ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Справа №160/13470/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Комунального некомерційного підприємства «Центра регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний Суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (далі - відповідач-1), Комунального некомерційного підприємства «Центра регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» (далі - відповідач-2), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (що діяла на базі Самарівської ЦРЛ), оформлене витягом від 23.04.2026 р. №143/26/380/В;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи (м.Дніпро) від 17.05.2026 р. №2167/26/163, надіслане на електронну пошту Позивача;
- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи прийняти рішення, яким встановити позивачу ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини, безстроково, починаючи з 23.04.2026 р.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях та під час виконання службових завдань отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини згідно висновку ВЛК. Для оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 звернувся до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - ЕКОПФО), що діяла на базі Комунального підприємства «Самарівська центральна районна лікарня» й рішенням, оформленим витягом від 23.04.2026 р. №143/26/380/В , позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 1 рік. Не погоджуючись із цим рішенням, позивач особисто звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи (м.Дніпро) зі скаргою, наполягаючи на застосуванні імперативних вимог Статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності безстроково та підвищення її на один ступінь вище (до ІІ групи) як учаснику бойових дій. 18.05.2026 р. на електронну пошту позивача надійшло рішення Центру оцінювання за результатами розгляду скарги. ОСОБА_1 вважає, що у зазначеному рішенні відповідач-1 взагалі не надав правової оцінки доводам скарги, повністю проігнорував статус позивача та наявність поранення, чим вчинив протиправну бездіяльність. Протиправність оскаржуваних рішень відповідачів позивач мотивує, зокрема: порушенням процедури розгляду скарги відповідачем-1, оскільки останній не надав жодної оцінки ключовим аргументам скарги, що суперечить принципу належного врядування; недотриманням вимог матеріального права, адже позивач є учасником бойових дій, отримав ушкодження під час захисту Батьківщини, а тому відповідно до ч. 13 Ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» за наявності таких обставин група інвалідності йому має встановлюватися безстроково та на один ступінь вище від встановленої за загальними критеріями, проте відповідачі зазначені імперативні норми закону повністю зневажили.
Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 25.05.2026 р. (вх. №31140/26).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду через систему «Електронний суд» надійшов від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Власну позицію відповідач-1 аргументував тим, що позивач був незгоден з прийнятим рішенням експертної команди ЕКОПФО від 23.04.2026 р. за №143/26/380 та подав скаргу про перегляд цього рішення до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України». ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» була отримана медична справа ОСОБА_1 за скаргою на рішенням експертної команди ЕКОПФО, згідно якого була встановлена ІІІ група інвалідності., строком на 1 рік. Під час розгляду скарги позивача на рішення ЕКОПФО від 23.04.2026 р. за № 143/26/380 та ретельного вивчення всіх медичних документів, що знаходилися в медико-експертної справі (належним чином враховано стан здоров`я скаржника) експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи у своїй роботі керувалася: постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» за №1338 від 15.11.2024 р.; наказами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» за №2022 від 03.12.2024 р. та «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» за №2067 від 10.12.2024 р. Відповідач-1 зауважив, що експертною командою ЦОФСО у відповідності до пункту 20 оскаржуваного рішення, належно обґрунтовано своє рішення, а суд не може перебирати на себе повноваження МСЕК, щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи, так як це є дискреційним повноваженням відповідних комісій (висновок Верховного Суду у справі №0540/7965/18-а від 13.04.2021 р. при розв`язанні спору щодо оскарження рішення МСЕК). Експертна команда ЦОФСО ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» прийняла рішення про підтвердження рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЕКОПФО від 23.04.2026 р. за №143/26/380, яке не оскаржується та на сьогодні є чинним. Спірний індивідуальний акт (рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО від 17.05.2026 р. №2167/26/163), яким було підтверджене попереднє рішення щодо ОСОБА_1 , на думку відповідача-1, в контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийнято в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема, відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 р. та Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України за №2022 від 03.12.2024 р., а відтак є законним та обґрунтованим. Додатково відповідач-1 повідомив суд, що експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи в період медичного огляду ОСОБА_1 було належним чином враховано стан здоров`я, наявні діагнози, тривалість хвороби, обмеження життєдіяльності, а також фахівцями спеціалізованого медичного органу розглянуті усі документи позивача (виписки, консультаційні висновки, історію хвороби, тощо), що свідчить про законність дій експертними командами. Як наголосив відповідач-1, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності, зміна групи інвалідності, відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями, що було встановлено відповідними судовими актами. Окрім того, відповідач-1 вважає, що оскарження позивачем рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» не призведе до повного відновлення порушених прав та законних інтересів останнього в межах даної адміністративної справи, оскільки є чинний інший індивідуальний акт, а саме: рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЕКОПФО, щодо встановлення ІІІ групи інвалідності, строком на 1 рік.
До суду через систему «Електронний суд» надійшов від Комунального некомерційного підприємства «Центра регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Власну позицію відповідач-2 аргументував тим, що на момент звернення до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНТ «ЦРЛІЛ Самарівського району» позивач уже мав встановлену III групу інвалідності, яка була чинною та не була предметом оскарження. Як стверджує відповідач-2, ОСОБА_1 звернувся до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи не з метою первинного встановлення інвалідності та не у зв`язку із закінченням строку раніше встановленої ІІІ групи інвалідності. Предметом його звернення було виключно питання зміни причини інвалідності із категорії «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби» на категорію «поранення, пов?язане із захистом Батьківщини». Рішенням Експертної команди комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради» від 12.11.2025 р. №151/25/4258/P позивачу було продовжено III групу інвалідності, однак змінено причину інвалідності з категорії «травма, поранення, контузія, так, пов??язані із захистом Батьківщини» на категорію «захворювання, так, пов?язане з проходженням військової служби» на підставі Довідки ВЛК №7303 від 03.11.2024 р., в якій зазначено причинний зв?язок захворювання з проходженням військової служби. При цьому, позивачу було повідомлено про те, що у разі надання на ЕКОПФО оригіналу Довідки, де пов?язання йде за категорією «травма, поранення, контузія, так, пов?язані із захистом Батьківшини», комісія знов повернеться до розгляду питання зміни причини інвалідності. Надалі, як зазначено у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 надав довідку про обставини травми від 24.11.2025 р. за №13805 та протокол засідання штатної ВЛК від 15.01.2026 р. за №2026-0115-1005-0034-7 «12 Регіональна ВЛК (м.Харків)», які стали підставою для повторного розгляду питання щодо причин інвалідності. З урахуванням наведеного відповідач-2 стверджує, що його Експертна команда розглядала саме те питання, з яким звернувся позивач, а саме: питання зміни причини інвалідності. Також відповідач-2 зазначив, що згідно з постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 р., оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться, зокрема, у разі необхідності зміни причини інвалідності. Разом із тим зміна причини інвалідності та встановлення (або зміна) групи інвалідності, як наголошує відповідач-2, є різними за своєю правовою природою процедурами. Зміна причини інвалідності полягає у встановлені юридичного факту, який визначає підставу настання інвалідності та впливає на обсяг соціальних гарантій, пільг і компенсацій, передбачених законодавством. Натомість, встановлення або зміна групи інвалідності здійснюється на підставі оцінювання ступеня обмеження повсякденного функціонування особи відповідно до критеріїв, затверджених постановою КМУ за №1338. Чинне законодавство України не передбачає автоматичної зміни чи підвищення групи інвалідності у зв?язку зі зміною її причини. Таким чином, сам по собі факт встановлення причинного зв?язку інвалідності із захистом Батьківщини, на думку відповідача-2, не є підставою для автоматичного встановлення іншої групи інвалідності. Під час розгляду звернення ОСОБА_1 . Експертна команда відповідача-2 діяла в межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства й за результатами проведеного оцінювання було підтверджено наявність підстав для зміни причини інвалідності на «поранення, пов?язане із захистом Батьківщини», встановлено відсутність змін у ступені обмеження повсякденного функціонування позивача та підтверджено відповідність наявного стану здоров?я критеріям ІІІ групи інвалідності.
За результатами розгляду було прийнято рішення, оформлене витягом від 23.04.2026 р. за №143/26/380/P, яким змінено причину інвалідності Позивача. Відповідач-2 вважає, що рішення його Експертної команди повністю відповідало предмету звернення позивача та було прийняте на підставі належних медичних документів і результатів оцінювання. Додатково відповідач-2 звернув увагу суду на те, що до визначення ступеня обмеження повсякденного функціонування особи та встановлення відповідної групи інвалідності належить до компетенції уповноважених експертних команд, які здійснюють таке оцінювання на підставі медичних документів, результатів обстежень та критеріїв, визначених законодавством. Відповідач-2 зауважив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що під час проведення оцінювання було порушено вимоги законодавства, не враховано надані документи або неправильно застосовано критерії оцінювання повсякденного функціонування особи. На думку відповідача-2, доводи позовної заяви фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з результатами проведеного оцінювання, що саме по собі не свідчить про протиправність прийнятого рішення та не є підставою для його скасування, а відтак рішення Експертної команди є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах наданих повноважень.
До суду через систему «Електронний Суд» надійшла від ОСОБА_1 відповідь на відзив, в якій позивач виклав заперечення на доводи відповідачів. Так, зокрема, позивач повторно наголосив, що він повністю погоджуюся з визначеними медичними показниками, діагнозами та ступенем функціональних порушень, які встановили лікарі й зауважив, що спір у цій справі є суто правовим (юридичним), а не медичним. Подаючи скаргу до вищого органу (відповідач-1), ОСОБА_1 чітко й однозначно вказав, що не згоден виключно з незастосуванням комісіями вимог профільного Закону України. Позивач стверджує, що під час проведення оцінювання у Самарівській ЦРЛ ним особисто було двічі усно наголошено експертній команді відповідача-2 на необхідність застосування профільного Закону України. На його законні зауваження члени комісії відповідача-2 відкрито заявили, що вони керуються виключно постановами КМУ, а у разі незгоди порадили звертатися до процедури оскарження. Наведене, на думку позивача, свідчить про умисне та свідоме нехтування відповідачем-2 нормами чинного законодавства України на користь підзаконних актів. ОСОБА_1 зауважив, що відповідач-1 у своєму відзиві на сторінці 6 офіційно зафіксував та визнав медико-юридичний факт стану здоров`я позивача, а саме: «у пацієнта наявні наслідки МВТ від 23.05.2022: вогнепального осколкового наскрізного поранення правої кисті з відривом та подальшою травматичною ампутацією ІІ-ІІІ пальців на рівні п`ястно- фалангових суглобів... Травма, поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». За наявності таких визнаних обставин відповідачі, на думку позивача, були зобов`язані застосувати абзац 2 частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», яка чітко зазначає, що особам, які у період дії воєнного стану внаслідок поранення, одержаного під час захисту Батьківщини, отримали ушкодження здоров`я, що призвели до ампутації кінцівок (у тому числі кукс після ампутацій), група інвалідності встановлюється беззастережно на один ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи. Відповідачі самостійно визначили, що його поранення відповідають критеріям ІІІ групи, діюча норма вищевказаного Закону зобов`язувала їх встановити позивачу ІІ групу інвалідності (на один ступінь вище) безстроково. Також позивач вважає, що жодні посилання відповідача-1 на відсутність ЕНМГ чи точної гоніометрії не звільняють останнього від обов`язку виконувати чинний Закон України за наявності вже підтвердженого та визнаного ними факту ампутації пальців через поранення під час захисту Батьківщини.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у бойових діях за №12488 від 02.12.2022 р., виданою командиром Військової частини НОМЕР_1 та електронним посвідченням УБД у застосунку «Дія».
23.05.2022 р. під час захисту Батьківщини позивач отримав поранення (мінно-вибухове травмування правого стегна, лівої гомілки та правої кісті), що підтверджується довідкою про обставини травми №13805 від 24.11.2025 р., виданою т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 .
01.11.2023 р. ОСОБА_1 було встановлено III групу інвалідності строком на один рік із подальшим переоглядом, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями медичних документів позивача (в т.ч. довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №797388 від 09.11.2023 р. (при повторному огляді позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, строком до 01.11.2025 р. з черговим переоглядом 10.10.2025 р.).
Згідно із довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_2 за №7303 від 03.11.2024 р. в результаті проведеного медичного огляду позивача встановлено, зокрема, таке:
«Віддалені наслідки мінно-вибухової травми (2305.2022), вогнепальне
уламкове наскрізне поранення м?яких тканин правої кисті з відривом IІ-ІІI пальців вогнепальне уламкове поранення м?яких тканин правого стегна та лівої гомілки з дефектом м?яких тканин, ліковано оперативно: (23.05.2022), первинна хірургічна обробка вогнепальної рани, ампутація ІІ-ІІІ пальців правої кисті: (26.05.2022); С-системи нарану правого стегна та лівої гомілки: (03.06.2022), повторна хірургічна обробка ран правого стегна, лівої гомілки вставлення повторна хірургічна обробка, ремонтаж VAC-системи на рану стегна та гомілки. Накладання вторинних швів на праве стегно та ліву гомілку: (08.06.2022), ремонтаж VAC-системи на рану правого стегна та гомілки, (15.06.2022), шкірна пластика шкірним клаптем правого стегна та лівої гомілки. Ремонтаж VAC-системи на рану на праве стегно та ліву гомілку: (21.06.2022), демонтаж VAC-системи правого стегна та лівої гомілки у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців правого стегна, лівої гомілки сформованими ампутаційними куксами ПІ-Ш пальців правої кисті, стійкої контрактури V пальця правої кисті з помірним обмеженням обсягу рухів, з помірним порушенням функції правої кисті
Хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія, зі стійким помірним
больовим, м?язово-тонічним синдромом, з незначним порушенням функції.
Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби.
Простий короткозорий астигматизм обох очей 0,5Д, при гостроті зору з
корекцією 1,0/1,0.
Захворювання, HI, не пов?язане з проходженням військової служби.».
У відповідності до витягу з рішення ЕКОПФО при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради» за №151/25/25/4258/8 (рішення від 12.11.2025 р. за №151/25/4258/Р) позивачу з 03.11.2025 р. встановлено ІІІ групу інвалідності за основним діагнозом «У36.2 - Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків», а також з ускладненнями основного діагнозу (G54.6 - Синдром фантома кінцівки з болем; L90.59 - Рубцеві стани і фіброз шкіри зумовлений іншою уточненою причиною; M19.04 - Первинний артроз інших суглобів, кисть; М19.07 - Первинний артроз інших суглобів, ділянка гомілковостопного суглоба та стоп; S63.04 - Вивих зап`ястко-п`ясткового суглоба; S71.7 - Множинні відкриті рани ділянки кульшового суглоба та стегна; S81.7 - Множинні відкриті рани гомілки; S68.2 - Травматична ампутація двох і більше пальців кисті (повна) (часткова)).
В графі щодо причини інвалідності позивача зазначено, що захворювання, одержані останнім в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту,
Держспецзв`язку. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК ЗСУ - Збройні Сили України: «Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби».
24.11.2025 р. т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 видано довідку про обставини травми позивача, згідно з якою він 23.05.2022 р. під час захисту Батьківщини отримав відповідне поранення.
Згідно з висновком лікаря експерта, відображеного в протоколі засідання штатної військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) за №2026-0115-1005-0034-7 від 15.01.2026 р., Зокрема: «…23.05.2022 ОСОБА_1 отримав поранення при _ виконанні обов?язків військової служби за призначенням, під час збройної агресії російської федерації. ЗАХВОРЮВАННЯ "Хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія, зі стійким помірним больовим, м?язово-гонічним синдромом, з незначним порушенням функції*
ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ. ЗАХВОРЮВАННЯ "Простий короткозорий астигматизм обох очей 0,5Д, при гостроті зору з корекцією 1,0/1,0" - ЗАХВОРЮВАННЯ, НІ, НЕ ПОВ?ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ Враховуючи вищезазначене, відповідно до - Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами), комісія вважає, що є підстави пов?язати поранення старшого солдата ОСОБА_1 , 27.11.1990 р.л., - «Віддалені наслідки мінно-вибухової травми (23.05.2022): вогнепального осколкового наскрізного поранення з відривом 1I-III пальців: вогнепальних дотичних осколкових поранень правого стегна і лівої гомілки зі значним дефектом м?яких тканин, лікованих оперативно: 23.05.2022 первинна хірургічна обробка вогнепальної рани, ампутація П-І пальців правої кисті; 26.05.2022 ПоХО рап правого стегна, лівої гомілки, встановлення VAC-системи на рану правого стегна та лівої гомілки: 03.06.2022 повторна хірургічна обробка, ремонтаж VAC-системи на рану стегна та гомілки, накладання вторинних швів на праве стегно та ліву гомілку; 08.06.2022 ремонтаж VAC-системи на рану правого стегна та гомілки; 15.06.2022 шкірна пластика шкірним клаптем правого стегна та лівої гомілки, ремонтаж VAC-системи на рану на праве стегно та ліву гомілку; 21.06.2022 демонтаж VAC-системи правого стегна та лівої гомілки у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців правого стегіа, лівої гомілки сформованими ампутаційними куксами ІІ-І пальців правої кисті, стійкої контрактури І пальця правої кисті з помірним обмеженням обсягу рухів, з помірним порушенням функції правої кисті" - із захистом Батьківщини.».
Отже, за висновком ВЛК, відображеним у вказаному вище протоколі, поранення позивача є таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.
Як зазначено у поданому відповідачем-2 відзиві на позовну заяву та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 звернувся до ЕКОПФО при відповідачі-2 з питанням зміни причини інвалідності із категорії «захворювання, так, пов?язане з проходженням військової служби» на категорію «поранення, пов?язане із захистом Батьківщини».
23.04.2026 р. ЕКОПФО при Комунальному некомерційному підприємстві «Центра регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» було прийнято, зокрема, рішенням, оформлене витягом від 23.04.2026 р. №143/26/380/В, згідно з яким за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено наявність стійкого порушення функцій організму, що призводить до обмеження життєдіяльності помірного ступеня, у зв`язку з ПОРАНЕННЯМ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ, та, враховуючи данні огляду та висновки ВЛК №2026-0115-1005-0034-7 від 15.01.2026, відповідно до критеріїв, затверджених постановою КМУ №1338, позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на один рік (до 01.05.2027 р.).
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи (м.Дніпро) зі скаргою від 06.05.2026 р. (вх. №5627/0319/2026 від 06.05.2026 р.), в якій він наполягав застосуванні положень статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» при проведенні оцінювання.
Розгляд скарги позивача проводився заочно, без особи, лише за документами.
Результати розгляду вказаної вище скарги ЕКОПФО при відповідачі-1 були оформлені у вигляді:
- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.05.2026 р. за №2167/26/163;
- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.05.2026 р. за №2167/26/163;
- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.05.2026 р. за №2167/26/163.
За змістом вищезазначених протоколу, рішення та витягу з рішення ЕКОПФО при Державній установі «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами розгляду скарги члени комісії дійшли наступного висновку:
«На підставі аналізу наданої медичної документації встановлено, що у пацієнта наявні наслідки МВТ від 23.05.2022: вогнепального осколкового наскрізного поранення правої кисті з відривом та подальшою травматичною ампутацією ІІ-ІІІ пальців на рівні п`ястно-фалангових суглобів, вогнепальних дотичних поранень правого стегна та лівої гомілки зі значним дефектом м`яких тканин, лікованих оперативно (багаторазові хірургічні обробки, VAC-системи, шкірна пластика). За результатами консультацій спеціалістів (невролога від 13.10.2025, ортопеда-травматолога від 14.10.2025) стан обтяжений синдромом фантома кінцівки з болем (хронічний нейропатичний больовий синдром), посттравматичним артрозом суглобів правої кисті ІІ ст., посттравматичним артрозом лівого гомілковостопного суглоба ІІ ст., а також стійкою контрактурою IV пальця правої кисті. У матеріалах відсутні дані інструментальних досліджень (ЕНМГ периферичних нервів), а також детальна гоніометрія (точні кути рухів у градусах для збережених суглобів кисті та нижніх кінцівок), що не дає змогу повною мірою оцінити ступінь обмеження руху лівого г/с суглобу та оцінити хватальну функцію правої кисті. Відповідно до критеріїв оцінювання, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 (зі змінами), встановлені порушення призводять до обмеження життєдіяльності у сферах самообслуговування та трудової діяльності помірного ступеня. Дані функціональні порушення відповідають критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, Травма, поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Експертна комісія дійшла висновку про підтвердження оскаржуваного рішення.».
Не погодившись із позицією та прийнятими відповідачами рішеннями, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 р. (далі - Закон №875-XII), Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 р. (далі - Закон №2961-IV).
Особою з інвалідністю, відповідно до статті 2 Закону №875-ХІІ, є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі статтею 3 Закону №875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.
Стаття 6 Закону №875-ХІІ гарантує особі (її уповноваженому представнику) право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону №875-ХІІ, законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
За визначеннями, наданими у статті 1 Закону № 2961-IV, особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;
інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
втрата здоров`я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя.
Приписами статті 7 Закону №2961-IV передбачено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному догляді, допомозі або диспансерному нагляді.
Підгрупа А першої групи інвалідності встановлюється особам з виключно високим ступенем стійкого обмеження повсякденного функціонування, надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, які фактично не здатні до самообслуговування.
Підгрупа Б першої групи інвалідності встановлюється особам з високим ступенем стійкого обмеження повсякденного функціонування, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій, які частково здатні до виконання окремих видів самообслуговування.
Окрім того, статтею 7 Закону №2961-IV визначено, що особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Відповідно до розділу «Критерії визнання особи особою з інвалідністю» Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:
стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;
обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;
необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.
Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.
Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності:
перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді;
друга (II);
третя (III).
Третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" №4170-IX від 19.12.2024 р.(далі - Закон №4170-IX), який набрав чинності з 31.12.2024 р., внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Зокрема, відповідно до статті 3 Закону №875-XII (в редакції Закону №4170-IX), інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).
Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX, повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову за №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.
Пунктом 2 Постанови №1338 визначено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності; оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Відповідно до пункту 3 Постанови №1338, датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування.
Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Положення про експертні команди (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із положеннями пункту 2-4 Положення про експертні команди, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).
Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.
Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.
Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.
Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (пункт 6 Положення про експертні команди).
Відповідно до пункту 9 Положення про експертні команди, експертні команди, з поміж іншого, формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання); планують та проводять повторні оцінювання; визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.
Пунктами 11-15 Положення про експертні команди, передбачено, що керівник закладу охорони здоров`я, на базі якого організовується проведення оцінювання, визначає заступника керівника закладу охорони здоров`я, на якого покладаються повноваження з питань організації проведення оцінювання.
Склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень.
Після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується з дотриманням принципу випадковості, з використанням засобів електронної системи.
Головуючим лікарем під час проведення оцінювання визначається лікар, спеціальність якого відповідає основному діагнозу.
У закладі охорони здоров`я, в якому організовано проведення оцінювання, має бути створена офіційна електронна пошта для забезпечення інформування осіб, яких направляють на проведення оцінювання, та лікарів, які таке направлення здійснюватимуть.
У відповідності до положень пунктів 17, 18 Положення про експертні команди, основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою КМУ від 15.11.2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою КМУ від 15.11.2024 р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Порядок проведення оцінювання).
Пунктом 3 Порядку проведення оцінювання визначено, що направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення оцінювання, оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (пункт 8 Порядку проведення оцінювання).
Відповідно до пункту 9 Порядку проведення оцінювання, склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - електронна система) з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.
Відповідно до пункту 14 Порядку проведення оцінювання, оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.
У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про що оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, опрацювання направлень та документів для проведення оцінювання та процес оцінювання здійснюються із застосуванням паперового документообігу з прийняттям рішення за результатами оцінювання за формою, встановленою МОЗ, яке повинно бути підписане всіма членами та головуючим експертної команди та скріплене печаткою закладу охорони здоров`я, на базі якого функціонує відповідна експертна команда, що провела оцінювання. Після появи технічної можливості такі рішення та документи підлягають негайному внесенню до електронної системи (не пізніше ніж протягом наступного дня після появи технічної можливості).
Пунктом 31 Порядку проведення оцінювання визначено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.
Відповідно до пунктів 34-36 Порядку проведення оцінювання, експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.
Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до пункту 40 Порядку проведення оцінювання, за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи не встановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою КМУ від 03.11.2021 р. №1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.
Датою встановлення інвалідності вважається дата надходження до експертної команди направлення на проведення оцінювання.
Пунктами 44-46 Порядку проведення оцінювання, рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди.
У разі проведення очного або виїзного розгляду справи роздрукована форма прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), надаються особі на підпис.
Відповідно до пункту 53 Порядку проведення оцінювання, після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.
Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (пункт 57 Порядку проведення оцінювання).
Відповідно до пункту 66 Порядку оцінювання експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги, одержані через електронну систему, згідно з розподілом скарг, що здійснюється автоматично засобами електронної системи після внесення до електронної системи відомостей про скаргу.
Пунктом 67 Порядку встановлено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи.
Згідно пункту 68 Порядку оцінювання, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.
За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання.
Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.
Відповідно до пункту 69 Порядку оцінювання, не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи: у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).
Так, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що 23.05.2022 р. під час проходження позивачем військової служби позивач отримав поранення, у зв`язку з чим йому 01.11.2023 р. первинно було встановлено III групу інвалідності строком на один рік із подальшим переоглядом, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями медичних документів позивача (в т.ч. довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №797388 від 09.11.2023 р. (при повторному огляді позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, строком до 01.11.2025 р. з черговим переоглядом 10.10.2025 р.).
З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, слідує, що на момент встановлення позивачу 3-ої групи інвалідності довідки про обставини отриманої ним травми складено не було.
У подальшому довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_2 за №7303 від 03.11.2024 р. підтверджено зв`язок отриманого позивачем поранення з проходженням ним військової служби, з урахуванням (в т.ч.) якої згідно витягу з рішення ЕКОПФО при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради» за №151/25/25/4258/8 (рішення від 12.11.2025 р. за №151/25/4258/Р) позивачу з 03.11.2025 р. встановлено ІІІ групу інвалідності
При цьому, суд зауважує, що в графі даного витягу стосовно причини інвалідності позивача вказано «…захворювання, одержані останнім в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту,Держспецзв`язку. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК ЗСУ - Збройні Сили України: «Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби».
24.11.2025 р. т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 видано довідку про обставини травми позивача, згідно з якою він 23.05.2022 р. під час захисту Батьківщини отримав відповідне поранення й згідно з висновком лікаря експерта, відображеного в протоколі засідання штатної ВЛК за №2026-0115-1005-0034-7 від 15.01.2026 р., поранення визнано таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.
За результатами розгляду відповідного звернення позивача 23.04.2026 р. ЕКОПФО при Комунальному некомерційному підприємстві «Центра регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» було прийнято рішенням, оформлене витягом від 23.04.2026 р. №143/26/380/В, згідно з яким за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено наявність стійкого порушення функцій організму, що призводить до обмеження життєдіяльності помірного ступеня, у зв`язку з ПОРАНЕННЯМ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ, та, враховуючи данні огляду та висновки ВЛК №2026-0115-1005-0034-7 від 15.01.2026, відповідно до критеріїв, затверджених постановою КМУ №1338, позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на один рік (до 01.05.2027 р.).
Позивачем оскаржено вказане рішення в адміністративному порядку (скарга від 06.05.2026 р.) й за результатами розгляду цієї скарги ЕКОПФО при відповідачі-1 прийнято, зокрема, рішення від 17.05.2026 р. за №2167/26/163, згідно з яким експертна комісія дійшла висновку про підтвердження оскаржуваного рішення.».
У матеріалах справи відсутні докази того, що експертні команди оцінювання відповідача під час розгляду справи не взяли до уваги чи не дослідили медичні документи, які містились у медичній справі.
При цьому суд враховує обставини того, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, в яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку з медичних критеріїв, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 у позовній заяві та у відповіді на відзив погоджується із тим, що з визначеними медичними показниками, діагнозами та ступенем функціональних порушень, які встановили йому лікарі.
Натомість, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом стало ігнорування положень ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», а саме:
«Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.».
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач-2 наголосив, що ОСОБА_1 звернувся до ЕКОПФО при відповідачі-2 виключно з питанням зміни причини інвалідності із категорії «Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби» на категорію «поранення, пов`язане із захистом Батьківщини».
Вищенаведені доводи відповідача-2 у відповіді на відзив позивачем не заперечуються, доказів протилежного до суду не надано й про існування таких доказів суд не повідомлено.
Разом із тим, суд погоджується із доводами відповідача-2 про те, що зміна причини інвалідності та встановлення (або зміна) групи інвалідності є різними за своєю правовою природою процедурами.
Зміна причини інвалідності полягає у встановлені юридичного факту, який визначає підставу настання інвалідності та впливає на обсяг соціальних гарантій, пільг і компенсацій, передбачених законодавством.
Натомість, встановлення або зміна групи інвалідності здійснюється на підставі оцінювання ступеня обмеження повсякденного функціонування особи відповідно до критеріїв, затверджених постановою КМУ за №1338.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 р. по справі №240/7411/21 також ототожнює відповідні процедури та, зокрема, зазначає, що зміна причини інвалідності чи її групи є окремими підставами, які регулюються строками.
З урахуванням вищенаведеного, за відсутності доказів звернення ОСОБА_1 до ЕКОПФО при відповідачі-2 із заявою щодо зміни групи інвалідності, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача-2 було прийнято в межах розгляду звернення позивача щодо зміни причини його інвалідності із категорії «Захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби» на категорію «поранення, пов`язане із захистом Батьківщини».
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено автоматичної зміни чи підвищення групи інвалідності у зв`язку зі зміною причини такої.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, які відображають як процес ухвалення первинного рішення, так і процес його оскарження та оформлення результатів розгляду скарги, суд дійшов висновку про те, що експертні команди відповідачів, приймаючи спірні рішення, діяли у точній відповідності до запровадженої процедури, забезпечивши її об`єктивність, прозорість та точність результатів.
З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача-2 вчинити певні дії мають похідний характер від позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятого відповідачами рішень, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що він має можливість повторно звернутися до відповідної ЕКОПФО із заявою про зміну групи інвалідності з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У відповідності до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із приписами ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06.09.2005 р.; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18.07.2006 р.; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010 р.; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., пункт 29).
Виходячи із заявлених до суду позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню та враховуючи, що позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», Комунального некомерційного підприємства «Центра регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.08.2026 року.
Суддя О.М. Неклеса