону охорони, призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд зазначає, що оскаржуваний наказ від 25.04.2026 №145 є виконаними з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини.
За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров`я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.
Суд констатує, що наказ про призов на військову службу під час мобілізації та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини є індивідуальними актами одноразового застосування, дія яких вичерпується їх виконанням.
Після фактичного призову особи на військову службу та її зарахування до списків особового складу військової частини такі накази є реалізованими, а тому їх скасування саме по собі не призведе до відновлення порушеного, на думку позивача, права.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування зазначених наказів не є належним та ефективним способом захисту у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки їх задоволення не матиме наслідком поновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття цих актів.
Також суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання звільнити позивача з військової служби.
Відповідно до вимог законодавства про проходження військової служби звільнення військовослужбовця здійснюється за наявності визначених законом підстав та в установленому порядку, зокрема за результатами розгляду командуванням відповідного рапорту військовослужбовця.
Отже, питання звільнення позивача з військової служби врегульовано спеціальним законодавством та належить до компетенції командування військової частини, у якій він проходить військову службу.
У разі наявності передбачених законом підстав для звільнення позивач має право звернутися до командира військової частини з відповідним рапортом. У випадку неприйняття рішення за таким рапортом або відмови у звільненні позивач не позбавлений права оскаржити відповідне рішення, дії чи бездіяльність командування військової частини в судовому порядку.
Таким чином, вимоги, спрямовані на вирішення питання про звільнення позивача з військової служби в межах цієї справи, не підлягають задоволенню, оскільки зазначене питання має вирішуватися у порядку, встановленому законодавством, після звернення позивача до командира військової частини.
Крім того, суд враховує, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.2026 №146 солдата ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти 1 батальйону охорони, з 26.04.2026 визнано таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . Цим же наказом з 26.04.2026 призупинено виплату йому грошового забезпечення, а з 27.04.2026 його виключено з продовольчого та речового забезпечення.
Отже, позивач не скористався визначеним законом порядком ініціювання питання про звільнення з військової служби, а його фактичне самовільне залишення військової частини не може бути підставою для покладення на суд обов`язку вирішити питання про звільнення з військової служби замість уповноваженого військового командування.
Відтак, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин, суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, викладеним в письмових заявах, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються змісту позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_8 ) про визнання протиправними та скасування постанови і наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар