28.07.26
22-ц/812/1240/26
Справа №475/558/25
Провадження № 22-ц/812/1240/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
28 липня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,
за участі позивача - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор -Агро Юг»
на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2024 року ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Єгоровою Н.І., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор- Агро Юг» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій
В С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліоратор - Агро Юг" (далі - ТОВ "Меліоратор -Агро Юг") про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 11 вересня 2015 року ОСОБА_4 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Меліоратор -Агро Юг" . Строк дії договору визначений до 31 грудня 2022 року.
Відповідно до п.4.1. Договору оренди земельної ділянки від 11.09.2015 року, орендна плата встановлюється в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1250 від 22 серпня 2017 року належить земельна ділянка площею 4.9897 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:000:0237, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Щасливської сільської ради Доманівського (Вознесенського) району Миколаївської області.
Право власності на земельну ділянку за позивачкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2018 року.
Протягом 2022-2024 років відповідачем ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не виконані умови оренди земельної ділянки від 11 вересня 2015 року в частині оплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою, в результаті чого виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 184 352,29 грн, яка складається з : 73 487грн - заборгованість по орендній платі; 29 056,10 грн - інфляційні втрати; 75 725,77 грн -штрафні санкції, подвійна облікова ставка НБУ; 6083,76 грн - 3% річних за прострочення виконання зобов`язання.
Відповідач систематично не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі.
Крім того, відповідач самостійно продовжив орендні відносини в односторонньому порядку до 31 грудня 2027 року, обґрунтовуючи, що діє в умовах воєнного стану.
У жовтні 2024 року позивачка надіслала претензію відповідачу щодо сплати заборгованості по орендній платі. Після звернення з претензією, відповідач оплатив 20 000 грн в рахунок часткової сплати заборгованості по орендній платі.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що є підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.
Посилаючись на те, що відповідач систематично протягом 2022-2024років не виплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, та самостійно здійснив в односторонньому порядку продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, позивачка просила розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути заборгованість за орендною платою в сумі 184352.29 грн з урахування інфляційних втрат, 3% річних, штрафних санкцій, а також судові витрати.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Договір оренди земельної ділянки укладений 11 вересня 2015 року, між ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_1 та ТОВ «Меліоратор Агро Юг» на земельну ділянку площею 4,9897 га, розташовану в межах території колишньої Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, зареєстрований 29 грудня 2015 за № 27634917 розірвано.
Земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:09:000:0237 площею 4,9897 га, що розташована в межах території колишньої Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області повернуто власнику ОСОБА_1 .
Стягнуто з ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в сумі 2422.40 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 20 квітня 2026 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Ухвалюючи рішення від 03 квітня 2026 року суд першої інстанції вважав, що зібраними у справі доказами доведено порушення відповідачем умов укладеного договору оренди від 11 вересня 2015 року, а саме, несвоєчасна сплата орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки, а тому наявні підстави для розірвання зазначеного договору у зв`язку із систематичним порушенням ТОВ "Меліоратор-Агро Юг" обов`язку щодо своєчасної виплати орендної плати, що є істотним порушенням договору оренди, оскільки це позбавило позивача можливості своєчасно отримати гарантовану цими договорами орендну плату за те, що його земельну ділянку використовує відповідач.
Суд не погодився з розрахунками позивача щодо розміру орендної плати та стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі за 2022-2024 роки в розмірі 73487 грн., однак розрахунок даної заборгованості не надав.
Орендар сплатив орендодавцеві в 2024 році орендну плату за 2022-2024 роки із розрахунку 2022-6500 грн., 2023-6500 грн., 2024- 7000 грн., в загальному розмірі 20000грн, що відповідає умовам договору.
Враховуючи, що відповідач здійснив виплату орендної плати за 2022-2024 роки у розмірі, який складає не менше 3% нормативно грошової оцінки землі, суд прийшов до висновку, що заборгованість по орендній платі за 2022-2024 роки відповідачем сплачена в повному обсязі, суд не вбачав підстав для стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» не погоджується з рішенням суду першої інстанції та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, вказували на те, що 02 жовтня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Меліоратор - Агро Юг" було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2015 року, відповідно до п.1 якої сторонами продовжено дію договору до 31 грудня 2027 року. Це повністю спростовує посилання позивачки на те, що ТОВ самостійно в односторонньому порядку продовжило дію договору. Окрім того, 02.10.2017 року між сторонами було погоджено та підписано Додаток до Договору, згідно з яким визначено лише натуральну форму орендної плати: зернові (пшениця, ячмінь)- 3100 кг, соняшник - 300 кг. Даний документ спростовує наявність у Відповідача обов`язку щодо виплати орендної плати у грошовій формі, оскільки сторони, скориставшись правом на свободу договору, встановили саме натуральну форму як єдину істотну умову щодо способу розрахунків. У той же час позивачка діяла недобросовісно, приховуючи ці факти, але одночасно вимагаючи оплату за 2023-2024 роки, чим визнавала чинність договору. Згідно з Описом вкладення до поштового відправлення (накладна № 1597198 від 24.05.2025 р.) на адресу Позивачки було надіслано: Додаткову угоду від 02.10.2017 р. (п. 4 опису), а також видаткові накладні про нарахування натуральної плати - № РН-0000361, № РН-0000008, № РН-0000095 (п.п. 6-8 опису). Проте, відсутність будь-якої реакції з боку позивачки на отримані документи (Додаткову угоду та накладні) свідчить про її мовчазну згоду з наведеними фактами та підтверджує, що вона свідомо не з`являлася за отриманням погодженої натуральної плати.
Оскільки сторони розраховували на виконання саме в натуральній частині, відповідач забезпечив наявність продукції, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000361 та № РН-0000008.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач нібито не визначив механізм виплати, є надуманими та суперечать матеріалам справи. Позивачка у своєму позові не вказувала на незрозумілість умов договору чи відсутність інформації про порядок отримання зерна. Навпаки, будучи стороною (спадкоємцем) договору протягом 8 років, вона достеменно знала місце виконання зобов`язання.
Зазначають, що суд першої інстанції самостійно, всупереч статті 13 ЦПК України, доповнив позовні вимоги власними припущеннями про "невизначеність способу оповіщення, оскільки виконання було неможливим виключно через прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України) - позивачка не з`явилася за місцем зберігання товару та не повідомила про свою нову адресу в Івано-Франківську, що унеможливило передачу габаритного вантажу (3,4 тон зерна).
Позивачка будувала і підтримує свої вимоги виключно на твердженні про несплату орендної плати у грошовій формі. Однак відповідно до статей 11, 509, 526 ЦК України, особа може нести відповідальність лише за порушення зобов`язання, яке існує. Порушити те, що не було погоджене сторонами і не стало істотною умовою договору, юридично неможливо.
Позивачка, зазначаючи порушення грошової форми оплати, фактично: самостійно створила нове зобов`язання замість погодженого сторонами; визнала його порушеним без наявності правових підстав; вимагала застосувати правові наслідки у вигляді розірвання договору за порушення умов, які не містяться в Договорі. Такі дії прямо суперечать принципу свободи договору та виходять за межі судових повноважень. Встановлюючи відсутність грошового боргу, суд першої інстанції мав відмовити у позові, оскільки предмет спору у формі грошового зобов`язання відсутній.
Вважають, що задоволення вимог за таких обставин призвело до виходу суду за межі позовних вимог, що грубо суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу (ст. 13 ЦПК України).
Протягом 2022-2023 років відповідач діяв у суворій відповідності до умов договору, готуючи до видачі продукцію в натуральній формі. Як тільки позивачка вперше за три роки офіційно висловила бажання змінити форму виплати на грошову та надала заяву з банківськими реквізитами у жовтні 2024 року, відповідач, виявивши добру волю та повагу до прав орендодавця, негайно задовольнив цю вимогу. Докази негайної оплати: Факт задоволення вимоги позивачки та відсутність заборгованості на момент розгляду справи підтверджується: платіжною інструкцією № 1104 від 14.11.2024 р. , платіжною інструкцією № 1171 від 13.12.2024 р.
Зауважують, що затримка у виплаті до жовтня 2024 року була спричинена виключно невизначеністю місцезнаходження Позивачки та відсутністю її звернень за натуральною платою, що згідно зі статті 613 ЦК України є простроченням кредитора.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто за його відсутності, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.
Позивачка та її представник апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та трьох відсотків річних та додаткове рішення цього ж суду не оскаржувалося, а відтак не є предметом апеляційного перегляду.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 11 вересня 2015 між ОСОБА_4 та ТОВ "Меліоратор -Агро Юг" було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4.9897 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:000:0237.
За умовами договору орендодавець ОСОБА_4 передав ТОВ "Меліоратор Агро Юг" у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4.9897 га строком до 31 грудня 2022 року, яка знаходиться в межах території Щасливської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
Згідно пункту 4.1 договору орендна плата встановлена в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки землі і виплачується власнику земельної ділянки щорічно до 31 грудня в грошовій, натуральній або відробітковій формі.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у натуральному вигляді, то визначається перелік продукції, її якісні показники, місце, умови, порядок та строки поставки, її вартість.
Якщо орендні платежі передбачені цим договором у відробітковому виді, то визначаються види послуг, обсяги, місце і строки їх надання, їх вартість.
У разі поєднання різних форм виплати орендних платежів орендна плата здійснюється у порядку, що визначений вище для кожного з цих видів платежів.
За несвоєчасну сплату орендної плати орендар несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.4.2 даного договору- обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції.
Передача продукції та надання послуг в рамках орендної плати оформляється відповідними документами ( накладними, актами)( пункт 4.3).
Відповідно до додаткової угоди від 02 жовтня 2017 року до договору оренди землі від 11 вересня 2015 року, орендодавець ОСОБА_4 та орендар ТОВ «Меліоратор- Агро Юг» погодили внесення змін до договору оренди землі, виклавши пункт 3.1 цього договору у новій редакції « Договір діє до 31 грудня 2027 року». Інші умови залишено без змін (т.1 а.с.127).
Згідно додатку до цієї додаткової угоди орендна плата обумовлена в натуральній формі у виді зернових культур в розмірі 3100 кг, соняшника в розмірі 300 кг та відробітковій формі у виді ритуальних послуг( т.1 а.с.128).
Даний договір та Додаток до договору підписаний сторонами та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 29.12.2015 , номер запису про інше речове право 12822362 ( т.1 а.с.27-32,33,34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, і спірну земельну ділянку.
22 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого успадкувала спірну земельну ділянку після смерті чоловіка.
Право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2018 року ( т.1 а.с.24, 25-26).
02 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Меліоратор Агро ЮГ" була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2015 року відповідно до якої орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Меліоратор- Агро Юг» погодили внесення змін до договору оренди землі, виклавши пункт 3.1 цього договору у новій редакції « Договір діє до 31 грудня 2027 року». Інші умови залишено без змін.
Відповідно до додатку до договору оренди земельної ділянки орендна плата обумовлена в натуральній формі у виді зернових культур в розмірі 3100 кг, соняшника в розмірі 300 кг, та відробітковій формі у виді ритуальних послуг та додаткових послуг у виді видачі соломи та оранки городу, що надаються понад розмір орендної плати тільки мешканцям сіл ( т.1 а.с.125-126).
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру дія речового права - права оренди ТОВ «Меліоратор-Агро Юг»,яке зареєстровано 29 грудня 2015 року, закінчується 31 грудня 2027 року (т.1 а.с. 35).
04 жовтня 2024 року та 24 квітня 2025 року на адресу відповідача позивачем направлялися претензії про сплату на її користь орендної плати за період з 2022-2024 року на загальному суму 184 352 грн 29 коп, яка включає заборгованість по орендній платі 73487 грн без наведеного розрахунку цієї суми та сум нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та подвійної облікової ставки за вказаний період ( а.с.37-57).
Відповідно до копії видаткової накладної №РН-0000361 від 05 вересня 2022 року орендна плата за 2022 ТОВ "Меліоратор Агро Юг" була нарахована в натуральній формі, у вигляді зернових культур, а саме - пшениці 3 кл. гр.А - 1.550 кг.; ячменю фуражного - 1550 кг., соняшника - 300 кг, вартість якої складала з урахуванням ПДВ - 11679.60 грн.
Згідно копії видаткової накладної № РН-0000008 від 16 грудня 2023 року орендна плата за 2023 ТОВ "Меліоратор Агро Юг" була нарахована в натуральній формі у вигляді зернових культур, саме- пшениці 3кл. гр.А - 1.550 кг.; ячменю фуражного - 1550 кг., соняшника - 300 кг., вартість якої складала з урахуванням ПДВ- 12840 грн.
Згідно копії видаткової накладної № РН-0000095 від 15 серпня 2024 року орендна плата за 2024 ТОВ "Меліоратор Агро Юг" була нарахована в натуральній формі у вигляді зернових культур, саме - пшениці 3кл. гр.А 1.550 кг.; ячменю фуражного 1550 кг., соняшника 300 кг., вартість якої складала з урахуванням ПДВ - 14240 грн.
Відповідно до видаткових накладних, долучених до справи відповідачем, орендна плата за 2022, 2023, 2024 роках була нарахована з урахуванням ПДВ на загальну суму 38 759.60 грн.
23 жовтня 2024 року позивачкою на ім`я керівника підприємства була надано заяву з проханням виплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки, перахувавши кошти на банківську карту, реквізити якої вона надає. Просила при виплаті орендної плати врахувати неустойку за 2022, 2023, 2024 роки.
Відповідно до копії наказу №2 від 01 листопада 2024 року директором ТОВ "Меліоратор Агро ЮГ" вирішено здійснити розрахунок з ОСОБА_1 по орендній платі за користування землею за 2022, 2023, 2024 роки до 31 грудня 2024 у грошовій формі у розмірі 20000 грн., із розрахунку по 6500 грн за 2022 та 2023 роки; 7000 грн за 2024 р.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 14 листопада 2024 року ОСОБА_5 була перерахована орендна плата за 2023 рік в сумі 10000 грн.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 13 грудня 2024 року ОСОБА_5 була перерахована орендна плата за 2023 рік в сумі 10000 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що несплата відповідачем орендної плати позивачеві свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати. Враховуючи, що основною підставою для розірвання договору оренди, на яку посилалася позивач, є істотне порушення відповідачем договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати відповідачем, яку на даний час позивач не отримав, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено договір оренди землі, що є підставою для його розірвання у судовому порядку.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі" (далі Закон), ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору оренди землі.
Відповідно до положень статті 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 24 Закону передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Отже наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачено, що систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, може бути підставою для розірвання договору оренди.
Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі застосовуються також положення ЦК України, то при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.
Частиною другою статті 651 ЦК України установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно із статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що між сторонами було погоджено сплату орендної плати у натуральній формі та не погоджена тверда грошова сума. У зв`язку з чим, на виконання зобов`язань ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» протягом 2022-2024 року готувалося до виконання нарахування орендної плати в натуральній формі. Проте позивачка не прибула для отримання орендної плати у натуральній формі. За такого стягнення боргу у грошовій формі не ґрунтується на договорі. Більш того, про зміну нею місця проживання позивачка Товариство не повідомила. Дізналися лише із матеріалів позовної заяви.
Відповідно до пункту 12.2 договору оренди землі, який уклали сторони, сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Частиною 1 статті 532 ЦК України врегульовано місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Зокрема, зазначено, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитор. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору оренди землі від 11 вересня 2015 року (пункти 4.1, Додатку до договору), вони узгодили виплату орендної плати в грошовій, натуральній або відробітковій формі. Проте порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не обумовлені.
Як вбачається з тексту договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2015 року, в ньому відсутня вказівка на місце виконання орендарем зобов`язання щодо виплати орендодавцю орендної плати, тому місцем виконання ТОВ " Меліоратор -Агро Юг» цього зобов`язання перед ОСОБА_1 є зазначене у договорі та у додатковій угоді від 02 листопада 2018 року місце її проживання: АДРЕСА_1 .
Отже за встановлених обставин позивачка мала отримати орендну плату за 2022-2024 роки за місцем свого проживання, оскільки законом визначили саме таке місце виконання зобов`язання або шляхом перерахування її на банківський рахунок орендодавця.
У судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка пояснила, що до 2022 року орендну плату отримувала у грошовій формі за місцем знаходження відповідача: АДРЕСА_2 , після повідомлення орендаря.
У березні 2022 року у зв`язку з військовою агресією рф проти України, позивачка виїхала із м.Миколаєва до м. Івано-Франківськ, де 13 квітня 2022 року зареєструвалася як внутрішьопереміщена особа за адресою АДРЕСА_3 , та проживає там по теперішній час ( а.с.23).
У справі відсутні докази, що ОСОБА_1 з березня 2022 року по жовтень 2024 року повідомила відповідачу про зміну місця свого проживання, реквізити свого банківського рахунку для перерахунку орендної плати.
Вказане свідчить про те, що позивачка не вчиняла жодних дій щодо повідомлення про зміну місця свого проживання для подальшої сплати їй коштів за користування земельною ділянкою для належного виконання товариством своїх обов`язків щодо сплати орендної плати, тобто не реалізовувала свої права як орендодавця, а відповідач, в свою чергу, був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання. Лише після отримання її заяви від 23 жовтня 2024 року вжив заходи щодо розрахунку з позивачем та сплатив їй орендну плату за 2022-2023 та за 2024 роки на наданий нею розрахунковий рахунок, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями позивачки у суді апеляційної інстанції.
Надана позивачем копія претензії від 04 жовтня 2024 року містить посилання на погашення заборгованості шляхом здійснення поштового переказу м. Івано-Франківськ. Проте наявність поштової квитанції про направлення поштового відправлення відповідачеві, за відсутності доказів її отримання відповідачем, не підтверджує повідомлення про зміну місця свого проживання.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, товариство надало достатньо підтверджень того, що у нього була відсутня можливість сплатити власнику ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування ділянкою у 2022 та 2023 року, та отримавши у жовтні 2024 року її заяву, сплатило орендну плату за 2022 та 2023 року та у строки, встановлені договором, виконало зобов`язання по оплаті орендної плати за 2024 рік.
Економічні права сторін договору оренди землі - це права, які спрямовані на задоволення майнових інтересів сторін, що існують впродовж дії договору оренди землі. До цієї категорії належать права на доходи від землі, та пов`язані з ними інтереси, зокрема: (1) орендодавця - на отримання доходу від використання об`єкта власності у вигляді орендної плати, щодо якої він має вимоги (абз. 5 частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі"), а також інтерес щодо максимізації зазначеного доходу.
Невиконання орендарем обов`язків з внесення орендної плати за землю є порушенням економічних прав/інтересів орендодавця, передбачених законом та договором, та кваліфікується як підстава для їх захисту.
Відповідно ефективним засобом захисту порушення економічного права орендодавця на отримання орендної плати, яке відбулося, є такий відновлювальний засіб захисту (спрямований на відновлення придатності первинного суб`єктивного права (права, визначеного у договорі оренди) задовольняти відповідний інтерес, заради якого укладався такий договір) як примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), тобто примусове стягнення орендної плати. Саме такий засіб (як визначив законодавець - спосіб) правового захисту відновлює баланс інтересів сторін договору оренди землі, які були підставою для його укладення.
Припинення ж правовідношення (трансформаційний засіб захисту, тобто спрямований на зміну змісту первинного суб`єктивного права та первинного суб`єктивного обов`язку, що йому кореспондується, зі збереженням досягнутого балансу відповідних інтересів сторін) шляхом розірвання договору (пункт 7 частини 2 статті 17 ЦПК України, пункт "д" частини 1 статті 141 ЗК України, стаття 32 Закону) є субсидіарним (додатковим) засобом (способом) захисту і повинен застосовуватись в разі доведення орендодавцем, що, за обставин справи, не достатньо (не доцільно) застосування лише відновлювальних засобів захисту, зокрема стягнення заборгованості по орендній платі. Тобто, орендодавець має довести, що без розірвання договору оренди землі (припинення правовідношення) відновлення його порушеного економічного права на отримання прибутку від використання земельної ділянки є неможливим чи недоцільним в цій конкретній ситуації (зокрема про це може свідчити поведінка орендаря, який свідомо систематично ухиляється від сплати орендної плати, занижує її розмір чи сплачує не у строк, передбачений договором).
При цьому саме позивач має довести, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача він значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору оренди землі.
Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію -значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати верховного Суду від 27 листопада 2018 року, справа № 912/1385/17).
ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів про те, що вона впродовж тривалого часу з грудня 2022 року вживала заходів задля отримання орендної плати. Отримавши орендну плату у листопаді-грудні 2024 року, у травні 2025 року звернулася до суду з вимогами про стягнення заборгованості. Наведений у позові розрахунок заборгованості по орендній платі у розмірі 73 487 грн фіксується як сума для розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та подвійної облікової ставки, без зазаначення врахування чи ні сплаченої відповідачем орендної плати, що вказує на те, що між сторонами склалися відносини, за якими позивачка, як власниця земельної ділянки, не має бажання збереження орендних правовідносин з відповідачем і намагається створити штучні підстави для розірвання договору оренди, дія якого закінчується 31 грудня 2027 року.
Звертаючись до суду, позивачка у позові як підставу для розірвання договору оренди землі зазначала, що ТОВ "Меліоратор -Агро Юг" самостійно в одностороньому порядку продовжило дію договору оренди земельної ділянки до 31 грудня 2027 року. Але такі аргументи спростовуються матеріалами справи, а саме копією Додаткової угоди від 02 жовтня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 11 вересня 2015 року, яка була підписана за життя орендодавця ОСОБА_4 та копією додаткової угоди від 02 листопада 2018 року, яка підписана позивачкою та ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», та яка нею не оскаржувалася в судовому порядку.
Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачкою як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховувала орендодавиця, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Позивачем у силу вимог статті 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати орендної плати - прострочення сплати орендної плати за 2022-2023 роки, саме з вини ТОВ «Меліоратор-Агро Юг».
Тобто, позивачка не довела істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення її права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).
Отже підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог про дострокове розірвання договору оренди апеляційний суд не вбачає.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Оскільки суд першої інстанції не звернув увагу на вищевикладене, судове рішення в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні цих вимог.
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача, скасував рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, то наявні підстави для відшкодування позивачкою відповідачу судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 2906 грн 88 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро ЮГ» задовольнити.
Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 квітня 2026 року в частині розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор - Агро Юг» про розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліоратор - Агро Юг» 2906 грн 88 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 05 серпня 2026 року.